16. Права обов’язки та відповідальність аудиторів.

16. Права обов’язки та відповідальність аудиторів.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудитори й аудиторські фірми мають право:
1) самостійно визначати форми і методи аудиту відповідно до законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником;
2) отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб, котрі зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога має бути офіційно засвідчена замовником;
3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників засновника;
4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей;
5) вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;
6) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Аудитором може бути громадянин України, а також згідно з Законодавством України іноземний громадянин, який має сертифікат, що визначає кваліфікаційну придатність вести аудиторську діяльність на території України і включений до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Аудитор має право вести аудиторську діяльність індивідуально або створити аудиторську фірму з дотриманням вимог цього закону та інших нормативно-правових актів. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами діяльності, крім аудиторської. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини (Ст. 5 Закону "Про аудиторську діяльність"). Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність згідно з законами України. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) передбачається умовами договору і не може перевищувати збитків, завданих замовнику в результаті невиконання або неналежного виконання аудиту, інших аудиторських послуг і, зокрема, недостовірності аудиторського висновку чи іншого документа, в якому відображені результати аудиторської перевірки. Усі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються згідно з законодавством України. Крім цього, за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді припинення дії або анулювання сертифіката, виключення аудитора (аудиторської фірми) з Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм згідно з установленим порядком.

Основними обов’язками аудитора під час підготовки до проведення інвентаризації є:

- ознайомитись з номенклатурою й обсягом товарно-матеріальних цінностей;

- виявити дорогі товарно-матеріальні цінності;

- з’ясувати, як часто проводилися інвентаризації у клієнта у звітному періоді;

Обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час проведення аудиту. Замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для виконання аудиту.
Керівництво суб'єкта господарювання відповідно до законів несе персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських та інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг. У разі виявлення фактів недостовірності або неповноти бухгалтерських документів аудитор (аудиторська фірма) зобов'язаний повідомити про це замовника не пізніше дня закінчення перевірки. Фінансова звітність суб'єктів господарювання, які згідно з законодавством зобов'язані оприлюднювати її шляхом публікації, підлягає обов'язковій аудиторській перевірці. Організація праці аудитора в загальному розумінні - це комплекс заходів, які повинні забезпечити ефективне використання робочої сили, зокрема: розстановку фахівців у процесі господарської діяльності виробництва; розподіл і кооперацію роботи; нормування і стимулювання праці; організацію робочих місць та їх обслуговування; створення нормальних умов для роботи і контроль якості роботи аудиторів тощо. Процес організації роботи аудитора потребує подальшого вивчення і дослідження.
Організація роботи аудитора включає такі етапи: розподіл і планування; нормування і стимулювання; організаційне, технічне, інформаційне обслуговування аудиторського процесу; контроль якості й облік праці аудитора; скорочення затрат праці на проведення аудиту; підготовка кадрів аудиторів. Необхідно розробити організаційні заходи для дослідження й опрацювання інформації з метою впливу на позитивні результати підприємницької діяльності, а для цього важливо передбачити спеціалізацію і кооперування, пропорційність, раціональність, тобто правильно організувати інформаційні потоки між учасниками аудиторського процесу. Розподіл і планування праці аудиторів здійснюється на підставі нормативів аудиту.

17. Прийоми і способи які застосовуються при аудиторській перевірці

В ході проведення аудиторської перевірки аудитор використовує наступні прийоми:

- інвентаризація;

- контрольні заміри;

- експертна оцінка;

- обстеження на місці та інш.

До початку інвентаризації аудитор повинен:

- перевірити робочі документи внутрішніх контрольних служб за минулий рік, обговорити з адміністрацією всі суттєві зміни в запасах, які відбулися за рік;

- обговорити з адміністрацією питання організації прове­дення інвентаризації;

- ознайомитися з номенклатурою і обсягами матеріально-виробничих запасів;

- виявити об'єкти, які дорого коштують, і методи їх обліку;

- вивчити місця збереження й оцінити умови контролю за наявністю запасів і документальної їх реєстрації.

За методом проведення аудиторська перевірка може бути:
суцільний;
вибіркової;
комбінованої;
документальної;
фактичною.
Суцільна перевірка передбачає детальне вивчення всієї сукупності первинної бухгалтерської документації, регістрів аналітичного та синтетичного обліку, змісту бухгалтерської звітності.

У ході аудиторської перевірки суцільним методом дані первинних документів зіставляються з вмістом регістрів аналітичного обліку (особових рахунків). Потім встановлюється відповідність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку. Перевіряється правильність відображення залишків за синтетичними рахунками на звітні дати у відповідних статтях балансу.

Наприклад, в кредитних установах при проведенні суцільної перевірки правильності відображення даних первинних документів за відповідними особових рахунках необхідно враховувати наступне:

суцільна перевірка не завжди проводиться зважаючи на високу її трудомісткості (у банках налічуються тисячі особових рахунків клієнтів - розрахункових, позичкових, депозитних та інших);

звірка даних аналітичного і синтетичного обліку, встановлення відповідність даних синтетичного обліку та бухгалтерської звітності здійснюється в автоматичному режимі.

Вибіркова перевірка дозволяє отримати досить точні дані про перевіреній сукупності за її відносно малої частини. При вибірковій перевірці аудитор перевіряє документацію бухгалтерського обліку організації не суцільним порядком, а вибірково, слідуючи вимогам відповідного правила (стандарту) аудиторської діяльності.

Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто представницької. Для цього можна використовувати один з наступних методів:

випадковий відбір - проводиться за таблицею випадкових чисел;

систематичний відбір - полягає в тому, що елементи відбираються через постійний інтервал, починаючи з випадково обраного числа. Інтервал будується на певному числі елементів сукупності (наприклад, вивчення кожного 20-ого документа з усіх документів даної категорії); або на вартісної їх оцінці (наприклад, відбирається той елемент, що становить сальдо або оборот, на який припадає кожен наступний мільйон рублів у сукупній вартості елемента);

комбінований відбір - представляє комбінацію різних методів випадкового і систематичного відбору.

Аудиторської організації необхідно при визначенні обсягу вибірки встановити допустимий ризик вибірки, прорахувати допустимі і очікувані помилки, відобразити в робочій документації всі стадії проведення вибірки та аналіз її результатів.

Комбінована перевірка - передбачає поєднання методів суцільний і вибіркової перевірок.

Методом суцільної перевірки проводиться аудит нечисленних операцій, пов'язаних з високим ризиком. До таких операцій в основному відносяться: валютні операції, операції з фондовими цінностями, інші.

Методом вибіркової перевірки проводиться аудит операцій, обсяг яких досить великий. До подібних операцій належать, наприклад: касові, розрахункові, господарські та інші.

Документальна (камеральна) перевірка - перевірка, обмежена вивченням документів бухгалтерського обліку (первинних і зведених) та бухгалтерської або податкової звітності економічного суб'єкта. Подібна перевірка не припускає проведення інвентаризації, усного опитування персоналу керівництва об'єкта аудиту, вона здійснюється, як правило, без виходу на перевіряється об'єкт.

Фактична перевірка здійснюється з виходом на перевіряється об'єкт або в Аудіруемое організацію.

18.Принципи аудиту.

Основні принципи аудиту:

Цілісність, об'єктивність і незалежність.

Конфіденційність.

Майстерність і компетентність.

Документування.

Планування.

Одержання аудиторських свідчень.

Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.

Суттєвість.

Аудиторський висновок і складання звіту.

Зміст принципу цілісності, об'єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути відвертим, чесним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об'єктивність. Йому має бути притаманне безстороннє відношення до об'єкта перевірки, а також до клієнтів.

Принцип конфіденційності вимагає нерозголошення інформації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податкового законодавства.

Аудит повинні здійснювати особи з відповідним професійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиюванні. Законом України «Про аудиторську діяльність» обумовлено, що аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. Право на одержання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах обліково-економічного профілю.

Важливим принципом аудиту є документування аудиторських процедур як доказ виконання аудиту. Робочі документи є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для контролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адекватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок.

До робочих документів належать: документи постійного зберігання (інформація про клієнта, результати аудиту за минулий рік, програми аудиту, довідкова інформація для планування, копії засновницьких документів, контрактів, описи видів цінних паперів та ін.), наявність яких дає можливість аудитору сконцентрувати увагу лише на аналізі змін клієнта у поточному році; робочі документи поточного року (робочий пробний баланс, протоколи або виписки з них зборів ради директорів, результати зустрічей і дискусій з керівництвом, фахівцями підприємства-клієнта, підтверджуючі тести, зібрані свідчення у вигляді робочих відомостей, таблиць, розрахунків, зроблених на їх основі висновків). Важливе значення має розробка і використання стандартизованих робочих паперів. Це сприятиме впровадженню комп'ютеризації процесу аудиту, алгоритмізації аудиторських процедур.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно і своєчасно провести аудит. Метою планування, крім основного завдання — провести перевірку ефективно і в строк, є: визначення очікуваного рівня довіри до даних обліку; порядок координації дій, причетних до аудиту осіб, викладення у вигляді програми характеру, строків і глибини аудиторських процедур. Одним із основних є принцип одержання аудиторських доказів (свідчень) у результаті незалежних (самостійних) аудиторських процедур, що дозволяють аудитору скласти обгрунтований висновок про достовірність фінансової звітності. Аудиторські процедури проводять для одержання доказів про повноту, точність і об'єктивність даних обліку та звітності.

Аудитор повинен глибоко вивчити систему обліку і внутрішнього контролю, на які він має опиратися при визначенні обсягу і напрямів аудиту та аудиторських процедур. Якщо, наприклад, аудитор переконався, що інвентаризація проводилась не формально, а відповідно до прийнятого порядку, то вік може не проводити її, а довіритись даним результатів інвентаризації. При позитивній оцінці ведення обліку відповідних господарських операцій, внутрішнього контролю незалежні аудиторські процедури будуть виконуватись у меншому обсязі.

Принцип суттєвості випливає з того, що аудитор перевіряє фінансову інформацію вибірково. Тому він повинен вміти вибрати найбільш вагомі господарські факти, на підставі яких буде грунтуватись висновок аудитора.

На завершальній стадії аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для того, щоб сформувати аудиторський висновок про достовірність фінансової інформації. Такий аналіз і оцінка стосуються того, що ^

фінансова інформація була підготовлена на основі даних бухгалтерського обліку відповідно до прийнятої облікової політики;

фінансова інформація подана згідно із діючим законодавством;

Дата добавления: 2015-11-04