Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Хвильова природа електрона. Електронні хмари

Читайте также:
  1. I. Природа эфирного тела
  2. Астрал. Природа и история фазового состояния
  3. Ваше тело как созданная вами уникальная живая скульптура. Ваша жизнь как лучшее ваше произведение искусства. Природа творения, связанная с вашим личным опытом
  4. Вероятности, природа добра и зла и религиозный символизм
  5. Високочастотні радіоелектронні прилади
  6. Волевые регуляции поведения, природа волевого действия
  7. Глава 11 Человек, природа и производственная организация

У 20-х рр. ХХ ст. завдяки роботам де Бройля, Шредінгера, Гейзенберга та інших вчених були розроблені основи хвильової теорії про двоїсту корпускулярно-хвильову природу світлового випромінювання. Ейнштейн довів, що випромінювання є потоком неподільних матеріальних частинок (фотонів), енергія яких визначається рівнянням Планка.

Із рівнянь Планка (E = h n) і Eйнштейна (E = mc 2) випливає, що h n= mc 2. Враховуючи, що n=с/l і швидкість руху фотона v дорівнює швидкості світла с, одержимо основне рівняння хвильової механіки – рівняння де Бройля:

. (11)

Із цього рівняння випливає, що частинці масою m, яка рухається із швидкістю v, відповідає хвиля довжиною l. Рівняння (11) можна застосовувати для ха-рактеристики руху не лише фотона, а й інших матеріальних мікрочастинок: електрона, нейтрона, протона тощо.

Отже, електрон одночасно є і частинкою, і хвилею. У 1925 р. Гейзенберг запропонував принцип невизначеності, згідно з яким не можна одночасно встановити точне місцезнаходження електрона в просторі та його швидкість, або імпульс.

Нове уявлення про електрон примусило відмовитись від прийнятої раніше моделі атома, за якою електрон рухається по певних колових або еліптичних орбіталях.

Електрон може знаходитися в будь-якій частині простору, який оточує ядро атома, однак ймовірність його місцезнаходження в тій чи іншій частині атома неоднакова.

Рух електрона має хвильовий характер, тому квантова механіка описує цей рух в атомі за допомогою хвильової функції y, яка набуває різних значень у різних точках атомного простору. Відомо, щоб знайти точку в просторі, треба визначити її координати x, y, z, що математично записується залежністю y= f (x, y, z).

Оскільки рух електрона хвилеподібний, визначення хвильової функції зводиться до знаходження амплітуди електронної хвилі.

Рух електронної хвилі кількісно характеризується амплітудою y, яку можна обчислити з диференціального рівняння Шредінгера, що пов’язує хвильову функцію y з потенціальною і повною енергією електрона. Для одноелектронного атома гідрогену рівняння Шредінгера має такий вигляд:

, (12)

де m маса електрона; h – стала Планка; Е – повна енергія електрона; U – потенціальна енергія електрона.

Для атомів з кількома електронами застосовують наближене рівняння Шредінгера. Треба зазначити, що допустимі розв’язки рівняння (12) можливі тільки для певних дискретних значень енергії електрона. Кожній із функцій y1, y2, y3,..., yn, які є розв’язками хвильового рівняння, відповідає певне значення енергії Е 1, Е 2, Е 3,..., Е n.

За рівнянням (12) можна обчислити y-амплітуду електронної хвилі (хвильову функцію). Квадрат амплітуди y2 виражає ймовірність місцезнаходження електрона в певній точці атомного простору, а величина y2 d V – ймовірність місцезнаходження електрона в елементі об’єму d V.

Як модель стану електрона в атомі у квантовій механіці прийнято уявлення про електронну хмару, густина відповідних ділянок якої пропорційна ймовірності перебування там електрона. Електрон ніби “розмазаний” навколо ядра по сфері, віддаленій від нього на певну відстань. Одна з можливих форм електронної хмари атома показана далі (рис. 9).

Максимальна електронна густина відповідає найбільшій імовірності місцезнаходження електрона, тобто визначається величиною y2. Очевидно, чим міцніший зв’язок електрона з ядром, тим електронна хмара менша за розміром і компактніша за розподілом заряду.

Рис. 9. Електронна хмара 1s-електрона
Простір навколо ядра, у якому найімовірніше перебуває електрон, називається орбіталлю. Таке тлумачення орбіталі дещо спрощене. Орбіталь – математичне поняття, зміст якого випливає із хвильового рів-

няння. Тому можна вважати, що хвильова функція, яка є розв’язком рівняння Шредінгера, називається орбіталлю.

Отже, ядро атома оточене електронними хмарами. Основні характеристики, які визначають рух електрона навколо ядра, - це його енергія і просторові особливості відповідної йому орбіталі.


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)