50. Ри́би— парафілетична група водних хребетних тварин, зазвичай холоднокровних із вкритим лусками тілом та зябрами, наявними протягом всього життя. Активно рухаються за допомогою плавців (часто видозмінених) або руху всього тіла. Риби поширені як в морських, так і в прісноводних середовищах, від глибоких океанічних западин до гірських струмків. Риби мають велике значення для всіх водних екосистем як складова харчових ланцюгів та велике економічне значення для людини через споживання їх у їжу. Люди як виловлюють диких риб, так і розводять їх у створених з цією метою господарствах. Річковий окунь, або звичайний окунь - риба роду прісноводних окунів сімейства окуневих загону.Річковий окунь широко поширений в прісних водоймах Європи та Північної Азії (до басейну Колими на сході і водойм північних районів Ірану та Афганістану на півдні), завезений в Африку, Австралію і Нову Зеландію. Раніше вважалося, що ареал річкового окуня включає і водойми Північної Америки, які за сучасними уявленнями населяє самостійний вид жовтий окунь.Річковий окунь відноситься до хижим рибам: в раціоні дорослої окуня значну частку займають інші прісноводні риби. Річковий окунь вважає за краще дотримуватися рівнинних водоймищ, його можна зустріти в річках, озерах, ставках, водосховищах і навіть в менш солонуватих ділянках морів. Нерест у річкового окуня відбувається ранньою весною, самка окуня відкладає ікринки в формі довгої студенистой стрічки. Окунь - популярний об'єкт любительського рибальства, в окремих водоймах має важливе промислове значення
51. Кісткові риби— за застарілою (традиційною) класифікацією клас риб, що поділявся на підкласи (зараз — класи) лопатеперихі променеперих риб. За сучасною класифікацією представники цієї групи разом із чотириногими складають кладу.Група охоплює близько 18 тис. видів (95% від загальної кількості видів риб). У хребті переважає кісткова тканина, тільки у найпримітивніших видів — хрящовий скелет на вапняковій основі. Представники мають парні кінцівки (плавники). Рот цих риб утворено хапаючими щелепами із зубами, зябра розташовані на зябрових дугах з внутрішньою скелетною опорою, ніздрі парні.
Хрящові риби— клас хребетних. Відомі із середнього девону. Довжина від 6 см до 20 м. Кістяк хрящовий, часто затверділий Тіла хребців і ребра є або відсутні. Шкірних кісток немає. Луска, якщо є, плакоїдна. Лопасті плавців підтримуються еластиновими нитками. 5—7 зябрових щілин, що відкриваються назовні, в деяких 4 щілини, прикриті шкірною складкою. Плавального міхура немає. Кишечник зі спіральним клапаном; в серці є артеріальний конус. Анальний і сечостатевий отвори біля основи черевних плавців. Запліднення внутрішнє. Статеві органи в самців (птеригоподії) парні, розвиваються з черевних плавців. Живородні (рідко), яйцеживородні або відкладають великі яйця. Осмотичний тиск внутрішнього середовища в хрящових риб забезпечується головним чином за рахунок сечовини, розчиненої в крові. Порожнинні рідини гіпертонічні стосовно навколишнього середовища. При перенесенні хрящових риб в прісну воду осмотичний тиск крові й інших порожнинних рідин падає і вони швидко гинуть. Прісноводні хрящові риби для збереження високого осмотичного тиску виділяють велику кількість сечі. 2 сучасних підкласи — пластинчатозяброві і суцільноголові; близько 140 сучасних родів і близько 630 видів. Живуть в морі.
52. Аналізуючи господарське значення, звернути увагу на продукти, які одержують із риб (м’ясо, ікра, вітаміни, промислова сировина тощо). Показати значення риб для боротьби із заростанням водойм, з личинками кровосисних комах, розповісти про спортивне рибальство й утримання риб в акваріумах. Як негативні ознаки групи розглянути риб як проміжних хазяїв паразитичних червів, звернути увагу на наявність отруйних риб і хижих риб, що нападають на людей. Ви знаєте, що 3/4 нашої планети вкриті водою. Можна сказати, що на всій цій території панують риби.У водних екосистемах риби — основні споживачі органічної речовини, найважливіші ланки харчових ланцюгів.У різних країнах у раціоні людини риба займає від 17 % до 85 %.Риба — цінний продукт харчування, джерело білка. Крім того, з риби людина отримує риб’ячий жир, багатий на вітаміни А і D, рибний клей, рибну муку, яка використовується на корм худобі.Серед риб є отруйні види, деякі види риб є проміжними хазяями паразитичних червів, небезпечних для людини (котячий сисун, стьожак широкий).
53. Земново́дні або амфібії (Amphibia) — найменший за кількістю видів (близько 6 тисяч[1]) клас наземних хребетних (Tetrapoda). В Україні мешкає 20 видів. У процесі еволюції були першими наземними хребетними. Якщо з неживої жаби зняти шкіру, то безпосередньо під нею ми побачимо м'язи тулуба і кінцівок. Вже поверховий огляд м'язової системи ясно вказує на її зв'язок з пересуванням жаби під землі. На противагу рибам в жаб особливо добре розвинені м'язи кінцівок. Одночасно у зв'язку зі значним ускладненням рухів зникає м'язова сегментація.У порівнянні з рибами туловищние м'язи в жаб розвинені слабко. Ці тварини пересуваються за допомогою кінцівок, окремі м'язи яких закінчуються сухожиллями, що прикріпляються до кісток.Як м'яз жаби прикріплюється до кісток, краще за все розглянути на прикладі великої м'язи задньої кінцівки - литкового м'яза, що, зв'язуючись з сусідніми кістками, діє як згинач і розгинач кінцівок.Якщо видалити з тіла м'язи, то можна розглянути особливості будови жаби (скелета), що складається з трьох відділів: скелет тулуба, основою якого є хребетний стовп, череп і скелет кінцівок.
54. Розмноження та розвиток земноводних, як і в риб, відбуваються у воді. Земноводні - роздільностатеві тварини, яким здебільшого притаманне зовнішнє запліднення. Протоки статевих залоз у земноводних відкриваються в клоаку. З настанням весни земноводні прокидаються від зимового заціпеніння та починають шукати водойми, які швидко прогріваються сонячним промінням. Навесні ви часто чули гучний «жаб'ячий спів». Річ у тім, що в самців деяких видів жаб у кутках ротової щілини розвиваються особливі парні мішки – резонатори. Вони можуть роздуватися, підсилюючи звуки. У такий спосіб самці жаб сповіщають про свою присутність. Самки жаб відкладають у воду дозрілі ікринки, а самець випускає на них рідину, що містить сперматозоїди. Через деякий час зовнішня оболонка ікринок набрякає і збільшується за об'ємом. Набряклі драглисті оболонки допомагають ікринкам утримуватися біля поверхні води, де вища температура. Вночі, коли температура знижується, в кладках завдяки драглистим оболонкам температура продовжує залишатися на декілька градусів вищою, ніж у воді. Верхня частина яйця всередині прозорої оболонки містить темний пігмент, а нижня - світла.
55. Плазуни́, або рептилії (лат. Reptilia) — традиційний клас хребетних тварин, частина клади зауропсидів. Представники класу не створюють клади і тому сучасні кладистичні класифікації не розглядають плазунів як окремий таксон[1], хоча згідно з іншими класифікаціями він ще не відмінений. Представники групи — холоднокровні тварини з розмірами тіла від декількох сантиметрів до 10 м. Ящірка прудка або звичайна ящірка - лат. lacerta agilis, відноситься до типу плазуни, представник підряду ящірки.Будова ящірки прудкої. Хребетний стовп ящірки складається з багатьох хребців, вельми рухливо з'єднаних між собою.Череп, рухомо з'єднується з хребетним стовпом, але за допомогою лише одного відростка.Скелет ящірки прудкої відрізняється тією особливістю, що в ньому добре розвинені ребра, які утворюють грудну клітку. Вона має велике значення для дихання повітрям. Володіючи грудною кліткою, звичайні ящірки вже не заковтують повітря, як це роблять земноводні, у них процес дихання відбувається так: піднімаючи ребра грудної клітини, вони набирають у легені повітря, а, опускаючи їх, виштовхують його.Легкі ящірки прудкої розвинені краще розвинені, ніж в жаб, вони мають вигляд об'ємистих мішків і розташовані за серцем з обох сторін. Їх стінки мають дрібнопористий будову, що значно збільшує їхню внутрішню поверхню, а безліч кровоносних капілярів, які пронизують кожну клітинку, забезпечують краще поглинання з повітря кисню.
56. Колись плазуни були дуже чисельною та різноманітною групою. На даний час рептилії посідають скромне місце і по чисельності, і по різноманітності. В пустелях, де їх чисельність велика, плазуни відіграють значну роль в біоценозах. Плазуни слугують їжею для різноманітних груп хребетних тварин. Більшість представників ряду Лускатих знищують значну кількість шкідників сільського господарства: змії – гризунів, ящірки – комах. Зміїну отруту використовують в медицині. З неї виготовляють сироватки проти укусів змій, лікувальні препарати для лікування ревматизму, радикуліту, кровоспинних засобів та ін. Використовують плазунів також як джерело промислової сировини. Особливо цінною вважають шкіру крокодила, з якої виготовляють взуття, валізи та інші речі. Деякі види змій, черепах, крокодилів та їх яйця вживає в їжу і людина. В деяких країнах черепах розводять на фермах, оскільки їхнє м’ясо має гарні смакові якості. Промисел яєць черепах досягає значного рівня в період їх розмноження. З яєць черепах виготовляють олію. Плазунів часто тримають в тераріумах.
57. Тіло голуба поділяється на такі самі відділи, як і тіло плазунів,— голову, шию, тулуб і кінцівки. Голова в птаха невелика, округлої форми, з витягнутим уперед досить довгим і тонким дзьобом, покритим роговим чохлом. Дзьоб складається з двох частин: верхньої — наддзьобка і нижньої — піддзьобка. В основі наддзьобка відкриваються ніздрі. З боків голови містяться великі круглі очі, трохи нижче й позаду них під пір’ям сховані вушні отвори. Шия в голуба рухлива, завдяки чому птах може не тільки спритно збирати корм та озиратися на всі боки, а й чистити дзьобом пір’я черевця, крил, спини й хвоста. За допомогою передніх кінцівок — крил — голуб літає, їх поверхні підтримують птаха в повітрі.
Риси пристосованості до польоту:
- обтічна форма тіла;
- наявність крил;
- наявність пір’яного покриву;
- компактний скелет із порожнинами у кістках;
- наявність кіля;
- відсутність зубів;
- наявність легеневих та повітряних мішків;
- розвинений мозочок, що дозволяє складні характери рухів;
- відсутність сечового міхура;
- вкорочений кишечник;
- відсутність правого яєчника у самок.
58. Порожнина тіла птахів майже повністю захищена грудною кліткою і широким тазом. У ній містяться внутрішні органи.Органи травлення. Кістки щелеп укриті зовні роговими чохлами, які утворюють дзьоб. Дзьоби в птахів бувають різні за розміром й формою, залежно від їжі та прийомів її здобування. Зубів у птахів немає, їжу вони ковтають цілою, але якщо шматок надто великий, то птах відщипує шматочок дзьобом. Стравохід може дуже розтягатися. Крім того, деякі птахи набивають його до самого верху, не відчуваючи при цьому ніяких незручностей. У багатьох птахів (наприклад, у голубів) наприкінці стравоходу є розширення — воло, у якому вони зберігають запас їжі. Шлунок складається з двох відділів. У першому з них — залозистому — їжа обробляється шлунковим соком і розм’якшується. Другий відділ — м’язовий — має товсті стінки, між якими їжа перетирається. Цьому сприяють дрібні камінці, що проковтує птах. Травлення відбувається швидко, навіть у птахів, які живляться жорсткими сухими зернами. Воно триває не більше 2-3 годин. Це пояснюється тим, що підтримання сталої високої температури тіла і польоти потребують багато енергії. Унаслідок цього птахи їдять часто і взагалі більшу частину часу проводять у русі, шукаючи собі їжу. Кишечник закінчується клоакою. Сюди відкриваються вивідні ходи органів розмноження й сечоводи, якими надходять продукти виділення з нирок — кашкоподібна сечова кислота.
59. За кількістю видів птахи поступаються лише кістковим рибам. Різноманітні й їхні середовища мешкання: вони поширені в лісах, парках, садах, на луках, у степах, преріях, біля водойм. Представників рядів Соколоподібні та Совоподібні об'єднує те, що вони живляться майже виключно тваринною їжею. Але якщо Соколоподібні активні вдень, то Совоподібні - уночі.Чотири ряди птахів - Страусоподібні, Нандуподібні, Казуароподібні та Ківіподібні - включають представників, нездатних до польоту. Ці птахи пересуваються по землі бігом або крокуючи. Крила та грудні м'язи в них розвинені слабко. Кіля немає. Натомість задні кінцівки довгі й міцні. ПташЗавдяки своїй дуже великій кількості й різноманітній діяльності птахи відіграють у природі досить значну роль. Підраховано, що на земній кулі живе близько 100 млрд. птахів. Усі вони щодня з’їдають велику кількість рослинної і тваринної їжі й цим самим істотно впливають на живу природу, особливо на чисельність комах і дрібних гризунів. Нерідко птахи самі стають їжею для інших тварин. Таким чином птахи є важливою ланкою в ланцюгу живлення живих організмів.Птахи сприяють розповсюдженню насіння. Вони скльовують соковиті плоди горобини, бузини, брусниці, черемхи, чорниці та багатьох інших рослин і, перелітаючи з місця на місце, викидають разом із послідом непошкоджені насінини. Саме завдяки птахам важкий плід дуба — жолудь — опиняється далеко від свого дерева. Сойки та інші птахи, які живляться жолудями, переносять їх на велику відстань і часто гублять. Колібрі й нектарниці, живлячись, подібно до багатьох комах, квітковим нектаром, запилюють квітки деяких тропічних рослин. енята - виводкового типу. Мешкають на відкритих просторах з розрідженою рослинністю.
60. Умови життя птахів, як і інших тварин, змінюються залежно від пори року, коли змінюються не лише погодні умови, а й кормова база. У річному циклі птахів можна виділити такі періоди: підготовка до розмноження, виведення пташенят, линяння, підготовка до зимівлі та зимівля. Під час підготовки до зимівлі птахи інтенсивно живляться. Внаслідок цього в них накопичується запас жиру, потрібним для міграцій і зимівлі. Зимують птахи по-різному. Так, горобці, сороки, сірі куріпки, тетеруки, глухарі залишаються на одному і тому самому місці. Такі види птахів називають осілими. Перелітні птахи здійснюють щорічні тривалі перельоти міграції: вони відлітають з місць гніздування на зимівлю, а навесні повертаються назад (ластівки, солов'ї, гуси, крижень тощо). Місцями гніздування вважають ті території, де птахи розмножуються, а місцями зимівлі - ті, де завершується їхня осіння міграція. Перелітні птахи зазвичай мають певні терміни прильоту до місць гніздівлі та відльоту на зимівлю й сталі маршрути перельотів. Кочові птахи (сойки, дятли, синиці тощо) можуть переміщуватись у пошуках їжі, не віддаляючись на значні відстані від місць гніздівлі. Поділ птахів на перелітних, кочових й осілих досить умовний. Так, качки-крижні за умов теплої зими, коли водойми не замерзають, можуть не відлітати на південь і залишатись зимувати в Україні.
61. Ссавці (Mammalia) — клас теплокровних хребетних тварин, які характеризуються високим розвитком кори великих півкуль головного мозку, наявністю молочних залоз та волосяного покриву. Ссавці опанували усі середовища життя включаючи водне і повітряне. Шкіра ссавців досить еластична і має складну будову. У ній звичайно добре розвинені різні типи залоз: погоні, сальні, молочні, пахучі. Потові залози відкриваються на поверхню шкіри. Вони беруть участь у регуляції температури тіла та у виведенні продуктів обміну речовин. Температура тіла тварини знижується завдяки випаровуванню поту з його поверхні, що дає змогу уникати перегрівання. Секрет сальних залоз змащує волосся та поверхню шкіри, запобігаючи їхньому зношуванню та намоканню. Важлива роль у спілкуванні особин одного виду належить виділенням пахучих залоз. За їх допомогою тварини мітять свою територію: так інші особини виду дізнаються, що певна ділянка вже зайнята. За допомогою виділень пахучих та інших залоз малята знаходять шлях до гнізда або ж батьки розшукують своє потомство. Але найважливішими для ссавців є молочні залози. Виділенням цих залоз - молоком - ссавці вигодовують своїх малят. За рахунок верхнього шару шкіри у ссавців утворюються різні похідні: волосся, кігті, нігті, копита, роги тощо. Волосяний покрив складається з волосків різних типів. Є волоски товсті та пружні. Вони мають назву остьові і виконують захисну функцію. Їхнє забарвлення зумовлене особливими барвниками - пігментами. Коротке і м'яке пухове волосся - це підшерстя. Воно утримує в собі прошарок повітря, що дає змогу зберігати тепло тіла.
62.Ссавці є дуже різноманітними.Вони поділяються на такі ряди:
Підклас Яйцекладні або Першозвірі;
Ряд Однопрохідні;
Підклас Звірі;
Інфраклас Нижчі Звірі;
Ряд Сумчасті;
Інфраклас Плацентарні або Вищі Звірі;
Ряд Комахоїдні;
Ряд Неповнозубі;
Надряд Архонти;
Ряд Шерстокрилі;
Ряд Рукокрилі;
Ряд Примати;
Надряд Гризуни;
Ряд Гризуни, або двопарнорізцеві;
Ряд Зайцеподібні, або однопарнорізцеві;
Надряд Хижі;
Ряд Ящери;
Ряд Хижі;
Ряд Ластоногі;
Надряд Унгуляти;
Ряд Китоподібнi;
Ряд Сирени;
Ряд Хоботні;
Ряд Дамани;
63. Значення ссавців у житті людського суспільства досить різноманітне. Це визначається, з одного боку, достатком і різноманітністю видів звірів, з іншого боку — різноманітністю господарської діяльності людини.Оцінка значення ряду видів іноді зустрічається з труднощами, пов’язаними з тим, що один і той же вид у різних природних і господарських обставинах відіграє різну роль. Багато видів дрібних гризунів шкідливі для польових культур. Місцями вони заважають лісонасадженню. Разом з тим ними живляться хутрові хижаки, хутро яких являє собою велику товарну цінність.Лісові мишоподібні гризуни складають основу кормового благополуччя для таких коштовних звірів, як, наприклад, соболь, куниця, норка, колонок. Але у відомій ситуації вони становлять небезпеку для здоров’я людини як носії інфекцій.Поблизу посівів, безсумнівно, шкідливі ховрашки й полівки. Вони шкодять посівам на різних стадіях їх зростання: поїдають висіяні зернини, псують сходи, знищують насіння дозрілих рослин. Сліпаки, цокори, місцями водяні полівки й кроти, викидаючи при спорудженні нір землю на поверхню, утруднюють сінокосіння.Деякі ссавці, в основному гризуни, мають істотне епідемічне значення, тому що є носіями й переносниками небезпечних для людини захворювань. Бабаки, ховрашки, піщанки, пацюки — бацилоносії й розповсюджувачі страшного захворювання людей — чуми. Чумні палички передаються людині при безпосередньому контакті або через бліх, що живляться на хворих звірятках.З іншого боку, диких ссавців добувають для одержання різноманітних продуктів, а також проводять на них спортивне полювання.Приручення й одомашнювання ссавців почато ще в далекій давнині. Повністю одомашнені види добре підкоряються людині й вільно розмножуються в неволі. Наприклад, собака, кінь, рогата худоба й багато інших.Більшість домашніх звірів утворює велику різноманітність порід, відмінних не тільки за зовнішнім виглядом, але й за господарським використанням.
64. Охорóна твар́инного свíту включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання об'єктів тваринного світу. За тривалий час існування нашої планети зникло назавжди багато живих істот, проте в наші дні це небезпечне явище прискорилося. Вважають, що вид перебуває у небезпеці, коли загальна кількість особин менша ніж тисяча або народжується менше особин, ніж помирає. За підрахунками вчених, щодня на нашій планеті вимирає один вид рослин чи тварин. «Книгою тривоги і надії» називають Червону книгу. Червона книга України містить відомості про рідкісні та зникаючі види тварин, рослин і грибів, поради щодо їхнього примноження. До Червоної книги України щонайперше потрапляють види, яким загрожує вимирання, тобто повне зникнення. Їх називають зникаючими, або вимираючими. Серед рослин такими є підсніжник білосніжний, конвалія, первоцвіт, крокус, цибуля ведмежа, зозулині черевички та інші. До Червоної книги потрапили всі види ковили - рослини, яка з давніх-давен була окрасою українських степів. Та після того як людина розорала їх, ковила приречена на вимирання. З тварин до Червоної книги занесені лосось чорноморський, коник морський чорноморський, жаба прудка, гадюка степова, саламандра плямиста, сокіл-сапсан, дрохва, заєць білий, борсук, видра річкова, їжак вухатий, рись звичайна, зубр та інші. До Червоної книги України занесені ще й види, які мешкають лише в певному регіоні України і ніде більше в світі. Тому наша держава несе відповідальність за їхнє збереження перед всією планетою.
65. Ткани́на — сукупність клітин, не обов'язково ідентичних, але спільного походження, що разом виконують спільну функцію. Тканинний рівень — це рівень клітинної організації, проміжний відносно клітин та усього організму. Органи утворюються функціональним об'єднанням тканин одного чи кількох видів.Вивченням тканин займається наука гістологія, або ж, у зв'язку із захворюваннями, гістопатологія. До набору класичних матеріалів та інструментів для дослідження тканин входять парафіновий блок, у який вводиться тканина для фіксації і зручності одержання зрізу, гістологічний барвник та оптичний мікроскоп. За останні десятиліття розвиток електронної мікроскопії, імунофлюоресценції та використання заморожених зрізів тканин уможливив детальніше візуальне дослідження тканин. Ці інструменти дозволяють спостерігати звичайний вигляд здорових і уражених тканин, цим самим суттєво покращуючи клінічне діагностування та прогнозування. Ці досягнення використовує сучасна медицина, зокрема у хірургії — гістологічне дослідження є базовим для тканинної діагностики пухлин, інших паталогічних станів.До людських тканин відносять:сполучну,епітеліальну,кісткова,хрящова,жирова,м’язова і нервова.
66. Кістки (кістка — лат. os) — органи в хребетних тварин, які входять до опорно-рухової системи і складаються з кісткової тканини. З кісток складається скелет. Характеризується високою твердістю, значним вмістом мінеральних речовин і своєрідною мікроструктурою. Структурна одиниця кістки - остеон, з остеонів складаються кісткові трабекули, де є трабекулярна порожнина і там поміщується кістковий мозок. До складу кі́стки входять і органічні, і неорганічні речовини; чим молодша тварина, тим більший вміст перших; тому, кістки молодих тварин пружні і м'які, а кістки старих — тверді та крихкі. Відношення між обома складовими різне у всіх груп хребетних; наприклад, в кістках риб, а особливо глибоководних вміст мінеральних речовин відносно малий, і вони відрізняються мякою волокнистою будовою.
67. Скелет (від грец. skeleton — висохлий, висушений) є комплексом кісток (os, ossis), які виконують опорну, захисну, локомоторну функції. До складу скелета входять більше 200 кісток, з них 33—34 непарні. Скелет умовно підрозділяють на дві частини: осьовий і додатковий. До осьового скелета відноситься хребетний стовп (26 кісток), череп (29 кісток), грудна клітка (25 кісток); до додаткового — кістки верхніх (64) і нижніх (62) кінцівок. Кістки скелета є важелями, що приводяться в рух м'язами. У результаті цього частини тіла змінюють положення по відношенню один до одного і пересувають тіло в просторі. До кісток прикріпляються зв'язки, м'язи, сухожилля, фасції. Скелет утворює вмістища для життєво важливих органів, захищаючи їх від зовнішніх дій: в порожнині черепа розташований головний мозок, в хребетному каналі — спинний, в грудній клітці — серце і великі судини, легені, стравохід тощо, в порожнині тазу — сечостатеві органи. Кістки беруть участь в мінеральному обміні, вони є депо кальцію, фосфору тощо. Жива кістка містить вітаміни A, D, С та інші.Кістки утворені кістковою тканиною, що складається з клітин і щільної міжклітинної речовини. Міжклітинна речовина на 67 % складається з неорганічних речовин, в основному із сполук кальцію і фосфору. Кістка витримує великі навантаження на стиснення і на злам. Це обумовлено особливостями її будови. Розрізняють компактну (щільну) і губчасту кісткову речовину. Компактна речовина утворена щільно прилеглими кістковими пластинками, які формують складно організовані циліндрові структури. Губчаста речовина складається з щаблин (балок), утворених міжклітинною речовиною і розташованих дугоподібно, відповідно напрямам, за якими кістка випробовує тиск сили тягаря і розтягування м'язами, що прикріпляються до неї. Циліндрова будова щільної речовини і складна система щаблини губчастої речовини кістки робить її міцною і пружною. У трубчастих кістках підвищенню їх міцності служать і відмінності в структурі по напряму від центру до кінців. Трубчаста кістка в центрі відрізняється більшою твердістю і меншою еластичністю, ніж на кінцях. У напрямку до суглобової поверхні структура трубчастої кістки міняється від компактної до губчастої. Така зміна будови забезпечує плавну передачу напруги від кістки через хрящ на поверхню суглоба.
68. З'єднання кісток бувають неперервні, або нерухомі чи малорухомі (без щілин), і переривчасті, або рухомі (з порожнинами між кістками). Є й проміжні форми з'єднання — напівсуглоби (наприклад, з'єднання тазових кісток між собою). Неперервно кістки з'єднуються зрощенням (наприклад, кістки таза), зв'язками (хребці), хрящем (ребра) або швами.
З’єднання кісток поділяються на:
неперервні; перервні; напівперервні.
Суглоб — рухоме з'єднання кісток скелета, розділених щілиною. Переривисте з'єднання дозволяє кісткам, що зчленовуються, здійснювати рухи один до одного за допомогою м'язів. Суглоби розташовуються в скелеті там, де відбуваються виразно виражені рухи: згинання і розгинання, відведення і приведення, обертання. Як цілісний орган, суглоб бере важливу участь в здійсненні опорної і рухової функцій. Всі суглоби діляться на прості, утворені двома кістками, і складні, такі, що є Кістки скелета сполучаються різними шляхами. Є дві основні групи сполучень: синартрози і діартрози. Діартрози – це рухомі порожнинні сполучення кісток, які називаються ще суглобами. У суглобі відрізняють основні і обов'язкові для цього частини: суглобову сумку або капсулу, поверхні кісток, які зчленовуються.
69. М'язи, або мускули (musculi), — органи тіла тварин і людини, що складаються з м'язової тканини, здатної скорочуватися під впливом нервових імпульсів. М'язи як активна частина опорно-рухової системи виконують функцію руху. Вони здійснюють дихальні рухи, рухи очей, ковтання, забезпечують міміку й утворення звуків. М'язи разом із скелетом надають форму тілу, утримують його в рівновазі і переміщають у просторі.Кожний скелетний м'яз складається з м'язових пучків, покритих однією загальною гладкою сполучнотканинною оболонкою. Між м'язовими пучками розташовані кровоносні судини і нерви. М'язові пучки у свою чергу утворені поперечно-полосатими м'язовими волокнами. М'язові волокна є циліндровими структурами з великою кількістю ядер, розташованих по периферії. Характерна ознака скелетних м'язових волокон — їх поперечна покресленість, тобто регулярна змінюваність темних і світлих дисків по довжині волокна. У кожному м'язі розрізняють частину, що скорочується, — м'язове черевце (тіло) і частину, що не скорочується, — сухожилля (tendo), за допомогою якого м'язи прикріпляються до кісток. Сухожилля мають велику міцність. Скелетні м'язи обома кінцями прикріпляються до кісток, що забезпечує рух частин тіла. Тільки мімічні м'язи прикріплені одним кінцем до кістки, а другим — до шкіри.
70. Фізичні вправи сприяють правильному формуванню м’язів і скелета, особливо в період інтенсивного росту і розвитку м’язів (14-18 років), коли йде формування опорного апарату. Так, правильна постава не дається людині від народження, а набувається ним у дитинстві, в юності. У цей період особливо важливо стежити за своєю поставою, позою за столом, партою, так як у дитини, що сидить або працює у будь неправильній позі, може викривити хребет. І це може стати причиною розвитку таких хвороб, як сколіоз, лордоз, кіфоз. У дитячому віці, якщо дитина носить тісне взуття або на високих підборах, то це може викликати неправильний розвиток стопи — плоскостопість. Фізичні вправи, що проводяться з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей і підлітків, сприяють усуненню плоскостопості та порушення постави, які можуть бути викликані захворюванням скелета, малою рухливістю, слабким розвитком м’язів, неправильним сидінням за столом, носінням тяжкості в одній руці і т. д. Відповідні фізичні вправи, наприклад, балансування з м’ячем на голові, плавання, зміцнюють м’язи хребта і сприяють виробленню у дітей та підлітків гарної постави.Фізичні вправи сприяють формуванню здорового, сильного, витривалого людини з правильним статурою і гармонійно розвиненою мускулатурою, активного і корисного члена суспільства.
71.К ров — це рідка сполучна тканина, що складається з рідкої міжклітинної речовини — плазми (50–60 %) і формених елементів (40–45 %) — еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів.Плазма містить 90–92 % води, 7–8 % білків, 0,12 % глюкози, до 0,8 % жирів, 0,9 % солей. Найбільше значення мають солі натрію, калію та кальцію. Білки плазми виконують такі функції: підтримують осмотичний тиск, водний обмін, надають крові в’язкості, беруть участь у зсіданні крові (фібриноген) та реакціях імунітету (антитіла). Плазма, в якій відсутній білок фібриноген, називається сироваткою.Крім зазначених вище компонентів, у плазмі містяться амінокислоти, вітаміни, гормони.
Еритроцити — це червоні без’ядерні кров’яні тільця, що мають вигляд двоввігнутого диска. Така форма збільшує поверхню еритроцитів, а це сприяє швидкому і рівномірному проникненню кисню через їх оболонку. В еритроцитах міститься специфічний пігмент крові — гемоглобін. Еритроцити утворюються в червоному кістковому мозку. У 1 мм3 крові є близько 5,5 млн еритроцитів. Функція еритроцитів — транспорт О2 і СО2, підтримання сталості внутрішнього середовища організму. Зменшення кількості еритроцитів і зниження вмісту гемоглобіну призводить до розвитку недокрів’я.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 21 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |