Конспект. Управлінський облік як інформаційна основа забезпечення контролінгу

1. Управлінський облік в системі контролінгу.

2. Завдання управлінського обліку.

3. Характеристика основних методів управлінського обліку.

4. Облік за фактичною собівартістю.

5. Облік за нормативною собівартістю.

6. Оцінка методів управлінського обліку витрат для вирішення завдань контролінгу.

Управлінський облік в системі контролінгу

Основополагающий элемент системы контроллинга на предприятии — управленческий учет. Зачастую само понятие контроллинга ассоциируется с понятием управленческого учета, но это не совсем верно: основная задача управленческого учета — предоставление релевантной информации для принятия управленческих решений; функции контроллинга шире, они включают в себя не только управленческий учет, но и планирование, контроль, координацию, а также выработку рекомендаций для принятия управленческих решений.

Законодательство обязывает каждое предприятие вести бухгалтерский (финансовый) учет. Но для принятия управленческих решений существует объективная необходимость организации в рамках системы контроллинга специального управленческого учета, который может быть либо совмещен с финансовым, либо выделен отдельным блоком.

За рубежом существуют разные подходы к этому вопросу: например, во Франции используются два плана счетов — финансового и управленческого учета, а взаимодействие между ними осуществляется через специальные счета-экраны, через которые осуществляется взаимодействие управленческого и финансового учета; в Германии для управленческого и финансового учета существуют отдельные планы счетов; в США управленческий учет представляет собой отдельный блок внутри финансового учета.

Коренное отличие управленческого учета от финансового состоит в том, что финансовый учет ориентируется на внешних пользователей информации (прежде всего — на налоговую инспекцию), а управленческий нацелен на внутренних пользователей (в первую очередь, на руководителей предприятия и его подразделении).

Таким образом, основная задача управленческого учета — служить информационной опорой для принятия управленческих решений. С этой целью в управленческом учете применяются особые методы учета затрат.

Сучасні методи керівництва господарством та виробництвом вимагають більш детальної організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Сьогодні БО розділяють на: фінансовий, управлінський.

Предмет і об’єкти управлінського обліку

1 група 2 група

Оборотні та необоротні активи підприємств

(забезпечують діяльність підприємства) Господарські процеси та їх результати

(в сукупності складають господарську діяльність підприємства)

Необоротні активи Запаси Грошові кошти Довгостроково та поточні зобов’язання Власний капітал Витрати, прибутки та фінансові результати Постачальницька та збутова діяльність Виробнича діяльність Фінансово-збутова діяльність Організаційна діяльність

Виділяють ряд методів управлінського обліку, а саме:

• фінансовий;

• індексний (статистичний);

• систематичний;

• економічний аналіз;

• комп'ютерні технології.

Принципи управлінського обліку:

• безперервність діяльності підприємств

• єдиний грошовий вимірник

• повнота та систематичність

• періодичність

• оцінка результатів діяльності дочірніх підприємств

• прийнятність та багаторазове використання

• комплексність

• бюджетний метод управління.

Управлінський облік пов'язує обліковий процес з процесом управління. Функції управління та інформація, що забезпечує їх дію, дозволяють сформулювати функції управлінського обліку.

Отже, на основі управлінського обліку складаються внутрішні бухгалтерські звіти, інформація яких призначена для власників підприємства і на основі якої прослідковується фінансовий стан підприємства.

Завдання управлінського обліку

Основними завданнями управлінського обліку є:

1) збір, обробка, узагальнення, зберігання та передача необхідної інформації для оперативного управління підприємством та прийняття оптимальних управлінських рішень щодо оптимізації процесу управління шляхом регулювання структури активів та пасивів підприємства;

2) перевірка законності та доцільності господарських засобів та коштів, ефективне використання майна;

3) підведення підсумків господарської діяльності та оцінка ефективності діяльності підприємства в розрізі реалізованих виробів, центрів відповідальності управлінських і технологічних рішень;

4) складання внутрішніх звітів, інформація яких призначена для власників підприємств та керівників, а також інших внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації.

Отже, в процесі ведення бухгалтерського обліку одержується узагальнююча інформація про стан господарювання; про стан взаєморозрахунків підприємства з іншими підприємствами та на їх підставі визначаються результати господарювання; надається користувачам для прийняття рішень повна, правдива та неупереджена інформація про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Таким чином, облік займає одне з найважливіших місць в управлінні підприємством.

Характеристика основних методів управлінського обліку

Методи управлінського обліку - це способи, за допомогою яких ведеться облік.

Методи управлінського обліку класифікують за різними ознаками, які схематично зображено на рис. (стрілки на схемі показують можливість схожості ознак):

Учет по усеченной себестоимости также называют маржинальным учетом, или директ-костингом.

Коротка характеристика існуючих систем управлінського обліку, а також аналіз їх переваг і недоліків наведені нижче.

Облік за фактичною собівартістю

Метод обліку фактичних витрат полягає у послідовному накопиченні даних про фактичні виробничі витрати без відображення в обліку даних про їх величину за діючими нормами.

Принципи обліку фактичних витрат:

• повне та документально оформлене відображення прямих витрат на виробництво;

• облікова реєстрація їх у період виникнення в процесі виробництва;

• локалізація витрат за видами виробництв, характером витрат, об'єктами та носіями витрат;

• віднесення фактичних виробничих витрат на об'єкти їх обліку та калькулювання;

• порівняння фактичних показників з плановими.

Недоліки:

• виключається можливість оперативного контролю;

• виявлення та усунення причини перевитрат, порушень у технологічних процесах;

• пошук та мобілізація внутрішніх виробничих резервів.

Облік по фактичній собівартості проходить за трьома напрямами:

• базовий варіант;

• в цінах минулого періоду;

• в планових цінах.

Базовий варіант обліку фактичної собівартості відображає фактичні витрати без будь-яких коректив і розраховується за формулою:

Вф=Qф+Цф, де:

Вф — фактичні витрати;

Qф — фактична кількість;

Цф — фактична ціна.

Недоліки:

• відсутність нормативів для контролю за кількістю ресурсів;

• відсутність можливостей аналізу відхилень;

• складність розрахунку цін при обміні послуг між підрозділами;

• трудомісткість перерахунку на кожну одиницю ресурсів, що використовуються.

Перевага — простота.

Облік поточної собівартості в цінах минулого періоду визначається за формулою:

В=Цмп ∙ QФ+В,де:

В — витрати;

QФ — фактична кількість;

Цмп — середня ціна минулого періоду;

В — відхилення витрат за рахунок ціни.

Недоліки:

• використання в якості нормативу середньої ціни за минулий

період, що не сприяє контролю за витратами;

• відсутність нормативів щодо витрачення ресурсів;

• «скачки» собівартості як наслідок неможливості створення резервів.

Переваги:

• спрощення порівняння витрат за різні періоди;

• можливість контролю;

• спрощення ведення обліку.

Облік фактичних витрат в планових цінах проводиться за формулами:

ВЗФ = ВЗП+ВЗ+ВЧ, де:

ВЗФ, ВЗП — фактичні і планові витрати на зарплату;

ВЗ, ВЧ — відхилення витрат, викликані зміною ставок.

ВмФ = ВмП + Вq + Вц, де:

ВмФ, ВмП — фактичні і планові витрати на матеріали;

Вq, Вц — відхилення витрат, викликані зміною кількості та ціни на матеріали.

Недоліки:

• відсутність можливості контролю накладних витрат

• «стрибки» собівартості як результат відсутності резервів.

Переваги:

• відсутність відхилення цін;

• можливість порівняння витрат різних періодів;

• можливість планування прямих витрат;

• можливість порівняння фактичних і планових значень.

Облік за нормативною собівартістю

Облік за нормативною собівартістю — це організація методології обліку, при якій зміни собівартості, допущені перевитратами, й економія засобів розкривається не тільки шляхом подальшого вивчення звітних калькуляцій, а й щоденно в процесі виконання плану на підставі первинної документації і первинних облікових записів.

Завдання обліку за нормативною собівартістю:

1. своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства;

2. оперативний аналіз витрат на виробництво;

3. виявлення неврахованих резервів.

Принципи системи оперативного обліку:

• нормування витрат і обов'язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу;

• систематичне виявлення відхилень фактичних витрат матеріалів і заробітної плати;

• постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

• попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм в момент їх виявлення, їх склад;

• щомісячне і щоквартальне коригування існуючих норм.

Порядок встановлення змін та норм

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилень фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування і управління.

Облік змін норм потребує своєчасного уточнення нормативів. Зміни норм групують за причинами, найменуванням виробів, їх однорідних групах, цехах.

Облік відхилень від норм.

Важливим і обов'язковим є систематичний облік у процесі виробництва відхилень від норм витрат.

Калькулювання за нормативним методом.

Нормативна калькуляція собівартості виробу відображає технічний рівень, якого досягло підприємство на певну дату.

Фактична собівартість продукції при нормативному методі обліку обчислюється за допомогою формули:

Ф=Н±В±3, де:

Н— поточні витрати за встановленими нормами;

В — відхилення від діючих норм;

З — зміни діючих норм витрат.

Фактичну собівартість визначають за допомогою:

• індексів відхилень;

• відношенням факту до норми.

Переваги нормативного обліку:

• можливість поточного нормативного обліку шляхом обліку відхилень від норм витрат;

• відокремлений облік змін норм;

• укрупнення об'єктів обліку;

• охоплення значної частини витрат;

• можливість рідше здійснювати інвентаризацію.

Оцінка методів управлінського обліку витрат для вирішення завдань контролінгу

Аналіз вищевказаних методів обліку витрат показує, що найбільш відповідними для цілей контролінгу є системи обліку за плановою собівартістю (стандарт-костінг) в порівнянні з різними варіантами обліку за скороченою собівартістю, оскільки саме ці системи забезпечують максимум інформації для прийняття управлінських рішень.

Використання вищевказаних методів обліку витрат не дасть потрібного ефекту в управлінні витратами, якщо на підприємстві не буде створена система розробки бюджетів, яка дозволить не тільки визначити планові витрати, а й оцінити виконання плану.

Дата добавления: 2015-12-08