Читайте также:
|
Статистичне вивчення цін вимагає розгорнутої системи показників повинна відобразити різні види диференціації ринкових цін: за асортиментом, за територіальною ознакою, за часом, за соціально-доходними групами тощо. Можливість для населення вибору товарів з відповідними поєднаннями якості і цін, що відповідають певному рівню доходу і споживчим вимогам, визначає необхідність використання б системі показників статистичних оцінок відповідності і відображення в ціні якості товару і споживчих переваг.
Узагальнюючий рівень визначається як вартість споживчого кошика і відношення індивідуальної, середньої і узагальнюючої ціни до доходу.
Ціна складається з собівартості продукції, надбавок, знижок, податків. Структура ціни досліджується питомою вагою кожного елементу в кінцевій (роздрібній) ціні товару, або як питома вага валового доходу (реалізованого накладення) в товарообігу, або як співвідношення оптових та роздрібних цін; співвідношення структурних елементів роздрібних цін.
Співвідношення цін характеризується коефіцієнтом співвідношення цін регіонів, субринків, товарів, співвідношенням цін товарів до базової ціни; ступінь відхилення співвідношень цін від базових.
Варіація цін характеризується показниками варіації цін у просторі (соціально-економічному і географічному) і у часі, розподіл цін у межах товарної групи (групування одноіменних товарів за рівнем цін); рівень територіальних коливань цін (групування регіонів або поселень за рівнем цін); рівень стійкості цін у динаміці (коефіцієнт апроксимації трендової моделі); рівень сезонних і циклічних коливань цін; ступінь різниці цін покупок у соціальних групах населення (групування споживачів за рівнем цін покупки).
Вивчення варіації цін може здійснюватися:
у межах окремого товару і товарної групи з однаковими споживчими властивостями але різної сортності та інших параметрів якості (корисністю товарів, якістю оформлення, віковими та антропометричними ознаками споживача, стадіями життєвого циклу товарів та іншими);
у часі, що обумовлює зміни ринкової ситуації, зміни співвідношення ринкової ситуації, зміни співвідношення між попитом та пропозицією, циклічністю, сезонністю, тощо;
у просторі, тобто в розрізі регіонів, міської, сільської місцевості, розташування ринків у різних районах міста та інше.
Кожний аспект вивчення варіації цін має свою специфіку у застосуванні статистичних методів, які базуються на основних статистичних показниках і методах дослідження варіації.
Найпростішим показником коливання цін є розмах варіації, який характеризує амплітуду коливання цін і обчислюється як різниця між максимальним та мінімальним значенням цін на товар:
Цей показник дає лише загальну уяву про коливання цін, оскільки він розраховується на основі двох крайніх значень без урахування частоту варіаційному ряді, тому результат може виявитись випадковим. Розмах варіації доповнюється узагальнюючими показниками варіації.
Середнє лінійне відхилення обчислюється за формулою:
,
де: рі – індивідуальна ціна і -того товару;
– середня ціна;
– обсяги продажу товару і -того періоду.
Середнє квадратичне відхилення обчислюється за формулою:
Загальна дисперсія визначається за формулою:
.
Симетричність розподілу цін визначається співвідношенням середнього квадратичного відхилення до середнього лінійного відхилення, чим більше значення співвідношення цих показників 
, тим симетричніший розподіл.
Ступінь коливання цін характеризується коефіцієнтом варіації:
.
Коефіцієнт варіації визначає ступінь коливання лише одного товару, а не сукупності різних товарів. Тому доповнюючим показником ступеня однорідності сукупності є визначення критерію типовості конкретної ціни як співвідношення індивідуального і середнього відхилень до середнього квадратичного відхилення:
Якщо l < 3, то сукупність за ціною однорідна, якщо l > 3, то ціна нетипова для даного ряду.
Еластичність ціни характеризується показниками залежності їх від соціально-економічних факторів, залежності цін одних товарів від цін інших та емпіричним коефіцієнтом еластичності, коефіцієнтом перехресної еластичності та теоретичним коефіцієнтом еластичності.
Коефіцієнт еластичності — це відсоткова зміна певної ознаки при зміні ціни на один відсоток:
При дослідженні ринку взаємозв'язаних товарів спостерігається перехресна еластичність, яка виражає відсоткову зміну ціни на один із взаємопов'язаних товарів, внаслідок зміни ціни іншого товару на один відсоток. Коефіцієнт перехресної еластичності виражається формулою:
Наприклад, ціна на пральні машини фірми "Електрон" у базисному періоді складала 650 грн, а в звітному періоді — 950 грн, а ціна на пральні машини вітчизняного виробництва в базисному періоді складала 200 грн, а в звітному — 300 грн. Коефіцієнт перехресної еластичності складає:
Отже, ціна на пральні машини фірми "Електрон" збільшиться на 1,78% при збільшенні ціни на пральні машини вітчизняного виробництва на 1,0%.
Еластичність цін на товари змінюється від наявності товарів замінників, від різноманітної можливості використання товару та інших факторів.
Динаміка цін характеризується показниками динаміки окремих товарів представників, товарних груп, усіх товарів, розрахунком індивідуальних індексів цін, групових індексів цін, загальних (зведений) індексів цін, індексів середніх цін.
За наявності значної інформації про ціни різних товарів індексний метод є найбільш прийнятним методом всебічного статистичного дослідження цін. Система індексів цін складається з індивідуальних і загальних індексів.
Собівартість продукції — це вартісний вираз спожитих у процесі виробництва засобів виробництва (сировини, матеріалів, палива, електроенергії, знос основних фондів) та затрат, пов'язаних з використанням живої праці (заробітна плата робітників та службовців; відрахування на соціальне і медичне страхування).
Виробнича собівартість продукції — це затрати, що пов'язані з процесом виробництва продукції, починаючи з моменту запуску сировини (матеріалів) у виробництво і закінчуючи документальним підтвердженням готовності виробів і здачею їх на склад готової продукції.
Повна собівартість продукції включає до свого складу виробничу собівартість продукції та позавиробничі витрати.
Позавиробничі витрати — це витрати, пов'язані зі зберіганням і реалізацією продукції.
Рівень собівартості — це величина, яка визначається шляхом ділення загальної суми витрат на виробництво певного виду продукції на фізичний обсяг виробництва цієї продукції.
Класифікація витрат за економічними елементами, тобто кошторис витрат на виробництво, включає сировину й основні матеріали (за відрахуванням зворотних відходів); покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру; допоміжні матеріали; паливо зі сторони; заробітну плату основну і додаткову; відрахування на соціальне страхування; амортизацію основних фондів, інші грошові витрати.
Класифікація витрат на виробництво за статтями калькуляції:
1) сировина і матеріали;
2) зворотні відходи (віднімаються);
3) покупні вироби, напівфабрикати і послуги на технологічні цілі;
4) паливо та енергія на технологічні цілі;
5) основна заробітна плата виробничих робітників;
6) додаткова заробітна плата виробничих робітників;
7) відрахування на соціальне і медичне страхування;
8) витрати на підготовку й освоєння виробництва;
9) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
10) цехові витрати;
11) загальнозаводські витрати;
12) втрати від браку;
13) інші виробничі витрати;
14) позавиробничі витрати.
Класифікація витрат підприємства за характером участі у виробничому процесі: основні й накладні витрати.
До основних належать витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції.
Накладними називають витрати, які пов'язані з управлінням, організацією, технічною підготовкою й обслуговуванням виробництва.
За способом віднесення витрат на собівартість окремих виробів витрати поділяють на прямі й непрямі.
Прямими називають витрати, які безпосередньо пов'язані з виготовленням певних виробів і включаються в собівартість продукції прямо.
Непрямі витрати — це витрати, які розподіляються між окремими видами продукції умовно, пропорційно будь-якому виду прямих витрат.
Залежно від обсягу виробництва витрати поділяють на змінні та умовно-постійні.
Змінні витрати — це витрати на обслуговування та управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно до змін обсягів виробництва.
Умовно-постійні витрати — це витрати на обслуговування та управління виробництвом, які не змінюються або мало змінюються в разі зміни обсягів виробництва.
Собівартість одиниці продукції — це виражена у грошовій формі сума витрат на виробництво одиниці відповідного виду продукції чи послуг виробничого характеру або окремих однорідних груп виробів.
Продукція, порівняна за заводським методом — це вся продукція, що вироблялась на даному підприємстві як у звітному, так і в базовому періодах.
Продукція, порівняна за галузевим методом — це вся продукція, що порівняна за заводським методом, а також та, яка не вироблялась на даному підприємстві в базовому періоді, але вироблялась у базовому періоді хоча б на одному з інших підприємств об'єднання (галузі).
Брак продукції — це непродуктивні затрати матеріальних, трудових і грошових коштів.
Виправний брак — це вироби, деталі, які не відповідають прямому призначенню, але шляхом додаткових операцій можуть бути доведені до доброякісних.
Невиправний брак — це вироби, деталі, напівфабрикати, виправлення яких технічно неможливе або економічно недоцільне.
Абсолютний розмір браку складається із собівартості остаточно забракованих виробів і затрат на виправлення браку.
Якщо від абсолютного розміру браку відняти вартість остаточного браку за ціною можливого використання, суми, стягнені з постачальників за постачання недоброякісних матеріалів, і суми, утримані з осіб, з вини яких допущено брак, то одержимо абсолютний розмір втрат від браку.
Ціна — це невід'ємний складовий елемент ринкового механізму, який відображає споживні властивості товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару (співвідношення між його наявністю та потребою, попитом та пропозицією), характер та силу конкуренції, державного контролю та загальноекономічну кон'юнктуру ринку, психологію економічної поведінки ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.
Індивідуальні ціни характеризують величину ціни на відповідний вид, сорт товару на певний момент часу, дату.
Середні ціни розраховуються на певну дату або за період на конкретний товар, сортність (товарну групу) по населених пунктах, регіону, країні.
Узагальнюючі ціни — це вартість споживчого кошика, який розраховується відношенням індивідуальної середньої чи узагальнюючої ціни до доходу.
Рівень ціни — це узагальнюючий показник, який характеризує величину ціни на той чи інший вид товару на певний момент або за певний період часу на конкретній території.
Оптові ціни — це ціни, за якими підприємства реалізують великими партіями продукцію виробничо-технічного і споживчого призначення.
Роздрібні ціни — це ціни, за якими реалізуються товари безпосередньо споживачу (населенню).
Закупівельні ціни — це ціни, за якими закуповується сільськогосподарська продукція у фермерів та інших підприємств.
Інфляція — це процес мимовільного підвищення загального рівня цін та знецінення грошей, викликаного розбалансованістю між грошовою масою та товарним покриттям.
Дефлятор — це коефіцієнт, який дає змогу перевести значення вартісного показника за звітний період у вартісні вимірювачі базового періоду.
Індекс-дефлятор розраховується як відношення фактичної вартості продукції звітного періоду до вартості обсягу продукції, структура якої аналогічна структурі звітного року, але розрахованого в цінах базового року.
Індекс споживчих цін (індекс інфляції) є загальним показником зміни цін і тарифів на споживчі товари та платні послуги. Індекс споживчих цін розраховується на базі щомісячної реєстрації цін набору товарів (послуг) представників. Базою зважування є розрахункова структура витрат сімей на кожний товар (послугу) відносно загальної суми споживчих витрат, а також частка споживчих витрат населення кожного регіону в загальних витратах населення України, дані для яких одержані за матеріалами обстеження сімейних бюджетів.
Індекс цін виробників промислової продукції розраховується щомісячно на основі цін продукції (без податку на додану вартість та акцизного збору) вибіркового кола підприємств. Базою зважування є дані про обсяг виробництва промислової продукції у вартісному виразі.
Індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції господарствами суспільного сектору розраховується за всіма напрямками її реалізації (заготівельним організаціям, включаючи продаж безпосередньо в торговельну мережу та споживачам за пря- 
мими зв язками, організаціям споживчої кооперації, на ринку, населенню через систему громадського харчування, за бартерними угодами, зарубіжним країнам, на біржах, аукціонах). При розрахунках цього індексу середня ціна минулого року перераховується на структуру реалізації, що фактично склалася у поточному році.
Індекс капітальних вкладень визначається як сума зважених результатів індексів цін на обсяги будівельно-монтажних робіт у капітальних вкладеннях, обладнання й устаткування та інші капітальні роботи та витрати.
Індекс цін на будівельно-монтажні роботи обчислюється на основі щомісячного обстеження цін на будівельні матеріали, вироби і конструкції, включаючи вартість придбання, транспортні та заготівельно-складські витрати, а також фактичних величин інших калькуляційних витрат (сума нарахованої амортизації, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, інші витрати) у вибірковому колі будівельно-монтажних організацій. Для розрахунку усереднених індексів на обладнання та устаткування використовуються щомісячні індекси цін виробників на продукцію машинобудування з подальшим зважуванням їх на структуру споживання цієї продукції в капітальному будівництві у кожній галузі. Для визначення індексу цін для інших капітальних робіт та витрат, у складі яких значну частину займають витрати на проектно-дослідницькі роботи, використано індекс зростання заробітної плати працівників, зайнятих у цій сфері.
Індекс інфляції — це відношення загальної потужності інфляційного зсуву до суми наявних доходів у поточному році.
Потужність інфляційного зсуву у витратах населення на товари та послуги — це абсолютна вартісна оцінка зниження купівельної сили грошей за рахунок інфляційного зростання середніх цін та тарифів, яка може бути обчислена як різниця чисельника та знаменника індексу цін.
Відкрита інфляція — це хронічне зростання цін на товари та послуги.
Придушена інфляція — характерна для економіки, де ціни регулюються; виявляється в товарному дефіциті, зниженні якості продукції, вимушеному нагромадженні грошей, розвитку тіньової економіки, бартерних розрахунків.
Повзуча інфляція — темпи розвитку інфляції — 10—20 % на рік.
Галопуюча інфляція — розвиток інфляції характеризується змінними темпами — від 10 до 300 % на рік.
Гіперінфляція — темпи розвитку інфляції надвисокі: понад 1000 % на рік.
Індекс номінальних доходів характеризує зміну номінальних доходів у звітному періоді порівняно з доходами в такому самому за тривалістю попередньому періоді.
Індекс реальних доходів характеризує зміну купівельної спроможності населення у звітному періоді порівняно з базовим.
При дослідженні варіації цін велике значення має метод статистичних групувань за факторною ознакою. Вплив фактора на зміну ціни визначається розкладанням загальної дисперсії на міжгрупову дисперсію, яка склалась під впливом сукупності чинників на факторну ознаку, та середню з групових дисперсій:
,
де: 
– міжгрупова дисперсія;
– середня з групових дисперсій.
Загальна дисперсія визначається за формулою:
.
Дослідження коливання цін у динаміці здійснюється за допомогою побудови тренду, для якого найчастіше використовується метод змінних середніх та аналітичне вирівнювання. Загальна трендова модель для окремої ціни виражається рівнянням:
Міжгрупова дисперсія визначається за формулою:
,
де 
– середні значення ціни в окремих групах, 
– загальна середня у сукупності.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 108 | Нарушение авторских прав