Як нерви знаходять свій напрям?

Твердження: “органи диференціюються там, де є просторові умови і, окрім цього, спонука з боку динаміки розвитку”, дійсне і для нервів. Це не означає, що динаміки розвитку вистачило б, щоб задати нервам їхній напрям, але це означає, що знаходження напряму нервів має властивості динаміки розвитку. Згідно з цим, давніші уявлення, за якими нерви самі знаходять область іннервації – помилкові. Нервам завжди задають їхній напрям органи, що їх вони іннервують, тобто [це діється] іззовні. Можна бути певним, що тут субмікроскопічні рухи речовини діють як формотворчі.

Нерви також проходять розвиток функцій. Дендрити і аксони ростуть по-різному. Дендрити розвиваються у взаємозв’язку з потовщеним епідермісом, аксони – у взаємозв’язку з мускулатурою. В області потовщеного епідермісу клітини щільно притиснені одна до одної і при цьому, ймовірно, виділяють рідину. Це дає добрі підстави вважати, що пізніші дендрити вбирають речовини із цієї рідини. Вбираючи речовину, ці відростки нейронів можуть довшати шляхом росту їхніх кінців, причому вони використовують для [своєї] побудови запропоновані речовини. Ймовірно, що вбираючи речовини, вони присмоктуються до тканин, які іннервуватимуть, отже, обмін речовин у них відбувається по каріоаферентних основних напрямках (до ядра нейронів). Так нервові відростки, завдяки аферентному (такому, що спрямовує імпульси до нервових центрів – прим. ред.) росту своїх закінчень, стають пізнішими аферентно-провідними дендритами.

Долоні, стопи та пучки пальців, згідно з цим уявленням, добре іннервуються не тому, що ці райони шкіри пізніше повинні мати особливі диференційовані здатності при доторканні і хапанні, а тому, що в ембріональний період тут наявні особливі подразники росту нервових закінчень з боку потовщеного епітелію.

Особливі умови росту існують і для аксонів. Цитоплазма в м’язових волокнах, що під час своєї дилації довшають, за кожним разом утворює зону втягування, яка може притягувати нервові закінчення. Не можна виключати того, що при цьому речовини із аксонів потрапляють у міоцити, що ростуть. Таким чином, ці нервові закінчення стають еферентними (такими, що спрямовують нервові імпульси до ефектора – органа, який активується у відповідь на збудження – прим. ред.). Те, що аксони підходять до м’язових клітин кінцевою пластинкою і там виділяють речовини, було би у цей спосіб зрозумілим з точки зору динаміки розвитку, так само як і дані, що закінчення дендритів особливо тонкі і гострі.

Існує обґрунтоване припущення, що дендрит, який виникає, присмоктується шляхом поглинання речовин та видовженням свого гострого кінця до своєї зони іннервації, тоді як з іншого боку м’язові волокна, що ростуть, виконують функцію втягування і таким чином притягують до себе аксони. Це змушує констатувати, що відростки нервових клітин взагалі тільки через те по-різному диференціюються на дендрити або аксони, що під час росту до них ставляться різні вимоги, і цим в процесі росту підготовляються їхні пізніші неоднакові функції.

Поставлене на початку питання: “Як нерви знаходять свій напрям?” повинно було б звучати так: як нерви в процесі росту розвивають свої пізніші функції, або інакше: як у динаміці росту починається пізніша функція нервів?

Дата добавления: 2015-12-08