|
Читайте также: |
Продукція (вироби), яка здається замовник}1 або на склад частинами до закінчення виконання замовлення в цілому, оцінюється:
• за плановою або фактичною виробничою собівартістю однорідних виробів, що випускатись раніше, з урахуванням змін у їх конструкції, технології та умов виробництва.
• шляхом ділення виробничих витрат, врахованих за цим замовленням, на кількість виробів як вироблешгх. так і тих, що перебувають v незавершеному виробництві (розрахованих за ступенем готовності на основі даних оперативного обліку про укомплектування замовлення), і множенням одержаної велишни на кількість випущених виробів..,
ЮС. Цал-Далко
Витрати підприємства
В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах деталі та вузли поділяються на:
• виготовлені тільки для окремого конкретного виробу (замовлення) деталі та вузли, облік витрат на виготовлення яких здійснюється за відповідними замовленнями;
• загальні для кількох виробів (замовлень) деталі та вузли.
В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах застосування позамовного методу поєднується з використанням основних елементів нормативного обліку. Всі витрати на виробництво враховуються за окремими замовленнями з поділом на витрати за нормами і відхиленнями від них.
Витрати на серійне і масове виробництво деталей та вузлів враховуються за допомогою нормативного методу. На комплекти таких деталей та вузлів розраховується нормативна і фактична собівартість.
Собівартість виготовленого в індивідуальному порядку виробу складається з фактичних витрат, врахованих за замовленнями (в частині гак званих оригінальних деталей та вузлів), і вартості загальних деталей та вузлів серійного або масового виробництва,
У тому випадку, коли витрати виробництва не можуть бути повністю віднесені до окремого замовлення (роботи) або до деяких з них (частина витрат відноситься до виробництва, облік за окремими замовленнями (роботами) не ведеться, а ведеться тільки по виробництву в цілому), використовується попередільний метод або комбінація двох методів — позамовного та попередільного.
Попередільний (від слова переділ — це певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких одержують продукт праці, який готовий для використання чи продажу) метод обліку застосовується на виробництвах з однорідною за вихідною сировиною, матеріалом і характером обробки масовою продукцією. Перетворення сировини в готову продукцію на таких підприємствах відбувається в умовах безперервного і короткого технологічного процесу чи ряду послідовних виробничих процесів, кожний з яких або група яких являють собою окремі самостійні переділи (фази, стадії) виробництва (наприклад, у хімічній, нафтохімічній, лісовій, металургійній, текстильній, шкіряній, харчовій галузях промисловості). Попередільний метод обліку застосовується також у виробництвах з комплексним використанням сировини.
При попередільному методі, як правило, застосовують напівфабрикатами варіант зведеного обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. При цьому витрати на виробництво, починаючи з підготовки або обробки вихідної сировини і до випуску кінцевого
продукту, враховуються в кожному цеху (переділі, фазі, стадії), включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху. У зв'язку з цим собівартість продукції, випущеної кожним наступним цехом, складається з понесених ним витрат і собівартості напівфабрикатів.
При застосуванні попередільного методу облік витрат ведеться за калькуляційними статтями витрат у розрізі видів або груп продукції по переділах.
Перелік переділів, фаз, стадій виробництва, за якими здійснюється облік витрат і калькулювання собівартості продукції, порядок визначення калькуляційних груп продукції встановлюється на підприємствах.
При обліку й калькулюванні однорідної продукції або послуг допоміжних виробництв, що не мають незавершеного виробництва, застосовується однопередільний метод, або так званий простий.
Суть цього методу обліку витрат на виробництво полягає у тому, що шляхом ділення вартості усіх виробничих витрат (прямих і непрямих), які були понесені на підприємстві протягом звітного періоду, на загальну кількість виробів (загальний випуск) готової продукції, яка була виготовлена протягом звітного періоду, визначається вартість одного виробу або вартість одиниці продукції.
У разі застосування попередільного методу використовуються елементи нормативного методу — систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від діючих (поточних) норм, а також виявлення зміни цих норм. Відхилення фактичних витрат від діючих (поточних) норм (понаднормові виробничі витрати) відносяться до собівартості реалізованої продукції.
У первинних документах та в оперативній звітності (за зміну, добу, декаду тощо) відображаються не тільки фактичні витрати сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, технологічного палива, енергії тощо, але й витрати їх за нормами або згідно із заснованими на них виробничими завданнями (рецептурами, сумішами, регламентами). Використання елементів нормативного методу обліку забезпечує своєчасне виявлення економії або додаткових витрат за рахунок відступів від встановленого технологічного процесу; змін складу витрачених сировини, напівфабрикатів і матеріалів, асортименту випущеної продукції, її сортності тощо.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізо-
Ю.С. Цал-Цалко
Витрати підприємства
вана протягом звітного період}', нерозподілених постійних загально-виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. СРп = КРП х ВС + НЗПВ + НВВ: НЗПВ = ЗВВ - РЗПВ: НВВ = ФВВ - ВНФ; ВНФ = ФКВП х НВС де СРп — собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг); КРП — кількість реалізованої продукції (робіт, послуг); ВС — виробнича собівартість калькуляційної одиниці виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг; НЗПВ — нерозподілені загальновироб-ничі постійні витрати; НВВ — наднормативні виробничі витрати: ЗВВ — загальновиробничі постійні витрати; РЗПВ — розподілені за-гальновиробничі постійні витрати; ФВВ — фактичні виробничі витрати на виробництво продукції (робіт, послуг); ВНФ — виробничі витрати за діючими (поточними) нормами витрачання ресурсів на підприємстві на фактичний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); ФКВП — фактична кількість виготовленої продукції (робіт, послуг); НВС — нормативна виробнича собівартість калькуляційної одиниці продукції (робіт, послуг).
Наднормативні виробничі витрати формуються за умови, що на підприємстві використовуються елементи нормативного методу оцінки використаних ресурсів в процесі виробництва та визначення виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 58 | Нарушение авторских прав