|
Міністерство освіти і науки України
Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування
Національного авіаційного університету
Творча робота з української літератури
Роботу виконав студент групи ГР-11
Лісніченко Костянтин Володимирович
Київ 2014
План:
1. Фотокартки письменників: Михайля Семенка;
Остапа Вишні й інших.
2. Літературний словник.
3. Творча робота на тему: «Кохання, як розквіт творчих сил людини» за драмою Лесі Українки «Лісова пісня».
4. Письмовий аналіз поезії Михайля Семенка «Місто».
5. Комічні засоби з оповідання «Усмішка» Остапа Вишні.
6. Доповідь на тему «Драматургія 20 – 30х. рр.».
7. Поети західної України. Закарпатська обл..
Михайль Семенко
Василь Стефаник
Остап Вишня
Леся Українка
Літературний словник:
1.Анафора – повтор звуків, слів або групи слів на початку кількох рядків, строф або фраз.
2.Алегорія – літературний прийом чи тип образності, що ґрунтується на однозначному інакомовленні.
3.Гротеск – тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднані фантастичного й реального, реального й потворного, трагічного й комічного…
4.Експозиція – компонент сюжету, що безпосередньо передує зав’язці конфлікту.
5.Епопея – значний за обсягом і монументальний за формою твір епічного змісту, в якому широко й багатоаспектно відображається епохальний злам у духовному та соціоісторичному житті нації.
Кохання, як розквіт творчих сил людини»: «Глибина душі дівчини розкривається в її коханні до Лукаша. Мавка, розбуджена грою на сопілці, щиро закохується. Потім залишає ліс і йде між люди заради коханого, робить усе, щоб полегшити його долю. І на деякий час лісова красуня викликала щирі почуття в душі Лукаша.
У нього ніжне серце, врода він любить життя, але найпрекрасніше, що він має — це любов до музики, тонке відчуття мелодії. Коли дядько Лев зауважує, що хлопець і так має вже багато сопілок, Лукаш відповідає: "Ну, скільки ж їх? — калинова, вербова та липова, — ото й усі. А треба ще й очеретяну собі зробити, — та лепсько грає!" Чудова гра хлопця справляє великий вплив на людей, на навколишній світ. Саме вона пробуджує сердечні почуття Мавки, яка до цього жила безтурботно.
Лукаш по-дитячому наївний, щирий. Згадаймо, як він, збираючи світляків, щоб подарувати Мавці, потрапив у трясовину. Лукаш покохав Мавку, однак він був слабкою людиною, тому й не зміг опиратися вимогам матері. Міщанські інтереси того середовища, в якому він жив, узяли верх. Лукаш не любить Килину, одружується з нею лише з розрахунку. З цього часу черствіє його душа, занепадає музична творчість. Чоловік відчуває себе нещасним, він гине в тенетах безкінечних сварок та вузьких інтересів.
У драмі показано, що перемога дрібновласницьких почуттів не вічна. Тому в кінці останньої дії Мавка і Лукаш знову знаходять одне одного, під чарівним впливом музики пробуджується весна, поєднуються серця закоханих. Мрія про вільне й творче життя безсмертна.
В образі Мавки й Лукаша втілена ідея відвічного пошуку сенсу буття, проблема віднайдення свого людського призначення, вибору між прагненням до матеріального добробуту та духовними інтересами.
Письмовий аналіз поезії Михайля Семенка «Місто»:
Вірш М. Семенка «Місто» написаний у футуристичному ключі. Це експеримент зі словом, звуком.
Звуки справді відображають поспіх, шум, гамір, суєту великого міста. Гримкотить транспорт, шумлять заводи, йдуть дими, а люди живуть своїм життям — кохають, хворіють, радіють, включені в особливий кругообіг, що зветься життям мегаполісу.
Твір «Місто», що складається з одного речення, позбавленого будь-яких внутрішніх розділових знаків, є взірцем урбаністичної поезії Михайля Семенка. Місто для нього — центр поезії, Автор зачаровано фіксує різноманітні образи — звукові («блимно і крапно»), зорові («блиск лініями», «міняться силуетами»), абстрактні («диференційована геометрія химерних кутів і будов»). Водночас поет ніби «нанизує» ряд дієслівних форм: «сунуть лізуть повзуть пересовуються», «міняться», «вирізують», «закріплюються». Через просторову асоціацію виникає образ багатоголосого, неспокійного міста, що живе, розвивається, змінюється у своїй архітектурі.
«Драматургія 20 – 30-х рр.»:
На розвитку театрального мистецтва 20— 30-х років також позначився процес українізації, що трагічно закінчився "розстріляним відродженням".
Новим етапом у розвитку українського театру став 1918р. У Києві утворилися три театри: Державний драматичний, Державний народний і "Молодий театр". Державний драматичний театр очолювали Олександр Загаров і В.Кривецький, виховані на традиціях Костянтина Станіславського і Володимира Немировича-Данченка.
Державний народний театр очолював Панас Саксаганський. До складу трупи увійшли Марія Заньковецька, Любов Ліницька, Дарія Шевченко. Репертуар складався з побутової, історичної й класичної тематики.
У 1922 р. діячі "Молодого театру" створюють у Києві творче мистецьке об'єднання — модерний український театр "Березіль", що існував до 1926р. Очолює цей театр Лесь Курбас, видатний режисер-реформатор українського театру.
Лесь Курбас у цей період пристосовує принципи модерну до класичного західноєвропейського й українського репертуару (драми В. Шекспіра, Ф. Шиллера, п'єси М. Старицького, І. Карпенка-Карого). З творчого об'єднання бере початок театральна бібліотека, театральний музей, перший театральний журнал.
Втіленням творчих пошуків театру постали вистави, постановку яких Лесь Курбас здійснює в різних стилях: традиційно-реалістичному ("У пущі" Лесі Українки), психологічному ("Чорна Пантера і Білий Ведмідь", "Гріх" В. Винниченка), символічному ("Драматичні етюди" О. Олеся), народного гротеску ("Різдвяний вертеп"), імпресіоністському ("Йола" Є. Жулавського). Етапною у творчості митця і в історії українського театру стала вистава "Гайдамаки" Т. Г. Шевченка.
У 1926— 1933 pp. театр "Березіль" працює в Харкові. До його складу входять митці Мар'ян Крушельницький, Амвросій Бучма, Наталія Ужвій, Іван Мар'яненко, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Надія Титаренко, О.Добровольська. Найближчим помічником Леся Курбаса у модернізації українського театру став драматург Микола Куліш. У його п'єсах ("Мина Мазайло", "Народний Малахій") знайшли широке відображення взаємозв'язки людини і нового історичного часу.
У1934 р. театр "Березіль" переіменовано в театр ім.Т.Г.Шевченка. Доля Леся Курбаса, Миколи Куліша, як і багатьох представників творчої інтелігенції України, склалася трагічно. Вони були репресовані й розстріляні 1937 р. у Соловецькому таборі особливого призначення.
Творчість Леся Курбаса належить до визначних здобутків українського і світового театру XX ст.
У цей період значного розвитку набуває український кінематограф. Величезний вклад у розвиток кінематографу здійснив Олександр Довженко такими фільмами, як "Звенигора", "Арсенал", "Земля".
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 29 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
Компания Smart Care Cosmetics (г. Симферополь) совместно с компанией «Doctor Filler» (г. Москва) приглашает вас на семинар по МЕЗОНИТЯМ. | | | В середині XIX століття смертність на території українських губерній Російської імперії становила близько 33 випадків на 1000 чол, що дещо менше ніж у середньому по європейським губерніям |