Рефлексивний лад діалектики як логіки

Сфера сутності в діалектиці - це сфера рефлексії, рефлексивних визначень. До них відносяться такі, як тотожність, відмінність, протилежність, суперечність, основа, форма, зміст, сутність, явище і т. д.
Сфера сутності - більш глибока, і щоб дослідити сутність усього існуючого, треба використати інші елементи, ніж щоб пізнати буття.
Рефлексивні визначення стосуються сфери сутності. рефлексіо - лат. обернення назад. це самосвідомість і самопізнання, співвідноосність елементів мислення і дійсності. Виокремлюються загальні види рефлексії, форми співвідносності понять, домук, свідчення того, що вони не існують без взаємного вз’язку. (покладаюча, зн і визначальна рефлексії)

1. покладаюча рефлексія
термін покладання має достатньо широкий зміст . в даному випадку покладання означає похідність, залежність, наприклад наслідок є похідним, залежним від причини. Звідси покладаюча рефлексія передбачає, що завжди існують дві сторони відношення - не більше і не менше. бо взагалі є лише дві протилежності. покладання означає, що кожна із сторін ще не є такою, якою вона є в свойї самостійності стосовно другої. наприклад позитивне ще не є позитивним для себе і в собі, самостійно. а позитивне є лише тому, що воно покладене негативним чимось зовнішнім стосовно себе. і навпаки негативне є покладене позитивним. негативне не є негативне саме по собі, поскільки є позитивне. таким чином сторони протилежностей є покладеними тому, що буття кожної з них полягає в їх небутті . таким чином покладання це єдина рефлексія, кожний із моментів якої є несамостійним. і самостійність кожного є самостійність протилежного.

2.зовнішня рефлексія теж передбачає собою двох сторін відношення. це означає, що кожна із сторін відношення є лише поскільки навпаки немає іншої сторони, позитивне є поскільки немає негативного, самоцільне. в зв’язку з цим буття кожної із сторін покладене небуттям іншої. в зв’язку з цим оскільки буття кожної із сторін є незалежним по видимості до другої сторони, то кожна із сторін є в собі. позитивне є позитивне в собі і навпаки (не завдяки покладанню). в такому випадку оскільки кожне є в собі, між ними стосунок вже зовнішній, вони рядопокладені: одне не є друге і навпаки. тому відношення між ними є рефлексія як зовнішня. тобто вони є по видимості незалежні і їх лише можна зовнішньо порівняти чи відміними.
3.визначальна рефлексія це синтез покладаючої і зовнішньої рефлексій. це означає, що кожна із сторін відношення рефлексивного кожної із сторін є водночас тому, що вона покладена іншою і водночас вона є тому, що вона виключає із себе іншу, протилежну сторону. тому самостійність обох сторін відношення грунтується на тому, що кожна із сторін є ціле, містить в собі і покладання і виключення, як і друга сторона.
позитивне є позитивне постільки, поскільки покладене негативним і водночас виключає це негативне, є самостійним і навпаки. така рефлексія коли кожна із сторін містить два моменти які забезпечують їй самостійність є суперечливою. однак одна із сторін є домінуючою, визначальною, ставить межі другій стороні.
Крім цих трьох є конкретні рефлексивні визначення: тотожність відмінність, позитивне і негативне і т. д.

Дата добавления: 2015-12-08