Номінальні напруги приймачів і джерел електричної енергії

(ДЕРЖСТАНДАРТ 721—62)

Напр	пкение, В, п ктрической	риемников	Напруги на затисках
елі	енергії	ген	ораторів	трансформаторів
	трифазного струму частотою 50 Гц	ПРО -(	струму, 1	струму Гц >е), В	трифазного струму частотою 50 Гц, междуфазное
Г)			2 => ■ про ^ш X,-	ного	I:.
1Н0Г1		Ь 8
ПОСТОЯН струму	междуфазное	між ЗОЙ И и лівим проведенні	однофа: частото	постоян в	трехфа: частото (між!	у первинних обмоток, кВ	у вторинних обмоток, кВ
	__	.—	__	__,	__		_
	—	—		—	—.	—	—
> 24	—	—		—	—	—	—
36 48		- —		—	—■	—	—
60 ПО	—	—	—		—	—	—
—	—	—		—	—	—	—
—			—	—
-	3 000	—	—	—	3 150	3 000 і 3 150	3 150 і 3 300
—	6 000	—	—	—	6 300	6 000 і 6 300	6 300 і 6 600
—	10 000	—	—	—	10 500	10 000 і 10 500	10 500 і 11 000
—	-20 000	_	—	—		20 000 і 21000	21000 і 22 000
—	35 000	—	—	—	—	35 000	38 500
—	ПО 000	—	—	—	—	110 000	121 000
—	150 000	—	—	—	—	150 000	165 000
—	220 000	—	—	—	—	220 000	242 000
-	330 000	—	—	—	—	330 000	347 000
	500 000	—	—	—	—	500 000	525 000
—.	750 000	—	—	—	—	750 000	785 000

Контрольні питання

1. Розповідайте про основні властивості електричного струму.

2. Для яких цілей застосовується електрична енергія в промисловості?

3. Дайте основні характеристики електричних станцій.

4. Що таке енергетична система й у чому її особливість?

5. Що розуміється під терміном «номінальна напруга»?

-Глава II

ОСВІТЛЮВАЛЬНІ ЕЛЕКТРОУСТАНОВКИ, СВІТЛОВІ ВЕЛИЧИНИ Й ЕЛЕКТРИЧНІ ДЖЕРЕЛА СВІТЛА

§ 5. Освітлювальні електроустановки

У нашій країні щорічно на висвітлення витрачається близько 12% ■ усієї вироблюваної електроенергії.

Спеціальні обладнання, призначені для висвітлення територій, а також різних приміщень, будинків і споруджень, називають освітлювальними електроустановками.

Освітлювальні електроустановки є необхідним елементом сучасних житлових будинків, установ, суспільних будинків і виробничих підприємств.

Освітлювальна електроустановка являє собою складний комплекс, що полягає з розподільних обладнань, магістральних і групових електричних мереж, різних электроустановочных приладів, освітлювальної арматур і джерел світла, а також кріпильн, що підтримують і захисних конструкцій. Основним елементом освітлювальної електроустановки є джерело світла алампа.

Існує велика різноманітність схем і способів виконання електропроводок, конструкцій світильників і типів застосовуваних джерел світла, а також різних складних обладнань автоматики й телекерування.

Правильне й раціональне розміщення джерел світла, якісне виконання монтажу електропроводок і світильників освітлювальних електроустановок має велике народногосподарське значення, тому що сприяє поліпшенню умов і підвищенню продуктивності праці, зниженню стомлюваності зору працівників і підвищенню якості, що випускається прокдукшги--.,..

РазличакУРдда, виду висвітлення: робоче й аварійне. Робітником називають освещенйе.-ЧЗРедназначенное для створення таких умов видимості, при якій? можлива нормальна діяльність

¹⁴ \

людей, що перебувають на освітлюваній території. Аварійним називають висвітлення, що служить для тимчасового продовження діяльності або безпечної евакуації людей при відключенні робочого висвітлення.

Аварійне висвітлення повинне створювати в основних проходах такі умови видимості, при яких забезпечується вільне орієнтування людей "у навколишньому оточенні. Світильники аварійного висвітлення повинні відрізнятися від світильників робочого висвітлення конструкцією, розміром, фарбуванням корпуса й іншими ознаками.

Розрізняють наступні системи висвітлення:

загальн, що створює по всій площі приміщення або території освітленість, відповідну до характеру виконуваних робіт;

місцеве, застосовуване тільки для висвітлення робочих інструментів або оброблюваних поверхонь;

комбінован, що представляє собою сукупність загального й місцевого висвітлень.

Для харчування електричного висвітлення Правилами обладнання електроустановок (ПУЭ) допускається застосування напруги не вище 220 У с включенням ламп на междуфазное напруга (у мережі 220/127 В) або на напругу між фазою й нульовим проведенням (у мережі 380/220 В). Застосовується також система напруги 220/127 В, при якій для харчування світильників використовуються як междуфазные, так і лінійні напруги. В освітлювальних установках з газорозрядними лампами гранично припустимим і найбільш оптимальним є напруга 380/220 В. Для місцевого висвітлення в приміщеннях без підвищеної небезпеки поразки електричним струмом застосовують напруга установок загального висвітлення, в інших випадках — не більш 36 В, в особливо небезпечних — не більш 12 В.

В освітлювальних електроустановках приміщень із підвищеною небезпекою й особливо небезпечних при установці світильників на висоті менш 2,5 м повинні застосовуватися напруги не вище 36 В або світильники, конструкції яких повністю виключають можливість доступу до ламп без застосування спеціальних пристосувань.

Для безпеки обслуговування освітлювальної електроустановки всі її елементи (металевий корпус світильника, вимикача й ін.), підмети заземленню, повинні бути приєднані до мережі захисного заземлення.

§ 6. Основні світлові величини

До основних світловим величинам ставляться світловий потік, освітленість і сила світла.

Усі навколишні нас предмети випромінюють у простір електромагнітні коливання. Однієї з основних характеристик

електромагнітних коливань є довжина хвилі, яка може 'бути від часток міліметра до кількох сотень і навіть тисяч метрів.

Людське око сприймає порівняно невеликий діапазон цих хвиль — приблизно від 380 до 760 нм*.

Випромінювання з довжиною хвилі від 380 до 760 нм, сприймані людським оком у вигляді кольорових плям світла, називають оптичною областю спектра електромагнітних коливань. Випромінювання з довжиною хвиль, що перебувають за межами зазначеної оптичної області спектра електромагнітних коливань, не сприймаються зором людини.

Потужність випромінювання, яка оцінюється по світловім відчуттю, виробленому на око людини, є світловим потоком.

Одиницею виміру світлового потоку, позначуваного буквою Р, служить люмен (лм). Наприклад, світловий потік звичайної стеаринової свічі оцінюють в 10—15 лм, а електричної лампи розжарювання потужністю 25 Вт і напругою 220В облизько 200 лм.

Освітленість — це величина світлового потоку, що доводиться на одиницю поверхні.

Про інтенсивність висвітлення поверхні судять по щільності, з якої світловий потік розподіляється по освітлюваній поверхні. Освітленість позначається буквою Е, одиницею виміру освітленості є люкс (лк).

Освітленість Е визначається відношенням величини світлового потоку Р, що впав на поверхню, до її площі 5

.з = -- лк.

Освітленість поверхні буде рівна 1 лк, якщо на 1 м² її площі впаде світловий потік в 1 лм

, 1 лм

1 ЛК = -: —.

1 м²

Поняття сила світла служить для характеристики распреде­
ления світлового потоку джерела й визначає щільність светово­
го потоку в певному напрямку, тому що деякі источ­
ники світла випромінюють світловий потік нерівномірно — з різною
інтенсивністю в різних напрямках. I

Міжнародною системою одиниць (СИ) за одиницю сили світла прийнята свіча (ев), яка є основною світлотехнічною одиницею, установлюваної по спеціальному еталону.

* Нм (нанометр) аодиниця виміру довжини, рівна Ю^{-9 м. 16}

Навколишні нас предмети здатні відбивати, поглинати або пропускати світловий потік. Ці властивості називаються світловими властивостями тел.

Світловий потік Р, падаючи на яке-небудь тіло, у загальному випадку

розділяється на наступні три складові частини: частина світлового

потоку, відбиту тілом (Р₀т); поглинену тілом (Рпог);

пропущену тілом (_ін). Р

Відношення ц§ц визначальне частку світлового потоку, що відбився від тіла, називається коефіцієнтом відбиття. Отноше-

Р ние "?^г, що виражає частку світлового потоку, поглиненого тілом, називається коефіцієнтом поглинання. Частина світлового потоку, пропущена тілом, обумовлена відношенням —~ -, називається коефіцієнтом пропущення.

Світлові властивості тіл визначаються не тільки значеннями коефіцієнтів відбиття, поглинання й пропущення світлового потоку, але й характером відбиття й пропущення світла. Розрізняють три види відбиття й пропущення світла тілами: неуважне, спрямоване (дзеркальне) і неуважний^-неуважне-розсіяне-направлено-неуважне.

Предмети, які починають світитися з яскравістю, однакової у всіх напрямках, при падінні на них світлового потоку, називають тілами, що володіють неуважним або дифузійним характером відбиття, наприклад, гіпс, крейда, молочне скло.

Матове скло й глянсовий папір є тілами, що володіють розсіяним-направлено-неуважним відбиттям. Такі тіла розсіюють падаючий на них світло й одночасно починають самі світитися, але з нерівномірною яскравістю: яскравість цих тіл у напрямку дзеркального відбиття або спрямованого пропущення перевершує значення яскравості в інших напрямках.

Матеріали, що диффузно відбивають і проникні світло, широко застосовуються в сучасних світлотехнічних приладах і обладнаннях.

При фарбуванні стін і стель виробничих приміщень і встановленого в них устаткування використовують переважно фарби світлих тонів, що володіють властивістю максимально відбивати падаючий на них світло. Це дозволяє створювати у виробничих приміщеннях необхідний рівень освітленості при застосуванні джерел світла меншої потужності й з меншим світловим потоком, чому в приміщенні з темним фарбуванням.

Конструкції світильників освітлювальних електроустановок і їх розміщення в приміщеннях повинні забезпечувати найбільш правильний і раціональний розподіл світлових потоків ламп і дотримання необхідних норм освітленості (табл. 2).

Величини освітленості нормуються виходячи зі складності зорової роботи, що підрозділяється на 7 розрядів, залежно від розмірів і характеру розглянутих предметів або матеріалів (табл. 3).

Таблиця 2

Дата добавления: 2015-12-08