Територіальні індекси

При вивченні явищ суспільного життя в статистиці широко застосовують метод порівняння показників у розрізі окремих країн, економічних районів, міст, підприємств тощо. Узагальнюючі показники, тобто відносні величини, що дають порівняльну характеристику в розрізі територій і об'єктів — це і є територіальні індекси. Що стосується визначення індивідуальних територіальних індексів, то ніяких проблем не виникає, бо мова йде в цьому випадку про звичайні величини порівняння.

При побудові загальних територіальних індексів виникає питання вибору бази порівняння і району (об'єкта), на рівні якого слід зафіксувати вагу індексу. У кожному конкретному випадку його вирішують, виходячи з мети самого дослідження.

Порівняння показників можна здійснювати або по двох територіях (об'єктах), або по колу територій (об'єктів). У першому випадку базою може бути показник будь-якої з територій, а в другому — база порівняння повинна бути економічно обґрунтованою. Так, якщо порівнюється, наприклад, продуктивність праці робітників по колу однотипних підприємств з приблизно однаковими техніко-економічними умовами виробництва, то цілком очевидно, що за базу порівняння слід узяти підприємство, яке має найвищий рівень продуктивності праці.

При побудові територіальних індексів інтенсивних по­казників вагами можуть бути:

екстенсивний показник, що відноситься до території, на якій інтенсивний показник є більш економічним;

середня величина екстенсивного показника по сукуп­ності одиниць порівнюваних територій;

екстенсивний показник, прийнятий за стандарт.

При побудові територіальних індексів для екстенсивних показників як вимірники можуть виступати середній рівень інтенсивного показника: а) по території, по якій здійснюється порівняння; б) встановлений для території, прийнятої за стандарт.

Саме стандартні показники найчастіше використо­вують як вагу та сумірники при побудові територіальних індексів.

Лекція №7

Тема: «Статистика науки та інноваційної діяльності»

4.1. Значення та основні завдання статистичного вивчення наукової та інноваційної діяльності.

4.2. Статистика науки та науково - технічної діяльності.

4.3. Статистика інновацій та результативності наукової та інноваційної діяльності.

4.1. В умовах глобалізації світових процесів суттєво зростає соціально-економічне значення знань, тобто інформації, втіленої в фактах. Параметри економічного поступу держави визначають науково-технічні знання, розвиток науки, впровадження інновацій у всі сфери життя. Тому дуже важливим є систематичне та глибоке вивчення розвитку науки та інновацій.

Статистика науково-інноваційної діяльності вивчає кількісну сторону всіх явищ і процесів у сфері науки та інновацій у поєднанні з їх якісною стороною.

Основні завдання статистики науки та інновацій:

1) Забезпечення суспільства повною і достовірною інформацією щодо ресурсів і результатів науково-інноваційної діяльності.

2) Оцінка стану та розвитку науково-інноваційного потенціалу країни за методикою ОЕСР в динаміці.

3) Оцінка виконання плану наукових досліджень та розробок (НДР) в цілому по країні, та в розрізі науки окремих видів НДР, за галузями, регіонами, науково-дослідницькими організаціями.

4) Аналіз витрат на НДР та їх ефективності

5) Моніторинг науково – технічних кадрів країни, ефективність використання наукового потенціалу, його складу.

6) Вивчення дослідницької бази науки.

7) Факторний аналіз та оцінка ресурсного забезпечення інноваційної діяльності.

8) Вдосконалення системи статистичних показників науково-технічної та інноваційної діяльності.

Наукові дослідження і розробки (НДР) – це творча діяльність, яка здійснюється систематично з метою збільшення наукових знань, а також пошуком нових сфер застосування цих знань.

Дата добавления: 2015-11-26