Охарактеризувати Паризьку конвенцію по охороні права промислової власності

Чинна з 01.07.1884 р. На 01.01.2010 р. до Конвенції приєдналися 173 країни, які утворюють Паризький Союз. Має адміністративні органи: Асамблею з представників всіх країн, що збирається на сесію один раз на 3 роки; виконавчий комітет (25 % країн-членів), який збирається щорічно; постійне діюче Міжнародне бюро, очолюване Генеральним директором, яке виконує функції секретаріату.

Мета: забезпечити охорону об’єктів промислової власності за єдиними нормами для всіх країн-учасниць за умови максимального спрощення процедури встановлення міжнародної охорони на їхній території.

Держави-члени Союзу зобов’язані:

- внести необхідні зміни в національне законодавство;

- створити спеціальний заклад у справах промислової власності та інформаційну службу для ознайомлення загалу;

- видавати офіційний періодичний бюлетень з інформацією про видані патенти та свідоцтва.

Конвенція розповсюдила поняття промислової власності, окрім промисловості і торгівлі, на сільськогосподарське виробництво, видобувну промисловість, всі продукти промислового та природного походження (вино, зерно, фрукти, худобу, квіти, борошно тощо) та визначила об’єкти охорони, зокрема

віднесла до них припинення недобросовісної конкуренції.

Основні принципи міжнародної охорони:

1) національний режим: громадяни кожної з країн-учасниць Союзу мають в інших країнах Союзу ті самі права, що їх надано власним громадянам.

2) право пріоритету (конвенційний пріоритет): за заявником зберігається право пріоритету (за датою подання першої заявки) в усіх інших країнах Союзу протягом 12 місяців стосовно охорони винаходів та корисних моделей або 6 місяців стосовно промислових зразків та товарних знаків.

3 ) незалежність патентів та товарних знаків: охоронні документи, що видані в одній країні, не повинні впливати на видачу охоронних документів в іншій країні.

Загальні положення, що є обов’язковими для національного законодавства всіх країн Союзу:

1) право винахідника на згадування його імені у патенті на винахід;

2) умови подання заявки, видачі патенту, реєстрації визначаються національним законодавством;

3) обмеження прав патентовласника з метою запобігання зловживанням виключними правами у разі перешкоджання використанню винаходу та монополізації ввозу запатентованих об’єктів;

4) право тимчасової охорони для об’єктів промислової власності, які експонуються на офіційних міжнародних виставках на території країн Союзу (виставковий пріоритет).

Особливі випадки, які не є порушенням прав власника:

- вільне використання запатентованих об’єктів як частини транспортних засобів іншої країни, які знаходяться на території дії патенту тимчасово і без наміру продажу або виробництва;

- ввезення у країну запатентованих у ній продуктів або продуктів, виготовлених запатентованим способом, без наміру комерційного використання.

Конвенція містить також загальні положення міжнародної охорони торговельних знаків, знаків послуг та фірмових найменувань:

1) знакові не може бути відмовлено у реєстрації з огляду на характер продукту або на підставі того, що його не зареєстровано у країні походження. Знаки послуг та фірмові найменування не потребують обов’язкової реєстрації і охороняються за фактом;

2) відмова у реєстрації або заборона використання товарного знаку зумовлена лише можливістю введення в оману споживача, зокрема у разі змішування із загальновідомими у цій країні знаками.

Визначено знаки, які заборонено використовувати як торговельні. Країни Союзу через Міжнародне бюро сповіщають перелік знаків, які вони бажають заборонити в якості товарних знаків.

Передача торгового знака є дійсною, коли супроводжується передачею частини підприємства та одночасно – виключного права виготовлення чи продажу продуктів, які марковано знаком, який передано.

Будь-який продукт, незаконно маркований підлягає арешту при введенні в країну Союзу.

Реєстрацію товарного знаку може бути анульовано, у разі невикористання протягом певного строку.

Згідно з Паризькою Конвенцією повинні бути заборонені всі дії, які вводять в оману користувача або невиправдано дискредитують підприємство, продукцію, промислову чи торгівельну діяльність конкурента. Країни Союзу повинні припиняти незаконні дії та надавати ефективний захист правовласникам своєї країни та інших країн Союзу. Як захист передбачено судовий позив.

Дата добавления: 2015-12-08