Теорія фізичного виховання особистості П. Лесгафта

Видатний представник російської педагогіки кінця XIX — поч. XX століття Петро Францович Лесгафт народився в Петербурзі в родині ювеліра в 1837 році. В 1861 році він закінчив Медико-хірургічну академію і в 1865 році захистив дисертацію на ступінь доктора медицини, а через три роки захистив другу дисертацію на ступінь доктора хірургії.

З 1868 року П.Ф. Лесгафт завідував кафедрою фізіологічної ана­томії в Казанському університеті. За лист «Що діється в Казансько­му університеті» (1871), де він критикував дії реакційне настроє­них професорів, вимагав дотримання колегіальності при прийомі на посаду викладачів, розподілення коштів на потреби учбового процесу, правильної організації іспитів. П.Ф. Лесгафт був звільне­ний з університету без права займатися педагогічною діяльністю.

У 1872 році П.Ф. Лесгафт почав працювати лікарем у приватному гімнастичному закладі, де активно займався питаннями фізичного виховання. У 1874 році виходить його праця «Основи природної гімнастики, в якій П.Ф Лесгафт узагальнив практичний досвід гімнастичних занять. У цьому ж році йому було дозволено займатися педагогічною діяльністю. П.Ф. Лесгафт почав працю­вати консультантом з питань правильної постановки фізичної під­готовки у військово-навчальних закладах і в армії. На цій посаді П.Ф Лесгафт працював на протязі дванадцяти років.

Протягом цього часу він, застосовуючи дослідно-експериментальні методи, займався дослідженням фізичного стану вихован­ців. Результатом цієї роботи стали праці «Матеріали для вивчення шкільного віку» та «Фізичний розвиток у школах», які були опубліковані в 1880 році.

Влітку 1875 року П.Ф. Лесгафт відвідав багато країн Західної Європи, де вивчав досвід підготовки вчителів гімнастики. У пра­цях «.Про відношення анатомії до фізичного виховання» (1876) та «Готування вчителів гімнастики в країнах Західної Європи» (1877— Ї880) він детально розглянув усі існуючі в країнах Західної Євро-"тйї системи гімнастики та дав їм наукову оцінку.

Багато уваги приділяв П.Ф. Лесгафт загальним питанням ви­ховання. Цій темі присвячені його праці «Про ігри та фізичне ви­ховання в школі* (1883), «Про покарання в сім'ї» та ін.

За сприянням П.Ф. Лесгафта у 1896 році були відкриті курси виховательок та керівниць фізичною освітою. Це був приватний, перший в Росії та в світі вищий жіночий навчальний заклад, який готував спеціалістів з фізичного виховання. Помер П.Ф. Лесгафт у 1909 році в Єгипті, похований на Волковому кладовищі в Петербурзі.

Стрижнем педагогічної концепції П.Ф. Лесгафта є його вчен­ня про фізичну освіту та виховання. Розроблена ним система фі­зичного виховання відома під назвою російської (лесгафтовської) системи виховання. Демократизм, зв'язок з наукою та педагогіч­ною практикою, прогресивний характер — такі головні риси цієї системи. Вона побудована на анатомо-фізіодогічних, гігієнічних та психологічних основах, з урахуванням вікових, статевих та ін­дивідуальних особливостей і можливостей учнів.

У системі фізичної освіти та виховання П.Ф. Лесгафт головну роль відводив фізичним вправам. Ходьба, біг, стрибки, кидання, подолання перешкод, прогулянки, катання на ковзанах і лижах, плавання — все це з урахуванням віку, пори року, конкретних умов повинно використовуватись як у сім'ї, так і в навчальних закладах.

Вперше в історії фізичного виховання П.Ф. Лесгафт систематизував фізичні вправи на основі педагогічних завдань: прості вправи;

складні вправи зі збільшенням напруження; вивчення просторових відношень і розподілення вправу часі; систематичні вправи у вигля­ді складних дій; епізодичні необов'язкові заняття ручною працею.

Головними ланками в системі фізичної освіти та виховання, на думкуП.Ф. Лергафта, є сімейне виховання дітей дошкільного віку; шкільний період виховання (молодшого, середнього та стар­шого шкільного віку); період фізичного виховання дорослих, у якому особливо виділялась підготовка до військової служби; лікарська (коригуюча) гімнастика.

З точки зору вікової періодизації П.Ф. Лесгафт розділив фізичну освіту в школі на три періоди: 1) елементарний (для дітей 7—12 ро­ків); 2) середній (для дітей 12—15 років); 3) старший (для дітей 15— 18 років). Для кожної вікової групи він визначив зміст фізичної освіти.

У систему фізичного виховання П.Ф. Лесгафт включав рухливі ігри. У процесі гри дитина наслідує мову, звички, поведінку доро­слих. У дитячій грі відображаються звичаї різних народів і країн. Гра є своєрідною формою діяльності, завдяки якій дитина засвоює соціальний досвід.

П.Ф. Лесгафт як вчений-медик зауважував, що нікотин, алкоголь, фармакологічні засоби, підвищена радіація, хвороби та психічні розлади матері — все це рано чи пізно позначається на пси­хічному та фізичному розвитку дитини.

П.Ф. Лесгафт зазначав, що сім'я є одним з найголовніших факторів у вихованні дитини. У праці «Сімейне виховання дитини та його значення* він узагальнив багаторічний досвід своєї лікар­ської та педагогічної діяльності. Він виділив шість типів поведін­ки дітей: лицемірний, честолюбний, добродушний, затурканий м'який, затурканий злісний та пригнічений та дав кожному з них детальну характеристику. Тип дитини залежить від впливу на неї середовища, де вона росте.

Великим внеском П.Ф. Лесгафта в педагогічну науку є розробле­на ним теорія та методика фізичної освіти та виховання і наукове обґрунтування її необхідності як органічної частини гармонійного розвитку особистості. Його праця «.Сімейне виховання та його значен­ня» є дуже актуальною в наш час, коли сімейне середовище визнано одним з найголовніших факторів формування особистості дитини.

ВІТЧИЗНЯНИЙ ГРОМАДСЬКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ РУХ

50-60-Х років XIX ст.

	Причини виникнення руху
суспільно-політичні Існування у країні феодальної залеж­ності для мільйонів мас народу, яка вва­жалася уже на той Час ганебним пере­житком минулого в усіх цивілізованих країнах світу. Пораз­ки Росії у Кримській війні. Політичні події 1848 року у Європі	Суспільно-економічні Існування крі­посницьких сто­сунків, які не да­вали можливості для розвитку капіталістичної економіки та не­обхідності для масової народ­ної школи	Педагогічні причини Невідповідність вузько станової освіти, в якій надавалась абсолют­на перевага класицизму,потребам прогресивного розвитку суспіль­ства; недостатня увага суспільства справі виховання людини-громадя­нина; панування у навчальних зак­ладах політичного нагляду; засто­сування архаїчних методів навчан­ня; відсутність системи підготовки вчителів для народних шкіл, їх край­ня нерозвиненість

	Провідні ідеї руху та його прояви
Перетворення в сфері освіти, які б сприяли приведенню школи у відповід­ність із потребами суспільного розвитку: створення масової народної шко­ли, освіта жінок. Створення педагогічних, просвітницьких та наукових товариств. Розвиток педагогічної публіцистики і педагогічних журналів. Відкриття громадських та приватних шкіл різних типів. Участь представників руху у здійсненні ре­форм освіти, у становленні земського освітнього руху. Сприяння народній освіті шляхом розвитку книговидавчої справи та “ходіння в народ”.

I

	Напрямки руху та його представники
Ліберально-буржуазний М.І. Пирогов, М.І. Косто­маров, 1.1. Глібов, М.П. Драго-манов	Монархіч­ний С.С. Уваров	Буржуазно-демокрагичний К.Д. Ушин-ський, В. І. Водовозов, Х.Д. Алчевська, М.О. Корф	Революційно-демократичний М.Г. Черни-щевський, М.О. Добролю-бов, Т.Г. Шевченко	Анархічний Л.М. Толстой

Дата добавления: 2015-12-08