У травній системі алкоголь швидко всмоктується в кров і розноситься до клітин головного мозку. Це проявляється збудженням, радісним настроєм (ейфорією, балакучістю, тощо).
Людина втрачає почуття самоконтролю, сорому, стає брутальною і може здійснити такі вчинки, які, перебуваючи у тверезому стані, ніколи не зробила б.
Давно помічено, що люди, які мають згубну звичку до спиртного, частіше за інших хворіють на різні застудні хвороби органів дихання, тому, що алкоголь ослаблює опірність організму.
Дуже поширена думка про корисність алкоголю як засобу, який підвищує апетит. Дійсно після вживання спиртних напоїв збільшується виділення шлункового соку, і в більшості випадків покращується апетит.
Проте, це може спостерігатися тільки спочатку, поки організм не перевантажений алкогольною отрутою. Системне вживання алкоголю призводить до того, що шлунковий сік, стимульований алкоголем, він подразнює слизову оболонку шлунка і призводить до гастриту. Водночас з розвитком гастриту, порушується функція підшлункової залози, що призводить до панкреатиту.
Також зловживання алкоголем призводить до виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, до цирозу печінки та інших захворювань.
Дослідження, які були проведені групою вчених під керівництвом А.В.Царенка, виявили тривожну тенденцію. Шляхом анкетування більше як 2000 школярів м. Тернополя було встановлено, що якщо серед підлітків у віці 14-15 років періодично вживають алкогольні напої близько 30% опитаних, то в 16-17 р. їхня кількість збільшується в 2,7 раза і становить близько 80%.
Результати аналізу основних причин, що зумовлюють вживання алкоголю неповнолітніми, свідчать, що для більшості підлітків це є прагнення до незалежності та самоутвердження, наслідування прикладу старших (утому числі батьків). Напружена психологічна атмосфера і часті конфлікти у сім’ї. Характерно, що більшість старшокласників пізнало смак алкоголю в сім’ї, а далі місцем вживання спиртного стала компанія.
Вживання і зловживання алкогольними напоями особливо небезпечне в дитячому, підлітковому віці, коли ще не завершилося формування організму, у цей період у печінці відсутній спеціальний фермент – алкоголь - дрідногеназа, який розщеплює етиловий спирт на прості нетоксичні сполуки. Ось чому вживання дитиною навіть незначної кількості алкоголю може призвести до дуже небезпечних наслідків.
В організмі людини, яка вживає алкоголь змалку, набагато швидше формується алкогольна залежність. Вчені вивчивши біографії декількох сотень хворих, які перебували на лікування з приводу алкоголізму, виявили. щ більшість із них почали вживати спиртні напої у віці – 12-18 років. На лікування вони потрапили тільки у 25-35 р., маючи тяжкі ураження центральної нервової системи та внутрішніх органів, порушення психічної діяльності, в стані вираженої соціальної деградації.
Вкрай небезпечні є гострі отруєння алкоголем. Вживання великої дози алкоголю спочатку спричиняє глибокий алкогольний сон, а кожен може зумовити розвиток серцевої слабкості, навіть паралічу серцевого м’яза і дихання. Випадки раптової смерті серед алкоголіків дуже поширене явище.
Таким чином, основна небезпеки вживання і зловживання спиртними напоями, особливо у підлітковому та юнацькому віці, полягає у виникненні алкогольної залежності, яка поступово переходить у тяжкі захворювання – алкоголізм – і проявляється у необоротному ураження УНС та всіх органів і систем. Алкоголіки стають байдужими до роботи, сім’ї, дітей, відсунувши в бік і ніші різнобарв’я людського життя,
Отже, людина, яка не здатна сказати “ні” зловживанню алкогольними напоями, стає на шлях, що може призвести її до деградації фізичної, моральної, духовної, соціальної і врешті-решт, до загибелі.
Алкоголізм спричиняє розвиток тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Це, як правило, супроводжується суттєвим фахового і професійного рівня, спотвореним життєвих пріоритетів і орієнтирів, руйнуванням особистості і, врешті – решт, соціальною, духовною і психічною деградацією, яка опускає людину на “дно” суспільства і неминуче призводить до загибелі особи. Близько 5% підлітків які почали вживати алкогольні напої в цьому віці, закінчують життя в наркотичному диспансері, психіатричній лікарні або “на вулиці”. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від вас, вашої волі, ваших переконань вашого світогляду.
3. Проблема наркоманії
За даними опитувань п’ята частка молодих людей знайомі з дією наркотиків. Але за рік кількість молоді, що вживає наркотики зросла майже на 6%. Серед учнів ПТУ і студентів ВНЗ цей відсоток ще більше (8,9% і 11,5%, відповідно). Поясненням може бути те, що наркотики, як дороге задоволення, більш доступні забезпеченішим і самостійним (порівняно зі школярами) студентам.
Аналіз показників у гендерному розрізі показує, що хлопці частіше, ніж дівчата пробавляються наркотиками. При цьому, порівняно з минулим роком, відзначається збільшення числа юнаків, що захоплюються наркотиками на 9,1%, дівчат на 2,1%.
В місті молоді люди вживають наркотики вдвічі частіше, ніж на селі, при цьому в обох типах поселень зафіксовано збільшення числа молодих людей, що вживають наркотики.
Найістотнішими причинами вживання наркотиків є цікавість, бравада, прагнення до незвичайних відчуттів, вплив оточення. При цьому стає очевидним, що цікавість підігрівається більш “досвідченими” товаришами і доповнюється власною самовпевненістю та наївністю початківця. Бажання випробувати незвичайні відчуття, спробувати щось, про що знають інші, підсилюється прагненням бути як усі, не виглядати білою вороною. Сприятливою умовою при цьому є відсутність батьківського контролю за життям і дозвіллям дитини.
Факторний аналіз масивів інформації за два роки розкриває таку структуру причин.
Перший фактор, що набрав найбільшої ваги, свідчить про значний вплив оточення на ставлення молодої людини до наркотиків. Разом з тим стає очевидною важлива роль у цьому процесі такої особистісної риси, як конформізм. Він робить молоду людину, з одного боку піддатливішим впливові оточення, з іншого боку – обумовлює некритичне мислення, зайву самовпевненість, браваду, що штовхають його на “героїчні” учинки.
Наступним по ступеню впливу виступив фактор, названий нами “неблагополучна обстановка в родині”. Він відбиває негативний вплив на соціальний розвиток і здоров'я дитини таких моментів, як порушені сімейні зв'язки, напружені взаємини дітей з батьками, відсутність батьківського контролю. При цьому найбільш важливим стає відсутність батьківської уваги.
Наступний по значимості фактор відбиває потреби молодої людини справитися зі стресом, змінити фізичний стан. При цьому очевидно, що використання наркотиків, як спосіб справитися з навантаженням – є деяка данина молодіжній моді. Так часто молоді люди відповідають, що наркотики допомагають їм підбадьоритися, набути робочого стану, що вживати наркотики – це круто, що наркотики дають змогу мати кайф, зазнати незвичайних відчуттів
Стійкість до стресів - рівень стресу, що переноситься організ-мом і при якому опір до стресорів підвишується.
Стрес - стан загальної психофізіологічного напруження органі-зму внаслідок впливу надзвичайного подразника.
Соціальне здоров'я - це те, як ми себе почуваємо в якості інди-відуумів чоловічої або жіночої статі, як ми взаємодіємо з іншими лю-дьми. Нам необхідно розуміти, що дійсно є для нас важливим у взає-мовідносинах із сім'єю, друзями, коханими і всіма тими, з ким ми вза-ємодіємо. Ми повинні виробляти уміння, що допоможуть нам у цих взаємовідносинах.
Субепікардіально - під епікардом.
Суглобовий диск - додатковий утвір суглоба, хрящова пласти-нка округлої форми.
Суглобовий меніск - додатковий утвір суглоба, хрящова плас-тинка півмісяцевої форми.
Старіння - закономірно виникаючі в процесі індивідуального розвитку особин (онтогенезу) вікові зміни, що починаються задовго до старості та збільшують імовірність смерті.
Статеві хромосоми - хромосома або група хромосом, що гене-тично зумовлюють формування статі особин. У більшості тварин і людини жіноча стать характеризується наявністю в геномі двох іден-тичних статевих хромосом - Х-хромосом, чоловіча стать - поєднання однієї Х-хромосоми з У-хромосомою.
Структурний ген - кодує структуру білка.
З настанням холодної пори року створюються сприятливі умови для поширення збудників гострих респіраторних вірусних інфекцій, що призводить до зростання рівня захворюваності на ці інфекції, а також виникає загроза епідемії грипу. До групи гострих респіраторних вірусних інфекцій належить велика кількість вірусних захворювань, які перебігають з ураженням верхніх дихальних шляхів. Найбільш поширені ГРВІ: грип, парагрип, респіраторно-сентиціальна, аденовірусна та риновірусна інфекції.
Джерелом зараження виступає хвора на ці інфекції людина: хворий виділяє збудників ГРВІ у довкілля з краплинками слизу та слини при кашлі, чмиханні, розмові. Хворий, перебуваючи на роботі чи заняттях, за один день може заразити близько ста своїх колег. Зараження здорової людини відбувається при вдиханні мікрочастинок слизу та слини виділених хворим.
“Характерні клінічні ознаки ГРВІ: підвищення температури тіла, слабкість, загальне нездужання, біль голови, першіння чи біль у горлі, сухий кашель, нежить, утруднене дихання через ніс. Захворювання здебільшого починається гостро, з ознобу, відчуття жару, сильного болю голови, болю в очах. Турбує ломота в попереку, крижах, суглобах, м’язовий біль, порушується сон. Вже в перші години хвороби температура тіла сягає 39–40°С. Утруднюється дихання через ніс, обличчя стає одутлим, очі блистять. Загалом обличчя хворого на грип нагадує обличчя заплаканої дитини. На другу добу хвороби з’являється сухий кашель, починає турбувати біль за грудниною,”– розповідає Юрій Рандюк, доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Буковинського державного медичного університету.
Для запобігання захворюванню на грип та інші ГРВІ фахівець радить дотримуватися наступних порад. Врегулюйте режим праці та відпочинку, не допускайте надмірних фізичних та психологічних навантажень, виділяйте достатньо часу на сон. Здійснюйте прогулянки на свіжому повітрі, використовуючи для цього парки, сквери чи зону прибудинкових зелених насаджень. Виходячи на вулицю, вдягайтеся відповідно до погоди, уникайте переохолодження, протягів, промокання ніг. Обмежте відвідування заходів із великим скупченням людей (кінотеатри, дискотеки тощо). Також варто обмежити користування громадським транспортом, якщо відстань невелика краще пройтися. При необхідності користуйтеся марлевою пов’язкою на заняттях, у приміщеннях торгових закладів, громадському транспорті, тощо.
Доцільно регулярно проводити вологе прибирання та провітрювання квартири. Також важливим аспектом у профілактиці гострих респіраторних інфекцій є врегульований режим та раціон харчування: вживайте їжу не менше 3-х разів на добу з обов’язковою першою стравою під час обіду, кожен день споживайте фрукти (яблука, груші, апельсини, мандарини), а також салати із сирої капусти, моркви, буряка, заправлені зеленню, часником, цибулею, віддайте перевагу напоям із ягід, а саме чаям та відварам із сушених, заморожених чи перетертих з цукром калини, ожини, смородини, суниці. Проте, найбільш ефективним засобом профілактики грипу є вакцинація, яка проводиться за 2-3 тижні до епідемії.
Українцям доведеться пережити удари «Каліфорнії», «Вісконсина» і «Вікторії». Ці три штами грипу зайдуть на територію України зі сходу, далі грип буде циркулювати по всіх регіонах, просуваючись на захід. Із трьох вірусів грипу, які будуть циркулювати в Україні в цей епідсезон, «Вісконсин» для нас новий, адже торік його не було на нашій території.
Взагалі всі три віруси грипу, які цього року очікуються, включені у вакцини. З настанням холодної пори року створюються сприятливі умови для поширення збудників гострих респіраторних вірусних інфекцій, що призводить до зростання рівня захворюваності на ці інфекції, а також виникає загроза епідемії грипу. До групи гострих респіраторних вірусних інфекцій належить велика кількість вірусних захворювань, які перебігають з ураженням верхніх дихальних шляхів. Найбільш поширені ГРВІ: грип, парагрип, респіраторно-сентиціальна, аденовірусна та риновірусна інфекції.
Джерелом зараження виступає хвора на ці інфекції людина: хворий виділяє збудників ГРВІ у довкілля з краплинками слизу та слини при кашлі, чмиханні, розмові. Хворий, перебуваючи на роботі чи заняттях, за один день може заразити близько ста своїх колег. Зараження здорової людини відбувається при вдиханні мікрочастинок слизу та слини виділених хворим.
“Характерні клінічні ознаки ГРВІ: підвищення температури тіла, слабкість, загальне нездужання, біль голови, першіння чи біль у горлі, сухий кашель, нежить, утруднене дихання через ніс. Захворювання здебільшого починається гостро, з ознобу, відчуття жару, сильного болю голови, болю в очах. Турбує ломота в попереку, крижах, суглобах, м’язовий біль, порушується сон. Вже в перші години хвороби температура тіла сягає 39–40°С. Утруднюється дихання через ніс, обличчя стає одутлим, очі блистять. Загалом обличчя хворого на грип нагадує обличчя заплаканої дитини. На другу добу хвороби з’являється сухий кашель, починає турбувати біль за грудниною,”– розповідає Юрій Рандюк, доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Буковинського державного медичного університету.
Для запобігання захворюванню на грип та інші ГРВІ фахівець радить дотримуватися наступних порад. Врегулюйте режим праці та відпочинку, не допускайте надмірних фізичних та психологічних навантажень, виділяйте достатньо часу на сон. Здійснюйте прогулянки на свіжому повітрі, використовуючи для цього парки, сквери чи зону прибудинкових зелених насаджень. Виходячи на вулицю, вдягайтеся відповідно до погоди, уникайте переохолодження, протягів, промокання ніг. Обмежте відвідування заходів із великим скупченням людей (кінотеатри, дискотеки тощо). Також варто обмежити користування громадським транспортом, якщо відстань невелика краще пройтися. При необхідності користуйтеся марлевою пов’язкою на заняттях, у приміщеннях торгових закладів, громадському транспорті, тощо.
Доцільно регулярно проводити вологе прибирання та провітрювання квартири. Також важливим аспектом у профілактиці гострих респіраторних інфекцій є врегульований режим та раціон харчування: вживайте їжу не менше 3-х разів на добу з обов’язковою першою стравою під час обіду, кожен день споживайте фрукти (яблука, груші, апельсини, мандарини), а також салати із сирої капусти, моркви, буряка, заправлені зеленню, часником, цибулею, віддайте перевагу напоям із ягід, а саме чаям та відварам із сушених, заморожених чи перетертих з цукром калини, ожини, смородини, суниці. Проте, найбільш ефективним засобом профілактики грипу є вакцинація, яка проводиться за 2-3 тижні до епідемії.
Українцям доведеться пережити удари «Каліфорнії», «Вісконсина» і «Вікторії». Ці три штами грипу зайдуть на територію України зі сходу, далі грип буде циркулювати по всіх регіонах, просуваючись на захід. Із трьох вірусів грипу, які будуть циркулювати в Україні в цей епідсезон, «Вісконсин» для нас новий, адже торік його не було на нашій території.
Взагалі всі три віруси грипу, які цього року очікуються, включені у вакцини.
Реферат на тему:
Здоровий спосіб життя
План
1. Вступ.
2. Поняття про здоровий спосіб життя.
3. Раціональне харчування.
4. Норми і режими харчування.
5. Відмова від шкідливих звичок.
6. Оптимальний руховий режим.
7. Режим праці і відпочинку.
8. Антропогенні зміни.
Вступ.
Тільки дуже втомлена від життя, скривджена долею людина може відмовитися від
можливості прожити 100 і більш років, залишаючись при цьому здоровою і
енергійною. Однак така можливість надається деяким. І справа тут не стільки в
генетичній схильності, скільки в бажанні людини стати довгожителем.
Фахівці стверджують, що резерви людського організму використовуються людьми
слабко, і тривалість життя вже сьогодні може бути істотно збільшена. Цифри
називаються різні: 120, 150, 400 і більш років, аж до необмеженого
довголіття. Напевно багато хто чув про людину по імені Поль Брег. Він був
ентузіастом і пропагандистом здорового способу життя. Брег трагічно загинув,
катаючи на дошці по океанічних хвилях, у віці 95 років. До самої смерті він
був абсолютно здоровий. Відзначимо, що ентузіастам здорового способу життя в
минулому були не доступні багато сучасних засобів, що збільшують тривалість
життя. Тому люди, що живуть наприкінці 20-го століття, а тим більше ті, котрі
будуть жити в 21-ом, зможуть домогтися набагато більших успіхів.
Наступні цифри показують, як рівень розвитку науки впливає на тривалість
життя. У 1975 р. у Бірмі середня тривалість життя дорівнювало 51 року. У цей
же час у Швеції 76 років. У 1896 р. у Росії люди в середньому жили 32 роки, у
1926 р. - 45, а в 1971 р. уже близько 70. Мислячій людині очевидно, що
завдяки дуже інтенсивним дослідженням, що ведуться в багатьох країнах світу,
процес збільшення тривалості життя буде продовжуватися, поки не відбудеться
остаточна перемога над старінням.
Сучасна геронтологія, наука, яка вивчає проблеми довголіття, розташувала
зараз поруч засобів, що збільшують тривалість життя лабораторних теплокровних
тварин на 60% і більше. Однак важливо відзначити, що якщо якийсь засіб
продовжив життя мишки на 10% (женьшень), то ефект для людини від цього
засобу, швидше за все, виявиться скромніше (може на 5-7%), тому що людський
організм вже і так повніше організму миші використовує свої резервні
можливості. Крім того, якщо ми припустимо, що використання всіх можливих
лікарських препаратів продовжить наше життя на 25 років, і особлива дієта на
20 років, то начебто не можна розраховувати на загальне збільшення тривалості
життя в 45 років (можливо на 30-40).
Отже, до дійсного часу відомі всі чи, принаймні, більшість причин, які ведуть
наш організм до руйнування і смерті. У теорії учені вже сьогодні знають, що
необхідно робити, щоб жити необмежено довго. І незабаром, по історичних
мірках, теорія дасть свої практичні плоди!
1. Поняття про здоровий спосіб життя
Здоров'я людини більш ніж на 50%, відповідно до різних джерел залежить від
його способу життя. Д. У. Ністрян пише: “Як вважають деякі дослідники,
здоров'я людини на 60 % залежить від його способу життя, на
20 % - від навколишнього середовища і лише на 8 % - від медицини”. За даними
ВООЗ, здоров'я людини на 50-55 % визначається умовами і способом життя, на 25
% - екологічними умовами, на 15-20 % воно обумовлено генетичними факторами і
лише на 10-15 % - діяльністю системи охорони здоров'я.
Існують різні підходи до визначення поняття “спосіб життя”.
Так, ряд авторів думають, що спосіб життя - це біосоціальна категорія, що
визначає тип життєдіяльності в духовній і матеріальній сферах життя людини.
Згідно Ю. П. Лісіцину, “спосіб життя - визначений, історично обумовлений тип,
вид життєдіяльності, визначений спосіб діяльності в матеріальній і
нематеріальній (духовній) сферах життєдіяльності людей”. У даному випадку
спосіб життя розуміється як категорія, що відображує найбільш загальні і
типові способи матеріальної і духовної життєдіяльності людей, узятих у
єдності з природними і соціальними умовами.
В іншому підході поняття спосіб життя розглядається як інтегральний спосіб
буття індивіду в зовнішньому і внутрішньому світі, як “система взаємин
людини із самим собою і факторами зовнішнього середовища”, де система взаємин
людини із самим собою являє собою найскладніший комплекс дій і переживань,
наявність корисних звичок, що зміцнюють природний ресурс здоров'я,
відсутність шкідливих, що руйнують його.
Більшість західних дослідників визначають спосіб життя, як “широку категорію,
що включає індивідуальні форми поведінки, активність і реалізацію своїх
можливостей у праці, повсякденному житті і культурних звичаях, властивих тому
чи іншому соціально-економічному укладу”.
А. М. Ізуткін і Г. Ц. Царегородцев структуру способу життя представляють у
виді наступних елементів: “1) передосвітня діяльність, спрямована на зміну
природи, суспільства і саму людину; 2) способи задоволення матеріальних і
духовних потреб; 3) форми участі людей у суспільно-політичній діяльності й у
керуванні державою; 4) пізнавальна діяльність на рівні теоретичного,
емпіричного і цінносно-орієнтованного знання; 5) комунікативна діяльність, що
включає спілкування між людьми в суспільстві і його підсистемах (народ, клас,
родина й ін.); 6) медико-педагогічна діяльність, спрямована на фізичний і
духовний розвиток людини”. Ю. П. Лісіцин, Н. В. Напівніна, Е. Н. Савельєва й
ін. пропонують такі складові частини (аспекти) способу життя, як виробнича,
суспільно-політична, медична активність. Інші автори в поняття спосіб життя
включають трудову діяльність людини, соціальну, психоінтелектуальну, рухову
активність, спілкування і побутові взаємини, звички, режим, ритм, темп життя,
особливості роботи, відпочинку і спілкування.
Ю. П. Лісіцин, опираючись на класифікації способу життя И.В. Лад-Бестужев-
лади й інші вітчизняні соціологи і філософи, виділяє в способі життя чотири
категорії: “... економічну - ”рівень життя”, соціологічну - “якість життя”,
соціально-психологічну - “стиль життя” і соціально-економічну - “уклад
життя”. Рівень життя чи рівень добробуту характеризує розмір, а також
структуру матеріальних і духовних потреб, у такий спосіб кількісну, що
піддається виміру сторін, умов життя. Під укладом життя розуміється порядок
громадського життя, побуту, культури, у рамках якого відбувається
життєдіяльність людей. Стиль життя відноситься до індивідуальних особливостей
поведінки як одного з проявів життєдіяльності. Якість же життя є оцінкою
якісної сторони умов життя; це - показник рівня комфорту, задоволеність
роботою, спілкуванням і т.п. Згідно Ю. П. Лісіцину, здоров'я людини багато
в чому залежить від стилю й укладу життя.
Здавна, ще до виникнення професійної медицини, люди помічали вплив на
здоров'я характеру праці, звичок, звичаїв, а також вірувань, думок,
переживань. Відомі медики різних країн звертали увагу на особливості праці і
побуту своїх пацієнтів, погоджуючи з цим виникнення недуг.
Якщо звернутися до історичного аспекту зародження уявлень про здоровий спосіб
життя, то уперше вони починають формуватися на Сході. Вже в Стародавній
Індії 6 століть до н.е. у Ведах сформульовані основні принципи поведінки
здорового способу життя. Один з них – досягнення стійкої рівноваги психіки.
Першою і неодмінною умовою досягнення цієї рівноваги була повна внутрішня
воля, відсутність твердої залежності людини від фізичних і психологічних
факторів навколишнього середовища. Іншим шляхом, що веде до установлення
внутрішньої рівноваги, вважався шлях серця, шлях любові. Під любов'ю, що дає
волю, у бхакти-йоге розумілася не любов до окремої людини, до групи людей, а
любов до усього живого в цьому світі як до вищого вираження сутності буття.
Третій шлях досягнення внутрішньої волі – шлях розуму, розуму - пропонувався
джана-йогою, що стверджує, що жодний з йог не повинен відмовлятися від
знання, тому що воно підвищує життєву стійкість.
У східній філософії завжди ставився акцент на єдності психічного і тілесного
в людині. Так, китайські мислителі вважали, що дисгармонія організму виникає
в результаті психічної дисгармонії. Вони виділяли п'ять хворобливих настроїв:
гнів і запальність, “затьмареність” переживаннями, заклопотаність і зневіра,
сум і смуток, страх і тривожність. Схильність до таких настроїв, - вважали
вони, - порушує і паралізує енергію як окремих органів, так і всього
організму в цілому, скорочуючи людині життя. Радість же додає гармонічну
еластичність енергопотокам організму і продовжує життя.
У тибетській медицині у відомому трактаті “чжуд-ши” неуцтво вважалося
загальною причиною усіх хвороб. Неуцтво породжує хворий спосіб життя, вічну
незадоволеність, приводить до тяжких, песимістичних переживань, пагубним
пристрастям, несправедливому гніву, несхвальності до людей. Помірність в
усьому, природна природність і подолання неуцтва - основні складові здорового
способу життя, що визначає фізичне і психічне благополуччя людини.
Східна філософія заснована на розумінні людини як цілого, нерозривно
пов'язаного з безпосереднім оточенням, природою, космосом і орієнтована на
підтримку здоров'я, виявлення величезних можливостей людини протистояти
недугам.
Уявлення про здоровий спосіб життя зустрічається й в античній філософії.
Мислителі античного періоду намагаються виділити в даному явищі специфічні
елементи. Так, наприклад, Гіппократ у трактаті “Про здоровий спосіб життя”
розглядає даний феномен як деяку гармонію, до якої варто прагнути шляхом
дотримання цілого ряду профілактичних заходів. Він акцентує увагу в основному
на фізичному здоров'ї людини. Демокрит у більшій мірі описує духовне
здоров'я, що представляє собою “благий стан духу”, при якому душа перебуває в
спокої і рівновазі, не хвилючись ніякими пристрастями, страхами й іншими
переживаннями.
В античному світі існують свої традиції ведення здорового способу життя.
Наявність гарного здоров'я було основним критерієм для забезпечення
інтелектуального розвитку підростаючого покоління. Так, юнаки, фізично погано
розвиті, не мали право на вище утворення. У Древній Греції культ тіла
зводиться в рамки державних законів, маючи на увазі систему фізичного
виховання.
У цей період з'являються перші концепції здорового способу життя: “пізнай
самого себе”, “піклуйся про самого себе”. Відповідно до останньої концепції в
кожної людини повинен бути визначений образ дій, здійснюваний стосовно самого
себе і включаючи турботу про самого себе, зміну, перетворення себе.
Особливість античного періоду полягає в тому, що на перший план виходить
фізичний компонент здорового способу життя, відтискуючи духовний на другий
план. У східній же філософії чітко просліджується нерозривний зв'язок між
духовним і фізичним станом людини. Здоров'я тут розглядається як “необхідна
ступінь досконалості і вища цінність”. Положення східної медицини базуються
на відношенні до людини як особистості. Воно виражається у формах ведення
діалогу між лікарем і пацієнтом у тих ракурсах, у яких він бачить самого
себе, тому що ніхто, крім самої людини не може змінити його спосіб життя,
звички, відношення до життя і хвороби. Такий підхід заснований на тому, що
багато хвороб мають функціональну природу і їхні симптоми є сигналами
серйозних емоційних і соціальних проблем. Але в будь-якому випадку людина
виступає активним учасником збереження і придбання здоров'я. Тому на
підставах східної медицини особливо підкреслюється, що проблему здоров'я не
можна вирішити тільки зробленими технічними засобами діагностики і лікування.
До неї варто підходити з обліком індивідуального відношення до здоров'я, що
включає усвідомлення себе і власного способу життя. Цей аспект багато в чому
втрачений у сучасній медицині, що розглядає хворобу як порушення благополуччя
тілесного стану людини, наявність специфічних, локальних відхилень в органах
і тканинах, а пацієнта - як пасивну особистість, що одержує визначені
розпорядження, у виробленні яких він не приймав участі.
У західній і російській науці проблему здорового способу життя торкалися такі
лікарі і мислителі як Ф. Бэкон, Б. Спіноза, Х. Де Руа, Ж. Ламетри, П. Ж Ж.
Кабаніс, М. Ломоносов, А. Радищев.
20 сторіччя багато чого дало людству: електрику, телебачення, сучасний
транспорт. Але разом з тим, кінець сторіччя характеризується глибокою
неузгодженістю природних, соціальних і духовних основ людини і середовища
його життєдіяльності. Відбулися істотні зміни у свідомості людини: якщо
раніше він був одночасно і виробником, і споживачем різних благ, то в даний
час ці функції розділилися, що відбилося і на відношенні нашого сучасника до
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 29 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |