Читайте также:
|
Електроустановки й частини, що підлягають заземленню. Заземлення електроустановок необхідно:
при напрузі змінного й постійного струму 500 У и вище— у всіх випадках;
при номінальних напругах вище 36 В змінного струму й 110 В постійного струму — у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках.
Заземлення електроустановок не потрібно при номінальних напругах 36 У и нижче змінного струму й НОВИЙ і нижче постійного струму.
Заземленню підлягають:
корпуса електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників і т.п.;
приводи електричних апаратів;
вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;
каркаси розподільних щитів, щитів керування, щитків і шаф;
металеві конструкції розподільних обладнань, металеві кабельні конструкції, металеві корпуси кабельних муфт, металеві оболонки й броні контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів, сталеві труби електропроводки й інші металеві конструкції, пов'язані з установкою електроустаткування;
металеві корпуси пересувних і переносних электроприемников.
Заземленню не підлягають:
арматури підвісних і штирі опорних ізоляторів, кронштейни й освітлювальна арматури при установці їх на дерев'яних опорах ліній електропередачі й на дерев'яних конструкціях відкритих підстанцій, якщо це не потрібно за умовами захисту від атмосферних перенапруг;
устаткування, установлене на заземлених металевих конструкціях; при цьому на опорних поверхнях повинні бути передбачені зачищені й незафарбовані місця для забезпечення електричного контакту;
корпуса електровимірювальних приладів, реле й інших, установлених на щитах, щитках, шафах, а також на стінах камер розподільних обладнань;
электроприемники з подвійною ізоляцією;
рейкові шляхи, що виходять за територію електростанцій, підстанцій, розподільних обладнань і промислових підприємств;
знімні або частини, що відкриваються, на металевих заземлених корпусах і камерах розподільних обладнань, огороджень, шаф, дверей і т.п.
Допускається замість заземлення електродвигунів, апаратів, установлених безпосередньо на верстатах, заземлювати станини, якщо забезпечується надійність контакту між корпусами електроустаткування й станиною.
Заземлители й заземлюючі провідники. У заземлюючих обладнаннях можуть бути використані природні й штучні заземлители.
Природніми заземлителями називають спорудження, що перебувають у землі, які можуть бути одночасно застосовані й для цілей заземлення. У заземлюючих обладнаннях повинні бути використані в першу чергу наявні природні заземлители, тому що при цьому не тільки заощаджується значна кількість металу, але й не потрібні роботи з риття траншів і забиванню електродів у ґрунт, що вимагають більших витрат праці й часу.
Природніми заземлителями можуть бути:
прокладені під землею водопровідні й інші металеві трубопроводи (за винятком трубопроводів горючих рідин, горючих або вибухових газів, а також трубопроводів, покритих ізоляцією для захисту від корозії);
обсадні труби;
металеві конструкції й арматури залізобетонних конструкцій будинків і споруджень, надійно з'єднані із землею;
металеві шпунти гідротехнічних споруджень і т.п.;
свинцеві оболонки кабелів, прокладених у землі. Використання алюмінієвих оболонок кабелів і голих алюмінієвих провідників у якості природніх заземлителей не допускається.
Природні заземлители з'єднують із заземлюючими магістралями електроустановки не менш чому двома провідниками, приєднаними до заземлителю в різних місцях.
Якщо поблизу монтажного об'єкта немає природніх заземлителей або наявні заземлители не задовольняють пропонованим до них вимогам (внаслідок великого опору розтіканню струму й іншим причинам), застосовуються штучні заземлители.
У якості штучних заземлителей застосовують:
вертикально занурені сталеві труби, кутову сталь, металеві стрижні й т.п.;
' горизонтально прокладені сталеві смуги, круглу сталь і т.п.
У якості заземлюючих провідників можуть бути використані:
нульові проведення мережі;
металеві конструкції будинків (ферми, колони й ін.);
металеві конструкції виробничого призначення (підкранові колії, каркаси розподільних обладнань, шахти ліфтів, підйомників, елеваторів і т.п.);
сталеві труби електропроводок;
алюмінієві оболонки кабелів;
металеві стаціонарні, відкрито прокладені трубопроводи всіх призначень, крім трубопроводів горючих і вибухонебезпечних сумішей, каналізації й центрального опалення.
Мінімальні розміри й перетину сталевих заземлителей і заземлюючих провідників, застосовуваних у захисних обладнаннях, повинні відповідати даним, наведеним у табл. 56.
Таблиця 56 Мінімальні розміри сталевих заземлителей і заземлюючих провідників
| перетин, мма |
Місце прокладки заземлителей і заземлюючих провідників
Діаметр круглих провідників і заземлителей, мм
Прямокутні провідники й заземлители
товщина, мм
з кутовий
стали з
товщиною
полиць, мм
Заземлители
зі сталевих тонкостінних труб з товщиною стінок, мм
зі сталевих водо-
газопровідоных труб
с товщиною стінок, мм
У будинках.................
У зовнішніх установ
ках....................................
У землі.........................
| 1,5 | ||||
| 2,5 | Не допускаються | |||
| " 6 | » |
2,5 2,5
3,5
Забороняється використовувати в якості заземлюючих провідників металеві оболонки трубчастих проводів, металеві эболочки ізоляційних трубок, а також свинцеві оболонки проозодов, у груповій розподільній мережі освітлювальних електроустановок. Зазначені оболонки повинні бути заземлені й мати аадежные з'єднання на всім протязі; сполучні муфти Й коробки повинні бути приєднані до металевих оболонок дайкой або болтовими з'єднаннями.
*"' ВЛвКТроустановках напругою до 1000 У в якості заземлюючих провідників можуть бути застосовані голі або ізольовані проведення з міді або алюмінію за умови, що їх Перетину будуть не менш наведених у табл. 57.
Таблиця 57
Мінімальні перетини мідних і алюмінієвих заземлюючих провідників в електроустановках напругою до 1000 В
| Перетин провідників, мм'2 | ||
| Наименозание | мідних | алюмшюше вых |
| Голі провідники при відкритій прокладці.. Заземлюючі жили кабелів або багатожильних проводів у загальній захисній оболонці з фазними | 4 1,5 1,0 | 2,5 1,5 |
Монтаж вогнищ і зовнішньої мережі заземлюючих обладнань. Заземлюючі обладнання бувають выносными (мал. 103, а), коли вогнище, заземлення розташований осторонь від устаткування, що заземлюється, і контурними (мал. 103, б), коли вогнище заземлення розташоване навколо встаткування.
Рис, 103. Схема обладнання заземлень і приєднання до них устаткування, що заземлюється:
а сз выносным вогнищем, б з контурним вогнищем; / — заземлюючі провідники, 2 — внутрішня мережа заземлення, 3 —.сполучні смуги, 4 — зазем-
Лители
Приступаючи до монтажу вогнищ зовнішньої мережі заземлення, риють по трасі розташування електродів траншею глибиною 600— 800 мм, а потім по її дну занурюють у ґрунт необхідна кількість електродів так, щоб верхні кінці електродів виступали над дном траншеї на 100—120 мм. Електроди' з кутової сталі й труб занурюють у ґрунт забиванням або вибропогружением,
|
а зі сталевих стрижнів діаметром 12—16 мм — укручуванням за допомогою пристосування ПЗ-16 (мал. 104), створеного на базі електродрилів И-28, И-29А и ін. Для полегшення укручування стрижнів 5 у ґрунт кінці їх загострюють, а потім приварюють до них сталеву спіраль 6.
Занурені в ґрунт електроди з'єднують смугою зв'язку із прямокутної або круглої сталі, що приварюється до виступаючих кінців електродів одним зі способів, показаних на мал. 105.
| Рис. 104. Занурення сталевого стрижня в ґрунт за допомогою пристосування ПЗ-16:1— шпиндель, 2 — электросверлильная машина И-29А, 3 — редуктор, 4 — трикулачковий патрон, 5 — стрижень, 5 — спіраль |
У місці введення, схованих у землі заземлюючих магістралей і провідників у будинок, повинні бути нанесені або встановлені розпізнавальні знаки у вигляді кола з розташованої в ньому буквою «3», намальованого фарбою на стіні або встановленого в місці введення репера зі стрілкою, що показує напрямок уведення заземлення в приміщення. При відкритій прокладці введення заземлюючої магістралі в приміщення він повинен бути укладений в.. металеву або азбестоцементну трубу для запобігання від механічних ушкоджень.
Монтаж внутрішньої мережі заземлюючих обладнань. Заземлюючі провідники, що прокладаються в приміщеннях, повинні бути доступні для огляду.
У сухих приміщеннях їдкі пари, що не містять, і гази, допускається прокладання заземлюючих провідників безпосередньо по стінах і іншим будівельним конструкціям.
У сирі й особливо сирих приміщеннях і в приміщеннях з їдкими парами заземлюючі провідники прокладають на відстані від стін не менш чому 10 мм.
Заземлюючі провідники повинні бути забезпечені від хімічних впливів. У місцях перетинання' заземлюючих провідників з кабелями й трубопроводами, а також і в інших місцях, вде можливі механічні ушкодження заземлюючих провідників, останні повинні бути захищені.
Прохід заземлюючих провідників через стіни виконують у відкритих прорізах, у трубах або інших твердих обрамленнях, а через перекриття — у відрізках сталевих труб, що виступають по обидва боки перекриття на 30—40 мм. Використання спеціальне
пршшжсппых заземлюючих провідників для інших цілей не допускається.
|
У приміщеннях сирих і з їдкими парами або газами всі з'єднання виконують зварюванням; якщо зварювання не можна здійснити, допускаються болтові з'єднання, при цьому контактні частини повинні мати захисні покриття.
При обладнанні заземлення забезпечують надійність контактів у з'єднаннях і безперервність електричному кола по всій її довжині.
З'єднання последо
вательно використовуваних
ділянок металевих
конструкцій повинне осу
ществляться зварюванням за
допомогою сталевих шин рє
чением не менш 100 мм2;
при використанні цих
конструкцій в электроус
тановках напругою
до 1000 У с заземленої
нейтралью з'єднання
повинні виконуватися
| в) г) |
| Рис. 105. Приєднання зварюванням смуг зв'язки: а сз вертикальним трубчастим заземлителем, ббб-" с вертикальним заземлителем із круглої сталі, в — с вертикальним заземлителем з кутової сталі, г*-> плоских і круглих між собою |
провідниками тих же перетинів, які повинні бути прийняті для заземлюючих провідників на даній ділянці.
| у якості заземлюючих провідників |
При прокладці проводів у сталевих трубах і використанні труб повинні бути влаштовані металеві з'єднання між трубами й корпусами електроустаткування, у які вводяться труби.
Заземлюючі провідники з'єднують із протяжними заземлиителями (наприклад, трубопроводами) поблизу від уведень у будинки зварюванням. Якщо не можна приєднати зварюванням, то застосовують хомути, контактна поверхня яких повинна бути полуджена. Труби в місцях накладки хомутів повинні бути ретельно зачищені.
Місця й способи приєднання вибирають так, щоб при роз'єднанні трубопроводів для ремонтних робіт були забезпечені цілість електричного ланцюга й необхідний опір заземлюючого обладнання. У місцях установок водомірів, засувок і інших приладів повинні бути влаштовані обхідні з'єднання.
Заземлюючі провідники, що прокладаються по будівельних елементах будинків, кріплять звичайно на опорних конструкціях (мал. 106).
|
Опорні конструкції встановлюють на прямих ділянках на відстані 500 ''900 мм.друг від друга. При прокладці заземлюючих провідників паралельно підлоги опорні конструкції встановлюють на висоті 400—600 мм від рівня підлоги приміщення.
Перетинання заземлюючими провідниками температурних або осадочних швів будинків здійснюється гнучкими перемичками. У якості перемичок використовують відрізки троса відповідної довжини й діаметром 12—15 мм.
Перемички цривариваиют по обидва боки шва до заземлюючого провідника, який на ділянці переходу через температурний шов розріжеться.
| 106. Кріплення сталевих заземлюючих провідників: а — вертикально прокладеної смуги на стійці за допомогою обойми, б — горизонтально прокладеної смуги на стійці з обтискною обоймою, в — смуги до стійки приварюванням, г — круглого прутка до стійки приварюванням; / — стійка, 2 — обойма, 3 — заземлюючий провідник, 4 — зварювальний шов |
Приєднання заземлюючих провідників до корпусів електродвигунів і апаратів, а також до підметів заземленню різним частинам електроустановки проводиться болтами. Ділянка провідника заземлення, що зажимаемый голівкою болта, повинен бути зачищений до блиску, а в приміщеннях сирих і утримуючих їдкі пари ■ і гази ■- полуджений припоєм ПОС-30.
Відкрито прокладені заземлюючі провідники офарблюють у чорний колір, однак правилами обладнання електроустановок допускається фарбування їх в інші кольори (під колір стін, панелей і т.п.), при цьому в місцях приєднань і відгалужень повинні бути нанесені не менш чому дві смуги чорного кольору шириною 10 мм на відстані 150 мм одна від іншої.
Знову змонтоване заземлююче обладнання ухвалюється організацією, яка буде експлуатувати електроустановку.
Відповідно до вимог ПУЭ в знову змонтованих заземлюючих обладнаннях при прийманні перевіряють:
стан елементів заземлюючого обладнання, що перебувають у землі вибірковим оглядом з розкриттям ґрунту; інших елементів — у межах доступності огляду;
наявність ланцюга між заземлителями елементами, що й заземлюються (не повинне бути обривів і незадовільних контактів у заземлюючих провідниках, що з'єднують апарати з контуром заземлення);
опір заземлюючих обладнань (величини опорів повинні відповідати нормам);
відповідність перетинів заземлюючих провідників (перетину повинні відповідати проекту й вимогам ПУЭ).
Контрольні питання
1. Чому електродвигун названий асинхронним і які бувають асинхронні двигуни по конструктивнім виконанню?
2. Як центрують вал монтируемого електродвигуна з валом механізму при з'єднанні їх муфтою?
3. Які основні правила монтажу апаратів ручного керування?
4. Чим відрізняються по обладнанню й принципу дії апарати ручного керування від апаратів дистанційного керування?
5. Як перевіряють і регулюють величину натискання головних контактів змонтованого триполюсного контактора?
6. Перелічите, які частини електроустаткування й електроустановок підлягають обов'язковому заземленню.
7. Розповідайте про порядок монтажу заземлителей.
Глава XVII
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 68 | Нарушение авторских прав