Поняття колективу, його ознаки, види.

Тема 13: «Виховання особистості в колективі».

План і організаційна структура лекції:

1. Поняття колективу, його ознаки, функції та види. Структура дитячого колективу.

2. Діалектика та фактори розвитку колективу. Шляхи формування учнівського колективу. Виховний вплив колективу на особистість.

Зміст лекційного матеріалу:

Поняття колективу, його ознаки, види.

Поняття «колектив» походить від латинського «збірний». Отже, колектив – це добровільне об’єднання людей із спільними цілями, інтересами і діяльністю.

Колективом може називатися така група людей (дітей), об’єднаних добровільно, яка ставить перед собою суспільно значущі цілі, організовує і здійснює спільну діяльність, спрямовану на досягнення поставлених цілей, характеризується стосунками взаємної підтримки і відповідальності (Рис. 1).

Ознаки колективу:

1. Спільна спрямованість на соціально значущі цілі. У розвиненому колективі гармонійно поєднуються особисті та суспільно значущі цілі.

2. Єдина діяльність. У колективі здійснюється навчальна, трудова та суспільна діяльність для досягнення загальних цілей і виховання громадської активності кожного члена.

3. Відносини відповідальної взаємодопомоги, загальної турботи. Між членами колективу встановлюються відносини взаємодопомоги, відповідальності за свої вчинки і справи колективу.

4. Психологічний клімат у колективі. Він повинен бути комфортним для кожного члена. Тут дитина повинна мати можливість самореалізуватися, отримати захист і підтримку від агресивних проявів соціуму.

5. Дисципліна та самодисципліна – це елемент, який об’єднує всі ознаки в одне ціле, передумова їх створення і прояву. Основою дисципліни в колективі є норми поведінки, визнані або встановлені самими членами колективу, а не нав’язані ззовні.

Деякі вчені виділяють ще таку ознаку - як відкритість колективу шкільній спільності і далі, готовність до співпраці з усіма іншими спільнотами для громадського блага.

Колектив виконує важливі соціальні функції. А саме:

ü організаторську – колектив стає суб’єктом управління своєю суспільно-корисною діяльністю;

ü морально-виховну – дитячий колектив формує морально-ціннісні орієнтації, ідеали своїх членів;

ü стимулюючу - колектив сприяє активізації позитивних стимулів у дитини до виконання суспільно-корисних справ.

2. Діалектика та фактори розвитку колективу. Шляхи формування учнівського колективу. Виховний вплив колективу на особистість.

Колектив на першій стадії свого розвитку характеризується такими ознаками: він лише починає створюватись; члени колективу недостатньо знають один одного; не повною мірою усвідомлюють завдання; немає ініціативи в конкретній діяльності; відсутній актив.

Провідною тактичною лінією діяльності вихователя є забезпечення системи вимог і організацій діяльності на засадах єдинопочатку керівництва і педагогічного авторитаризму.

Виходячи з ознак колективу на цій стадії та тактичної лінії діяльності вихователя, можна визначити такі напрямки його роботи: вивчення членів колективу; забезпечення знайомства вихованців між собою; висунення конкретних завдань; організація спільної діяльності; сприяння формуванню активу.

На цій стадії розвитку колективу взаємини між: педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього виливу як на колектив у цілому, так і на кожного члена колективу зокрема.

Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки: сформувався актив, більшість підпорядковується меншості; члени колективу усвідомлюють завдання; актив починає проявляти ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяльності.

Провідна тактична лінія: здійснювати керівництво на демократичних засадах з опорою на актив.

Відповідно до цього вихователь продовжує вивчати вихованців; навчає активістів здійснювати керівні функції; спільно з активом визначає перспективні лінії та завдання діяльності колективу.

На другій стадії розвитку взаємини між педагогом і вихованцями базуються на засадах демократизму і принципі паралельних впливів на особистість вихованців (поєднання безпосереднього й опосередкованого впливу).

Більшість вихованців діє свідомо, активно і підпорядковує собі меншість, колектив у цілому, усвідомлює завдання, члени колективу здатні висувати актуальні завдання — це ознаки, які характеризують колектив на третій стадії його розвитку.

Вихователь на цьому етапі реалізує таку тактичну лінію: керівництво колективом на розширених засадах демократизму, вирішення всіх питань життєдіяльності колективу па загальних зборах.

Напрямки роботи вихователя на третій стадії: продовжує вивчати членів колективу; почергово залучає вихованців до виконання керівних функцій, самостійного виконання доручень колективу, спільно з усіма членами колективу обговорює завдання і перспективні лінії його розвитку.

А.С. Макаренко діалектику розвитку колективу поєднував з діалектикою розвитку вимог. "Без щирої, відвертої, певної, палкої і рішучої вимоги, — писав він, — не можна починати виховувати колектив, і той, хто думає почати з хитких, підлабузницьких умовлянь, робить помилку.

...Вимога, висловлена у формі, що не припускає заперечень, необхідна на початку в кожному колективі.

Друга стадія розвитку цієї вимоги, коли на ваш бік перейшли перший, другий, третій, четвертий активіст, коли навколо вас організується група хлопчиків або дівчаток, які свідомо хочуть підтримати дисципліну.

Я поспішав з цим. Я, незважаючи на те, що ці хлопчики або дівчатка мають також багато недоліків, намагався швидше набрати таку групу активістів, які підтримували мої вимоги своїми вимогами, що їх вони висловлювали на загальних зборах, у своїй групі, своїми думками. Це друга стадія розвитку вимоги, коли навколо мене утворювалось таке ядро.

І, нарешті, третя стадія розвитку цієї вимоги, коли вимагає колектив. Це — той наслідок, що винагороджує вас за нервову працю першого періоду. Коли вимагає колектив, коли колектив збився в певному тоні й стилі, робота вихователя стає математично точною, організованою роботою".

Діалектику розвитку колективу зображено па рис. 3.14.

На успішність розпитку і становлення колективу виливає ряд соціально-педагогічних факторів.

1. Глибоке знання вихователями наукових психолого-педагогічних основ теорії і практики формування та розвитку ко­лективу.

2. Забезпечення наступності і єдності дій педагогів у роботі з колективом.

3. Володіння технікою створення перспективних ліній.

4. Забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування.

5. Наявність соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу.

6. Наявність традицій в життєдіяльності колективу.

7. Дотримання належного стилю і тону в колективі.
Учнівському колективу притаманна відповідна структура. Вона може бути формальною і неформальною.

Формальний поділ створюється на основі будь-яких офіційних документів, неформальн і – виникають на основі симпатій, близькості поглядів, переконань, дружби.

А. С. Макаренко вважав, що оптимальна кількість членів колективу має бути не менше 7 і не більше 15 чоловік. Якщо менше 7 – колектив перетворюється на замкнену групу друзів і приятелів. Якщо більше 15 чоловік - з’являється прагнення до поділу на два колективи. Оптимальна кількість членів колективу дозволяє відчувати їм свою згуртованість, єдність, міцність.

На базі загальношкільного колективу функціонують різні типи учнівських колективів: навчальні класи, колективи за інтересами, клуби, виробничі бригади.

Таким чином, до загальної структури шкільного колективу входить кілька підструктур: навчальна (класи), клубна (гуртки, секції), трудова (бригади, ланки), громадська (громадські дитячі об’єднання). Це первинні колективи, в яких окремі члени знаходяться у постійному діловому, дружньому та побутовому об’єднанні. Вони можуть бути тимчасові або постійно діючі.

Основним, найбільш значущим за характером у сучасній школі є колектив класу, однак кількість членів значно перевищує оптимальну кількість, що і вимагає від педагога особливої уваги. У класі функціонують найбільш тривалі і стійкі відносини між дітьми та вчителями, з іншими класами. Класні колективи входять до складної структури дитячого колективу школи, мають свої органи самоврядування, які, будучи взаємопов’язаними, створюють систему органів самоуправління шкільного колективу.

Актив — це група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності членів колективу, виявляють певну ініціативу. Органи самоврядування є уповноваженими колек­тиву на основі демократичних виборів, які допомагають педаго­гові здійснювати керівні функції, підтримувати зв'язки з упов­новаженими інших колективів. Якщо органи самоврядування обирають, то члени активу самовирізняються, самоутверджують­ся. Лідер — це той член колективу, який у важливих ситуаціях здатний помітно виливати на поведінку членів колективу, про­являти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу. У своєму розвитку колектив проходить три основні стадії (етапи).

Дата добавления: 2015-12-08