|
Читайте также: |
План
6.1 Кошториси та процес управління запасами
Методика розподілу загальновиробничих витрат
Позамовний кошторис витрат
Попроцесний кошторис витрат
Ключові терміни: кошторис, загальновиробничі витрати, позамовний кошторис, попроцесний кошторис
6.1 Кошториси та процес управління запасами
Ефективність управління витратами напряму залежить від об’єктивно складеного кошторису витрат. Планування кошторису витрат потребує обґрунтування його основних складових.
Проблема контролю запасів товарно-матеріальних цінностей виникає практично в кожній організації. Вона існує в усіх тих випадках, коли метою формування і утримання запасів сировини, матеріалів, готової продукції є задоволення можливих майбутніх потреб в них. У більшості галузей вартість запасів являє собою самий значний ліквідний актив, який знаходиться в управлінні адміністрації. Саме тому необхідно застосовувати таку систему планування, виробництва і обліку запасів, яка б дала змогу забезпечити мінімальні витрати як на придбання, так і на утримання запасів товарно-матеріальних цінностей.
Запаси – це економічні ресурси підприємства, які стоворюються з метою забезпечення безперервного виробничого процесу і зниження економічної залежності між постачальником, виробником і споживачем.
Наявність запасів дозволяє забезпечити виробництво сировиною, яка повинна постачатися оптимальними партіями, а також проводити переробку сировини у готову продукцію оптимальними партіями. Так, запаси сировини послаблюють залежність постачальника сировини від виробника готової продукції, запаси готової продукції знижують залежність споживача від виробника цієї продукції, а запаси напівфабрикатів, які знаходяться у процесі виробництва, зменшують залежність цехів і окремих виробничих підрозділів один від одного. На підприємствах, де виробництво продукції здійснюється таким чином, що матеріли обробляються окремими партіями, необхідна наявність міжцехового запасу напівфабрикатів.
В оборотних виробничих фондах підприємства розрізняють:
- виробничі запаси;
- незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення;
- витрати майбутніх періодів;
- запаси готової продукції (запаси товарів у торговельних підприємствах).
Виробничі запаси– це предмети праці, які підготовлені до виробничого процесу. Вони складаються з основних та допоміжних матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, тари і тарних матеріалів, запасних частин для поточного ремонту основних фондів тощо.
Незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення – це частина виробничих фондів (матеріали, деталі, напівфабрикати власного виготовлення), які знаходяться у процесі обробки або монтажу.
Витрати майбутніх періодів – це неречові елементи оборотних фондів, які включають витрати на підготовку та освоєння нової продукції, мають місце в даному періоді, але відносяться на готову продукцію, яка буде реалізуватися в період масового виробництва.
Рис. 6.1 Структура оборотних фондів підприємства
Співвідношення між окремими елементами оборотних фондів (у %) або їх складовими називається структурою оборотних фондів. Структура оборотних фондів виробничого підприємства відображена на рис. 6.1.
На виробництві з метою регулювання сукупних запасів, нормують три їх види: виробничі запаси, запаси незавершеного виробництва, запаси готової продукції. Саме вони й складають нормовані засоби виробництва. У процесі контролю за формуванням і просуванням запасів повинні бути визначені розміри понаднормативних запасів і розроблені заходи щодо прискорення їх залучення у господарський оборот. Це дозволить вивільнити з обороту частину фінансових ресурсів, а також знизити розміри втрат товарно-матеріальних цінностей у процесі їх зберігання.
Всі запаси на підприємстві в залежності від їх функціонального призначення класифікуються на такі типи:
1. Буферний (транспортний) запас – це запас товарно-матеріальних цінностей, який створюється з метою компенсації можливих затримок, пов’язаних з постачанням сировини і матеріалів. Його розмір залежить від особливостей виробництва і місцезнаходження постачальника.
2. Поточний запас – створюється з метою задоволення очікуваного попиту у відповідності з виробничою програмою підприємства.
3. Гарантійний запас створюється на підприємстві для задоволення непередбачуваного збільшення попиту. Наявність цих запасів компенсує відхилення фактичного попиту від прогнозованого.
4. Страховий запас – створюється з метою компенсації непередбачених втрат в результаті форс-мажорних обставин (пожеж, повені, крадіжок тощо).
Управління запасами товарно-матеріальних цінностей являє собою оптимізацію витрат, пов’язаних з їх придбанням, утриманням, а також витрат, що виникають в результаті відсутності запасів на складі виробника.
До витрат, пов’язаних з придбанням запасів, відносяться:
ü витрати по оформленню замовлення;
ü витрати по оформленню договору постачання та комунікацій з постачальниками;
ü транспортні витрати, якщо вартість транспортування не входить до вартості отриманого товару;
ü витрати по складуванню та отриманню замовлення.
Деякі з них фіксуються в замовленні і не залежать від його обсягу, інші, наприклад, транспортні і складські витрати, знаходяться у прямій залежності від розміру замовлення.
Витрати по утриманню запасу визначаються витратами на складське зберігання продукції на протязі певного періоду і безпосередньо залежать від обсягу продукції, яка зберігається. До них належать складські витрати і рентні платежі, якщо приміщення орендується, або поточні витрати по утриманню складів, які належать підприємству. До цих витрат також відносяться капітальні витрати і втрати, що виникають від псування запасів, страхові та податкові витрати.
Витрати пов’язані із відсутністю продукції на складі виробника. Вони виникають тоді, коли підприємство не може задовольнити спонтанно виниклий попит. Ці витрати можуть бути двох видів:
ü вартість втраченого продажу, коли замовник передає своє замовлення іншому виробнику. У цьому випадку витрати дорівнюють розміру неотриманого прибутку;
ü коли замовник очікує виконання замовлення. У цьому випадку продаж продукції не втрачений, а відкладений. Але очікування може викликати додаткові витрати на оформлення замовлення, транспортні та складські витрати, коли замовлення не може бути виконане через звичайні канали розподілу.
Потреба в оборотному капіталі, який авансується в запаси товарно-матеріальних цінностей кожного виду, визначається шляхом множення їх одноденних витрат на норму запасу в днях. Норми запасів товарно-матеріальних цінностей кожного виду встановлюються підприємством самостійно, враховуючи галузеві та інші особливості його господарської діяльності (для нового підприємства ці норми включаються до складу його бізнес-плану).
Для усереднених розрахунків у зарубіжній практиці при розробці бізнес планів застосовують наступні стандартні норми запасів:
- по сировині і матеріалах – 3 місяці (90 днів);
- по готовій продукції – 1 місяць (30 днів);
- по товарах, які реалізуються підприємствами торгівлі – 2 місяці (60 днів).
З метою забезпечення ефективної діяльності підприємства, управління запасами підприємства повинно здійснюватися у відповідності з певною політикою їх управління.
Перед розробкою політики управління запасами, як правило, проводиться аналіз, в процесі якого встановлюється:
1) середній розмір фінансових коштів, які відволікаються у формування запасів в цілому і в розрізі окремих їх видів;
2) сезонні коливання розміру запасів сировини і матеріалів, а також запасів готової продукції;
3) оборотність окремих видів запасів тощо.
Політика управління запасами передбачає:
1. Визначення необхідного обсягу фінансових коштів, що авансуються у формування запасів товарно-матеріальних цінностей. У процесі управління запасами необхідно, насамперед, встановити потребу в капіталі, який інвестується в цей вид активів, з урахуванням обсягів господарської діяльності, тривалості знаходження обігового капіталу у формі запасів товарно-матеріальних цінностей, виходячи з особливостей виробничо-комерційного циклу, ринкової вартості окремих видів запасів та інших факторів.
Визначення необхідного обсягу фінансових коштів, які авансуються у формування запасів товарно-матеріальних цінностей, здійснюється шляхом визначення потреби в окремих видах запасів. При цьому запаси товарно-матеріальних цінностей групуються у розрізі наступних їх видів:
1) виробничі запаси (запаси сировини і матеріалів, які необхідні для виробництва продукції);
2) запаси готової продукції, які призначені для постійної реалізації споживачам.
У розрізі кожного з цих видів запасів потреба в них визначається окремо за такими групами:
1) запаси поточного зберігання (це частина запасів, які формуються на регулярній основі і які рівномірно споживаються у процесі виробництва або реалізації споживачам);
2) запаси сезонного зберігання (формування таких запасів обумовлене особливостями виробництва і закупівлі сировини, а також сезонними особливостями споживання готової продукції);
3) запаси цільового призначення (формування таких запасів на підприємстві обумовлене специфічними цілями його діяльності).
Серед цих груп запасів основна увага повинна приділятися визначенню потреби в запасах поточного зберігання (на більшості підприємств вони являють єдиний вид запасів товарно-матеріальних цінностей).
Принципова формула, за якою визначається необхідний обсяг фінансових коштів, що авансуються у формування запасів товарно-матеріальних цінностей, має вигляд:
(6.1)
де ФЗ3 – обсяг фінансових засобів, які авансуються в запаси;
Н3 – норматив зберігання запасів, в днях (при відсутності нормативів може бути використаний показник середньої тривалості обороту запасів, в днях);
СР – середньорічний обсяг витрат запасів в сумі;
КЗ – середня сума кредиторської заборгованості по розрахунках за придбані товари – матеріальні цінності.
Розрахунок здійснюється по кожному з видів запасів. Підсумок результатів розрахунків дозволяє отримати загальну потребу у фінансових ресурсах, які авансуються у формування запасів, тобто визначити розмір оборотних активів, які обслуговують цю стадію виробничо-комерційного циклу.
2. Мінімізація поточних витрат по обслуговуванню запасів. Процес просування запасів товарно-матеріальних цінностей складається з операцій їх доставки, прийому, зберігання, сортування. Витрати по обслуговуванню цього процесу являють собою частину поточних витрат підприємства. Мінімізація цієї частини витрат є важливою умовою підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, оскільки сприяє збільшенню його прибутків.
Мінімізація поточних витрат по обслуговуванню запасів являє собою оптимізаційне завдання, яке вирішується у процесі їх нормування. Для виробничих запасів воно полягає у визначені оптимального розміру партії сировини і матеріалів, що постачаються. Чим більший розмір партії постачання, тим нижчий відносний розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці продукції та її прийомці.
Розрахунок оптимального розміру партії постачання, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати по обслуговуванню запасів, здійснюється за формулою, яка відома як модель Уілсона:
(6.2)
де Орпп – оптимальний розмір партії постачання;
З – необхідний обсяг закупівлі товарів (сировини і матеріалів) в рік (квартал);
ТЗ1 - розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці та їх прийомці з розрахунку на одну партію, що постачається;
ТЗ2 – розмір поточних витрат по зберіганню одиниці запасів.
Приклад 1.Відомо, що річний попит підприємства на сировину складає 10 000 тон; витрати, пов’язані з постачанням продукції – 220 грн.; ціна одиниці продукції – 120 грн.; витрати на утримання запасів – 40% ціни одиниці продукції.
Необхідно визначити: 1) оптимальний розмір партії постачання; 2) яку ціну повинен встановити продавець при постачанні продукції партіями по 450 тон? 3) який буде оптимальний розмір постачання при виробництві продукції на власному підприємстві в кількості 150000 одиниць за рік?
Рішення.
1. Визначимо розмір витрат підприємства на утримання запасів:
(120 х 40): 100 = 48 грн.
2. Розрахуємо оптимальний розмір партії постачання:
ОРпп = 2 х 220 х 10 000/ 48 = 302,765 тон
3. Визначимо, яку ціну повинен встановити продавець при постачанні продукції партіями по 450 тон:
ТЗ1 = ТЗ2 : 40%, тоді з формули Уілсона випливає:
ТЗ2 =2 х Зг х ТЗ1 / ОРпп2= (2 х 220 х 10 000): 4502 = 21,73 грн.
ТЗ1= 21,73: 0,40 = 54,32 грн.
4. Розрахуємо, який оптимальний розмір при виробництві продукції на власному підприємстві у кількості 150000 одиниць за рік.
Скористаємося формулою 5.2
ОРпп = 2 х Зг х ТЗ1 / ТЗ2 (1- Зг/ р),
де Р – річне виробництво запасів.
ОРпп = 2 х 220 х 10000/ 48 (1 – 10000: 150000) = 293,553 тон
3. Забезпечення своєчасного залучення до господарського обороту надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей
Забезпечення своєчасного залучення до господарського обороту надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей здійснюється на основі моніторингу поточної фінансово-господарської діяльності (співставлення поточного і фактичного розміру запасів). Ці заходи розробляються спільно із спеціальною службою виробничого менеджменту та зі службою маркетингу. Основна ціль цих заходів – вивільнити ту частину фінансових коштів, яка знаходиться у понаднормативних запасах, а також знизити розмір втрат товарно-матеріальних цінностей у процесі їх зберігання.
У зв’язку зі зміною рівня номінальних цін на товарно-матеріальні цінності в умовах інфляції, ціни за якими сформовані їх запаси, потребують відповідного коригування на момент виробничого споживання або реалізації цих запасів. Якщо таке коригування не буде проведене, реальна вартість запасів буде занижуватися.
Реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів товарно-матеріальних цінностей в умовах інфляції здійснюється шляхом їх переоцінки. Для проведення дооцінки запасів береться мінімальна їх ціна на початок місяця і максимальна ціна, яка склалася в розрахунках на кінець місяця. Вся сума дооцінки йде на поповнення обігових активів з відповідним збільшенням їх нормативів.
У сучасній практиці для відображення реальної вартості запасів застосовується два методи:
1) LIFO – (останній прийшов – перший пішов). У відповідності з цим методом, запаси спрямовуються на виробниче споживання по цінах їх останнього надходження;
2) FIFO – (перший прийшов – перший пішов), коли використання запасів здійснюється по цінах їх початкового формування.
В умовах інфляції метод LIFO дозволяє отримати більш реальну оцінку цих результатів і ефективніше керувати вартісною формою просування запасів.
Одним із найважливіших завдань управління запасами товарно-матеріальних цінностей є підвищення ефективності їх використання і, перш за все, шляхом прискорення їх обертання. Слід зазначити, що ефективність їх використання виявляє прямий вплив на кінцеві результати господарської діяльності – прибуток та рентабельність даного підприємства.
При збільшенні швидкості обертання запасів зменшується потреба в кредитах, а відповідно, знижуються витрати за користування банківським кредитом, по зберіганню запасів тощо.
Досягнення ефективності придбання матеріалів та управління ними є пріоритетною метою більшості підприємств-виробників. Значне зростання за останні декілька років вартості матеріалів, а отже й собівартості продукції, яка знаходиться у прямій залежності від неї, стало предметом особливої уваги вищої ланки управління.
Ефективність використання запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві характеризують такі показники:
1. Обертання запасів, яке вимірюється тривалістю одного обороту в днях і кількістю оборотів за аналізований період (коефіцієнт обертання). Обертання запасів в днях Од визначається за формулою:
, (6.3)
де Со – середній залишок запасів за аналізований період, тис.грн.;
Vод – одноденний обсяг реалізації продукції, тис.грн.
Оборотність в днях характеризує середню тривалість одного обороту запасів, тобто середній час перетворення їх із грошової форми в товарну, а із товарної – в грошову.
Коефіцієнт обертання запасів (Ко) може бути розрахований двома способами за формулами:
(6.4)
де Vp – фактична виручка за аналізований період;
t – кількість днів в аналізованому періоді;
Од – обертання обігових активів, дні;
Со – середній залишок обігових активів за аналізований період, тис.грн.
Проаналізуємо ефективність використання запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві (табл. 6.1).
Таблиця 6.1.
Аналіз показників ефективності використання запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства за 2005-2007 роки
| Показники | Одиниці виміру | 2005 рік | 2006 рік | 2007 рік | Відхилення (+; -) | |||||||||
| 2007 рік у порівнянні з 2005 роком | 2007 рік у порівнянні з 2006 роком | |||||||||||||
| Обсяг реалізації продукції | тис.грн. | 905619,6 | 853839,9 | 1906366,2 | +10525256,3 | +1000746,6 | ||||||||
| Середньорічна вартість обігових активів | тис.грн. | 133603,5 | 186842,9 | 237032,4 | +50189 | +103428,9 | ||||||||
| Прибуток | тис.грн. | 368566,8 | 451297,2 | 1182754,3 | +731957,1 | +814187,5 | ||||||||
| Одноденний обсяг реалізації продукції | тис.грн. | 2481,15 | 2339,29 | 5222,92 | +2883,63 | +2741,77 | ||||||||
| Обертання обігових активів | Дні | 53,85 | 79,74 | 45,38 | - 34,36 | - 8,47 | ||||||||
| Коефіцієнт обертання (фондовіддача обігових активів) | кількість оборотів | 6,77 | 4,57 | 8,04 | +3,47 | +1,27 | ||||||||
| Коефіцієнт ефективності використання обігових активів | 2,76 | 2,42 | 4,99 | +2,57 | +1,81 | |||||||||
| Коефіцієнт фондоємності обігових активів | 0,14 | 0,22 | 0,12 | - 0,1 | - 0,02 | |||||||||
Як видно з даних табл. 6.1, спостерігається зростання обсягу реалізації продукції підприємства. Так, у 2007 році у порівнянні з 2005-2006 роками виручка відповідно збільшилася на 10525256,3 і 1000746,6 тис.грн. Також значно зросла середньорічна вартість запасів підприємства. Ріст даного показника відповідно склав 103428,9 тис.грн. і 50189 тис.грн. Ці зміни в господарській діяльності підприємства вплинули і на динаміку основних показників, що характеризують ефективність використання запасів товарно-матеріальних цінностей. Так, коефіцієнт обертання запасів по роках відповідно склав 6,77; 4,57; 8,04. Збільшення в динаміці даного коефіцієнту свідчить про прискорення швидкості обертання запасів на підприємстві, що є позитивним фактором в діяльності підприємства (на 1,27 і 3,47 оборотів). Прискорення обертання запасів забезпечує підприємству більш швидке генерування прибутку. Відповідно на підприємстві значно зріс коефіцієнт ефективності використання обігових активів на 1,81 і 2,57. А це означає, що розмір прибутку на одиницю середньої вартості запасів підприємства збільшився, що позитивно характеризує діяльність підприємства.
А оскільки за звітний період у порівнянні з минулим, 2006 роком, спостерігається прискорення обертання обігових активів підприємства, то в результаті цього вивільнення обігових коштів складе до 34,36 днів.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 74 | Нарушение авторских прав