|
Читайте также: |
До елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.
Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва, або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), а первісна вартість яких в межах суми, визначеної для таких активів на підприємстві.
Малоцінні необоротні матеріальні активи — матеріальні активи, первісна вартість яких менша ніж визначена підприємством для основних засобів, а строк корисного використання їх більше одного року, зокрема, спеціальні інструменти, спеціальні пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством кошторисною ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів.
Нематеріальні активи — немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.
ЮС. Цал-Цалко
Витрати підприємства
Амортизація — систематичний розподіл вартості активів, які амортизуються протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Інші операційні витрати До елемента 'Інші операційні витрати" належать:
• витрати на відрядження фізичних осіб;
• витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства;
• витрати щодо сплати за участь у семінарах;
• витрати на проведення аудиту;
• витрати на транспортне обслуговування;
• опл?та за використання та обслуговування технічних засобів управління;
• витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, що видані для ведення господарської діяльності;
• витрати на охорону праці;
• витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад;
• витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом;
• витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ;
• витрати зі страхування ризиків;
• витрати на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування або гарантійні заміни та витрати на утримання гарантійних майстерень;
• витрати на проведення рекламних заходів;
• витрати на організацію прийомів, презентацій і свят;
• витрати на відшкодування складських, вантажно-розванта-жу-вшіьних, перевалочних робіт, пакувальних матеріалів;
• витрати на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій;
• витрати на оплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;
• витрати, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою фізичних осіб підприємства;
• податки, збори та інші обов'язкові платежі;
• витрати підприємства, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;
• витрати на оприлюднення річного звіту;
• сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними активами;
• витрати підприємств — суб'єктів валютного ринку;
• компенсації робітникам (за власний інструмент, особистий транспорт):
• витрати підприємства, пов'язані з випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів, встановленими стандартами або технічними умовами:
• інші витрати (втрати від браку; витрати на операції із скляною тарою, відшкодування заробітку внаслідок каліцтва та іншого ушкодження здоров'я працівника, відрахування на пенсійне забезпечення від вартості послуг сотового мобільного зв'язку тощо);
• інші операційні витрати.
1.4. Витрати виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)
Виробнича собівартість — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції, виконані роботи та надані послуги.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальнови-робничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включаєгься вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за
-37
Ю.С. Цал~Цалко
Витрати підприємства
оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від ораку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, що одержані від постачальників за неякісні матеріати і комплектуючі вироби тощо.
До складу загальновиробничих витрат включаються виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління структурними підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію устаткування загальнови-робничого призначення.
Витрати, пов язані з виробництвом'продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції. Перелік і склад статей каїькулю-вання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. Наприклад, підприємство може формувати виробничу собівартість за наступними статтями калькуляції:
• сировина та матеріали;
• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
• паливо й енергія на технологічні цілі;
• зворотні відходи (вираховуються);
• основна заробітна плата;
• додаткова заробітна плата;
• відрахування на соціачьні заходи;
• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
• загатьновиробничі витрати;
• втрати від браку;
• інші виробничі витрати.
До наведеної вище номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька статей кагіькуляції в одну або виділяти з однієї статті кілька статей калькуляції.
До статті калькуляції "Сировина та матеріали" включається вартість:
• сировини та основних матеріалів, які входять до складу про
дукції, що виготовляється, утворюючи її основу, або є необхідними
компонентами при виготовленні продукції (робіт, послуг);
• допоміжних матеріалів, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння у виробничому процесі і для упаковування продукції (якщо пакування відповідно до встановленого технологічного процесу провадиться у процесі виробництва продукції (у виробничих цехах), до здавання її на склад готової продукції):
• малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк експлуатації яких менший одного року (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року), які використовуються в процесі виробництва продукції.
Витрати за статтею калькуляції "Сировина та матеріали" включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень за їхньою фактичною собівартістю.
Вартість допоміжних матеріаіів і мачоцінних та швидкозношуваних предметів, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння у виробничому процесі і для упаковування продукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включаються до собівартості продукції в такому порядку:
а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид
продукції;
б) відповідно до встановлених норм витрат та цін матеріалів ус
тановлюються кошторисні ставки на одиницю продукції, які
періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат ма
теріалів або цін;
в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до
собівартості окремих видів продукції та незавершеного виробництва
пропорційно до кошторисних ставок.
Допускається не встановлювати кошторисні ставки допоміжних матеріалів на одиницю продукції, а відносити на собівартість їх фактичні витрати пропорційно до витрат за нормою.
Мачоцінні та швидкозношувані предмети, строк експлуатації яких менший від одного року (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року)- списуються за їх фактичною вартістю на витрати виробництва в момент передавання їх в експлуатацію.
Повернення з експлуатації на склад малоцінних та швидкозношуваних предметів, придатних для подальшого використання, не зменшує витрат, а визнається іншим операційним доходом підприємства.
В окремих галузях промисловості стаття калькуляції "Сировина та матеріали" може бути деталізована.
Ю.С. Цал-Цалко
Виграти підприємства
Зокрема, в машинобудівній, металургійній, суднобудівній, харчовій, окремих виробництвах хімічної та нафтохімічної промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляції напівфабрикатів власного виробництва.
При цьому під напівфабрикатами власного виробництва розуміють продукти, одержані в окремих цехах, переділах, що ще не пройшли всіх установлених технологічним процесом операцій і підлягають доробленню в наступних цехах, переділах цього ж підприємства чи укомплектуванню у вироби.
Не належать до напівфабрикатів матеріали, виготовлені підприємством для власних потреб (металеві вироби, електроди, інструменти загального призначення тощо), які визнаються як відповідні зиробничі запаси.
До статті калькуляції "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій" включається вартість:
• купівельних напівфабрикатів та готових комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання;
• робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами.
До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробка сировини та матеріалів, які використовуються у виробництві, часткова обробка напівфабрикатів та виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.
Вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру включається безпосередньо до собівартості окремих виробів і замовлень.
Не відображається в даній статті калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючого устаткування, що оплачується за рахунок замовника понад ціну за виріб, не потребує обробки й монтажу на підприємстві і не включається до його бітової продукції.
До такого устаткування належить електрообладнання (готові машини чи окремі технологічні вузли), що надходить від заводів-суміжників на завод, який є головним постачальником усього комплекту устаткування (установок для хімічних та нафтохімічних заводів, бурового устаткування тощо), і не потребує обробки й монтаж}' головним заводом ні у себе, ні у замовника, а також комплектуюче устаткування, що надходить до замовника транзитом, обминувши завод
головного постачальника, безпосередньо із заводів-суміжників, розрахунок за яке проводить завод-головний постачальник.
У суднобудівній промисловості в окрему статтю калькуляції виділяються "Контрагентські поставки і роботи".
У цій статті відображається вартість механізмів і виробів, повністю закінчених підприємством-контрагентом та готових до монтаж}' на суднах, а також контрагентські роботи з монтаж}' суднового обладнання, електрообладнання суден тощо під час будівництва суден.
В затратах на виробництво вартість контрагентських поставок враховується при одержанні їх зі склад}' на замовлення (безпосередньо на судна чи на склад суднобудівника), а контрагентських робіт — після фактичного їх виконання контрагентом.
Витрати за статтею калькуляції "Контрагентські поставки і роботи" безпосередньо включаються до собівартості окремих виробів і замовлень.
До статті калькуляції "Пачиво й енергія на технологічні цілі" відносяться витрати на всі види палива й енергії (як одержані від сторонніх підприємств та організацій, так і виготовлені самим підприємством), що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.
В окремих галузях промисловості (металургійній, машинобудівній, хімічній та інших) за цією статтею враховуються:
• витрати на пачиво для плавильних агрегатів, домен, мар
тенівських печей, для нагрівання металу в прокатних, штампуваль
них, пресових, термічних та інших цехах;
• витрати на електроенергію для електропечей у сталеплавильному, феросплавному і ливарному виробництвах, для електродугового зварювання, електролізу, електрохімічних процесів, одержання стисненого повітря, кисню і холоду для технологічних потреб;
• витрати на гарячу та холодну воду, пару і стиснене повітря, які безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції, повернення конденсату (вираховується).
В коксохімічному виробництві за цією статтею враховуються також послуги газодувок (ексгаустерів), установок сухого гасіння коксу (УСГК), що використовуються безпосередньо в процесі виробництва на технологічні цілі.
До енергії на технологічні цілі в коксохімічному виробництві відноситься енергія, яка служить реагентом технологічного процесу (наприклад, інертний теплоносій на УСГК, вода у виробництві сірчаної кислоти та інше), енергія на ведення технологічного процесу
Ю.С. Цал-Цалко
(підігрів, продувка паром), на охолодження апаратів і виробленої продукції тощо.
Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі відносяться безпосередньо до собівартості окремих видів продукції на підставі показань контрольно-вимірювальних приладів або встановлених норм витрат на виробництво продукції.
Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включаються до собівартості продукції пропорційно до кошторисних ставок.
Витрати на куповану енергію складаються з витрат на її оплату за встановленими тарифами.
Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також на трансформацію та передач)' придбаної енергії до місця її споживання включаються до собівартості продукції цих підприємств за виробничою собівартістю, крім тих випадків, коли виробництво електроенергії планується в складі продукції, що реалізується, та коли вона відпускається за встановленими тарифами.
Не включається до витрат виробництва вартість купованих палива та енергії, які реалізуються без додаткової обробки на даному підприємстві.
Витрати палива й енергії на опалення виробничих приміщень, внутрішнє й зовнішнє освітлення та інші господарські потреби відображаються у загальновиробничих і адміністративних витратах; витрати палива й енергії на транспорті роботи, пов'язані з обслуговуванням виробництва, та на приведення в дію устаткування, — в загальновиробничих витратах та витратах на утримання й експлуатацію устаткування.
В енергоємних виробництвах витрати на енергію доцільно виділити в окрему статтю калькуляції "Енергія на технологічні цілі".
Вартість палива й енергії для проведення, згідно з технологічним процесом, випробувань виробів (стендових, здаваньних і контрольних випробз'вань турбін, дизелів тощо); вартість пально-мастильних матеріалів для проведення тривалих випробувань двигунів, а також для проведення всіх випробувань літаків і вертольотів у машинобудівній промисловості відображається в складі спеціальних витрат статті калькуляції "Інші виробничі витрати".
У статті калькуляції ''Зворотні відходи" відображається вартість зворотних відходів, що вираховується із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції.
Витрати підприємства
Зворотні відходи оцінюються:
• за зниженою ціною вихідного матеріального ресурсу (ціною можливого використання;
• за повною ціною вихідного матеріаіьного ресурсу, якщо відходи реалізуються стороннім підприємствам і організаціям для використання у виробництві іншої продукції.
Фактичні витрати на оплату праці, що відносяться на собівартість продукції, враховуються за статтями калькуляції "Основна заробітна плата", "Додаткова заробітна плата", а також за комплексними статтями калькуляції.
До статті калькуляції "Основна заробітна плата" відносяться витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.
Заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається до собівартості відповідних видів продукції (груп однорідних видів продукції).
Частина основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), віднесення якої безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості на основі розрахунку (виходячи з обсягу виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування) кошторисної ставки цих витрат на одиницю продукції (виріб, замовлення, машинокомплект тощо).
Фактична заробітна плата цих робітників включається до собівартості окремих видів продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок. Ці ставки періодично переглядаються у разі зміни обсягу виробництва, технології, тарифних ставок тощо.
На більшості промислових підприємств застосовується відрядна форма оплати праці, за якої враховується нормування робіт, точний облік виробітку й виробнича доцільність збільшення обсягу робіт на тому чи іншому робочому місці.
Відрядна форма оплати пращ залежно від специфіки виробництва може застосовуватися в поєднанні з відрядно-преміачьною та акордно-преміальною — за виконання та перевиконання встановлених виробничих завдань, технічно обґрунтованих норм, поліпшення якості продукції, економію сировини та матеріалів.
Дані про виробіток робітників-відрядників використовуються не лише для визначення розміру належної їм заробітної плати, а й для
Ю.С. Цал-Цалко
Витрати підприємства
обліку переміщення матеріалів і напівфабрикатів у виробництві. Для підрахунку заробітної плати за відрядною формою необхідно мати точні дані про кількість і якість продукції, виробленої кожним робітником. При цьому забезпечується контроль за відповідністю виробленої продукції кількості використаних матеріалів, деталей чи заготовок, виданих на обробку, та уникнення так званих приписок виробітку, приховування браку і нестачі деталей.
Погодинна форма оплати праці використовується в умовах механізації й автоматизації виробництва, зокрема, на дільницях і видах робіт із регламентованим режимом виробництва, на потокових лініях, на операціях, де потрібна особлива точність виготовлення виробів, у дослідних виробництвах тощо. Така форма оплати праці за-стосоруєт! ся в поєднанні із встановленням нормованих завдань, нормативів чисельності і норм обслуговування для відповідних категорій працівників. Погодинна форма оплати праці залежно від виробничих умов може застосовуватись у поєднанні з преміювальною — за досягнення відповідних кількісних і якісних результатів праці.
Заробітна плата за погодинною формою нараховується за урочний робочий час згідно з тарифною ставкою (погодинною, денною, місячною), встановленою з урахуванням кваліфікації робітника і характеру виконуваних робіт.
До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" відносяться витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Додаткова заробітна плата робітників, зайнятих виробництвом відповідної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається до собівартості окремих видів (груп однорідних видів).продукції.
Додаткова заробітна плата (або її частина) робітників, зайнятих виробництвом відповідної продукції (робіт, послуг), пряме віднесення якої до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості на основі розрахунку (виходячи з обсягу виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування) кошторисної ставки цих витрат, розрахованої на одиницю продукції.
Уся заробітна плата, нарахована виробничому персоналу за виконання робіт, пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг), розподіляється за напрямами витрат і відповідними статтями кальку-
ляції. Загальна сума заробітної плати у звіті про її розподіл за напрямами витрат повинна відповідати сумі нарахованої заробітної плати.
Якщо на підприємстві створюється резерв для забезпечення виплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву. Інші виплати, надбавки й доплати відносяться на виробничу собівартість продукції у розмірах, передбачених законодавством.
Витрати на виплату інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких наїежать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціатьними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми, не включаються до виробничої собівартості продукції, а відносяться до наднормативних виробничих витрат.
Заробітна плата робітників, зайнятих обслуговуванням виробничого устаткування чи загальновиробничими роботами, відноситься відповідно до витрат на утримання і експлуатацію устаткування або загальновиробничих витрат.
До статті калькуляції "Відрахування на соціальні заходи" включаються витрати на соціальні заходи в частині страхування працівників, зайнятих виробництвом продукції в основних та допоміжних структурних підрозділах підприємства, зокрема:
• відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності;
• відрахування на обов'язкове державне соціатьне страхування на випадок безробіття;
• відрахування на обов'язкове державне страхування від нещасних випадків;
• відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;
• відрахування на інші соціальні заходи.
До статті калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" належать:
1) амортизаційні відрахування від вартості виробничого та
підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та
Інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів,
інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів:
2) витрати на утримання і експлуатацію виробничого та підйом
но-транспортного устаткування, цехового транспорту та інстру-
Ю.С. Цал-Цалко
ментів і приладів із складу основних виробничих засобів (технічний огляд, технічне обслуговування);
3) витрати на ремонти, що здійснюються для підтримання
об'єкта в робочому стані та одержання первинне визначеної суми
майбутніх економічних вигод від використання виробничого та
підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та
інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів;
4) сума сплачених платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами, нематеріальними активами;
5) витрати на утримання цехових транспортних засобів;
6) інші витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.
Витрати, віднесені підприємством до статті "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" можуть формуватися за окремою номенклатурою статей (табл. 1.4.1).
До складу статті "Загальновиробничі витрати" включаються:
1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).
2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
5. Витрати на вдосконатення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).
6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідве-дення та інше утримання виробничих приміщень.
7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи,
Витрати підприємства
медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).
8. Витрати на охорон}' праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.
9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах, оплата простоїв тощо).
Витрати, віднесені підприємством до статті "Загальновиробничі витрати" можуть формуватися за окремою номенклатурою статей (табл. 1.4.2).
Таблиця 1.4.1 Номенклатура статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 62 | Нарушение авторских прав