Монтаж реакторів

Реактором називають многовитковую котушку з більшим індуктивним опором, застосовувану у високовольтних електроустановках для обмежень струмів короткого замикання.

В електроустановках напругою 6 і 10 кВ застосовують бетонні реактори РБ (мал. 116, а й б), що полягають із обмотки 1 і десяти бетонних радіально розташованих стовпчиків 2, що опираються на порцелянові ізолятори 3.

Обмотка, що полягає з концентрично розташованих мідних (у РБ) або алюмінієвих (у РБА) витків ізольованої шини, закріплена в бетонних колонках. Початок і кінець обмотки виведені й приєднано до болтових контактних затисків 5, установленим у тілі стовпчика. У кожному стовпчику заармоване по два наскрізні сталеві стрижні 4 з різьбленням на кінцях: на нижні кінці навернені опорні ізолятори 3, а до верхніх вільних кінців кріплять фланці ізоляторів вышележащей фази (при вертикальнім розташуванні фаз реактора).

Монтаж реакторів полягає в' ревізії, сушінню (якщо це потрібно по стану ізоляції), установці фаз реакторів і приєднанні їх до відповідних до шин електроустановки.

При ревізії реактор очищають від пилу, бруди й сторонніх предметів (між витками обмотки). Ретельно перевіряють стан бетонних стовпчиків і витків котушки. Бетонні стовпчики не повинні мати тріщин і відбитих країв. Лаковий покрив бетону повинен бути цілим, суцільним і безперервним. Витки котушки не повинні бути деформовані. При ревізії перевіряють також надійність кріплення ізоляторів і справність їх армировки.

Опір ізоляції обмотки, перевірене мегомметром на 1000—2500 В, щодо заземлених фланців реактора повинне бути не менш 0,5 Мом.

При опорі ізоляції обмотки реактора нижче 0,5 Мом її сушать: у вогнестійкій камері гарячим повітрям, нагрітим до 110° С; пропущенням струму через обмотку реактора;, методом ин-

'/ЯШ?////////////////,

V

А, ------»-

А₂

I

В,

С

в)

А

X

і2 --------- "

^З1 ----- "*"

г)

А?

Рис. 116. Бетонний реактор РБ-10 на 10 кВ:

а — загальний вид бетонного реактора з вертикально розташованими фазами, б — фаза реактора, в — монтажні відстані й заводські позначення при вертикальнім розташуванні фаз реактора в электропомещении, г — схема включення обмоток вертикально розташованих фаз реактора

дукционных втрат. Сутність останнього способу полягає в тому, що усередині реактора встановлюють чавунні труби діаметром 250 мм і, накривши, реактор брезентом, подають (від зварювального трансформатора) у його обмотку струм, достатній для створення температури 80—100° С.

Закінчення сушіння характеризується, що встановилися сопротивле­
нием ізоляції, величина якого повинна відрізнятися не більше
ніж на 30% від заводських даних, але бути не нижче 1 Мом при
температурі 70°. Після закінчення сушіння бетонні стовпчики реак­
тора в гарячому стані покривають натуральною оліфою, а потім
покривним лаком і протягом 6—8 год прохолоджують. Далі, підвищивши
температуру до 85—95, підтримують її протягом 5—6 год, після
чого покривають реактор асфальтовим лаком і, піднявши температуру
до 120, запікають лак протягом 5—6 год, потім знижують температуру
до 65—80°. •

Реактори серії РБ і РБА в приміщеннях установлюють одним з наступних способів:

вертикально без верхніх упорів;

вертикально, але з верхніми упорами, коли між верхньою фазою (реактором) і стелею (балкою) у приміщенні встановлюють опорні ізолятори, закріплюючи їх фланці на стелі (балці);

горизонтально (при струмах більш 2000 А); дві^-двох-дві-східчасто-дві фази одна на інший, а третяяпоруч. Вертикальна установка реакторів повинна проводитися з дотриманням наступних мінімальних відстаней від будівельних конструкцій (мал. 116, в): відстань Аа А — (0,51)—130 мм); Бб Б— (Я—120 мм); ВвВ— (0,5 ЯяЯ—325 мм).

При короткому, замиканні між сусідніми фазами реактора виникають значні електродинамічні зусилля. При вертикальній установці фаз реактора ці зусилля прагнуть відірвати верхню фазу від нижніх, що при відсутності упору змушує ізолятори працювати на розтягання, тобто в більш тяжких умовах, чому при роботі на стиск. Тому при вертикальній установці фаз реактора без упору доцільно змінити напрямок намотування середньої фази (мал. 116, г).

Усі фази реактора збирають і встановлюють відповідно наявним на них заводським позначенням: В — верхня, З — середня, Н — нижня, Г — горизонтальна, СГ — середня горизонтальна. Підведені до реактора шини також приєднують згідно із заводськими позначеннями: А_и В_и З_{{ е} вхідні затиски, Л₂, В₂, З₂— вигідні затиски.

При установці реактора слід обертати увага на положення висновків щодо спусків шин, щоб напрямку струмів у різних фазах були різними. Довжина шини від опорного ізолятора до висновків не повинна перевищувати 500 мм. Установлений на фундаменті або на підлозі реактор закріплюють штирями, вставленими в отвори овальних фланців ізоляторів. Штирі заливають цементним розчином.

Сталеві конструкції, розташовані в безпосередній близькості від бетонних реакторів, не повинні мати замкнених контурів, тому що змінне магнітне поле працюючого реактора буде замикатися через повітря навколишнього простору й, якщо в цьому просторі виявляться замкнені контури, у них можуть виникнути индуктированные струми, здатні нагрівати ці конструкції.

Фланці опорних ізоляторів реактора повинні бути заземлені.

Після закінчення монтажних робіт із приміщення, де встановлений реактор, повинні бути вилучені всі інструменти й шматки стали, тому що при роботі реактора й особливо при протіканні через реактор струму короткого замикання вони можуть бути притягнуті до обмотки сильним магнітним полем і в такий спосіб ушкодити її «золяцию.

Дата добавления: 2015-12-08