1) Специфіка міфологічного світогляду полягає у тому, що всі речі і явища сприймаються як взаємозв’язані одне з одним. Це значить:

1 вариант

1) Специфіка міфологічного світогляду полягає у тому, що всі речі і явища сприймаються як взаємозв’язані одне з одним. Це значить:

по-перше, що якості одних речей переносяться на інші;

по-друге, відбувається «олюднення» сил природи, відображення їх у вигляді чуттєвих образів;

по-третє, всі дії сприймаються як звичайні (Атлант, наприклад, дійсно держить небосхил, Зевс насправді породжує грім і блискавку).

Основною ознакою будь-якої релігії є віра в надприродне, в Бога. Від фольклорних і літературних образів надприродного релігія відрізняється тим, що проголошує його реальність, можливість впливу його на долю людини і можливість людини впливати на нього, одержувати від нього допомогу.

2) Основним предметом онтології є суще; буття, яке визначається як повнота і єдність усіх видів реальності: об'єктивної, фізичної, суб'єктивної, соціальної та віртуальної.

3) Першопричина Фалеса, вода, є тим, з чого відбуваються всі речі. Вона - певна суттєвість, що залишається постійною при всіх перетвореннях. Ця праоснова Фалесом була позначена терміном "фізис", physis, що означало природу не в сучасному розумінні цього слова, але в первинному сенсі, - першої та фундаментальної реальності, того, що "первинне і постійно на противагу тому, що вдруге, є похідним і минуще. Його вода співвідноситься з божественним началом, тому він - основа всього.

4)софісти: георгій, гіпій

5) Антропоцентризм — різновидність телеології, філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою»

Теоцентризм — філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. При цьому основою моральності служить шанування Бога і служіння йому, а наслідування і уподібнення Йому вважається вищою метою людського життя.

6) за надмірного акцентування ролі чуття та

відчуття формується позиція сенсуалізму, що її окреслюють відомим

висловом Дж. Локка

Звідси Декарт робить висновок про існування душі. Відсутність будь-яких властивостей характерно тільки для небуття; мислення - це властивість, і якщо вже воно існує (а це доводиться хоча б випробовуваним сумнівами), то повинна існувати і деякий носій цієї властивості, певна річ, реальний онтологічний обєкт. Цей носій мислення - душа;

7)Для даної філософської традиції

характерними стали наступні риси:

_ уявлення про філософію як форму раціонально!теоретич!

ної свідомості

_ принципова установка на раціональну пізнаванність світу,

якими не були б самі умови досягнення істини.

_ сприймання світу в цілому як проникнутого ідеєю гар!

монії, доцільності та природного порядку, де особливу роль

відіграють число і пропорція, структура та міра;

_ нове змістовне наповнення метафізичного методу філо!

софствування

_ просвітницький пафос класичної філософії

_ відірваність філософії від реальних проблем людини, її

самоцінний та автономний характер,

_ цілеспрямований пошук такого роду буття, який створює

засади всіх інших видів буття і забезпечує можливість її

раціонального пізнання з єдиних позицій – ось дійсна

мета існування спекулятивної метафізики;

_ відповідність двом основним онтологічним лініям (натур%

філософській та спекулятивній) двох базових гносеологіч!

них установок – раціоналістичної та емпіричної, хоча всі

вони в унісон співають гімн розуму, філософії, науці та

просвітництву.

2 вариант

1) Монотеїзм - віровчення про існування єдиного Бога, Творця всього сущого, видимого і невидимого, творіннями якого є всі інші істоти, як духовні так і фізичні, що відрізняє його від генотеїзму або політеїзму, виключаючи існування інших, рівних йому божественних істот. Зазвичай монотеїсти приписують Богу риси досконалості, такі як всемогутність, всюдисущність, всезнання, а також

2)Аксіолóгія ­— наука про цінності, учення про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв'язок між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини; розділ філософії.

Зокрема, наука про цінності освіти, у яких представлена система значень, принципів, норм, канонів, ідеалів, які регулюють взаємодію в освітній сфері і формують компонент відносин у структурі особистості.

3)дао

4) Платон – На протиставленні тіла і душі грунтується гносеологія Платона. Суть теорії пізнання полягає в цій тезі тезі того, що колись душа знала, а потім забула. Метод анамнезу – метод сходження до ідей, до загального не шляхом узагальнення часткового і одиничного, а шляхом пробудження в душі забутого знання, знаходження його в ній. Найголовнішим у методі анамнезу є мистецтво, логічного мислення, філософської бесіди, питань і відповідей.

5) суперечка про реальність універсалій між реалістами та номіналістами. Реалісти відстоювали той погляд, що загальні поняття існують насправді, тобто є реальними. Номіналісти вважали, що загальні поняття існують тільки як назви, імена.

6) Раціоналі́зм (від лат. ratio — розум) — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди.

Емпіри́зм (грец. έμπειρία — досвід) — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді.

7) За Кантом, існує єдиний фундаментальний моральний принцип: чинити так, аби завжди розглядати інших людей як цілі, а не як засоби. Цей принцип є імперативом (командою), і він є категоричним (застосовується без винятків, у всіх випадках, місцях і обставинах). Він є класичним прикладом етичних теорій, систем моралі, що зосереджуються радше на істинному характері поведінки (і намірах особи), аніж на наслідках цих дій.

4 варіант

2) Агностицизм— філософський погляд, який доводить, що істинне значення певних тверджень — особливо метафізичних тверджень щодо теології, життя після смерті, або існування Бога, богів, божеств, або навіть об'єктивної дійсності — не осягається або, залежно від форми агностицизму, не може бути в сутності осягнене через природу суб'єктивного досвіду, сприйнятого індивідом.

3)Буддизм висуває чотири положення:

життя виповнене страждань;

існує причина виникнення страждань;

є можливість припинення страждань;

існує шлях звільнення від страждань.

4) Протагор – Він раціоналістично пояснював явища природи, етичний і соціальний релятивізм, відмову від релігії. Будь-яка істина – чиясь думка (погляд). Тобто, істина, за Протагором, завжди суб’єктивна. Істинне те, що вважає за істину той чи інший суб’єкт. Це і є релятивізм.

5) Доказ від руху. Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог.

Доказ від першопричини. Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог.

Доказ від випадковості. Все у світі існує не випадково, а з необхідності, ця необхідність — Бог.

Доказ від ступеня досконалості. Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог.

Доказ божественного керування світом або аргумент через цільову причину. У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. Отже, повинна існувати «остання» і головна мета — Бог.

6) Індукція- це метод міркування від конкретного до загального.

Дедукція - метод міркування при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів).

7) Автор: Кант Коментар: Кант стверджує, що незалежно від нашої свідомості існує світ речей. Ні дані наших органів чуття, ні понятті і судження розуму не дають нам теоретичного знання про «речі в собі», вони трансцендентні, потойбічні, існують лише поза часом і простором. Людина пізнає тільки явища.

3 варіант

1) Філософія від міфологічних і релігійних форм світогляду відрізняється тим, що реалізує свою світоглядну функцію на

основі теоретичного відношення до дійсності, звертаючись до фактів логічних побудов, виробляючи гносеологічні і логічні критерії для свідомого пошуку і вибору істинних поглядів.

2) Агностицизм — філософський погляд, який доводить, що істинне значення певних тверджень — особливо метафізичних тверджень щодо теології, життя після смерті, або існування Бога, богів, божеств, або навіть об'єктивної дійсності — не осягається або, залежно від форми агностицизму, не може бути в сутності осягнене через природу суб'єктивного досвіду, сприйнятого індивідом.

3) Джерелом і першоосновою світу для Піфагора є не та чи інша природна речовина, а кількісне відношення – число. він помітив, що число – міра всього сущого, що явище і його якість визначається через кількість.

5) Тлумачення ним політики відокремлюється ЯК від теології, так і від етики. Недоречно осягати й вирішувати політичні проблеми, керуючись моральними міркуваннями, бо влада, політика вже за своєю природою є позаморальними явищами. адже політичні події, зміни в державі відбуваються не з Божої волі, не з примхи чи фантазії людей, а мають об'єктивний характер.

6) шлях павука, шлях мурахи, шлях бджоли

7) три етапи: 1) до виникнення природи і людини, коли абсолютна ідея перебуває поза часом і простором у стихії "чистого мислення" і виступає системою логічних понять та категорій, як система логіки, 2) це духовне начало з самого себе породжує природу, яку Гегель називає "інобуттям '' абсолютної ідеї, 3) третій етап розвитку абсолютної ідеї – це абсолютний дух. На цьому етапі абсолютна ідея залишає створену природу і повертається до самої себе, але вже на основі людського мислення (самопізнання ідеї).

Дата добавления: 2015-11-04