До третього курсу, у більшості курсантів, відбувається остаточна перебудова поглядів на службу, свою професію, складається стійке усвідомлене, позитивне ставлення до професійної діяльності та навчання. Відтворюється інтраіндивідна ситуація, з якої виростають інтеріндивідні передумови з новими ознаками. На третьому курсі відбувається часткова зміна і зміцнення рольових структур курсантського колективу, здійснюється його подальша диференціація. Саморегуляція курсантів значною мірою спрямована на зміцнення положення суб’єкта в офіційній і неофіційній структурах колективу та реалізується, переважно, за рахунок самовдосконалення та найкращого прояву їх індивідуальних можливостей. Закінчується перебудова, яка визначає спрямування саморегуляції особистості з зовнішньої на внутрішню: ззовні інтенсивний характер вимог до саморегуляції, властивий даному процесу в період складання психологічної структури курсантського колективу, стає більш спокійним, менш інтенсивним. Для саморегуляції курсантів характерними стають суспільно значущі засади: виявити себе краще, розвити, якісніше опанувати навчальну програму і т.ін., на відміну від першого курсу, коли нерідко переважали індивідуально-особистісні, часом егоїстичні, індивідуалістичні засади даного процесу. Такий перехід у становленні саморегуляції курсантів від “я” до “ми” намітився, проте, на цьому етапі він здається поки ще не усвідомленим, хоча значною мірою сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу і має бути предметом особливої уваги.
На четвертому курсі.
Тенденції, які виявляються у становлення саморегуляції курсантів третього курсу діють на четвертому курсі та мають значно більший прояв. До цього часу курсанти досить добре розпізнають сутнісні особливості один одного і, певною мірою, вважають, що їх характер та інші особистісні особливості вже склалися, закріпилися, тому, процес становлення саморегуляції та його успішність значною мірою пов'язують, з тим, як особистість, в першу чергу, будує свої стосунки у колективі. До цього часу курсанти добре пізнають колектив і положення в ньому інших, їх позиції, здатності і внутрішньо, здебільшого, погоджуються із сформованою офіційною та неофіційною психологічною структурою колективу. Становлення саморегуляції курсантів, в основному, іде не стільки у напрямку зайняти певне положення в колективі, скільки в плані утримати позицію, роль у колективі, якнайбільше розкрити і проявити свої індивідуальні можливості.
Загальна тенденція залежності спрямування саморегуляції особистості від курсу навчання.
Загальна тенденція залежності спрямування саморегуляції особистості від курсу навчання, така: на молодших курсах курсанти прагнуть виявити свої індивідуальні можливості з метою зайняти певне положення в офіційній і неофіційній рольових структурах стосунків. Потім провідну роль у становленні саморегуляції все більше починає відігравати прагнення курсантів найкраще проявити себе у значущих сферах життєдіяльності та відповідно саморегуляція у навчанні, громадській роботі та спілкуванні.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 85 | Нарушение авторских прав