Я щойно закінчив дивитися «Осінню варту», останню з бі-бі-сі передач Гордона Бачанена про сірих тюленів, що мешкаються біля узбережжь островів Окні й це нагадало мені про те, як багато часу я провів

Я щойно закінчив дивитися «Осінню варту», останню з бі-бі-сі передач Гордона Бачанена про сірих тюленів, що мешкаються біля узбережжь островів Окні й це нагадало мені про те, як багато часу я провів поруч із цими тваринами, вже декілька років пропрацюючи тут, в Дамфріс та Гелловей. Здається, мені завжди бракує часу, та, можливо, цього року я його все ж знайду для того, щоб вдосталь поплавати поруч із ними, хоча мені варто було б для початку нагадати собі, що під шкірою сірі тюлені запасають товстий шар жиру, який, власне, і дозволяє їм виживати у водах, в яких людина гине від переохолодження за якісь лічені хвилини.

Обтічні форми, лискучі кожушки, великі чарівно-зворушливі очі - усе це тюлені, добрі велетні нашого узбережжя, та куди, здається, дівається вся їхня сумирність в сезон парування, що триває з жовтня по грудень, коли до величезних самців й дійсно потрібно ставитися якомога шанобливіше, в той час як вони намагаються усіляко захищати свою террирорію на березі й спаруватися з якомога більшою кількістю самиць. Тому, можливо, гумовий костюм та ласти, не найкраще рішення в цю пору року. Я всеж-таки краще дочекаюся літа!

За підрахунками, на узбережжях Об’єднаного Королівства мешкає більше половини всієї популяції тюленів світу, переважна більшість яких, близько 90-та відсотків, проживає на узбережжях Шотландії в кількості в 164,000. Власне, що стосується області Дамфріс та Гелловей, то, як на мене, доволі сумнівно, що тут можна буде налічити хоча б якихось декілька сотень цих тварин. Тут також проживає декілька видів тюленів звичайних, яких ще деколи відностять до плямистих тюленів, та про них йтиметься дещо згодом.

Переважну більшість свого життя тюлені проводять у морі інколи все ж виринаючи на скелястий суходіл чи у місцинах, де вони почувають себе найбезпечніше. Вони власне змушені виходити на берег для того, щоб привести потомство, адже ні звичайні тюлені, тим паче плямисті не здатні народжувати у воді. Традиційні місця так званого «лежбища» мають неабияке значення для тюленів, особливо сірих, а тому якщо ви натрапите на таке місце, чи взагалі знаєте де вони знаходяться, будь ласка, ні в якому разі не турбуйте тюленів даремно.

Самиця сірого тюленя, зазвичай народжує єдине цуценя в одному з «вільних послень», відомих ще як лежбища. Через 15-20 днів після народження, цуценя відлучається від матері. Першопочаткова вага маляти наразі ж зросла в 4 рази. Після відлучення, цуценя залишається на суходолі чи безпосередньо неподалік від берега, не вживаючи при цьому їжі впродовж двох, а то й чотирьох тижнів, аж допоки не стане остаточно самостійним для того, щоб самотужки відправитися у море. Молоко самиці надзвичайно поживне й неабияк багате на жири(загальна жирність такого молока становить 60 %, завдяки чому цуценя швидко розвивається). Період материнського піклування доволі-таки короткий, тому надзвичайно важливо, аби між цуценям та самицею утворився міцний зв’язок, для того, щоб маля встигло отримати якомога більше молока до відлучення, в противному разі, шанси на виживання такого цуценяти доволі малі.

Цуценята народжуються з молочно-білим кольором хутра, який вони вневдовзі, а точніше за три тижні, змінять на сіруватий чи коричневий кожушок, притаманний усім молодим тюленям.Незабаром після того, як самиця привела потомство вона знову буде готова до спарювання, після чого вона втрачає інтерес до свого маляти. Домінуючий самець, якими б не були його узбережні володіння, будь-що охоронятиме тих самиць, які, на його думку, вже готові до парування. В цей час цуценят можуть поранити ба навіть вбити, адже йдеться про бійки 300 кілограмових, ошалілих від тестостерону самців.

Самиці зазвичай з року в рік повертаються на одні й ті ж самі місця розмноження, інколи повертаючись до місць де вони самі побачили світ. Така передбачуваність їхніх дій майже призвела до винищення тисячів тюленей мисливцями.

Прийнято вважати, що загальна кількість популяції скоротилася аж до 500 тюленей, до того як було прийнято Акт про захист Сірих Тюленей 1914 року. З того часу, декілька разів у нього вносили поправки. Від 1970 року ці тварини все ще знаходяться під захистом Акту про Збереження Тюленів.

Раціон харчування тюленів залежить від наявної в тих чи інших водах риби, й саме завдяки своїм великим, зворушливо-чарівним очам з пласкою роговою оболонкою, вони здатні бачити під водою на величезні відстані. В той час як полювання, слух та смак неабияк важливі для них, водночас, навіть сліпий тюлень не матиме жодних труднощів із тим, щоб піймати для себе рибу. Не маючи зовнішних органів слуху, тюлень наділений чутливим внутрішнім слухом-пристроєм, що допомагає йому відслідковувати здобич. На його морді розташовано безліч надчутливих вусиків, які фіксують коливання води спричинені рухами риби, в той час як тюлень прямує на полювання.

Щойно рибу було помічено, тюлень починає наздоганяти її з неабиякою вправністю та швидкістю. Можливо, на суходолі тюлені і здаються неповороткими, та під водою вони напрочуд спритні. В крові тюленів міститься велика кількість гемоглобіну (червона рідина, завдяки якій кисень циркулює тілом), що дозволяє їм залишатися під водою аж до 20-ти хвилин!

Дата добавления: 2015-11-05