Знаки карпатської магії

(Таємниця старого мольфара)

Малюнок на обкладинці (Ю. Козак) та ілюстрації всередині книжки надані Громовицею Бердник.

Відповідальна за випуск Ю. Оскольська

Підписано до друку 24.10.2006. Формат 60x90/16.

Умови, друк. арк. 23. Обл. вид. арк. 9. Гарнітура SchoolBook. Друк офсетний. Наклад 2 000 прим.

Зам. N° 46/10

Віддруковано:

ПП «Мрія‑Друк» м. Харків, тел.: (057) 755‑20‑40

ТОВ «Гамазин», 04071, м. Київ, а/с 110. Телефон для оптових покупців: (044) 467‑50‑24

[1]Олесь Бердник (1926‑2003) ‑ письменник‑фан‑таст, футуролог, мислитель, громадський діяч. ‑ Тут і далі прим. авт.

[2]Брухо (ісп.) ‑ в країнах Центральної Америки так називають шаманів, чаклунів, знахарів.

[3]Рахмани, або «блаженні предки», ‑ за гуцульськи■ ми переказами прабатьки людей, які живуть у Вирії, посилаючи звідти урожайні дощі та всілякі гаразди.

[4]Згадаймо епізод з фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків», коли біля тіла Івана звучить танцювальна музика та відбувається забава.

[5]«І побачили сини Божі людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.

За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, ‑ то були силачі, що славні від віку». (Буття, 6:2,4).

[6]Згадаймо образ Гаргантюа з відомого роману Франсуа Рабле. Письменник не вигадав цього персонажа, він також спирався на народні перекази. /, до речі, деякі дослідники виводять родовід гуцулів саме від кельтських племен.

[7]У французьких переказах є також вульгарніша версія походження цих поодиноких каменів, що пов'язана

з велетнями.

[8]Трікстер ‑ «спритник, хитрун» ‑ у міфології та фольклорі образ бога пустуна, бога‑хитруна, іноді навіть облудника. Це божество, що чинить капості не з лихою метою, а задля «вищих міркувань». У багатьох культурах яскраві ознаки трікстера має шаман. (Список літератури див. у кінці книги. ‑Авт.)

[9]Вальгалла ‑ в скандинавській міфологи палац Оді‑на, розташований у місці, де живуть боги, ‑ Асґарді; у Вальгаллу йдуть воїни, що загинули в битвах.

[10]Я навмцсне пом*якиіила діалектизми, залишила їх тільки в окремих випадках, для підкреслення особли‑востей традиції.

[11]Цікаво, що традиційний шаманізм північноамериканських індіанців англійською мовою звучить як «earth medicine», що можна перекласти, як «земна магія», оскільки в англійській мові слово «medicine» означає не лише «лікування», але й «магія».

[12]Можна порівняти з традиційною китайською гео‑мантією та мистецтвом фен‑шуй, де будь‑який гострий предмет є провідником негативної енергії «иіа‑ци», тому майстри‑геоманти рекомендують уникати загострених деталей в інтер*єрі.

[13]М. Коцюбинський, подорожуючи Карпатами, писав: «Гуцули ‑ найоригінальніиіий народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник, гуцул все своє життя проводить в боротьбі із злими духами, що населяють ліси, гори й води. Християнством він скористався лиш для того, щоб прикрасити язичеський культ».

[14]Ще одна версія: князі, залишаючись у душі язички‑ками, закладали церкви на місці колишніх святилищ, щоб люди не забули тих святих місць.

[15]Українські замовляння. ‑ К.: Дніпро, 1993.

[16]Текст, колядки подається за виданням: Золо‑тослов. ‑ К.: Дніпро, 1988.

[17]«Боян бо вещий, аще кому хотяиіе песнь твори‑ти, то растекаиіется мислью по древу, серым вълком по земли, сизымъ орломъ под облакы». (Цит. за виданням: Слово о полку Игореве. ‑ Москва, 1981). Деякі дослідники вважають, що слід читати не «мислью по древу», а «мисью», тобто білкою. Автор цих рядків вважає, що «Слово о полку Ігоревім» має кілька рівнів трактування і сприйняття. До того ж, якщо прийняти другу версію, ми все одно повертаємося до образу Бояна‑перевертня, який умів набирати подоби трьох священних тварин. Пор. скандинавські космогонічні перекази: по гілках ясеня Іггдрасіль (Древа Життя) скаче білка Рататоск, з'єднуючи «верхній» та «нижній» світи. Так і Боян, стаючи сизим орлом, пізнає закони горнього світу, стаючи сірим вовком ‑ таємниці «навського світу» предків, а в образі білки ‑ з'єднує ці світи віщунською свідомістю.

[18]Можна порівняти легенди про Алатир‑камінь із європейськими переказами про Святий Грааль, який теж був не лише чашею, з якоі причащав своіх учнів Христос під час Таємнсіі Вечері, а й сяючим каменем, квінтесенцією життєвої сили (пор. «філософський камінь» алхіміків).

[19]Пор.: чарівний казан Брана з кельтських міфів, прообраз Чаші Грааля.

[20]Була дуже поширена серед народу в XV‑XVI cm.

[21]Етнографічні джерела називають ще ряд книг: «Рафлі» ‑ астрологічна книга, «Сновидець» ‑ чародійний сонник, «Чаровник» ‑ книга про мистецтво пере‑вертання, або оборотництва, «Мисленик» ‑ апокрифічні сказання про сотворения світу й людини. «Лунник»

‑ про вплив фаз та положення Місяця на небі на людську долю, на погоду, про добрі та лихі дні та ін.

[22]Нещодавно «Зодія» була видана одним московським видавництвом і відразу стала бібліографічною рідкістю.

[23]Це ворожіння неодноразово описане в художній літератури

[24]Недаремно М. Коцюбинський для підкреслення образу Юри‑мольфара в «Тінях забутих предків» використав саме обряд заклинання грози.

[25]Зараз учені дослідили, що іноді над планетою з'являються дивні вихрові об'єкти, щось середнє між смерчем і кульовою блискавкою. Всередині цих об'єктів відбуваються настільки дивні процеси іонізації, що в результаті утворюються найнеймовірніші сплави. Мож‑ _ф ливо, громові камені належать саме до таких об'єктів?

[26]Знову можна провести пряму паралель із шаманськими традиціями в інших куточках Землі.

[27]** Згадайте фільм «Пропала грамота», де Сатана клянеться: «Щоб мені провалитися в ополонку після Йордану, коли брешу».

[28]Тим, хто цікавиться цією проблемою глибше, радимо книги Тімоті Лірі та Станіслава Грофа (див. список літератури в кінці книги).

[29]Можна також порівняти цей обряд із ритуалами магів‑даосів у стародавньому Китаї, в традиції яких за вхід у потойбічні світи та інші реальності теж слугували дупла старих дерев. Печери ж практично у всіх народів були місцем, де жили маги, боги, святі тощо.

[30]Сплавляння лісу на плотах‑бокорах справедливо вважалося одним із найнебезпечніших і найважчих занять. Плотогони ‑ їх називали «бокораші» ‑ були взірцем сили й хоробрості, тому ця гуцульська приказка дуже показова.

[31]Порівняйте з обрядом рукоположения в християнській церкви Тільки після проведення цього обряду молодий священик має право здійснювати Таїнства.

[32]Власне, «варганом» можна назвати й саму дримбу. Варган (від лат. organum, грец. organon ‑ музичне знаряддя, інструмент) ‑ це язичковий музичний інструмент, пластинка з дерева, кості, або металева дуга з язичком посередині. Під час гри варган притискають до зубів чи затискають ними; язичок защипують пальцем або спеціальною паличкою. Рот слугує за рухомий резонатор; змінюючи форму та об’єм ротової порожнини, музикант виділяє необхідні для виконання мелодії тони обертового ряду.

[33]«Блискавкою в крові» називають здатність до магії та шаманського мистецтва індіанці в Централь‑ній Америці ‑ нащадки племен майя. Я вважаю, що цей термін якнайкраще підходить до визначення мольфарства і ще раз підтверджує наявність древніх зв'язків.

[34]Порівн. з традицією, описаною Карлосом Кастанедою. Дон Хуан теж неодноразово підкреслює, що людина, яка прагне стати магом, повинна відмовитися від подружнього життя, щоб не втратити внутрішньої сили (К. Кастанеда називає це «світіння»)..

[35]Датування подаємо за новим стилем.

[36]Асґард ‑ у скандинавській міфології небесна фор‑теця, оселя богів‑асів.

[37]Скандинавська сага «Віщування вьольви» («Старша Едда»), розповідає, як одну з таких жінок‑віщунок викликає з підземного світу мертвих сам Одін для того, аби вона розповіла богам‑асам про майбутнє світу та про прийдешній Рагнарьок ‑ велику битву між богами та силами пітьми, а також про «сутінки богів».

[38]Найвідоміиіі з Нагів: тисячоголовий Шеша, що утримує Всесвіт, та Васука, за допомогою якого деви‑боги пахтали світовий океан, аби здобути напій без* смертя ‑ амріту.

[39]Текст примівки подається за виданням: Українські замовляння. ‑ К.: Дніпро, 1993.

[40]І знову паралель: Світове Древо, з‑під якого витікає Джерело Життя.

[41]Пор.: вовк Фенрір у скандинавській міфології. 204

[42]У старовинному китайському мистецтві фен‑шуй теж вирізняють два основні розділи. «Янський» фен‑шуй для живих: його порадами користувалися для спорудження будинків та планування інтер'єрів; та «Інський» ‑ для мертвих: ним послуговувалися для будівництва храмів та планування гробниць і місць поховання.

[43]Можна також пригадати билинного Вольгу Все‑славича, який народився від любовного зв'язку княжни полоцької зі змієм і знав «три премудрості»: умів обертатися ясним соколом, сірим вовком і туром золоторогим. До речі, й історичний прототим Вольги, князь Все‑слав Полоцький, теж вважався перевертнем. Про нього згадується в «Слові о полку Ігоревім».

[44]Савур‑могила. Легенди та перекази Нижньої Подніпрянщини. ‑ К.: Дніпро, 1999.

[45]Очевидно, назва «бісиці» ‑ пізнішого, вже хри‑стиянського походження.

[46]Саме це вірування використав М. Коцюбинський у «Тінях забутих предків».

[47]Сузір’я Плеяд. Неозброєним оком можна побачити шість із семи зірок цього зоряного скупчення.

[48]Віли ‑ в південнослов'янській міфології вродливі діви, що жили в горах і були повелительками вод. Одягнені вони в чарівні сукні. Хто віднімав у віли одяг ‑ тому вона корилася. До людей віли ставилися здебільшого доброзичливо, але якщо їх розгнівати, то вони можуть жорстоко покарати.

[49]Дерево Життя як космогонічний символ та його

земні втілення згадуються і в індуїстських священних книгах «Рігведі» та «Упанішадах», а також у шумерських міфах. Одним із «земних» проявів Дерева Життя в побутових обрядах слід назвати весільне вильце, яке встромляли у весільний коровай.

Відомий психолог Г. Юнг бачив у символіці Світового Древа схему людського мислення: витоки підсвідомості (корені), реалізація свідомості (стовбур), транссвідома мета (крона).

[50]Я свідомо не зупиняюся окремо на лікувальних властивостях тих чи інших рослин, бо вони досить детально описані в інших книгах про лікарські трави (напр. Б. Кархут. Ліки навколо нас. ‑ КЗдоров'я, 1978).

[51]Подається за виданням: Українські замовляння. ‑ К.: Дніпро, 1993.

[52]Пригадайте Омфалос («Пуп землі»), священний камінь у Дельфійському храмі, символ зустрічі земного й потойбічного світів.

[53]^ss У книгах К. Кастанеди старий маг дон Хуан, розповідаючи про «трави сили», говорить, що хоча дурман і є сильним «союзником», він сам його майже не вживає, бо «...ця трава дає відчути людям силу, не зміцнюючи їхніх сердець...»

[54]⁶⁶ За народними переказами, злі духи оселяються навіть у покинутих церквах. Саме це повір'я використав Микола Гоголь у повісті «Вій».

[55]Для порівняння: кельти називали сову «нічною відьмою», у їхніх переказах сова ‑ це хтонічний птах, пов'язаний із Великою Богинею, символ володарювання над нічними кошмарами.

[56]Якщо прискорити зйомку росту дерева, то картинка на екрані дуже нагадує спалах блискавки. Може, прадавні шамани знали про це?

[57]Від діал. «мосяж» ‑ латунь. 318

[58]Пор. книги К. Кастанеди. У шамансько‑магічній традиції дона Хуана темі «усвідомленого сновидіння» приділено дуже багато уваги.

[59]Тут доречно пригадати казкову Курочку Рябу, котру можна розглядати, як Богиню‑Птицю, Небесну Квочку, що знесла золоте Яйце‑Райце ‑ Всесвіт.

[60]Пор.: Апокрифічна «Книга Єноха», в якій розповідається про групу «грішних янголів», котрі подарували людям різні технологи, мистецтва та знання.

[61]^вг Саме тому не мають щастя люди, що віддалися магічному шляхові з корисливих міркувань. Тоді жертва приноситься даремно, адже гроші й достаток не дають задоволення тому, хто втратив здатність отримувати радість від земних благ.

[62]Цікаво, що бик (тур) нерідко виступав одним зі священних тотемів бога Громовика. Очевидно, загадка бере початок ще з тих часів, коли кожне стихійне божество пов'язувалося з певним тваринним втіленням на землі.

Дата добавления: 2015-12-08