Читайте также:
|
1.Антиномія особистості і права
☺ Будучи духовною цінністю (пов’язаною з такими моральними категоріями, як справедливість, рівність), право є необхідною умовою реалізації свободи індивіда в суспільстві, гарантією свободи, шляхом до свободи.
☻ Окремій особі, щоб реалізувати свою свободу, щоб самореалізуватися, необхідно постійно збільшувати і розширювати свій потенціал (творчий, організаційний...). Самореалізація завжди веде до розширення сили і влади особистості, а отже, влади над кимось і за рахунок когось. Тією чи іншою мірою ми обмежуємо свободу інших і таке ж саме їхнє право на свободу (римські юристи - “ Повна реалізація права веде до безправ’я ”).
2.Соціально-правова антиномія
☺ Суспільство потребує стабільності й визначеності, щоб упевнено розвиватися далі. Без стабільності неможливий розвиток суспільства.
Право забезпечує стабільність суспільства і водночас стримує його розвиток.
☺ Коли ж суспільство орієнтує право на розвиток, тоді воно перестає ефективно виконувати стабілізаційну функцію.
3.Дискретно-континуальна антиномія права
☺ Право, щоб бути ефективним засобом соціального розв’язання конфліктів, у зовнішньому своєму прояві повинно характеризуватися такими рисами, як: строга формальна визначеність, несперечливість, авторитетність, офіційність, експресивна нейтральність, послідовність, завершеність, стабільність... (стабільність → авторитетність → ефективність)
☻ Щоб розв’язати соціальні конфлікти, суперечливі й динамічні за своєю природою, право, навпаки, має бути однозначним, несуперечливим і стабільно-статичним. Як наслідок, право – неадекватне природі предмета свого регулювання. Тому відповідні ситуації розв’язуються не в своїй суті, а тільки зовнішньо.
4.Гносеологічна антиномія норми права
☺ Норма – це результат (статика) пізнання і тому постає як уявлення про істину в даний момент.
Норма – це процес (динаміка) пізнання, оскільки, сформульована відносно й на основі причин та обставин минулого. Вона може виявитися хибною щодо причин і обставин майбутнього, а тому має бути пристосована до них. Сьогоднішня істина завтра може стати хибою, як і навпаки
______________________
♂ ПАРАДОКС: ☺ Визнання норми тільки як істинної поступово перетворює її в хибність.
☻ Усвідомлення неповноти норми актуалізує пізнавальні процеси і в такий спосіб забезпечує максимально можливу її істинність, але при цьому неминуче послаблюється її нормативність.
6.Герменевтична антиномія права – “Немає більш вірного шляху не зрозуміти закону, як прочитати його дослівно”
☺ Правові тексти повинні бути чіткими, однозначними і ясними для розуміння їх максимальною більшістю громадян.
| ☺ Чіткість | ☻ Ясність |
| Прагнемо до чіткості – втрачаємо ясність | Прагнемо до ясності – втрачаємо чіткість |
| Державні органи і посадові особи | Пересічні громадяни |
☻ Реалізація сформульованої вимоги призвела би до переривання встановлених у суспільстві традицій правозастосовчої практики і юридичного мислення, що забезпечують безперервність і стабільність функціонування правової системи.
7.Екзистенціальна антиномія норми
Екзистенціоналізм – це філософія людського існування, нашого повсякденного життя.
Що дає людині норма права?
☺ Людина не може існувати без норми. В нормі концентрується життєвий досвід. Через норму людина сприймає досвід, який їй полегшує орієнтацію в світі.
Норма – це те, як треба себе вести. Сприймаючи норми зовнішнього світу, роблячи їх своїми, людина зливається з цим світом, живе тепер не тільки в ньому, але й разом із ним. Чим більше сприйнятих норм, тим більша адаптація до світу.
Тут відчувається причетність до світу. Цим людина знімає з себе самотність. Якщо ти не один, то більш захищений перед світом.
Через норму людина рятується від самотності, від чужого середовища, в якому вона опинилася фактом свого народження.
☻ А з іншого боку – норма суперечить самій природі людини як творчої істоти – ти не можеш сформуватись як особистість. Людина ховається за норму за рахунок втрати самого себе. Наприклад, колектив міцніє, а ти слабкішаєшь. Легше ховатися за норму, ніж вийти за її межі норми, тим самим жити у страху.
______________________
За нормою завжди приховується страждання. Людина інтуїтивно відчуває цю загрозу страждання і в самій нормі.
______________________
Норма починає плутати людину:
☺ Спочатку – норма стає засобом, за допомогою якого людина приєднується до суспільства і починає користуватися його благами. Чим сумлінніше виконуєш норми – тим більше отримаєш.
☻ Виходить навпаки – абсолютне дотримання норм тільки збільшує страждання. Покинути ж норму страшно. Більшість людей починається і закінчується нормою. Залишаються задоволені тим, що дає їм норма. Перестають претендувати на більше.
☺ Але разом з тим, за межею норми відкривається і світ свободи. Треба вирішувати, що дорожче – законне, надійне матеріальне благо чи насолода (страждання) позанормативної свободи? Людина залишаючись у межах норми, зраджує своїй власній творчій природі.
___ ___ ___ ___ ___
☻ На певному етапі норма починає зв’язувати людину, протистояти прояву її особистості. Норма підводить різних під одне правило.
Вона хоча й зближує з іншими людьми, але норма й нівелює людину і цим пригнічує її особистість.
Особистість завжди позанормативна, позамежна – виходить за межі сталого й тим відрізняється від загального рівня. Творчість можлива тільки через свободу. Творчість є породженням нового, не зв’язаного жодними нормами.
Норма ж заперечує цю свободу і тому протистоїть творчості та розвитку особистості.
______________________
В. Норма захищає людину для того, щоб забезпечити її свободу і створити умови для творчої самореалізації.
Водночас право протистоїть намаганням особи вийти за межі норми в процесі створення принципово нового і позанормативного, яке складає саму сутність творчості і самореалізації.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 104 | Нарушение авторских прав