a)Shareholders are the owners of the company's assets. Normally, ownership of an asset entails

a)Shareholders are the owners of the company's assets. Normally, ownership of an asset entails

a number of rights: the right to determine how the asset is to be managed; the right to receive

the residual income from the asset; and the right to transfer ownership of the asset to others.

The last two clearly apply to shareholders, but what of the first? Can shareholders exercise

control if the directors fail to protect their interests?

a)Акціонери є власниками активів компанії. Як правило, право власності на активи тягне за собою ряд прав: право визначати як актив буде управлятися; право на отримання
залишкових доходів від активу, а також право передати право власності на активи іншим.
Два останніх відносяться до акціонерів, але що в першу чергу? Чи можуть акціонери здійснювати контроль, якщо директори не в змозі захистити свої інтереси?

b) Two factors keep them from doing so, Both are related to the spreading of ownership needed

for risk diversification in large corporations. In return for the privilege of limited liability under

law, shareholders' powers are generally restricted. There is the AGM to approve the directors'

report and accounts, elect and re-elect the board, and vote on such issues as allowed for in

company legislation.But, apart from this, shareholders' rights are limited to the right to sell

the shares, They have no right to interfere in the management of the company. Awkward

questions can be asked at the annual meeting, but the chairman of the board usually holds

enough proxy votes to hold off any challenge.

b) Два фактори утримують їх від цього, і обидва пов'язані з поширенням власності необхідної для диверсифікації ризиків у великих корпораціях В обмін на привілей обмеженої відповідальністі за законом, повноваження акціонерів, як правило, обмежені. Проводяться річні загальні збори акціонерів щоб затверджувати директорський
звіт та фінансову звітність, обирати і переобирати правління, і голосувати з таких питань, які дозволені законодавством компанії. Але, крім цього, права акціонерів обмежується правом продавати акції. Вони не мають права втручатися в управління компанією. Незграбні запитання можна поставити на річних зборах, але голова правління зазвичай має достатньо голосів проксі щоб утримати будь-яким завдання.

c) The second factor is in many ways more fundamental. An essential requirement for the

exercise of effective control is the possession of an adequate flow of information. As

outsiders, shareholders face considerable obstacles in obtaining good information. Then there

is the free-rider issue, Anyone small shareholder investing in the information needed to

monitor management will bear all of the costs, whereas shareholders accrue benefits as a

group, Moreover, co-ordination of monitoring efforts is not easy to arrange. Often it is easier

for the shareholder to sell the shares, and thus vote with ones feet.

c)Другий фактор у багатьох відношеннях є більш фундаментальним. Важливою вимогою до здійснення ефективного контролю є наявність адекватного потоку інформації. Як
аутсайдери, акціонери стикаються з серйозними перешкодами в отриманні достовірної інформації. Тоді з’являється проблема «ефекту безбілетника». Будь-який дрібний акціонер що інвестує в інформацію, необхідну для моніторингу управління буде нести усі витрати, в той час як акціонерам додаються переваги, як групи, Крім того, координацію зусиль з моніторингу не легко влаштувати. Часто для акціонерів простіше продавати акції, і, таким чином вони «голосують ногами». (Голосовать ногами — политическое клише, описывает одну из форм обратной связи между управляемыми и управляющими. Голосование ногами часто происходит, когда обычный избирательный процесс нарушен)

Эффект безбилетника — экономический феномен, который проявляется в том, что потребитель общественного блага старается уклониться от его оплаты.

d) In short, someone with ownership rights in a company can express their disappointment with

the company's performance by either getting rid of their shares or in some way expressing

their concern. Hirschman (1970) called this the dichotomy between 'exit' and 'voice'. Where

there are obstacles to the exercise of voice, the right of exit and transferring ownership to

another party becomes not so much the accompaniment but the substitute for the other two

components of ownership rights.

Загалом, хтось із правами власності в компанії може висловити своє розчарування в
діяльності компанії або позбутися своїх акцій або якимось чином висловити
їх заклопотаність. Гіршман (1970) назвав це дихотомією між "виходом" і "голосом".

Там, де є перешкоди для здійснення голосу, право виходу та передачі права власності на
іншу сторону стає не стільки супроводом, але заміною для двох інших компонентів права власності.

Дата добавления: 2015-11-05