Класифікація витрат підприємства

Управління витратами і прибутком на основі CVP-аналізу. Операційний леверидж

Виокремлюють основні варіанти (концепції) формування стратегії управління прибутком (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Варіанти формування стратегії управління прибутком

Назва стратегії	Зміст стратегії
Агресивна (наступальна) стратегія	Забезпечення збільшення суми прибутку на основі максимізації доходів за стабільного рівня витрат
Захисна стратегія	Збільшення прибутку за рахунок зниження витрат
Диверсифікована стратегія (компромісна)	Проміжний варіант між агресивною і захисною стратегією

Під час управління прибутком необхідно враховувати:

1) причину та джерело формування доходів і витрат (вид діяльності, вид продукції);

2) порядок ідентифікації та структурування витрат підпри­ємства задля формування належного інформаційного та методичного забезпечення управління. Для цього викорис­товують дані фінансового й управлінського обліку;

3) порядок трансформації доходу в прибуток та розподілу чистого прибутку.

Для управління прибутком використовують методи фінансового контролінгу, зокрема CVP-аналіз (аналіз точки беззбитковості).

Управління витратами відіграє провідну роль не тільки в управлінні прибутком, але й у фінансовому менеджменті взагалі.

Управління витратами полягає у плануванні, обліку, конт­ролі, аналізі та регулюванні процесу формування і розподілу витрат підприємства.

Управління витратами спрямоване на формування оптималь­ного рівня витрат підприємства та їхнє фінансове забезпечення. Управління витратами передбачає:

1) облік і групування витрат за групами та центрами відпо­відальності;

2) контроль за формуванням витрат та регулювання (оптимізацію) їхньої абсолютної величини;

3) встановлення відхилень фактичних витрат від планових;

4) виявлення резервів зниження рівня витрат і реалізацію відповідних управлінських рішень.

Виділяють різні види витрат (табл. 3.2).

Основні завдання управління витратами такі:

- зниження (оптимізація) рівня витрат;

- зменшення частки умовно-постійних витрат (що знижує поріг рентабельності);

- забезпечення об'єктивності розподілу витрат у просторі та часі задля збереження фінансової стійкості підприємства;

- зменшення частки непрямих витрат;

- відтермінування моменту покриття витрат.

Таблиця 3.2

Класифікація витрат підприємства

Ознаки класифікації	Вид витрат
1. За видом діяльності	основної діяльності; операційної діяльності; інвестиційної діяльності; фінансової діяльності
2. За способом перенесення на продукцію	прямі; непрямі
3. За періодичністю виникнення	регулярні; разові;
4. Залежно від впливу обсягів виробництва	умовно-постійні; умовно-змінні;
5. За характером зв'язку з виробничим процесом	виробничі; невиробничі;
6. За центрами витрат	першого центру; другого центру тощо

Управлінська діяльність з управління витратами має забезпечити:

1. своєчасність та повноту виявлення витрат;

2. оцінку обґрунтованості та доцільності покриття (фінансу­вання) витрат за центрами витрат;

3. пошук резервів зниження витрат на основі:

а) зниження собівартості продукції зі збереженням її якості;

б) зменшення накладних витрат;

в) зменшення витрат на обслуговування капіталу;

4. об'єктивність локалізації поточних витрат за центрами відповідальності;

5. прогнозування тенденції зміни витрат, точки беззбитко­вості, використання ефекту операційного левериджу, пла­нування собівартості продукції;

6. методологічну та інформаційну підтримку контролю за витратами і фінансовими результатами.

Щоб сформувати дані про витрати, їх калькулюють методами, вказаними у табл. 5.3.

Структура витрат - це співвідношення суми постійних і змінних витрат у загальному їх обсязі.

Механізм впливу зміни співвідношення постійних і змінних витрат на суму та рівень операційного прибутку підприємства нази­вають операційним левериджем (операційним важелем, виробничим важелем або виробничим левериджем).

У буквальному розумінні леверидж означає дію невеликої сили (важеля), за допомогою якої можна переміщувати доволі важкі пред­мети. В економіці його трактують як деякий фактор, невелика зміна якого може спричинити суттєві зміни низки результуючих показників.

Основним результуючим показником є чистий прибуток підприємства. Його величина залежить від багатьох факторів. Зокрема, чистий прибуток можна відобразити як різницю між вируч­кою і витратами двох основних типів: виробничих і фінансових.

Виробничі витрати залежать від величини і структури основних та оборотних засобів та ефективності їх використання. Основними елементами собівартості продукції є змінні і постійні витрати, причому їх співвідношення може бути різним і визнача­ється технічною і технологічною політикою підприємства. Зміна структури собівартості може істотно вплинути на обсяг операцій­ного прибутку. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням постійних витрат і, принаймні теоретично, зменшенням змінних витрат (така залежність має нелінійний характер).

Використовують таку формулу для розрахунку абс. приросту операційного прибутку:

D П_О=DД * К_МД - В_П, (3.1)

де D П_О – абс. приріст (зменшення) операційного прибутку підпри­ємства, тис. грн.; D Д - приріст (зменшення) доходу підприємства від реалізації продукції, тис. грн.; К_МД – коефіцієнт маржинального доходу; В_П - постійні витрати, тис. грн.

Маржинальный дохід (МД) — це різниця між чистим доходом від реалізації продукції та змінними операційними витратами (інакше - це сума постійних операційних витрат та операційного прибутку).

Коефіцієнт маржинального доходу (К_МД) - це співвідно­шення суми маржинального доходу і суми доходу від реалізації продукції:

К_МД = МД / Д, (3.2)

де Д - сума планового (фактичного) доходу від реалізації продукції.

За формулою (3.1) логічно зробити висновок, що чим меншим є значення коефіцієнта маржинального доходу, тим менше зміниться операційний прибуток у разі зміни обсягу реалізації продукції підприємства. Тому постійні витрати можна використовувати як важіль, щоб добитись певних відсоткових змін прибутку підпри­ємства, зумовлених зміною обсягу реалізації продукції.

Отже, нижча питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства зумовлює нижчий операційний леверидж (важіль) та меншу зміну величини прибутку і, навпаки, що більша питома вага постійних витрат, то вищий є операційний леверидж та більшою є зміна операційного прибутку в разі зміни обсягу вироб­ництва і реалізації продукції.

Кількісне значення операційного левериджу характеризує коефіцієнт операційного левериджу (DOL - degree of operating leverage, СОЛ — сила операційного левериджу), який обчислюють за формулою:

К_ОЛ = МД / П_О, (3.3)

де П_О - сума операційного прибутку підприємства.

Коефіцієнт операційного левериджу показує, у скільки разів темп приросту операційного прибутку перевищує темп приросту обсягу реалізації продукції. Наприклад, якщо у звітному періоді дохід під­приємства від реалізації продукції дорівнював 100 тис. гри., загальна сума змінних операційних витрат – 30 тис. грн., а постійних – 45 тис. грн., то коефіцієнт операційного левериджу підприємства становитиме:

К_ОЛ = (100-30) / (100-(30+ 45)) = 2,8 рази

За допомогою коефіцієнта операційного левериджу можна визначити ефект операційного левериджу (Е_ОЛ):

Е_ОЛ = К_ОЛ * DТ_Д , (3.4)

DТ_Д - темп зміни обсягу виробництва і реалізації продукції у грошовому вираженні, %.

Ефект операційного левериджу показує, на скільки відсотків змінюється операційний прибуток підприємства зі зміною обсягу виробництва і реалізації продукції. Наприклад, якщо коефіцієнт операційного левериджу становить 2,8, то в разі зміни обсягу виробництва і реалізації продукції на 50 % операційний прибуток підприємства зросте на 140 % (2,8 х 50 %).

Отже, рівень операційного левериджу - це характеристика потенційної можливості підприємства впливати на операційний прибуток, змінюючи структуру собівартості та обсягу випуску і реалізації продукції.

Сутність ефекту операційного левериджу розглянемо на прикладі.

Приклад 1.

На основі даних про діяльність підприємств "А" і "Б" (табл. 3.3) обчислити коефіцієнт та ефект операційного левериджу.

Результати розрахунків засвідчують, що в разі збільшення коефіцієнта операційного левериджу операційний прибуток зроста­тиме значно вищими темпами порівняно з темпами приросту обсягу реалізації продукції. За однакових темпів приросту обсягу реалізації продукції у підприємства, яке має більший коефіцієнт операційного левериджу (за інших однакових умов), темпи зрос­тання операційного прибутку будуть вищими порівняно з підпри­ємством, коефіцієнт операційного левериджу якого є нижчим.

Таблиця 3.3

Оцінка дії ефекту операційного левериджу, точки беззбитковості і запасу міцності для підприємств «А» і «Б»

№ з/п	Показники	Підприємство "А"	Підприємство "Б"
Дані за роки*	Дані за роки
N	N+1	N+2	N	N+1	N+2
	Дохід від реалізації продукції (Д), тис. грн.
	Сума постійних операційних втрат (ВП), тис. грн.
	Рівень змінних операційних витрат у відсотках до обсягу реалізації, %
	Сума змінних операційних витрат (В3), тис. грн.
	Загальна сума операційних витрат (BО), тис. грн.
	Сума операційного прибутку (ПО), тис. грн.
	Сума маржинального доходу (МД = Вп + ПО), тис. грн.
	Темп прирослу доходу від реалізації продукції (DТд)у відсотках до:
- N-го року	Х			Х
- (N+1)-го року	Х	Х		Х	Х
	Темп приросту операційного прибутку (DТПо) у відсотках до:
- N-го року	Х			Х
- (N+1)-го року	Х	Х		Х	Х
	Частка постійних витрат у загальній сумі операційних витрат підприємства, %
	Коефіцієнт операційного левериджу (Кол = МД / ПО)
	Ефект операційного левериджу (Еол = Кол • DTд)
- N-го року	Х			Х
- (N+1)-го року	Х	Х		Х	Х

* N – попередній рік, N+1 – звітний рік; N+2 – рік, що буде слідувати за звітним (дані прогнозні)

Дані про діяльність підприємств "А" та "Б"

№ з/п	Показники	Підприємство "А"	Підприємство "Б"
Дані за роки	Дані за роки
	Дохід від реалізації продукції (Д), тис. грн.
	Сума постійних операційних втрат (ВП), тис. грн.
	Рівень змінних операційних витрат у відсотках до обсягу реалізації, %
	Сума змінних операційних витрат (В3), тис. грн.					22,5
	Загальна сума операційних витрат (BО), тис. грн.					82,5
	Сума операційного прибутку (ПО), тис. грн.					67,5
	Сума маржинального доходу (МД = Вп + ПО), тис. грн.					127,5
	Темп прирослу доходу від реалізації продукції (DТд)у відсотках до:
- 2011-го року	Х			Х
- 2012-го року	Х	Х		Х	Х
	Темп приросту операційного прибутку (DТПо) у відсотках до:
- 2011-го року	Х			Х
- 2012-го року	Х	Х		Х	Х	62,9
	Частка постійних витрат у загальній сумі операційних витрат підприємства, %			42,9		72,7	66,7
	Коефіцієнт операційного левериджу (Кол = МД / ПО)	2,8	1,75	1,47	3,4	1,89	1,55
	Ефект операційного левериджу (Еол = Кол • DTд)
- 2011-го року	Х	2,8*50= = 140	2,8*100= = 280	Х	3,4*50= = 170	3,4*100= = 340
- 2012-го року	Х	Х	1,75*333= = 58,3	Х	Х	1,89*333= = 62,9
	Коефіцієнт маржи­нального доходу (КМД)	0,7	0,7	0,7	0,85	0,85	0,85
	Точка беззбитковос­ті (Тгр), тис. грн.	64,29	64,29	64,29	70,59	70,59	70,59
	Запас міцності (ЗМ), тис. грн.	35,71	85,71	135,71	29,41	79,41	129,41
	Коефіцієнт запасу міцності (КЗМ)	0,36	0,57	0,68	0,29	0,53	0,65

Однак, використовуючи механізм операційного левериджу, треба зважати на такі особливості:

1) Позитивний вплив операційного левериджу проявляється лише після того, як підприємство переходить точку беззбитковості. Що вища сума постійних витрат, то пізніше досягається точка беззбитковості (за інших однакових умов). Тому високі постійні витрати ускладнюють досягнення точки беззбитковості.

2) Найбільший позитивний вплив операційний леверидж має в зоні, максимально наближеній до точки беззбитковості, коли навіть невелика зміна обсягу виробництва зумовлює істотну відносну зміну операційного прибутку.

3) Чим більше фактичний обсяг реалізації віддаляється від точки беззбитковості, тим меншим є коефіцієнт операційного леве­риджу. Підприємства, для яких характерні значні постійні витрати і обсяги реалізації, що набагато перевищують точку беззбитковості, мають низькі коефіцієнти операційного левериджу. А підприємства з дуже низькими постійними витратами мають високий коефіцієнт операційного левериджу, якщо вони працюють близько до своєї точки беззбитковості.

4) Механізм операційного левериджу може мати зворотний напрям — за будь-якого зниження обсягу реалізації продукції ще більшими темпами знижується сума валового операційного прибутку. Тобто, коефіцієнт операційного левериджу вказує на рівень підприєм­ницького ризику (вони є прямо пропорційними).

Урахування механізму операційного левериджу дає змогу ціле­спрямовано управляти співвідношенням постійних та змінних витрат.

За оптимістичних прогнозів динаміки виручки від реалізації, а також за наявності певного "запасу міцності" не варто економити на постійних витратах, бо що вищою буде їхня частка, то більшим буде приріст прибутку.

Висока частка постійних витрат переважно характерна для під­приємств, з порівняно вищим рівнем технічної оснащеності. Тому під­приємство, яке підвищує технічний рівень, щоб знизити питомі змінні витрати, одночасно збільшує коефіцієнт операційного левериджу.

За песимістичних прогнозів щодо реалізації, а також на ранніх стадіях життєвого циклу, коли ще не досягнуто точки беззбит­ковості, не варто "роздувати" постійні витрати, оскільки втрата прибутку від кожного відсотка втрати виручки може виявитися набагато більшою через сильний ефект операційного важеля.

Зауважимо також, що практично неможливо різко змінити показник операційного левериджу, оскільки досить часто для цього потрібні радикальні зміни в структурі матеріально-технічної бази підприємства, яка зорієнтована на специфіку виробничої діяльності. Якщо маржинальний дохід невисокий, то підприємство повинно передовсім шукати можливості його збільшення, а не зменшувати умовно-постійні витрати, наприклад, продавши частину необорот­них активів (такі заходи слід реалізувати лише в крайніх випадках, коли необхідно змінити стратегію розвитку підприємства).

За значенням маржинального доходу та коефіцієнта маржи­нального доходу можна знайти точку беззбитковості:

• у натуральному вираженні (Тн)

Тн = В_П / МД^од , (3.5)

де МД^од - маржинальний дохід на одиницю продукції;

• у грошовому вираженні (Тгр)

Тгр = В_П / К_МД . (3.6)

Порівнюючи плановий або фактичний обсяг виробництва з точкою беззбитковості, можна обчислити показник запасу міцності.

Запас міцності розраховують як різницю між плановим (фактичним) обсягом реалізації продукції і обсягом реалізації про­дукції у точці беззбитковості (у грошовому вираженні):

З_М=Д – Тгр. (3.7)

Запас міцності підприємства характеризує можливе зниження обсягу реалізації продукції у вартісному вираженні за несприятливої кон'юнктури товарного ринку, що уможливлює прибуткову операційну діяльність.

Використовуючи показник запасу міцності, можна обчислити коефіцієнт запасу міцності.

Коефіцієнт запасу міцності - це співвідношення запасу міцності та фактичного (або запланованого) обсягу реалізації продукції:

К_ЗМ = З_М / Д. (3.8)

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником рівня ризику нерен­табельної роботи підприємства. Що більше значення цього коефі­цієнта, то меншим є ризик.

Приклад 2.

Розрахувати точку беззбитковості та запас міцності за даними прикладу 1.

Отримані результати свідчать про позитивну тенденцію до зростання коефіцієнта запасу міцності, а, отже, зниження рівня підприємницького ризику підприємств А та Б.

Дата добавления: 2015-12-08