Верховний Суд України у складі:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року

м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого	Жайворонок Т.Є.,
суддів:	Балюка М.І.,	Барбари В.П.,	Берднік І.С.,
	Вус С.М.,	Глоса Л.Ф.,	Гошовської Т.В.,
	Григор’євої Л.І.,	Гриціва М.І.,	Гуля В.С.,
	Гуменюка В.І.,	Гусака М.Б.,	Ємця А.А.,
	Заголдного В.В.,	Канигіної Г.В.,	Кліменко М.Р.,
	Ковтюк Є.І.,	Колесника П.І.,	Короткевича М.Є.,
	Коротких О.А.,	Косарєва В.І.,	Кривенди О.В.,
	Кривенка В.В.,	Кузьменко О.Т.,	Лященко Н.П.,
	Маринченка В.Л.,	Онопенка В.В.,	Охрімчук Л.І.,
	Панталієнка П.В.,	Патрюка М.В.,	Пивовара В.Ф.,
	Пилипчука П.П.,	Пошви Б.М.,	Прокопенка О.Б.,
	Редьки А.І.,	Романюка Я.М.,	Сеніна Ю.Л.,
	Скотаря А.М.,	Таран Т.С.,	Терлецького О.О.,
	Тітова Ю.Г.,	Шицького І.Б.,	Школярова В.Ф.,
	Яреми А.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (далі – ПАТ «ПриватБанк») про визнання недійсним підвищення процентної ставки за договором,

в с т а н о в и в:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 травня 2007 року між ним та ПАТ «ПриватБанк» укладено кредитний договір. Банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за кредитним договором, не повідомивши його про це. Про збільшення процентної ставки за договором він дізнався в серпні 2009 року, після звернення банку до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості. На підтвердження незаконності дій банку посилався на ст. ст. 626, 651, 1056-1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) і просив визнати недійсним збільшення в односторонньому порядку річної процентної ставки за кредитним договором з 10,04% до 13,20%.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що право банку в односторонньому порядку змінювати в певних випадках розмір процентної ставки передбачене умовами укладеного між ним і ОСОБА_1 договору.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 27 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним збільшення ПАТ «ПриватБанк» з 6 жовтня 2008 року в односторонньому порядку розміру процентної ставки з 10,4% до 13,20% за кредитним договором НОМЕР_1, укладеним 29 травня 2007 року між ПАТ «ПриватБанк» і ОСОБА_1.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року відмовлено ПАТ «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження в указаній справі.

4 листопада 2011 року ПАТ «ПриватБанк»подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 651 ЦК України, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (далі – Закон №661-VI), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки за договором для перегляду ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 4 січня 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вказаним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У заяві ПАТ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав дві ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року, посилаючись на те, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 651 ЦК України, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону № 661-VI.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За ч. 1 ст. 651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, згідно з якою встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Згідно із ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Під час розгляду справи судом установлено, що 29 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПриватБанк» укладено кредитний договір НОМЕР_1. Згідно з умовами цього договору банк надав ОСОБА_1 104 тис. доларів США, з яких 80 тис. доларів США на купівлю квартири та 24 тис. доларів США на сплату страхових платежів, на строк до 28 травня 2037 року зі сплатою 0,84% на місяць за користування кредитом, що складає 10,08% на рік. Відповідно до п. 7.1 договору розмір щомісячного платежу складає 876 доларів США. Пунктом 2.3.1 договору встановлено, щобанк має право збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в разі зміни кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10%, порівняно з курсом долара США до гривні, установленим Національним банком України (далі – НБУ) на момент укладення кредитного договору; зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ); при цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. ПАТ «ПриватБанк» надав суду реєстр заказних листів від 10 жовтня 2008 року, в тому числі на адресу ОСОБА_1, на підтвердження факту направлення останньому повідомлення від 28 вересня 2008 року про збільшення процентної ставки за кредитним договором до 13,20% у зв’язку з підвищенням облікової ставки НБУ з 8,5% до 12%. Відправленням указаного листа займалося товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИН-Ц» на підставі угоди з ПАТ «ПриватБанк». Доказів вручення ОСОБА_1 цього листа банк не надав, ОСОБА_1 проти отримання повідомлення заперечував. Листом від 7 серпня 2009 року ПАТ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 про неналежне виконання останнім грошових зобов’язань за кредитним договором і наявність простроченої заборгованості, посилаючись на п. 7.1 кредитного договору, яким установлено процент за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць (або 10,08% на рік). 14 серпня 2009 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, також посилаючись на встановлену кредитним договором процентну ставку в розмірі 0,84% на місяць (або 10,08% на рік) за користування кредитом. Суд запропонував банку надати розшифрування сплачуваних ОСОБА_1 платежів із зазначенням розміру процентної ставки після направлення листа про збільшення процентної ставки, проте банк такої інформації не надав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, касаційний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанцій про те, що банк належним чином не повідомив позичальника про збільшення процентної ставки в односторонньому порядку; надані позивачем докази (повідомлення банку від 7 серпня 2009 року, позовна заява банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості) містять посилання на раніше встановлену кредитним договором процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць (або 10,08% на рік).

В основу доданих для порівняння судових рішень покладено висновок про те, що рішення банку зі збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, прийняте до набрання чинності Законом №661-VI, є правомірним, оскільки сторони передбачили це в кредитному договорі й позичальники були належним чином повідомлені про таке збільшення.

Так, у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання недійсною зміни договору й зобов’язання вчинити дії касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позову, виходив із того, що за умовами спірного договору ПАТ «ПриватБанк» мало право на підвищення процентної ставки, рішення про підвищення прийняте банком до набрання чинності Законом № 661-VI, ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про підвищення процентної ставки, що визнано сторонами в судовому засіданні (справа № 28894 св11).

У справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії суд касаційної інстанції ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову виходячи з того, що за умовами спірного договору ПАТ «ПриватБанк» мало право на підвищення процентної ставки, рішення про підвищення прийняте банком до набрання чинності Законом № 661-VI і ОСОБА_3 сплачувала проценти за новою ставкою, тобто погодилася на зміну умов договору (справа № 6-10200св11).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи те, що доводи заяви ПАТ «ПриватБанк» про перегляд рішення суду касаційної інстанції зводяться до неправильного, на його думку, визначення судами належного способу повідомлення боржника про підвищення процентної ставки за кредитом та отримання його згоди на це, тобто фактично стосуються порушень норм процесуального права щодо оцінки доказів (ст. 212 ЦПК України), підстави для перегляду судового рішення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного у задоволенні заяви ПАТ «ПриватБанк» необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 353, 355, 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України

постановив:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий	Т.Є. Жайворонок
Судді	М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік С.М. Вус Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська Л.І. Григор’єва М.І. Гриців В.С. Гуль В.І. Гуменюк М.Б. Гусак А.А. Ємець В.В. Заголдний Г.В. Канигіна М.Р. Кліменко Є.І. Ковтюк П.І. Колесник М.Є. Короткевич О.А. Коротких В.І. Косарєв О.В. Кривенда В.В. Кривенко	О.Т. Кузьменко Н.П. Лященко В.Л. Маринченко В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар П.П. Пилипчук Б.М. Пошва О.Б. Прокопенко А.І. Редька Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін А.М. Скотарь Т.С. Таран О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов І.Б. Шицький В.Ф. Школяров А.Г. Ярема

Дата добавления: 2015-11-04