Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Передпроектне дослідження

Читайте также:
  1. Вибір і обґрунтування засобу дослідження
  2. ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНИХ RC-ФІЛЬТРІВ
  3. Дослідження жанрів дитячого фольклору
  4. Дослідження жанрів календарної обрядовості.
  5. Дослідження жанру української народної балади
  6. Дослідження казкової прози
  7. ДОСЛІДЖЕННЯ КЛЕМОВОГО З'ЄДНАННЯ

Набірний шрифт − об'єкт, який найчастіше зустрічається в сучасному суспільстві, він організований естетично, тобто є предметом мистецтва. Набірний шрифт разом з тим невидиме візуальне мистецтво, тому що люди зазвичай не помічають форми букв в процесі читання і не замислюються над тим, що всі букви колись намалював художник.

Хоча величезна більшість представників людства не усвідомлює цього, тим не менш проектування набірного шрифту − одна з областей графічного дизайну, тобто мистецтва графіки. Разом з тим шрифт − рід прикладного мистецтва, що має соціальну функцію фіксування і передачі інформації. Основна мета шрифту − донести до читача інформацію, тобто бути прочитаним. Тому крім критеріїв чисто естетичних, таких, як форма, ритм, співвідношення чорного і білого та інших, до набірного шрифту необхідно додати вимоги психофізіології людського сприйняття, такі,як впізнаваність і розрізнення окремих знаків і легкість для читання всього тексту. Крім того, для шрифту важливі також вимоги, пов'язані з певною технікою і технологією його відтворення. Всі ці вимоги для шрифту однаково важливі для того, щоб він правильно виконував свою соціальну функцію.

Щоб робота зі створення шрифту була осмисленою, до її початку корисно поставити ряд конкретних питань з приводу майбутнього проекту (і відповісти на них). У дизайні це називається провести передпроектне дослідження:

Головний з цих питань − ДЛЯ КОГО і ДЛЯ ЧОГО призначений проект?

Для якого читача (кваліфікованого чи ні)?

Для якого виду продукції (художньої, технічної, наукової, довідкової літератури, газет, плакатів, зовнішньої реклами або чогось ще)?

На якій мові або мовах буде набиратися текст?

На яку набірну техніку орієнтований проект (ручний набір,металевий машинний набір різних видів, фотонабір різних видів, цифровий набір, афішний дерев'яний набір, перекладні і виклеяні шрифти)?

Яким способом друку Ваш шрифт буде відтворюватися(високий друк, глибокий, офсет, флексографія, електростатичний, струменевий)?

 

Від відповідей на ці та подібні питання багато в чому залежить обсяг проекту, кількість накреслень, склад знаків, зовнішній вигляд шрифту, форма окремих знаків і безліч інших подробиць.

До впровадження комп'ютерів в художню практику типовий процес створення кириличних знаків до латиниці починався так: графічний дизайнер знаходив каталог латинських шрифтів із зразками можливо більшого розміру і можливо кращої якості друку. Ідеальним оригіналом були листи шрифтів сухого перекладу (називалися по імені фірми, яка впровадила їх − "летрасети"), які перезнімалися на штрихову фототехнічну плівку зі збільшенням, щоб прописний знак шрифту мав не менше 50, а краще 100 мм по висоті. Після цього з негативів контактним способом отримували відбитки на надконтрастному фотопапері, і художник міг починати свою працю. Однак навіть такий майже професійний спосіб відтворення давав втрати якості із-за фотопроцесів (зажирювання форми, обрізка кутів). Крім того, текстові шрифти (в дрібному кеглі) неможливо збільшувати таким чином, тому що спотворення малюнка будуть зрівняні з розмірами самих букв. Зазвичай же шрифт знімали на вузьку плівку і потім збільшували проекційним способом, що знову-таки призводило до сильних спотворень форми знаків.

Забезпечивши собі таким чином поле діяльності та озброївшись ножицями, клеєм і тушшю, графічний дизайнер приймався за виготовлення кириличних знаків. Прописні букви Ж, И і Я легко можна було отримати з латинських K, N і R,якщо їх завбачливо надрукувати дзеркально.

Для літери Л, як правило, використовувалася перевернута латинська V, для літери Г − або дзеркальна L, або F з відрізаним середнім штрихом.

Букву Ь отримували або з дзеркальною Р, або з розрізаною по вертикалі Р зі зрушеним вниз півовалом. Букву З робили з цифри 3, букву Е з дзеркальною або переверненої С з підмальованих в середині горизонтальним штрихом, букву Ю з розрізаною Н і О.

Буква У виходила після відрізання зайвої від Х, Ч − від Н, але Б, Д, П, Ф, Ц, Ш, Щ так чи інакше доводилося підмальовувати.

Таким чином легко і швидко можна було склеїти титул для книги або напис для плаката. Рядкові знаки, які робити набагато важче, можна було взагалі не чіпати, обмежившись прописними. Особливо завзяті потім навіть склеювали з усього цього так звану шрифтову фотокассу, коли в залежності від частоти зустрічальності на одному аркуші наклеювали кілька однакових букв: 4А, 2Б, 3В, 3Г, 3Д, 6Е і так далі. Результат потім перезнімали на плівку і можна було робити стільки відбитків, скільки було потрібно для розклеювання конкретного тексту. При цьому забезпечувалася економія фотопаперу в порівнянні з неодноразовим друком одного алфавіту.

Свого часу навіть друкувалися допомоги, де детально викладалися найшвидші способи подібної "кирилізації" (термін з'явився пізніше, але суть процесу була саме такою,за принципом «швидше і легше»). І всі фотолабораторії, як видавничі, так і інші, мали великий вибір негативних фотокасс для роздруківки та продажу менш умілим або більше ледачим графічним дизайнерам.

З появою персональних комп'ютерів і поширенням на їх основі настільних видавничих систем ситуація зі шрифтами, здавалося б, повинна була змінитися. Зовні це так і сталося: зараз переважна більшість шрифтів проводиться за допомогою комп'ютера. Однак по-справжньому змінилися тільки інструменти. Місце клею, ножиць і рапідографів зайняли програмні засоби, у кращому випадку спеціально розроблені для проектування шрифтів (а в гіршому − абсолютно не пристосовані до цього).

Як же все-таки протікає професійний процес проектування набірного шрифту? Звичайно, багато що залежить від індивідуальності художника, але є деякі проблеми, спільні для всіх. Перш за все, якщо йде мова про розробку кириличних знаків, спочатку потрібно постаратися як слід проаналізувати латинський прототип. Потрібно як би влізти в «шкуру» дизайнера латиниці, постаратися зрозуміти логіку його дій, причини, за якими він прийняв те чи інше рішення, намалював саме такий знак. Потрібно відчути джерела проекту, його стилістику, ритм, пропорції, принципи рішення деталей. Художники називають цей процес «входженням у шрифт». Для цього потрібно, наприклад, як слід розглянути гарнітуру у великому розмірі позначеної в тексті при наборі різними кеглями, проте в кожного свої методи. В роботі дуже допомагає, коли шрифт подобається, тому потрібно постаратися відчути красу шрифтової форми.

Потім (або одночасно з описаним) потрібно проаналізувати розмірні дані шрифту. Проміряти висоту прямих великих і малих знаків (як правило, проміряти літери Н і х), величину виносних елементів в знаках h і р, товщину основних (вертикальних) штрихів у прямих великих і малих знаках H, I, h, i, n, u та інших подібних, товщину сполучних (горизонтальних) штрихів у прямих великих і малих знаках A, E, F, H, e, f, t, z та інших подібних, товщину основних і сполучних штрихів в круглих прописних і рядкових знаках C, O, b, c, o, p, величину звисання округлих і гострих елементів в великих і малих знаках, розміри засічок (якщо шрифт із зарубками), праві і ліві апроші у прямих і круглих прописних і рядкових знаків, кут нахилу в курсиві у великих і малих знаків, ступінь контрастності (відношення товщин основних і сполучних штрихів), насиченість (відношення товщини основних штрихів до висоти прямого знаку) і все інше, що вдасться проміряти і проаналізувати. Аналізувати отримані дані необхідно, оскільки проміри одного параметра за різними знаками в одному і тому ж шрифт можуть дати різні значення, і доведеться вирішувати, що це: свідомі відхилення, тобто компенсації, помилки розробника латиниці або щось ще, і на які ж саме дані спиратися в подальшій роботі.

Точність промірів повинна бути максимальна, тому що від цієї стадії залежить успіх подальшої роботи: шрифт − дуже складно організована система, що складається з багатьох типових елементів, але, як правило, досить логічна, де немає місця випадковостям в деталях; все має бути, як правило, взаємозалежне. Тому кириличні знаки повинні бути побудовані за тим же закономірностям, як і латинські, зрозуміло, враховуючи особливості кириличної графіки. Це відноситься також і до стилістичним особливостям знаків, наприклад, до форми зарубок і кінцевих елементів, формі овалів, ступеня нахилу їх осей, положенню середньої лінії знаків і таким важко зрозумілою поняттям, як ступінь закритості знаків, ступінь динаміки, ступінь різноширинності і так далі.

 

Сучасні програмні засоби проектування шрифтів, такі, як Fontographer або FontLab, дозволяють робити проміри з великою точністю, наприклад, до 0,01 мм при висоті великої знака 7,00 мм, що приблизно відповідає розміру шрифту (кеглю) 28 пунктів (по суті, система координат у форматі PostScript Type 1 відносна і являє собою сітку в 1000 одиниць при максимальній висоті великого знака приблизно 700 одиниць, але для дизайнера це не важливо). Треба зауважити, що багато виробників шрифтів не дуже строго дотримуються стандарту в 700 одиниць по висоті великої літери.

На цій стадії роботи дуже гостро постає питання якості вихідного латинського прототипу і його походження. Найкращі результати дає використання оригінальних цифрових даних шрифту, отриманих від виробника за ліцензійною угодою. У цьому випадку є гарантія якості латинського прототипу. Деякі беруть вихідну латиницю у цифровому вигляді з видавничих програм і шрифтових бібліотек, таких, як компакт-диск CorelDRAW і йому подібні. До якості цих шрифтів слід ставитися з обережністю, не кажучи вже про юридичний бік такого використання чужих шрифтів. Може також застосовуватися самостійна оцифровка графічних оригіналів латинських шрифтових знаків, але цей процес при якісному виконанні займає багато часу. Набагато швидше застосовувати оцифровку тільки для знову намальованих кириличних знаків, а латиницю використовувати, якою вона є.

Ось тут починається основна частина роботи − створення кириличних знаків. Методи тут суто індивідуальні: одні друкують латинський алфавіт на папері у великому розмірі, наприклад, у кеглі 280 пунктів (тоді велика літера по висоті буде дорівнювати приблизно 70 мм, тобто буде збільшена у 10 разів), потім малюють кирилицю, застосовуючи елементи латиниці, а потім сканують і оцифровують те, що вийшло, інші будують кириличні знаки прямо на екрані комп'ютера, копіюючи латинські, відрізаючи зайве і підклеюючи або домальовуючи відсутнє. Деякі речі легше намалювати на папері і оцифрувати, інші − побудувати на екрані з елементів латинських знаків. По суті, і те й інше − рівноправні методи, тим більше, що головна робота ще попереду. Щоб отриманий набір знаків став шрифтом, у своїй кириличній частині більш-менш відповідній частини латинській, як правило, його ще потрібно кілька разів перемалювати на екрані, надрукувати, оцінити, внести коригування, знову надрукувати, знову відкоригувати, і так далі... (Не виключено, що коригувати доведеться і латинську частину, оскільки її якість і джерела бувають дуже сумнівні).

Отож, на ринку програмного забезпечення представлено достатня кількість програм для роботи зі шрифтами, як платних так і безкоштовних, здатних задовольнити потреби користувача. Основні з них:

Професійний шрифтовий редакторFontLab4.6

Ключові можливості: створювати і редагувати шрифти; працювати з контурами символів у форматі Type 1 чи TrueType; створити шрифт MultipleMasters; додати хінтовку вручну або автоматично; професійно редагувати метрику і задати кернінг; автоматично перевірити контури при їхредагуванні та ін.

 

Простий і ефективний редактор шрифтів Fontographer 4.1

Ключові можливості: створення нових шрифтів і редагування існуючих у форматі Type 1, TrueType, OpenType, Type 3; створення шрифтів MultipleMaster; налаштування відстані і кернінгу; перетворення шрифтів у новий формат тощо.

 


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 114 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)