Податок на прибуток підприємств
У Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, які пов'язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат. У цій консультації розглянемо основні його положення щодо оподаткування прибутку підприємств, зокрема особливості розрахунку доходів та витрат для визначення об'єкта оподаткування, порядок нарахування цього податку, застовування пільг тощо.
Перш за все звертаємо увагу, що нові правила обкладення податком на прибуток, установлені в розд. III ПК, набирають чинності з 01.04.11 р, а до цієї дати чинним є Закон про прибуток, тому вся звітність за податком на прибуток за 2010 рік та І квартал 2011 року подаватиметься за старими формами.
Об'єкт оподаткування
Відповідно до ст. 134 ПК об'єктом обкладення податком на прибуток є:
прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом змен-шення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;
дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 розд. III ПК.
Тобто порівняно з чинним на сьогодні Законом про прибуток при визначенні об'єкта оподаткування більше не застосовуватимуться терміни «валовий дохід» та «валові витрати», а просто «дохід» та «витрати», як у бухгалтерському обліку, а також «собівартість». Визначення цих термінів наведено у ст. 14 розд. І ПК, а саме:
доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економіч-ній зоні, так і за їх межами (фактично визначення цього терміна збігається з визначенням валового доходу в Законі про прибуток);
витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Як бачимо, визначення цього терміна відрізняється від визначення терміна «валові витрати», оскільки запроваджує «бухгалтерські» критерії визнання витрат як «вибуття активів або збільшення зобов'язань»;
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це витрати, прямо пов'язані із виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розд. III ПК.
Термін «господарська діяльність» у ПК, як і в чинному законодавстві, означає діяльність, спрямовану на отримання саме доходу, а не прибутку.
На відміну від норми п. 1.43 Закону про прибуток, у розд. І ПК зазначено, що інші терміни для цілей розд. III «Податок на прибуток підприємств» використовуються у значеннях, визначених не тільки національними положеннями (стандарта ми) бухгалтерського обліку, але й Законом від 16.07.99 р. № 99б-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності.
Слід зазначити, що відповідно до п. 44.1 розд. II ПК для обчислення об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень ПК.
Доходи
Порядок визнання доходів установлено у ст. 137 ПК. Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Таким чином, на відміну від Закону про прибуток, попередня (авансова) оплата товарів (робіт, послуг) не буде визнаватися доходами й не впливатиме на податкові зобов'язання платника.
Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:
дохід від операційної діяльності, що включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та дохід банківських установ;
інші доходи, що включають, як і за чинним законодавством, зокрема, доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходи від операцій оренди/лізингу, доходи за операціями в іноземній валюті, доходи від торгівлі цінними паперами та деривативами, суми штрафів, неустойки чи пені, суми безповоротної фінансової допомоги, безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
На відміну від чинного законодавства, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника платника податку, у разі повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів із дня її отримання не включаються до складу оподатковуваного доходу.
Як і чинний Закон про прибуток, ПК містить перелік доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Це, зокрема, прямі інвестиції або реінвестиції в корпоративні права платника, компенсація (відшкодування) за примусове І відчуження державою майна платника податку, І емісійний дохід, міжнародна технічна допомога та інше.
Водночас у ПК, на відміну від чинного законодавства, вилучено норму, згідно з якою датою отримання доходу в разі продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації І в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом. Такі доходи визнаватимуться в загальному порядку.
На відміну від чинного законодавства, ПК установлено, що вартість безоплатно отриманих платником товарів (робіт, послуг) визначається з метою включення до доходу на рівні не нижче від звичайної ціни.
У п. 137.3 ПК передбачено особливості відображення в обліку виконання довгострокових договорів. Так, якщо платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо такими договорами не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані. Після переходу покупцю права власності на товари (роботи, послуги) із довготривалим технологічним циклом виробництва виконавець здійснює коригування фактично отриманого доходу, пов'язаного з виготовленням таких товарів (робіт, послуг), нарахованого в попередні періоди протягом терміну їх виготовлення.
Окремою нормою ПК (п. 137.2) визначається порядок визнання доходів у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів. На відміну від чинного порядку, відповідно до якого фінансування визнається валовим доходом у момент його фактичного отримання, ПК передбачає, що в разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загально-обов'язкового державного соціального страхування або бюджетів доходом визнається:
сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування, пропорційній частці отриманого платником податку з бюджету цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт;
цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - із моменту його фактичного отримання;
інше цільове фінансування - протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.
Окремими нормами ПК, на відміну від чинного законодавства, визначено, що в разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку - комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у звіті комісіонера (агента) (п. 137.5), а датою отримання доходів від продажу іноземної валюти є дата переходу права власності на іноземну валюту (п. 137.12).
Кодекс передбачає також, що датою отримання доходів платника податку від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно із правилами бухгалтерського обліку.
На відміну від чинного законодавства, ПК установлює, що датою отримання інших доходів, окремо не визначених у розд. III ПК, є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Слід також звернути увагу, що відповідно до п. 7 підрозд. 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розд. XX ПК дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після 01.04.11 р. у частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.
Витрати
Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 ПК. Як і при визначенні доходів, при визначенні витрат тепер не будуть враховуватися попередні (авансові) платежі. З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (робіт, послуг), до складу якої включатиметься вартість запасів. Тобто на відміну від чинного законодавства не тільки витрати на придбання запасів зменшуватимуть об'єкт оподаткування лише в момент визнання відповідних доходів, але й інші витрати, що включатимуться до собівартості.
Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, поділяються на;
витрати операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, витрати банківських установ);
інші витрати.
Інші витрати, у свою чергу, включають, зокрема:
загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загально-виробничого призначення, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, витрати на охорону праці тощо);
адміністративні витрати (проведення річних зборів, представницькі витрати, відрядження та утримання апарату управління підприємством, консультаційні, інформаційні послуги, оплата послуг зв'язку тощо);
витрати на збут (пакувальні матеріали, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, реклама та дослідження ринку (маркетинг), передпродажна підготовка товарів), транспортування, страхування товарів, транспортно-експедиційні послуги, гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування тощо);
інші операційні витрати (витрати за операціями в іноземній валюті, податки і збори, інформаційне забезпечення, проценти (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою) тощо);
інші витрати звичайної діяльності (добровільно перераховані (передані) активи, безнадійна за-боргованість, утримання та експлуатація фондів природоохоронного призначення, придбання ліцензій та спеціальних дозволів тощо).
Собівартість товарів (робіт, послуг) складається з витрат, прямо пов'язаних із виробництвом таких товарів (робіт, послуг), а саме із:
прямих матеріальних витрат (сировина, матеріали та напівфабрикати, що утворюють основу виготовленого товару (роботи, послуги);
прямих витрат на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (робіт, послуг);
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних із виробництвом товарів (робіт, послуг);
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних із їх виробництвом (наданням);
інших прямих витрат (внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв).
Витрати, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були здійснені, з урахуванням, окремих особливостей. Так, наприклад, нараховані податки і збори включаються до витрат того звітного періоду, за який проводиться таке нарахування.
На відміну від чинного законодавства, у розд. І ПК наведено визначення терміна «маркетингові послуги (маркетинг)». Так, маркетинговими є послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, зокрема, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, унесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збирання та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Новацією ПК є окрема норма про те, що платник податку має право на врахування в податковому обліку витрат, підтверджених документами, складеними нерезидентами відповідно до правил інших країн.
ПК не містить обмежень щодо врахування витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів при визначенні об'єкта оподаткування, витрат на гарантійний ремонт та заміну бракованого товару, умови якого оприлюднені продавцем товару. Знято існуюче обмеження (5% від суми валових витрат за звітний податковий період) щодо витрат зі страхування, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, крім страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів, витрати на яке дозволяється враховувати в розмірі не більше 10% вартості виробництва такого фільму. Змінено розмір обмеження на добровільне перерахування коштів бюджетам або неприбутковим установам: замість від 2 до 5% оподатковуваного прибутку попереднього року встановлено розмір, що не перевищує 4% такого прибутку.
Нормою пп. 140.1.7 ПК передбачено збільшення суми добових на відрядження із ЗО грн. на добу, як на сьогодні, до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, у розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, у розрахунку на добу.
При цьому сума добових визначається в разі відрядження в межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності вiзи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За чинним законодавством підставою для визнання витрат на таке відрядження були відмітки сторони, яка відряджає, та сторони, яка приймає, на посвідченні про відрядження, однак Кодексом не передбачається наявність таких відміток як обов'язкового елемента для врахування витрат на таке відрядження. Новацією ПК є також те, що витрати на відрядження можуть бути підтверджені, зокрема, електронними квитками.
У ПК дозволено враховувати в податковому обліку витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації фізичних осіб у закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності.
На відміну від чинного законодавства, ПК передбачено, що платники податку - ліцензіати з виробництва електричної та/або теплової енергії, які використовують для виробництва електричної та/або теплової енергії вугілля та/або мазут, до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг протягом року до прямих матеріальних витрат замість вартості витраченого в технологічному процесі вугілля та/або мазуту включають суму резерву запасу палива (вугілля та/або мазуту), який створюється для безперебійного постачання електричної енергії споживачам.
Сума резерву запасу палива визначається платником самостійно щомісяця на основі середньо-місячної вартості придбаного палива (вугілля, мазуту) за попередній рік, але не менше фактичної вартості придбаного протягом поточного місяця палива (вугілля, мазуту). Наприкінці звітного року створений резерв коригується на вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту), а саме:
якщо фактична вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту) про-тягом звітного року більша, ніж сума нарахованого за звітний рік резерву, то собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг збільшується на суму різниці між вартістю витраченого в технологічному процесі палива та нарахованого резерву за результатами звітного року;
якщо фактична вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту) протягом звітного року менша, ніж сума нарахованого за звітний рік резерву, то собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг зменшується на суму різниці між вартістю витраченого в технологічному процесі палива та нарахованого резерву за результатами звітного року.
Крім того, ПК передбачає, що платники податків - ліцензіати з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії у звітному податковому періоді до собівартості реалізації електричної та/або теплової енергії, надання послуг із передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії також включають фактично понесені в такому звітному періоді витрати із придбання електричної та/або теплової енергії.
Слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 7 підрозд. 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розд. XX ПК витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після 01.04.11 р., у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.
Для платників податку на прибуток, які перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі оподаткування до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно до суми визнаних доходів.
Крім того, відповідно до п. 13 підрозд. 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розд. XX ПК тимчасово, до 01.01.14 р., датою збільшення доходів підприємств житлово-комунального господарства від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або в касу платника податку. При цьому підприємства житлово-комунального господарства у складі собівартості реалізації житлово-комунальних послуг визнають витрати на придбання товарів, робіт, послуг у сумі фактично сплачених за них коштів. Решта витрат визнаються в загальному порядку відповідно до норм розд. III ПК.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 51 | Нарушение авторских прав