Природнича / ресурсо-орієнтована економіка

ПРИРОДНИЧА / РЕСУРСО-ОРІЄНТОВАНА ЕКОНОМІКА

NATURAL LAW / RESOURCE-BASED ECONOMY

ЗМІСТ

1. Що таке природнича / ресурсо-орієнтована економіка?

2. Принципи та механізм функціонування природничої / ресурсо-орієнтваної економіки

3. Відмінність природничої ресурсо-орієнтованої економіки від інших видів економічних систем

4. Проблематика сучасної соціально-економічної системи

5. Соціально-економічні умови природничої / ресурсо-орієнтованої економіки

6. Стратегія переходу до природничої / ресурсо-орієнтованої економіки

7. Відповіді на питання, які стосуються природничої / ресурсо-орієнтованої економки

8. Історія впровадження природничої ресурсо-орієнтованої економіки

9. Терміни та визначення

РОЗДІЛ 3. ВІДМІННІСТЬ ПРИРОДНИЧОЇ / РЕСУРСО-ОРІЄНТОВАНОЇ ЕКОНОМІКИ ВІД ІНШИХ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

В ЧОМУ РІЗНИЦЯ МІЖ ПРИРОДНИЧОЮ / РЕСУРСО-ОРІЄНТОВАНОЮ, РИНКОВОЮ ТА ПЛАНОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ?

Щоб зрозуміти чим відрізняється природнича ресурсо-орієнтована економіка від планової та ринкової економіки, ми розглянемо ту частину механізму функціонування економічних систем, яка відповідає за планування.

Аналіз цих систем буде починатися з ринкової економіки, оскільки в сучасному світі ця економічна система є найбільш поширеною.

Варто одразу зазначити, що хоча ринкову економіку часто протиставляють плановій, в ній також присутнє планування. Жоден вид економічних систем не обходиться без функції планування, оскільки в іншому випадку Вам би просто довелося вести економічну діяльність в сліпу. Питання полягає лише в тому наскільки таке планування є ефективним у даній економічній системі?

В ринковій економіці функція планування застосовується при розрахунках об’ємів виробництва, об’ємах закупівель, визначення попиту на ринку та інше.

Уявімо, що Ви вирішили виробляти якийсь товар. Нехай це будуть, наприклад, чашки.
На чому буде будуватися Ваш план виробництва? Щоб визначити об’єм виробництва, Вам потрібно якось визначити кількість чашок, які у Вас у подальшому будуть купувати. Для цього потрібно визначити наявний попит, який без попереднього замовлення визначити практично неможливо. В кращому випадку Ви зможете підрахувати його дуже приблизно методом вибіркового опитування. При чому попит на Ваш товар в ринковій економіці буде постійно змінюватися, оскільки він залежить від:

1) Платоспроможності населення. Якщо Ваші чашки будуть якісні та дорогі, то прошарок населення з низьким рівнем доходів відмовиться від Вашого товару і навпаки;

2) Ціни на Ваш товар. В крамниці через вулицю продавець може продавати подібний товар за нижчими цінами. Ціни постійно змінюються. Завжди існують різні знижки, схеми оплати, акції і таке інше. В результаті успіху конкурентів Ваш товар залишиться нереалізованим;

3) Індивідуальних вподобань споживачів. Комусь можуть подобатися червоні чашки, а комусь сині. В результаті попит може також зміниться;

4) Курсу національної валюти. Це стосується вартості імпортних матеріалів та експортних продаж;

5) Вашого вміння продавати;

6) Інших факторів.

Тому, в ринковій економіці планування економічної діяльності на практиці здійснюється в основному не на основі реального попиту, а на основі попередніх об’ємів продажу. Ключовим фактором у такому плануванні є не реальний рівень попиту, а можливий рівень збуту.
Якщо компанія в цьому місяці змогла продати десять чашок, то в майбутньому вона буде виготовляти або завозити собі на склад не менше десяти штук.
Щоб розвиватися та отримувати більше прибутку в ринковій економіці, Ви повинні збільшувати свої об’єми продажів. В результаті цього починається зворотний процес. Попит у цьому випадку не вивчається, а створюється. В наш час на рекламу та збут витрачається більше грошей ніж на саме виробництво. Вивчення попиту не є фундаментальною та початковою точкою у плануванні. Попит створюється рекламою та торгівельними організаціями. Простіше кажучи, товар намагаються впарювати споживачам всіма можливими методами. В результаті цього виникла культура споживання, яка нав’язує суспільству необхідність у споживанні й володінні товарами. Вартість людини в такій культурі вимірюється матеріальним статусом та грошовими можливостями. Така культура споживання також приводить до надмірного вичерпування ресурсів.

Ринкова економіка є інструментом для втілення соціальних умов капіталізму, який полягає в приватній власності на засоби виробництва та продукти, які на них виробляються. Відтак капіталізм та ринкова економіка разом утворюють соціально-економічну систему, що посилює стратифікацію і нерівність у суспільстві, марнування природних ресурсів, стимулює економічні і політичні війни та інше. Найбільшого розвитку така система набула в США та Західній Європі. Цій системі, особливо під час Другої світової війни часто протиставляється комуністична система з її плановою економікою, яка була властива СРСР в той час як німецький фашизм базувався на капіталістичній економічній системі.

Планова економіка (її також часто називають командною) мала зовсім інший механізм функціонування. Центром планування в такій системі був уряд. Якщо в ринковій економіці кожен учасник ринку мав можливість планувати свою діяльність самостійно через надання капіталістам право приватної власності на засоби виробництва, то в плановій економіці планування об’ємів виробництва та практично всієї економічної діяльності здійснювалося урядом через його монопольне право володіння засобами виробництва. Насправді ж уряд втручався практично в усі сфери економічного, культурного, а часто навіть особистого життя.
Таке монопольне право уряду на володіння засобами та продуктами виробництва в країні називалося комунізмом (хоча за ради справедливості варто визнати, що самі комуністи називали таку систему соціалізмом, тобто перехідним етапом до комунізму) і подавалося під гаслом «всенародного», в той час як по факту все це було виключно у власності та розпорядженні урядовців, тобто невеликої групи людей. Оскільки володіння цими засобами виробництва зосереджувалося в руках уряду, то і планування здійснювалося централізовано відповідними державними органами. Уряд ставив економічні задачі для заводів, фабрик, видобувних об’єктів (шахт, кар’єрів), колгоспів (так званих колективних господарств) тощо. Планування здійснювалося не з реальних потреб суспільства, а з певної норми споживання. Причому у випадку виробництва реальні результати часто відрізнялися від офіційних. Наприклад, показники зниження врожайності приховувалися через страх покарань, а надмірні залишки врожаю таємно приватизовувалися по місцю.

Цілком логічним результатом в таких соціально-економічних умовах став тоталітаризм та диктатора правлячої партії. Бюрократична економічна система тих часів потребувала не менше обслуговування ніж грошова система при капіталізмі. Прийняття економічних рішень було занадто неефективним та затягувалося на досить тривалі терміни. Це часом доходило до абсурду. В часи голоду коли мільйони населення страждали від нестатку продуктів харчування, зерно тоннами гнило на державних складах. В той час як ринкова економіка характеризується відсутністю можливості для підприємців достовірно оцінити загальну економічну ситуацію (фактичний рівень попиту, кількість товару на ринку, об’єми виробництва, діяльність інших суб’єктів економіки та їхні економічні плани тощо), планова економіка характеризувалася не відсутністю самої системи оцінки економічної ситуації, а відсутністю доступу до неї для підприємців. Тобто уряд мав всю інформацію про стан економічної діяльності, але доступ до такої інформації для підприємців був закритий. Вони отримували лише задачі та норми на виробництво. Відтак ні про яку свободу економічної діяльності і мови не могло бути. Не дивлячись на те, що комуністи заявляли про скасування стратифікації та класовості суспільства, по факту ж в умовах СРСР утворилося два класи: правлячий клас (КПРС) та народ. Посилення диктатури та тоталітаризму при таких економічних умовах призвело до свавілля правлячої верхівки, що проявлялося у якості терору, знищенням інакодумців, а також масових протестів зі сторони суспільства.
В чому ж різниця між плановою та ресурсо-орієнтованою економікою?
Планова економіка відрізняється від ресурсо-орієнтованої не менше ніж ринкова економіка від планової.

Природнича ресурсо-орієнтована економіка функціонує наступним чином. В цій економічній системі існує інформаційна економічна база, яка в реальному часі дає суспільству відкритий доступ до економічних показників, тобто це система оцінки загальної економічної ситуації з вільним доступом.

Уявіть, що Ви живите на острові, де разом з Вами живуть ще 9 чоловік. Кожен з Вас знає приблизну кількість їжі та інших товарів, які йому потрібні для комфортного проживання. Наприклад один з’їдає два яблука в день, другий три яблука, третій одне яблуко і так далі. Разом, щоб прохарчуватися Вашому племені потрібно 17 яблук на день. До того як Ви почнете вирощування яблук Ви призначаєте людину відповідальну за підрахунок яблук на складі. Зверніть увагу, що функцією цієї людини буде не визначати економічні задачі, а лише робити постійний підрахунок і відстеження яблук. Ця людина також не володіє цими яблуками і не може розпоряджатися садом, де ці яблука будуть вирощуватися. Вона повинна фіксувати прибуття, видачу та наявну кількість яблук на складі, зміну кількості споживання, а також повідомляти суспільство про реальну економічну ситуацію з яблуками. Тобто кожен учасник економіки може прийти до цієї особи і спитати скільки є яблук на складі (показники запасів), скільки яблук в даний момент вирощується (показники виробництва), скільки яблук за день з’їдається (показники споживання), яку кількість плем’я планує з’їсти в майбутньому (показники попиту) і чи достатньо тієї кількості яблук, яка є на складі, щоб задовольнити потреби суспільства. Якщо підрахунки покажуть, що на складі з’являється дефіцит яблук, то суспільство швидко це виявить і збільшить обсяги їх вирощування. Ініціативу вирощування додаткової кількості яблук може брати на себе кожен бажаючий. Якщо таких ініціаторів серед Вашого племені не виявиться, то дефіцитна кількість яблук ділиться порівну серед усього населення, тож кількість видачі яблук на одну особу буде постійно знижуватися. В результаті, страждати від такого дефіциту буде все суспільство разом, що може призвести до голоду і багатьох соціальних проблем. Це є достатньо вагомим стимулом для кожного члена суспільства, щоб проявити ініціативу і почати вирощувати яблука. Ініціатор в будь-якому випадку буде мати впевненість, що така економічна діяльність є максимально ефективною та приносить користь суспільству. В той же час, після того як знайшовся ініціатор на вирощування певної кількості яблук, ця запланована кількість вирощування знову фіксується людиною на складі, щоб кожен наступний ініціатор розумів, хто яку роботу і в яких об’ємах виконує.
Така людина на складі і буде тією інформаційною економічною базою, яка властива ресуро-орієнтовній економіці. Єдина відмінність, що в сучасних умовах функції такої людини набагато ефективніше буде виконувати комп’ютер, розрахункові здатності якого набагато вищі ніж у людини. Робота такого комп’ютерного економічного центру буде максимально автоматизованою, спрощеною, динамічною і виключати бюрократичні елементи. Базою для її побудови буде слугувати мережа Інтернет. Це по суті економічний портал з відкритою платформою, до якої кожен учасник економіки має відкритий доступ.

Якщо Ви заходите в систему у якості споживача, то Ви робите планування, розміщення і корегування свого замовлення. Якщо на складі є вільні залишки, які можливо були кимось замовлені, але не були в повній мірі використані, то Ви будете мати можливість отримати товар негайно або в найближчий час в залежності від місця його зберігання. Якщо Ви хочете замовити новий унікальний товар (наприклад одяг, якийсь пристрій, автомобіль, комп’ютер тощо), то Ви вводите його параметри, кількість, вибираєте колір, дизайн, опції і таке інше. Ви також будете мати змогу скористуватися дизайнерськими редакторами зі спрощеним інтерфейсом, щоб уточнити деталі замовленого товару. Система сама підрахує та дасть Вам знати чи достатньо ресурсів та виробничих потужностей для виробництва потрібного Вам продукту. Якщо таких ресурсів буде в обмаль, то система Вам відмовить та запропонує альтернативу. Або ж вона запропонує Вам перенести дату виготовлення Вашого замовлення на довші строки.

Якщо Ви заходите в систему у якості виробника, то Ви одразу бачите рівень попиту на певний товар і рівень його дефіциту чи надлишку. Якщо в системі не вистачає певних виробничих потужностей, то Ви одразу це виявите і зможете проявити ініціативу підприємницької діяльності. Якщо Ви цю ініціативу не проявите і проблему дефіциту буде не вирішено, то норма видачі цих товарів для всіх учасників економіки буде зменшуватися. Якщо ж Ваша система буде породжувати перевиробництво і надмірний надлишок, то все суспільство ризикує з часом опинитися в стані дефіциту ресурсів, що може призвести до подальших економічних проблем. Все це буде стимулювати суспільство до максимальної оптимізації використання ресурсів та відповідального ведення економічної діяльності.
Така економічна система називається природничою ресурсо-економічною економікою.
Зверніть увагу на відмінність: якби ця людина на складі, про яку ми говорили раніше володіла та розпоряджалася всіма яблуками та яблуневими садами, то це можна було б назвати комунізмом. Якби такої людини не було і Ви б просто продавали ці яблука не маючи уявлення скільки їх потрібно і кому конкретно вони потрібні, не володіючи економічною ситуацією, то цю систему можна було б назвати ринковою економікою.

Висновок: всі три економічні системи (ринкова, планова та ресурсо-орієнтована економіка) містять функцію планування. В ринковій економіці підприємці мають свободу економічної діяльності, але не володіють достовірною інформацією про наявний стан економіки. В плановій економіці уряд володіє інформацією (не завжди достовірною) про наявний стан економіки, але використовує її виключно в своїх інтересах і для інших учасників економіки ця інформація закрита. В природничій ресурсо-орієнтованій економіці кожен член суспільства має свободу економічної діяльності і вільний доступ до інформації про наявний стан економіки в усій економічній системі.

8. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Ринкова економіка —економічна система, що розвивається на основі приватної власності і товарно-грошових відносин. Ринкова економіка спирається на принципи свободи підприємництва і вибору.

Планова економіка (командна економіка)— економічна система, в якій держава або ради керують економікою.В системі з командною економікою центральний уряд ухвалює всі рішення стосовно виробництва та споживання товарів та послуг.В межових випадках, обширні галузі економіки та промисловості знаходяться під контролем держави, всі рішення стосовно розподілу ресурсів та виробництва також ухвалюються державою.Органи планування вирішують що має бути виготовлено та скеровують підприємства нижчих рівнів на виробництво цієї продукції.Командна економіка є протилежністю ринковій економіці, в якій виробництво, розподіл, ціноутворення та інвестиції ухвалюються власниками засобів виробництва на основі власних інтересів, а не відповідно до всеохоплюючого плану.

Природнича ресурсо-орієнтована економіка – економічна система, яка базується на ефективному використанні, відновленні, утилізації та розподілі природних ресурсів через використання системи вільного доступу для задоволення потреб всіх членів суспільства (поки що неофіційне визначення). Даний тип економіки функціонує без використання грошової системи, торгівлі та бартеру. Прийняття рішень в даному типі економічної системі базується на застосуванні наукового підходу. Приватна власність при цьому заміняється системою вільного доступу, який унеможливлює стратифікацію суспільства на класи.

РОЗДІЛ 7. ІСТОРІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИРОДНИЧОЇ / РЕСУРСО-ОРІЄНТОВАНОЇ ЕКОНОМІКИ

7.1. Історія українського відділу руху «Zeitgeist»

Становлення руху «Zeitgeist» в Україні мало декілька етапів.

(потрібно описати першу та другу хвилю руху в Україні)

Початком третьої хвилі можна вважати жовтень 2012 року.

Спочатку була створена офіційна сторінка українського відділу руху «The Zeitgeist Movement» в соціальній мережі В КОНТАКТЕ (http://vk.com/tzmua). Через цю сторінку долучалися нові активісти та координатори. За допомогою фіктивних облікових записів ВК шляхом елементарної розсилки до руху запрошувалися люди з груп створених попередніми хвилями, а також інших тематичних груп, які стосувалися науки, екології, економіки та інших релевантних тематик.

Таким чином лише за рік виникли невеликі осередки руху в таких містах як Київ, Дніпропетровськ, Львів, Ужгород, Одеса, Тернопіль, Черкаси, Кривий Ріг, Житомир, Луцьк, Маріуполь, Херсон та інші.

Третя хвиля відрізнялася від попередніх стійким зв’язком з глобальною Zeitgeist-спільнотою, тобто активістами і координаторами з інших країн (Німеччини, Румунії, США, Франції, Італії, Португалії та іншими), а також глобальною групою підтримки міжнародних груп руху «Zeitgeist» - (Global Chapter Administration).

Представники українського відділу брали участь у глобальних он-лайн зустрічах міжнародних координаторів, які проходили в останню середу кожного місяця.

Вже в перші місяці своєї діяльності український відділ розпочав роботу над власним веб-сайтом. Від команди GCA (Global Chapter Administration) було отримано зразок готового сайту, який учасники української команди переклали українською мовою та запустили в роботу. Для домену було обрано ім’я «http://www.thezeitgeistmovement.org.ua/». Хостинг надавався командою GCA на глобальному сервері.

Оскільки сайт робився за зразком, то він був швидко затвердженим командою GCA, а сам український відділ було визнано офіційним. 12 грудня 2012 року на глобальному сайті руху «Zeitgeist» (http://www.thezeitgeistmovement.com) в розділі міжнародних груп з’явилися контакти українського відділу та іконка-посилання «Ukraine». Ці контакти також з’явилися на порталі груп «Zeitgeist» (http://tzmchapters.net/) та на Zeitgeist-мапі.

Також для українського відділу на сервері TeamSpeak було створено окремий канал.

16 березня 2013 року відбувся перший Z-DAY третьої хвилі руху «Zeitgeist» в Україні. Цей захід проходив у вузьких межах між координаторами Києва (Олексій Сірий, Олег Савицький та Анна Трепез).

В березні цього ж року на заході «День майбутнього 2013» відбулася зустріч з координаторами Проекту Венера в Україні - Євгенієм Слюзко та Сержем Губерначуком де було обговорено можливість співпраці. Обидві сторони виразили готовність про співробітництво, але далі усних домовленостей справа не доходила. Учасники українського відділу руху «Zeitgeist» багаторазово проявляли ініціативу зустрічі з Євгенієм Слюзко для обговорення деталей співпраці проте досить довгий час вони отримували лише відмови зі сторони Проекту Венера з тих або інших причин. Наступна зустріч з учасниками Проекту Венера відбулася лише на Z-DAY в березні 2015 року.

В квітні 2013 черкаськими координаторами розпочалася робота над українським перекладом та озвученням серії фільмів Пітера Джозефа «Культура в занепаді» («Culture in Decline»).

15 липня 2013 року український відділ видав свій перший проспект «Рух Дух Часу (The Zeitgeist Movement)», в якому коротко викладалася суть руху, а також розпочалося написання плану дій українського відділу з розстановкою пріоритетів та окресленням напрямів подальшої роботи. Ці дві роботи було перекладено на англійську мову та розіслано іншим міжнародним координаторам.

Олегом Савицьким була написана робота «Шлях від хаосу до організованості».

Крім того активістами також було створено власний «Посібник з активізму», окрема праця «Введення в рух» та «План лекцій». Ці роботи постійно розширювалися та доповнювалися.

Для поширення ідей руху та залучення нових учасників, було замовлено мокру печать, відбитки якої ставилися на грошах, що пускалися в подальший обіг.

Також на грошових купюрах друкувалися QR-коди за допомогою простого принтеру:

В жовтні 2013 року активісти з українського відділу зробили спробу реорганізувати роботу відділу. Через відсутність практичної активності більшості учасників було прийнято рішення створити список задач та призначати відповідальних осіб та їх термін виконання. Проте ця спроба з тріском провалилася. Оскільки рух відстоював ідею безлідерного суспільства, то ідея призначення відповідальних осіб та роздачі задач суперечила самій суті руху. В результаті, цей список було скасовано, а український відділ повернувся до своїх попередніх методів роботи та форми організації. Крім того, учасники українського відділу також усвідомили, про абсурдність затвердження глобальною групою підтримки міжнародних груп (Global Chapter Administration) дій та рішень, які приймалися українським відділом. Власне команда GCA ніколи і не вимагала узгоджувати чи інформувати їх про якісь дії чи рішення, які відбувалися в межах українського відділу, проте тип мислення деяких активістів з України, які все ще мислили в межах застарілої системи все ще приводив до того, що декотрі з учасників просили повідомляти GCA про певні кроки чи рішення українського відділу. Проте з листопада 2013 року такі дії припинилися та в подальшому пересікалися.

В січні 2014 року активісти ознайомилися та підтримали ідею безумовного основного доходу. Ця ідея довгий час розглядалася як один із варіантів переходу до ресурсо-орієнтованої економіки. 5 лютого 2014 року було перекладено та озвучено українською мовою відео про ідею безумовного основного доходу - «Основний дохід, нові права людини» (https://www.youtube.com/watch?v=impREwfR2pQ).

Одразу після виходу в світ книги-посібника «The Zeitgeist Movement: Defined» у лютому 2014 року розпочався його переклад на українську мову. В процесі перекладу готові результати періодично викладалися в офіційній групі українського відділу руху «Zeitgeist» В КОНТАКТЕ.

Учасниками українського відділу руху «Zeitgeist» досить довгий час вивчалася «Біблія», як теоретична основа християнського релігійного вчення. Результати дослідження було 01 березня 2014 року оформлено в роботі «Аналіз Біблії», яка частково складалася з матеріалів викладених у фільмі «Дух часу: Кінострічка» та власних досліджень.

14 травня 2014 року було перекладено та озвучено відео Мета Берковіца «The Zeitgeist Movement Challenge!» (Рух «Дух часу»: Виклик [РДЧ]): https://www.youtube.com/watch?v=31FRlMNDeTE

17 травня 2014 року дніпропетровським координатором Віталієм Терентьєвим було написано есе «Мій кандидат».

24 травня 2014 року було перекладено на українську мову субтитри до фільму «ZEITGEIST: THE MOVIE» (ДАХ ЧАСУ: КІНОСТРІЧКА). Розпочався пошук студії для озвучення.

Важливим етапом у становленні руху «Zeitgeist» в Україні був випуск українським відділом 04 червня 2014 року «Плану роботи української групи». Цей план було узгоджено та затверджено на онлайн-зустрічі з усіма координаторами українського відділу. Він містив етапи, задачі та стратегію переходу до ресурсо-орієнтованої економіки. Цей план постійно поповнювався та розвивався в майбутньому. Він став базою для подальшої роботи та практичних дій українського відділу.

Розпочалася робота над перекладом субтитрів до фільму «ZEITGEIST: ADDENDUM» (ДУХ ЧАСУ: ДОПОВНЕННЯ).

24.07.14 було перекладено на українську мову субтитри до лекції Пітера Джозефа «Economic Calculation in a Natural Law / RBE, Peter Joseph, The Zeitgeist Movement, Berlin».

В часи становлення руху «Zeitgeist» в Україні, рух вже мав достатньо багато літератури та інформації для перекладу, тож переважну більшість робіт на початку становили переклади цих матеріалів на українську мову.

Для подібного роду діяльності рух мав досить сильну команду міжнародних перекладачів, які як і решта активістів діяли виключно на добровільних засадах. До них також приєдналися активісти з України.

Форум перекладачів розміщений на даному сайті: http://forum.linguisticteam.org/

Там було створено розділ «Українська (Ukrainian) Team» для роботи української команди перекладачів.

Для перекладу текстових матеріалів міжнародна команда перекладачів використовувала інтернет-ресурс Pootle: http://pootle.linguisticteam.org/

Для перекладу відео-матеріалів використовувався інтернет-ресурс Dotsub: https://dotsub.com

В пріоритеті на переклад стоять наступні матеріали:

1) Веб-сайт «www.thezeitgeistmovement.org.ua» - перекладено в січні 2013 року.

2) «ZEITGEIST: THE MOVIE» (ДАХ ЧАСУ: КІНОСТРІЧКА) - перекладено 24.05.2014.

3) «ZEITGEIST: ADDENDUM» (ДУХ ЧАСУ: ДОПОВНЕННЯ).

4) «ZEITGEIST: MOVING FORWARD» (ДУХ ЧАСУ: РУХАЮЧИСЬ УПЕРЕД)

5) «The Zeitgeist Movement: Defined»

6) «The Zeitgeist Movement: Chapters Guide»

7) «Economic Calculation in a Natural Law / RBE, Peter Joseph, The Zeitgeist Movement, Berlin» - перекладено 24.07.14.

8) «Zeitgeist: The Summary» (TZM-Ukraine 4: ''Рух ''Дух часу'' ("The Zeitgeist Movement"): Узагальнення'') - перекладено та озвучено 12.03.15 (https://www.youtube.com/watch?v=YKLqKjSFDAA).

Не дивлячись на те, що велика кількість людей виявляла бажання допомогти в реалізації переходу до ресурсо-орієнтованої економіки, лише невелика кількість активістів проявляла активність та самостійність. У відділі виникало багато ініціаторів нових проектів та ідей, які в більшості залишалися не реалізованими через відсутність готовності займатися цими самими ідеями. Часто виникали ситуації коли амбіційні активісти пропонували проекти на зразок створення комп’ютерної гри про ресурсо-орієнтовану економіку або навіть побудови самодостатнього міста, після чого самозадоволені ініціатори такі ідеї одразу ж залишали. Максимум до чого доходили такі розмови це передача такої ідеї «наверх», тобто до глобальної Zeitgeist-спільноти, а там мовляв, відповідні люди таку ідею співхопили б і одразу реалізували. Але на глобальному рівні таких ініціаторів було не менше, а нереалізованих ідей ставало все більше і всі вони в кращому випадку залишалися в пам’яті учасників.

Крім того, у зв’язку з тим, що більшість роботи була пов’язана з перекладами, український відділ почав відчувати недостачу перекладачів, а ті, хто не володів іноземними мовами не відчував особистої причетності до діяльності руху. Для вирішення цієї проблеми було прийнято рішення створити «Zeitgeist-Insitute» (http://vk.com/zeitgeistinsitute).

Суть цього проекту досить проста: безплатний та вільний обмін знаннями на релевантну тематику через живе або он-лайн спілкування.

Будь-хто з учасників міг задавати будь-які питання стосовно тем, які обговорюються. Також кожен міг поділитися своїм реальним, практичним досвідом з іншими учасниками.
Якщо Ви, наприклад, проходили певні курси (іноземні мови, НЛП, психологія, соціологія, програмування, тощо), то можна було поділитися з іншими тим, що Ви отримали на платних курсах. Проект «Zeitgeist-інститут» розрахований на учасників руху «Zeitgeist», тобто на людей, які відстоюють ідею всесвітнього братерства, рівності, свободи, вільного обмінну знаннями, критичного мислення та наукового світогляду.

За 2014 рік в межах цього проекту львівський координатор Дмитро проводив лекції з психології, а також Олексій Сірий проводив деякі он-лайн заняття з англійської мови.

Такі он-лайн зустрічі проходили на українському каналі TeamSpeak кожного вівторка о 22:00.

Згодом цей проект поступово перетворився на щотижневі он-лайн зустрічі координаторів українського відділу, де обговорювалися загальні робочі питання. Відвідування та ефективність таких зустрічей поступово збільшувалася.

З 27.04.14 український відділ має свого представника в глобальній групі підтримки міжнародних груп руху «Zeitgeist» - (Global Chapter Administration), який відповідає за підтримку відділів таких країнах як Данія, Німеччина, Казахстан, Польща, Румунія, Росія, Сербія і Чорногорія, Швеція, Швейцарія, Україна, Чехія, Ізраїль, Південна Африка, Австрія, Сирія, Туреччина, Угорщина, Албанія, Хорватія, Естонія, Грузія, Люксембург, Мальта та Словенія. Все це також полегшувало комунікацію активістів українського відділу з учасниками руху «Zeitgeist» з інших частин планети.

На українському Z-DAY березні 2014 року, на якому були присутні не набагато більше людей ніж в 2013 році (цього разу були Олег Савицький, Анна Трепез, Віталій Терентьєв, Юрій Дикій та Олексій Сірий) ми дійшли висновку, що робочий чат та діяльність відділу перетворилися на розмовний клуб. В той же час багато хто з координаторів українського відділу не зовсім чітко уявляв в чому загалі полягає суть діяльності руху. Як результат, було прийнято рішення створити опитувальну анкету, яка була б критерієм вступу до команди координаторів та перевіркою розуміння ідей, які відстоює рух «Zeitgeist». Ця анкета містила головні питання, які самі по собі наштовхували об’єкта анкетування на відповідні роздуми та хід думок.

Варто зауважити, що по факту критерієм стала не правильність заповнення анкети, а взагалі факт її заповнення учасником, оскільки більшість координаторів, які були в українському відділі до Z-DAY 2014 року взагалі не заповнили такі анкети посилаючись на відсутність часу для таких бюрократичних процедур або ж просто знехтували проханням її заповнити. Тим не менше були поставлені терміни заповнення анкет і наголошено на тому, що «правильних» чи «неправильних» відповідей як таких не існує, але це не вплинуло на ситуацію, а тому, як результат, команда проанкетованих та офіційно визнаних координаторів скоротилася з 10 чоловік до 5.

Проте, як не дивно, таке анкетування дало досить відчутний позитивний результат. Було створено новий чат для офіційних координаторів, в якому обговорювалися суто робочі питання.

До наступного заходу Z-DAY в березні 2015 року український відділ мав 11 координаторів, які спільними зусиллями організували захід Z-DAY 2015 у Києві на якому вдалося зібрати близько 30 осіб. На цьому ж заході координатори з різних частин України виступили з власними лекціями на тематику, яка стосується ідей руху «Zeitgeist».

Для запрошення на український Z-DAY 2015 було створено рекламне відео «Z-Day 2015 Відеозапрошення №1 TZM-Ukraine» (https://www.youtube.com/watch?v=bmwAcNpXUQ8) та «Z-Day 2015 Відеозапрошення №2 TZM-Ukraine» (https://www.youtube.com/watch?v=WWXWpunHLy4). Також були створені рекламні листівки та плакати.

Найбільш розвиненими регіональними групами на той час був Київ (Олег Савицький, Анна Трепез, Олексій Сірий), Львів (Дмитро Андрійович, Олексій Олексишин, Катерина Тук), Дніпропетровськ (Віталій Терентьєв, Іван Торопчин, Анна Волкова) та Закарпаття (Василь Товт). Після Z-DAY 2015 до команди додалися нові учасники з Києва, а в тому числі Олексій Дахов, який брав участь у діяльності попередньої хвилі руху «Zeitgeist» в Україні.

Український відділ розпочав випуск власних тематичних медіа-постів, які в творчій формі виражали ідеї руху «Zeitgeist». Це були переважно зображення з вмістом тексту, які помічалися печаткою українського відділу.

Крім того український відділ також почав випуск власних промо-відео під назвою «TZM-Ukraine», які структурувалися та нумерувалися:

TZM-Ukraine 1: ''Z-DAY 2014''

(https://www.youtube.com/watch?v=t3U4WePUfLU)

TZM-Ukraine 2: 'Tи Zа Mайдан!'

(https://www.youtube.com/watch?v=hhAksSXtQp0)

TZM-Ukraine 3: ''Легалізація зброї''

(https://www.youtube.com/watch?v=hdFnpt2tN_g)

TZM-Ukraine 4: ''Рух ''Дух часу'' ("The Zeitgeist Movement"): Узагальнення''

(https://www.youtube.com/watch?v=YKLqKjSFDAA)

TZM-Ukraine 5: ''Система''

(https://www.youtube.com/watch?v=7FMW8xMZYHw)

TZM-Ukraine 6: ''Втеча з планети Земля''

(https://www.youtube.com/watch?v=6mHujQEvzdY)

TZM-Ukraine 7: ''Парадигма насилля (Частина 1)'' (https://www.youtube.com/watch?v=m8YscsxqFkY)

TZM-Ukraine 7: ''Парадигма насилля (Частина 2)''

(https://www.youtube.com/watch?v=CXUFfPVf4r4)

TZM-Ukraine 7: ''Парадигма насилля (Частина 3)''

(https://www.youtube.com/watch?v=8u88bvgOkt0)

TZM-Ukraine 8: ''Я, робот''

(https://www.youtube.com/watch?v=jGd4XglmSMA)

TZM-Ukraine 9: ''Бійцівський клуб''

(http://vk.com/videos-43986182?section=album_1&z=video-43986182_171140843%2Fclub43986182%2Calbum-43986182_1)

TZM-Ukraine 10: ''Мастерская климата. Теорія соціальних рухів''

(https://www.youtube.com/watch?v=NilJPxcHUJo)

TZM-Ukraine 11: ''Гулівер. Про причини війни''

(http://vk.com/videos-43986182?section=album_1&z=video-43986182_171140747%2Fclub43986182%2Calbum-43986182_1)

TZM-Ukraine 12: ''12. Смішно?''

(https://www.youtube.com/watch?v=pAPJoCm9fKc)

TZM-Ukraine 13: ''Три питання: Що Ви пропонуєте? - Пітер Джозеф | Рух "Дух часу" (Zeitgeist)

(https://www.youtube.com/watch?v=OX510_QuGFI)

TZM-Ukraine 14: ''Корчинський про податки''

(https://www.youtube.com/watch?v=JGlgBycHJAI)

TZM-Ukraine 15: ''Великий диктатор''

(https://www.youtube.com/watch?v=pZsOxqFAOWE)

TZM-Ukraine 16: ''Планета Ка-ПЕКС''

(http://vk.com/videos-43986182?section=album_1&z=video-43986182_171184246%2Fclub43986182%2Calbum-43986182_1)

TZM-Ukraine 17: ''V'' означає Венера

(https://www.youtube.com/watch?v=bbJNCuVVhJc)

TZM-Ukraine 18: ''Робота''

(https://www.youtube.com/watch?v=5pGlNRIgRBI)

На початку ця серія відео-матеріалів відображала присутність в різних художніх фільмах того ходу думок, який відстоював рух «Zeitgeist». Пізніше таким чином структурувалися та впорядковувалися всі відео-матеріали, над якими працював український відділу руху «Zeitgeist».

14 лютого 2015 року було опубліковано роботу Віталія Терентьєва «ЧОМУ РУХ «ДУХ ЧАСУ» НЕ Є КОМУНІСТИЧНИМ, А РЕСУРСО-ОРІЄНТОВАНА ЕКОНОМІКА – НЕ КОМУНІЗМ?».

В березні 2015 року офіційна сторінка українського відділу руху «Zeitgeist» ВК мала більше 1200 підписаних осіб.

29 березня 2015 року координатор попередньої хвилі руху «Zeitgeist» в Україні Михайло Великосельський передав учасникам українського відділу збережений банер «The Zeitgeist Movement Ukraine».

У квітні 2015 року було прийнято рішення поширити діяльність руху в інших соціальних мережах. Кожен з координаторів брав відповідальність за певну соціальну мережу:

1) В КОНТАКТЕ: http://vk.com/tzmua

Адміністратори: Олексій Сірий та Віталій Терентьєв

2) 2) FACEBOOK: https://www.facebook.com/TZMUkraine

Адміністратори: Олексій Сірий та Віталій Терентьєв

3) TWITTER: https://twitter.com/TZMUkraine

Адміністратори: Анна Волкова

4) INSTAGRAM

Адміністратори: Олексій Олексишин

5) Ц.УКР: https://ц.укр/public3247840

Адміністратори: Олексій Дахов

6) ОДНОКЛАССНИКИ: http://ok.ru/group/52277664743571

Адміністратори: Василь Товт

01 квітня 2015 року український відділ руху «Zeitgeist» розпочав роботу над новим проектом, який полягає у написанні книги «Природнича / ресурсо-орієнтована економіка».

Суть проекту полягає у створенні книги-посібника, який буде містити вичерпну інформацію про природничу / ресурсо-орієнтовану економіку.

Книга буде містити наступні розділи (в майбутньому цей список буде поповнюватися):
1. Що таке природнича / ресурсо-орієнтована економіка?

2. Принципи та механізм функціонування природничої / ресурсо-орієнтваної економіки

3. Відмінність природничої ресурсо-орієнтованої економіки від інших видів економічних систем

4. Соціально-економічні умови природничої / ресурсо-орієнтованої економіки

5. Стратегія переходу до природничої / ресурсо-орієнтованої економіки

6. Відповіді на питання, які стосуються природничої / ресурсо-орієнтованої економки

7. Історія впровадження природничої ресурсо-орієнтованої економіки

8. Терміни та визначення

Вона буде містити відповіді на більшість питань, які задаються нашими сторонниками та опонентами, а також максимально точний та повний виклад ідей ресурсо-орієнтованої економіки. Книга буде містити ілюстрації, схеми, релевантні статистичні дані та достовірні наукові факти.

Особлива увага буде приділятися стратегіям переходу до природничої / ресурсо-орієнтованої економіки. В книзі будуть розглядатися всі можливі варіанти таких стратегій.

Розділ «Історія впровадження природничої ресурсо-орієнтованої економіки» містить інформацію про практичні результати роботи активістів, а також історію діяльності руху «Zeitgeist» та «Проекту Венера».

Ця книга пишеться в співавторстві з усіма координаторами українського відділу руху «Zeitgeist». Також до її написання планується залучити учасників Проекту Венера.

Книга «Природнича / ресурсо-орієнтована економіка» є теоретичною основною для практичних дій українського відділу руху «Zeitgeist».

В майбутньому планується її переклад на англійську мову.

По ходу доповнення та оновлення книги-посібника будуть випускатися її нові редакції.

04 квітня 2015 року український відділ руху "Zeitgeist" розпочав співпрацю з командою «Wake Up! TV» (http://vk.com/wake_up_tv).

"Wake Up! TV" це професійна команда, яка займається створенням україномовного інформаційного простору на наукову тематику, а в тому числі працює над українським озвученням відеоматеріалів, які стосуються ресурсо-орієнтованої економіки, руху "Zeitgeist" та Проекту Венера.

Зокрема команда «Wake Up! TV» виявила готовність озвучити українською мовою фільм "Дух Часу: Кінострічка" (''Zeitgeist: The Movie''). Субтитри до цього фільму були перекладені на українську мову вже з 24 травня 2014, проте до цього часу постійно виникали проблем з його озвученням. Відома в Україні команда українського перекладу і озвучення «Гуртом» відмовилася працювати над озвученням безплатно і на волонтерських засадах. Після цього український відділ розпочинав співпрацю зі студією «UVT – UkrVoiceTeam» (http://vk.com/ukrvoiceteam) та студією «Акорд» (http://vk.com/akordua), які обіцяли здійснити озвучення першого фільму ще в травні 2014 року, але далі обіцянок діло так і не дійшло. Після того як останні дві студії анонсували про спільну роботу над фільмом "Дух Часу: Кінострічка" на форумі сайту «Гуртом» (http://www.hurtom.com/), цей проект почав піддаватися критиці зі сторони учасників форуму. Це пояснювалося тим, що переважна більшість учасників проекту «Гуртом» мала націоналістичні та релігійні погляди, які заважали неупередженому сприйняттю даного фільму. Через нерозуміння учасниками проекту «Гуртом» ідей руху «Zeitgeist» та суті ресурсо-орієнтованої економіки, ще не озвучений фільм «Дух Часу: Кінострічка» як і сам рух «Zeitgeist» піддавався необґрунтованій критиці та звинуваченню у ворожості до ідей націоналізму, інтересів української нації, пропаганді комунізму та сатанізмі.

Співпраця українського відділу руху "Zeitgeist" з командою «Wake Up! TV» включала також інші проекти по озвученню матеріалів, які стосуються руху "Zeitgeist", Проекту Венера та ідей ресурсо-орієнтованої економіки.

19 квітня 2015 року активісти дніпропетровського відділу виготовили трафарет та зробили перші рекламні «Рух Zeitgeist» на вулицях свого міста.

В квітні 2015 року Олексій Олексишин та Катерина розпочали роботу над удосконаленням сайту українського відділу.

РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМАТИКА СУЧАСНОЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

4.1. Експлуатація людини в капіталістичній системі

Коли ми говоримо про природу капіталістичної системи, її противники часто використовують у якості аргументу таку рису капіталізму як експлуатація людини людиною. В даному есе ми розглянемо цей феномен експлуатації на рівні робітник-роботодавець.

В даному випадку у якості капіталіста ми будемо розглядати безпосереднього власника бізнесу або роботодавця, який є власником капіталу. В той же час власника компанії не варто плутати з директором, оскільки директор часто є найманою виконавчою особою в той час як власник або капіталіст це особа, яка має право володіння капіталом та засобами виробництва підприємства, а також приймає остаточні економічні рішення, в тому числі рішення про призначення директора. Але варто також зазначити, ще не є рідкістю також ситуація при якій директор та власник є однією особою.

Безперечним є те, що у капіталістичній системі як і в грошовій економіці взагалі основною метою будь-якої підприємницької діяльності є збільшення капіталу. Економічний розвиток в свою чергу означає збільшення грошового прибутку. Такі орієнтири є притаманними не лише капіталістам чи робітникам, а взагалі всім учасникам грошової економіки. Це є цілком логічним і очевидним в даному виді економіки оскільки гроші, як вже багаторазово зазначалося раніше дають доступ до будь-яких матеріальних благ, і навіть більше того, вони є обов’язковою умовою для виживання людини в суспільстві, оскільки в даному виді соціально-економічної системи отримання засобів життєзабезпечення відбувається виключно через їх обмін на гроші за посередництвом ринку.

В капіталістичній системі традиційною формою організації підприємства є система в якій інтереси капіталіста та робітника є по суті прямопротилежними. Капіталіст, який наймає робітника на роботу зацікавлений в тому, щоб платити робітнику якомога меншу зарплату для збільшення власних прибутків, в той час як робітник, з іншої сторони, зацікавлений в тому, щоб отримувати якомога більшу зарплату, що є в даному випадку його особистим прибутком. В результаті цього при організації традиційного типу підприємства в капіталістичній системі завжди виникає конфлікт інтересів. Таке протиріччя захисники капіталізму з якихось причин вважають нормальним та прийнятним, а його вирішення покладають на відоме з часів Адама Сміта поняття «невидимої руки ринку». Покладатися на невидиму руку ринку це по суті те саме, що покладатися на волю Аллаха. Тут мається на увазі аргумент захисників капіталізму, що нібито при укладанні трудового договору прагнення робітника отримати від роботодавця достойну зарплату теоретично не дасть роботодавцю можливості занадто занизити рівень заробітної плати, в той час робітник не зможе запросити занадто високу заробітну плату, оскільки капіталіст на неї не погодиться, тож в результаті таких торгів нібито повинна бути досягнута «гармонія» в стосунках при якій кожна з сторін буде задоволеною.

Щоб обґрунтувати помилковість такого твердження, перш за все варто відзначити, що після укладання трудового договору війна за особистий прибуток не припиняється, а отже обидві сторони залишаються незадоволеними і продовжують боротися за прибуток один з одним.

Крім того, встановлений рівень заробітної праці тут більшою мірою залежить від рис характеру та становища працівника і капіталіст. Встановлена зарплата яка обговорюється і встановлюється на співбесіді при влаштуванні на роботу між робітником і капіталістом не має ніякого відношення до технічного виміру реального обсягу робіт. Для того, щоб випросити собі зарплату, працівнику доводиться в буквальному сенсі боротися з роботодавцем. Більш заможні люди, які почувають себе впевнено або ж люди з жорстким характером мають більше шансів отримати достойну заробітну працю, ніж люди, які скажімо приїхали з периферійної місцевості де робочих місць та шансів отримати роботу не так багато, тому такі працівники вимушені погоджуватися на мінімальну зарплату. Тож один працівник може, наприклад, викопати котлован за 100 грн., а інший за 200 грн. при однаковій якості і термінах виконання робіт. Тобто в абстракції такий вид стосунків можливо теоретично обґрунтувати базуючись на вихідних умовах ринку, але з технічної точки зору ми маємо прямий та очевидний конфлікт учасників підприємницької діяльності, який в більш глобальних масштабах переходить у класову війну.

В чому ж полягає сама суть експлуатації в даному типі взаємовідносин?

Уявімо, що Ви робітник і влаштовуєтеся на підприємство. Для більш наглядного прикладу ми будемо брати підприємство, яке займається виробничою діяльністю хоча принцип залишається тим самим практично на всіх підприємствах у капіталістичній системі. Також варто попередити, що для більш зрозумілого викладу механізму організації підприємства в капіталістичній системі більшість аспектів будуть максимально спрощеними.

Отже, Ви робітник, домовилися з Вашим роботодавцем, що Вам будуть платити 100 грн. в день. Уявімо, що на підприємстві де Ви працюєте виробляють ручки. На початку підприємницької діяльності будь-який підприємець (капіталіст) пише бізнес-план де детально розписується більшість економічних показників, кількість необхідних для виробництва робітників, їхня зарплата, принцип встановлення ціни на товар чи послуги та інше. У випадку з виробництвом ручок підприємцю потрібно закупити сировину, обладнання, заплатити податки, зарплату робітникам (виробничий відділ, продавці, бухгалтера, прибиральники і таке інше). Ми зараз не будемо детально розписувати класифікацію витрат, прийнятих класичною економічною теорією, так як метою цього есе є не заплутати людей в цифрах, формулах та економічних визначеннях, а пояснити саму механіку механізму експлуатації робітника капіталістом.

Отже, щоб створити товар готовий до продажу на ринку, капіталіст вкладає в його собівартість наступне:

1) Вартість сировини;

2) Заробітна плата робітників (саме тут схована зарплата, яку Вам платить капіталіст);

3) Вартість обладнання (вона розбивається на декілька років);

4) Податки;

5) Всі інші платежі (сюди можна віднести все, аж до офісних меблів та пального для службових авто).

Деякі з цих витрат, як наприклад, вартість обладнання чи облаштування офісу розбиваються на довготерміновий термін погашення, тож до собівартості одиниці продукції додається лише їх невелика частина, яка в кінцевому рахунку з часом повністю окуповується, а потім перетворюється на чистий прибуток капіталіста.

Зверніть увагу, що заробітна плата робітників, а сюди відноситься зарплата не лише робітників, які залучені у безпосередньому виробництві товарів, а й також продавців, обслуговуючого персоналу, інженерів, бухгалтерів, секретарів, найнятого директора та всіх інших працівників, вже включена в собівартість товару. В цю статтю витрат може навіть входити зарплатна ставка самого капіталіста.

Уявімо, що собівартість з усіма витратами складає 10 грн. Якщо б підприємство продало цю виготовлену ручку за 10 грн., то цією сумою можна було б погасити всі витрати на її виробництво та виплатити зарплату всім робітникам, які були залучені до виготовлення цієї ручки. Цією сумою можна було б навіть погасити зарплату самого капіталіста, якби вона була наближеною до рівня зарплати середнього робітника на підприємстві. Але хитрість полягає в тому, що після розрахунку собівартості до суми витрат необхідної на виготовлення товару додається прибуток капіталіста.

Норма прибутку коливається в залежності від виду підприємницької діяльності. В наш час у ринковій економіці, на цьому чистої води великому облудному базарі, найбільш рентабельними підприємствами являються комерційні компанії (чистий прибуток коливається від 20% до 200% і більше) та інші бариги, які займаються торгівлею та перепродажем, а не виробничою діяльністю.

Уявімо, що норма його прибутку Вашого роботодавця буде складати 10%. Тоді вартість товару (в даному випадку ручки) на ринку буде вже складати не 10 грн., а 11.

Тобто 1 гривня з кожної виготовленої та проданої ручки буде автоматично привласнюватися капіталістом. Причому він не обов’язково повинен бути залучений до виробництва чи реалізації цього товару. Цими операціями займаються люди, зарплата яких входить не до «прибутку компанії» (насправді «прибутку капіталіста»), а до собівартості продукції. Капіталіст одержує цей прибуток у власне користування лише тому, що він є власником підприємства та володіє капіталом, який закладений у собівартість і який в кінцевому рахунку буде оплачений кінцевим покупцем товару. При чому як правило цим покупцем є якраз той робітник, який цей товар виготовляє і який отримує менше прибутку за його виробництво ніж капіталіст за володіння засобами його виробництва.

Ключовим моментом тут є те, що ці 10% прибутку, який додається до собівартості продукції не розподіляються між учасниками підприємства хоча для його отримання залучена спільна робота всіх робітників, які брали участь у його виробництві, проектуванні, продажу, рекламі, а часто навіть у безпосередньому управлінні підприємством.

Не треба також забувати, що Ви, як працівник, отримуєте зарплату тільки з тієї ручки, до виготовлення якої Ви були залучені, в той час як капіталіст отримує прибуток з усіх ручок, які були виготовленні на підприємстві за допомогою праці всіх робітників.

Як аргумент в підтвердження такого явища можна привести те, що наскільки б не збільшувався прибуток підприємства на якому Ви працюєте, зарплата робітників по суті буде залишатися незмінною. Ви, як працівник, будете отримувати ту ж саму зарплату яку отримували раніше.

Таке явище як індексація зарплати є доволі рідкісним явищем в Україні, а отже робітники частіше звільняються ніж отримують від роботодавця поступки у збільшенні заробітної плати. В той же час ціни на товари, які виробляють ці робітники за рахунок прибутку капіталістів зростають в геометричній прогресії по відношенню до зарплат робітників. В результаті чого відбувається цілком логічне розшарування суспільства на класи між особистими прибутками яких лежить просто велетенська прірва.

Сучасні капіталісти для стимулювання певних працівників (продавців або робітників, які займають керівні посади) додумалися до виплати відсотків або бонусів відповідно до рівня продаж. Але такі додаткові заохочувальні відсотки так само в обов’язковому порядку зараховуються до собівартості товару, а не вираховуються з прибутку.

Ще одним аргументом на підтвердження цього явища є те, що робітнику на підприємстві обмежують доступ до економічної інформації, яка стосується діяльності підприємства на якому він працює. Цією інформацією володіє лише власник підприємства, тобто капіталіст. Вам, як робітнику, ніхто на підприємстві не покаже реальний економічний стан підприємства, звідки, в якій кількості, надходять і куди витрачаються його кошти, величину прибутку підприємства та інші економічні показники. Навіть більше того, мало того що Ви не маєте доступу до таких даних, то при влаштуванні на роботу Вас просять підписати трудовий договір в якому чітко прописується, що Ви не маєте права розголошувати інформацію, яка стосується економічної діяльності підприємства, а в тому числі про величину Вашої заробітної плати. Поступаючи на роботу на підприємстві Ви фактично абсолютно ізольовані від економічної інформації. Ви не можете побачити повної картини, а любі спроби з’ясувати реальний економічний стан підприємства строго пересікаються та сприймаються як злочин. Такі дії робітника набули легалізовану назву «розголошення державної таємниці».

Це саме відбувається і на більш глобальному рівні економіки. Ви як громадянин не маєте доступу до економічних даних які стосуються економіки держави. Ви не маєте можливості перевірити скільки, з кого і в якій мірі збирається податків в державну скарбницю, куди, де і в якій мірі вони витрачаються, інформацію про економічний стан державних підприємств і таке інше. За будь-які спроби з’ясувати таку інформацію Вас буде звинувачено в державній зраді або у розголошенні державної таємниці.

В більшості випадків коли Ви працюєте на підприємстві Вас не інформують хто власник бізнесу і хто привласнює прибуток підприємства на якому Ви працюєте. Правда в тому, що Ви не знаєте, КОМУ Ви заробляєте гроші. Ви не знаєте КОГО Ви збагачуєте своєю роботою. І Ви не знаєте КУДИ йдуть ті гроші, які Ви заробляєте Вашому роботодавцю.

І справа не в тому, що Ви цим не цікавитеся, а в тому, що Ви не маєте доступу до цієї інформації.

Ви так само не знаєте куди витрачаються Ваші податки і не маєте змоги це перевірити, хоча сьогодні при сучасному рівні технологій можна було вже давно створити систему електронного відстеження і калькуляції економічної інформації до якої мав би доступ кожен громадянин, тобто платник цих самих податків. Такі системи вже насправді працюють і впроваджені на багатьох підприємствах. Прикладом такої системи може бути наприклад система «1С», ERP та інші. Зверніть увагу, що навіть при застосуванні системи «1С» на підприємстві кожен робітник має лише певний рівень доступу. Продавець, наприклад, не може побачити собівартість продукції, яку він продає, загальний прибуток компанії та інші економічні дані, а начальник виробничого цеху може лише проводити переміщення матеріалів та робити фіксувати виробничі операції. В той же час капіталіст, тобто власник підприємства спокійно може побачити всю картину економічного стану на підприємстві та проконтролювати будь-яку операцію в деталях. Таку саму систему можна було вже давно створити на рівні держави і дати до неї доступ кожному громадянину. Але можете бути впевнені, що у якості аргументу для відмови від такої системи Ви почуєте від уряду, щось на зразок того, що це не відповідає національній безпеці держави.

Капіталіст, якому Ви приносите прибуток своєю роботою, цілком може використати цей прибуток проти Вас. Збагачуючи його Ви фактично наділяєте його владою, яку він використовує в своїх, а не у Ваших інтересах. По суті, Ви риєте собі могилу своїми ж руками. Цей прибуток, який Ви віддаєте Вашому роботодавцю в першу чергу буде застосовуватися для утвердження і захисту його позицій, для створення міліції та охорони, які будуть захищати його інтереси. Ці гроші, які Ви йому заробляєте цілком можуть бути застосовані проти Вас. В результаті цього ми маємо тоталітарний уряд та диктатуру, яку самі ж вигодовуємо своїми власними руками.

Аргументом на підтвердження цього можуть бути, наприклад, військові конфлікти, необґрунтоване підвищення податків, корупція та свавілля влади. Щоб почати політичну чи економічну війну до якої в першу чергу будуть мобілізовані нижчі класи, тобто робітники, потрібні величезні фінансові ресурси. Навіть терористичні акти і ті потребують фінансування. Ці військові дії починають одиниці, які отримали фінансову могутність завдяки привласненню прибутку що отримується через працю робітників. Жодна війна, яка мала місце в історії не почалася б якби її ініціатори не мали змоги живити її за рахунок експлуатації праці робітників, які, на відміну від ініціаторів, не мають з неї ніякої вигоди незалежно від її результату.

Питання прозорості економіки не розв’язано навіть на рівні підприємства не кажучи вже про розв’язання цієї проблеми на державному рівні. Звісно, що формально Ви можете давати запит на отримання такої інформації. Наприклад деякі журналісти інколи добиваються отримання певних даних подібного роду при журналістських розслідуваннях (наприклад дані про величину статків політичних осіб), але щоб цього досягнути потрібно пройти масу бюрократичних процедур, перевірок, а інколи навіть вирішувати такі питання через суд. Ви також ніколи не зможете перевірити достовірність такої інформації, яку Вам надали державні установи чи яку Ви отримали в бухгалтерії Вашого підприємства. Тобто економічну систему, в якій ми живемо можна назвати економічною системою закритого типу.

З іншої сторони тут виникає інше протиріччя, яке стосується стимулювання робітника до роботи. Робітник поступаючи на роботу відчуває себе безправною людиною на чужому підприємстві, яку в будь-який момент можуть дуже легко вигнати за непокору і яка не має чіткого уявлення про економічний стан діяльності підприємства на якому вона працює. Тому робітники зазвичай не відчувають причетності до роботи і працюють виключно заради того щоб отримати зарплату та вижити у цій жорстокій соціально-економічній системі. З іншої сторони, капіталіст, який виступає у якості роботодавця намагається стимулювати робітників задля збільшення ефективності їхньої роботи, що приведе до збільшення його прибутку. В марних спробах нав’язати робітникам їх причетність та вигоду від успіху підприємницької діяльності компанії, капіталісти намагаються звести небажання працівників приносити прибуток капіталісту до примітивного виправдання, що нібито робітники є настільки лінивими, що без жорстокого нагляду та примусу вони ніколи не будуть працювати. А чому власне вони повинні хотіти працювати при такому порядку речей? Врешті решт, якщо роботодавці пояснюють небажання працівника проявляти ініціативу до праці простою лінню, тоді як вони пояснять свою ініціативу примушувати цих робітників до роботи? Така різниця в ініціативі та стимулі до роботи може пояснюватися виключно різницею в доступі до результатів своєї роботи та роботи підприємства, а особливо що стосується вигоди від покращення якості та підвищення кількості виконаної роботи, а також додатково прикладених зусиль та їх результатів.

Прихильники капіталізму при виправданні такої соціально-економічної системи часто наводять аргумент, що робітник мовляв при великому бажанні і сам може стати роботодавцем та заснувати своє підприємство. Так, може. Але це ніяк не вирішить проблему експлуатації робітників капіталістами. В такому разі результатом стане лише створення ще одного експлуататора, який паразитує на праці найнятих ним людей за рахунок дії закону приватної власності на засоби ведення підприємницької діяльності (капітал). Тож контраргументи такого роду є принаймні не логічними.

Деякі роботодавці закликають робітників майже не до прояву волонтерства, називаючи підприємство, яке юридично і фактично належить роботодавцю «їхнім підприємством», просять працювати понад норму в неоплачуваний неробочий час та вмовляють їх проявити любов до роботи, яку їм наказують виконувати. На рівні держави це проявляється у вигляді закликів до патріотизму, націоналізму та любові до державності, що насправді є спробою використати емоційні методи маніпулювання населенням задля його завуальованої експлуатації заради збільшення прибутку правлячих бізнесових кіл.

Отже, система ринкового капіталізму містить очевидні протиріччя інтересів між робітниками та капіталістами, а отже між нижчими та вищими класами суспільства. В цій системі політичну владу в суспільстві отримують люди з вищих класів суспільства за рахунок отримання прибутку в результаті експлуатації праці робітників, тобто людей з нижчих класів. Відповідно закони, які видаються для економічного регулювання, як і сама економічна система служать для захисту інтересів тих, хто має владу та повноваження ці закони випускати. З цього можна зробити висновок, що ринковий капіталізм служить інтересам заможної верстви населення, яка хоч і складає меншість відносно нижчих класів, має вирішальний вплив при прийнятті законодавчих та економічних рішень в суспільстві. Ринковий капіталізм є соціально-економічною системою із закритим доступом.

Рішенням даної проблеми може бути перехід до соціально-економічної системи з відкритим доступом, яка в економічних обчисленнях буде базуватися не на грошових вимірах, а на динамічному відстеженні та калькуляції ресурсів. Одним із варіантів переходу до такої системи може бути впровадження на підприємствах форми організації підприємницької діяльності з відкритим доступом.

Один із варіантів переходу до такої системи буде більш детально описаний у розділі «Стратегія переходу до ресурсо-орієнтованої економіки».

РОЗДІЛ 6. СТРАТЕГІЯ ПЕРЕХОДУ ДО ПРИРОДНИЧОЇ / РЕСУРСО-ОРІЄНТОВАНОЇ ЕКОНОМІКИ

6.1. Форма організації підприємницької діяльності з відкритим доступом

Беручи до уваги проблематику капіталістичної системи описану в розділі «4.1. Експлуатація людини в капіталістичній системі» в даному есе буде розглядатися шляхи вирішення даної проблеми та стратегія переходу до нової соціально-економічної системи, яка буде характеризуватися відкритим доступом до економічної інформації, відсутністю експлуатації людини людиною, рівномірним розподілом прибутку та стабільним розвитком.

Треба визнати, що представники класу капіталістів, які в даній економічній системі мають вирішальний вплив у прийнятті рішень з організації роботи на будь-якому підприємстві не зацікавлені в зміні встановленого порядку речей по одній простій причині, - поточна форма організації підприємства при якій вони збагачуються за рахунок експлуатації найнятих ними робітників є для них очевидно вигідною. Тому зміни в першу чергу будуть впроваджуватися класом, який експлуатується в капіталістичній системі, тобто класом робітників.

Оскільки переорганізації вже існуючих підприємств буде заважати той клас капіталістів, який цими підприємствами володіє, то єдиним рішенням буде не боротися з власниками, яких в даній системі захищають капіталістичні закони, а самостійне заснування робітниками власних підприємства з новою формою організації з відкритим доступом.

Дата добавления: 2015-11-04