Розвиток освіти й педагогіки у 60-ті роки

Найбільш важливим завданням в галузі народної освіти в 60-ті роки було здійснення в країні загальної обов'язкової середньої освіти, перехід школи на новий зміст освіти, удосконалення на­вчального процесу і виховання учнів.

Процес введення загальної обов'язкової середньої освіти вирі­шено було здійснити в кілька етапів. З цією метою Центральний Комітет партії і Рада Міністрів СРСР прийняли ряд постанов.

Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів від 10 серпня 1964 р. «Про зміни терміну навчання в середніх загальноосвітніх трудових політехнічних школах з виробничим навчанням» було встановлено замість 3-річного — 2-річний термін навчання в середній школі на базі 8 класу.

Школа знову ж ставала 10-річною. Причинами відходу від 11 -річ­ної школи були: перша демографічна криза: школу закінчували діти війни, яких було мало і тому тримати молодь зайвий рік в школі було невиправдано; незначний процент випускників 11 класів Йшов у виробництво за отриманим фахом; слабка матеріально-технічна база виробничого навчання; у багатьох школах виробниче навчан­ня не було органічно пов'язане з вивченням основ наук. В зв'язку з цим в 1966 році в «Закон про школу» були внесені часткові зміни, у відповідності з якими була скасована обов'язкова професійна підготовка в загальноосвітніх школах.

10 листопада 1966 року ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР при­йняли постанову «Про заходи дальшого вдосконалення роботи серед­ньої загальноосвітньої школи». Найважливішим завданням в галузі народної освіти постанова вважала здійснення в основному до 1970 р. у країні загальної обов'язкової середньої освіти для підростаючого покоління.

В ці роки серед вчителів шкіл і працівників органів народної освіти виділяється багато ентузіастів, добрих організаторів, справ­жніх майстрів педагогічної справи.

На зазначений період припадає діяльність видатного україн­ського педагога Василя Олександровича Сухомлинського. Його те­оретичні висновки, дослідження, особистий досвід роботи з дітьми, літературна спадщина є безцінним вкладом у вітчизняну пе­дагогічну науку.

5. Школа і педагогіка України у період застою (70—80-ті роки)

У 1970 році був прийнятий новий Статут середньої загальноосвітньої школи. На основі цього державного документу випускники восьмирічних шкіл могли продовжити освіту: в загальноосвітніх повних середніх (десятирічних) школах (9—10 класи), середніх спеціальних навчальних закладах --технікумах (3-—4 роки навчання), а та­кож в школах робітничої і селянської молоді (9—11 класи). Всі ці навчальні заклади давали повну середню освіту і атестат зрілості.

Вважалось, що таким чином буде вирішена проблема одержання повної середньої освіти в поєднанні з професійною підго­товкою молоді до праці.

20 червня 1972 року було прийнято постанову “Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді та дальший розвиток загальноосвітньої школи”. Перед органами народної освіти висува­лось завдання завершити до 1975 року здійснення середнього все­обучу, переходу на нові навчальні плани і програми.

Школа орієнтувалась на створення кабінетної системи навчан­ня, ефективне використання ТЗН, кіно, радіо і телебачення. З ме­тою стимулювання постійного росту кваліфікації, педагогічної майстерності і творчої ініціативи викладацьких кадрів запрова­джувалась атестація учителів. За результатами атестації вчителям, що найбільш відзначились, присвоювались звання “ старший вчитель”, «вчитель-методист».

В постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів «Про дальше покращання навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл і підготовки їх до праці від 22 грудня 1977 року вказувалось, що школа зобов'я­зана допомогти учням оволодіти глибокими знаннями основ наук і трудовими навичками. Постанова підкреслювала важливість єд­ності навчання і виховання, тісного взаємозв'язку розумового, трудового і морального виховання, а також поєднання навчання з участю в виробничій праці. Особлива увага приділялась питан­ням змісту і методам навчання, удосконаленню навчально-вихов­ного процесу, позакласної і позашкільної роботи, яка повинна враховувати інтереси і бажання школярів.

Одночасно з даною постановою була прийнята постанова про безплатне користування підручниками і про створення шкільних бібліотечних фондів підручників.

На жаль, вищезгадані постанови не працювали, і радянська влада поступово входила в кризовий період, піддавалась «застій­ним» впливам, характерним для всього суспільства. В 1984 р. була зроблена спроба вивести школу з кризи, накреслено заходи по проведенню реформи загальноосвітньої і професійної школи, яка мала на меті подолання наявних недоліків в системі освіти, в змі­сті і методах навчання і виховання.

Дата добавления: 2015-12-08