Самореалізація особистості у контактному середовищі як чинник професійного становлення

Чинники колективно-групової організації у професійному становленні рятівників

1. Самореалізація особистості у контактному середовищі як чинник професійного становлення........ 1

Типологія становлення саморегуляції особистості курсанта.................. 3

Критерії успішності становлення саморегуляції курсанта...................... 3

2. Особливості динаміки становлення саморегуляції курсантів у первинному колективі........................... 6

На першому курсі............................................................................................. 6

На другому курсі............................................................................................... 8

На третьому курсі.......................................................................................... 8

На четвертому курсі....................................................................................... 9

Загальна тенденція залежності спрямування саморегуляції особистості від курсу навчання................................................................................................. 9

Динаміка формування психологічної структури курсантського колективу............................................................................................................................ 9

Особливості механізмів саморегулювання................................................. 10

Успішність становлення саморегуляції в офіційній і неофіційній структурах стосунків........................................................................................................ 11

Основні тенденції динаміки змісту генералізованих мотивів-цілей становлення саморегуляції.......................................................................... 11

3. Інтраіндивідні механізми саморегуляції курсантів................................................................................................. 12

Соціальна позиція......................................................................................... 12

Потреба у самовизначенні та самореалізації........................................... 12

Типові види потреби у самореалізації....................................................... 13

Домагання...................................................................................................... 13

Рівень домагань............................................................................................. 14

Зміст і характер домагань.......................................................................... 14

Співвідношення між домаганнями і місцем курсанта у рольовій структурі колективу: завищені, адекватні, занижені............................................... 15

Динаміка домагань курсантів..................................................................... 16

4. Розвиток мотивів особистісної саморегуляції курсантів....................................................................................... 17

Мотиваційна система саморегуляції......................................................... 17

Спрямованість самосвідомості.................................................................. 18

Спроможність переосмислити наявну ситуацію та створити новий сенс активності..................................................................................................... 20

Стильові особливості мотивів саморегуляції.......................................... 21

Висновки............................................................................................................................................................................................. 22

Самореалізація особистості у контактному середовищі як чинник професійного становлення

Одним із важливих аспектів розгляду проблеми становлення саморегуляції у дослідженні є її соціально-психологічний аспект.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, на які ми спираємось, показує, що у науковій літературі є значна кількість підходів до розгляду проблем становлення саморегуляції особистості у контактному середовищі. Зумовлено це, головним чином, прагненням авторів розкрити, інколи, підкреслити окремі сторони явища, яке є вельми, універсальним, таким, що має відношення до різних проявів людини (В.М.М’ясищєв, С.Л.Рубінштейн, В.А.Сухомлинський).

Особливу зацікавленість у вивченні цього явища виявили військові вчені[ 184 ], що викликано, насамперед, особливостями професійної діяльності, зростанням в ній вагомого значення тієї ролі, яку відіграє людина у військовій справі, складнощами управління підлеглими та потребами у швидкому становленні керівника на етапі входження його до професійної групи та необхідністю її розвитку.

Результати досліджень[57, с. 35] підтвердили, що потреба у самовизначенні, самопрояві, самореалізації та самоствердженні є постійно діючим суб’єктивно значущим утворенням, здатним виступати як потребово-мотиваційна ланка між інтраіндивідним та інтеріндивідним аспектом особистості. Визнання потреби у самовизначенні, самопрояві, самореалізації та самоствердженні в якості фундаментальної постійно присутньої у сферах свідомого та не свідомого індивіда [57, с. 36] дозволяє внести суттєві корективи у розуміння джерел саморегуляції фахівців-рятівників, що, є до сьогодні не вирішеною частиною вищезазначеної загальної проблеми.

Не заважає науковцям і фахівцям-практикам позначати прояви явища, те, що обсяг та зміст понять “становлення” та “саморегуляція” чітко не визначений у психологічному контексті, хоча спроби до цього існували.

Дослідники, не без підстав, вважають становлення саморегуляції активним процесом цілеспрямованої взаємодії особистості, передусім, із безпосереднім оточенням Пояснюється це періодом активністю особистості, включенням її у працю та інші суспільно значущі відносини; прагненням виявити індивідуальність, досягнути визнання та знайти своє місце у житті[ 264 ].

Поведінка особистості курсанта не завжди здійснюється правильно, на морально-релевантній основі, що значною мірою зумовлено недостатнім розвитком, сформованістю особистості та її свідомості.

В.А.Сухомлинський відзначав, що “…хизування підлітків своєю неслухняністю, хитромудрі пошуки шляхів того, як заслужити похвалу товаришів, ігнорування вимог, обов'язків, дисципліни весь цей букет духу "опору" є не що інше, як відсутність міцного фундаменту процесу самореалізації багатого ідейного життя” [ 341 ].

У літературі самореалізацію розглядають як одну з фундаментальних соціальних потреб і, тим самим, як важливу передумову та чинник розвитку особистості. Підкреслюється те, що потреба у самореалізації може розгортатись як єдина мета особистості або, як узагальнений прояв інших потреб.

Характерним для потреби є прагнення людини ствердити себе в очах інших, а також, у власних очах, набути певну соціальну та особистісну значущість.

Потреба у самореалізації є атрибутом особистості, вона притаманна фактично всім людям. Однак є інші точки зору, серед них та, що самореалізація особистості є особливою, конкретно-віковою формою поведінки людини і характеризує, переважно, підлітковий та юнацький вік[ 308 ]. Окремі автори[ 264; 219; 282; 406 ] звертаються у змісті поняття “самореалізація” до тих його ознак, які характеризують прагнення людини або її спроби виділитися, протиставити свої інтереси, прагненням інших, виявити власне ставлення, яке є духовно не зрілим, егоїстичним. Самореалізація, з такими ознаками, без сумніву, має місце, однак її форми, подібні до означених, значно різноманітніші[143].

Дата добавления: 2015-12-08