Витяги з книги „Мага віра”, Лева Силенка, 1979 рік видання (стор.1068-1074)

Витяги з книги „Мага віра”, Лева Силенка, 1979 рік видання (стор.1068-1074)

23. ЩО ОЗНАЧАЮТЬ ПРІЗВИЩА БОГІВ І ВІДОМИХ ЛЮДЕЙ? Хмельницький — син Хмеля, або той, що походить з селища Хмелі, Хмельники. Шевченко — син шевця. Франко — син Франка. Лисенко — син Лисого.

Прізвище "Ґаутама" (і про це я вже говорив) постало з слів "Кутама", які означають "корови темні". Гаутама — родинне прізвище Будди. Будда — слово українське (санскритське) — значить "Буджений", "Пробуджений".

Прізвище (ім'я) "Зороастр" (і про це я вже говорив) постало з двох слів: "зарта" значить "жовта" і "аостра" значить "верблюд". Зороастр — Жовтий, або Золотистий верблюд. Є також твердження, що Зороастр значить "Сторож жовтавих верблюдів". Перси вимовляють "Зарадушт" і "Зардушт".

Мойсей — Витягнутий з води. Ісус (ім'я в християнського Бога жидівське) в жидів дуже поширене, жиди кажуть "Яшуя", "Ягвешуа", що значить "Охоронений Єговою". Греки ім'я Яшуя вимовили, як Ісус. Коли б сам Яшуя почув, що греки його ім'я так спотворили, може б справедливо був обурений. Був обурений Святослав, почувши, що греки його ім'я вимовили по-грецькому "Свинтослаф". Христос — значить Помазаний.

Є міркування, що з слова "весе" постало слово "вессинґ"; з "вессинг" — Вессенгтон (Вашінгтон). Не можна погодитися з твердженням тих науковців, які вважають, що прізвище "Вашінгтон" постало з слів "вашінґ плейс".

Ніколи між науковцями не затихнуть суперечки під час визначення тих чи інших наукових, історичних чи філософських істин. Чому? Тому, що в науковців є різні погляди, переконання, школи, і під час дослідів вони користуються різними джерелами. І, очевидно, що той, хто прагнутиме мої твердження знецінити, буде осуджувати ті джерела, з яких я черпав доводи. Вважаю, що джерела, якими я користуюся, всебічно об­грунтовані. Приятелі, які ставляться до мене з довір'ям, особисто в цьому вже переконалися.

Зі слів "тру мен", що означають "чесний слуга", постало прізвище Труман. Мек Артур — син Артура. Прізвище "Айзенгавер" значить "шахтар копальні залізної руди".

Прізвище "Лінкольн" постало з слів "лайк колони". Власник фарми чи поля біля своєї хати любив плекати рожі. З данських (Данія) слів "де розе фелд" постало прізвище "Рузвельт".

Офіційні імена — прізвища Вінстона Черчіля такі — Вінстон Леонард Спензер Чорчіль. Слово "чорчіль" значить "той, що живе біля церкви".

Вдова Шіклгрубер мала малолітнього сина, як одружилася з Йоганом Гіедлером, Йоган Гіед-лер дав своє прізвище малому Шіклґруберові і тому він став Гіедлером, і ось цей Гіедлер (Шіклгрубер) є батьком Адольфа Гітле-ра, отже правдиве прізвище Гітлера є Шіклгрубер.

24. ЯК ВИНИКЛИ НАЙВИЗНАЧНІШІ ПРІЗВИЩА МОСКОВСЬКІ? Знаємо, що тоді, коли могутня Золота орда поділилася на малі ворогуючі орди, сила монгольських завойовників упала. Монгольські воєначальники посварилися під час поділу данини. Монголи почали тікати від монголів. Постає дивне явище — Київ покорений монголами лякає монголів. Вони не відважуються по-селюватися у Києві. Вони знають, що кияни не люблять їх. Чому?

Склад душі монгола і склад душі киянина — два протилежні світи, їм тяжко між собою знайти спільну мову, спільне розуміння життя.

І в Москві вирішили поселитися найвизначніші монгольські воєначальники Багрі Мурза, Тімі-ра Ґаза, Кара Мурза, Бі Бек, Бул-гак, Бахмет, Нара, Нар Бек. Вони стали архітектами Московської держави. З їхніх родів вийшли майстри "Височайшого двора".

Виникає питання: чому прізвища славних монголів-архітектів Московитії не занотовані в історії Московитії? Відповідаю — імена монгольських воєначальників занотовані в історії Московитії. Та їх тяжко виявити тому, що вони змінені, змінені майже до непізнання. Зараз ми в цьому переконаємося.

Я тверджу, що з Орди в Москву прибув славний Тіміра-Ґаза (воєначальник Орди), внук хана Золотої Орди Менгу — Таміра. З прізвища "Тіміра-Ґаза" постало прізвище "Тімірязєв". Тімірязєви — провідний дворянський рід Московитії, з якого вийшли воєводи, сенатори, губернатор Саратова.

В Москві є район Тімірязєвський. Тімірязєв (Тіміра-Ґаза) — "духовна гордість СССР". У Москві компартія відомого дворянина татарина Ульянова (Леніна) поставила могутній пам'ятник Тімірязєву.

В Москві є Академія імені Тімірязєва. Академія СССР щороку присуджує видатним діячам красної імперії премії імені Тімірязєва.

Монгольський воєначальник Кара Мурза став у Москві відомий, як Карамзін. Карамзін (Кара Мурза) — першонатхненник історії Московитії, сенатор, "стольник Височайшого двора". Монгольський воєначальник (подвижник так званої Великої Орди) Нар Бек, прибувши до Москви, почав ширити філософію державної будови. Він твердив, що монгольське селище Москва, в якому прийнята " мова Київської Русі ", повинне перетворитися в самостійну державу.

25. ЩОБ ПОСТАЛА ДЕРЖАВА, треба мати Одного Наказодавця і беззастережно вірних виконавців наказу. Москвини почали звати Нар Бека новим прізвищем — Держава. Від Нар Бека (Держави) постав у Москві рід Державиних. Нарбек-Державин став воєводою Московським, "стольником Височайшого двора". Державин — основоположник москвинської поезії, пише "Да не забудется во мнє паслєдній род Багріма", тобто, хана Багрі Мурзи, який був родичем Нар Бека.

Монгольський воєначальник Нара, прибувши до Москви, став воєводою Московським. Цар Московитії Алексей одружується з його дочкою Наталею. Монголка Наталя Нара (Наришкіна) стає православною царицею Московитії, її брати — бояри московські. Нара (Наришкін) — міністер "государственних імуществ" Московитії. Наришкін — двоюрідний брат Петра Першого. Наришкін — перший командант Петербургу- Наришкін — губернатор Московський, боярин. Наришкін — генерал-адютант Петра Першого; Наришкін — "главный суддя в Пріказе Большого двора".

Монгольський воєначальник Мурза Аслан-Бахмет, прибувши до Москви, записався, як Бахметьев. І став Бахметьев (Мурза Аслан Бахмет) — генерал-губернатором, комендантом Петропавловської кріпости. Бахметьев — гофмейстер, шталмейстер "Височайшого двора" Московитії.

Монгольський воєначальник Булгак стає воєводою Московським під прізвищем Булгаков.

Монгольський воєначальник Бі Бек (прославлений мурза Орди), прибувши до Москви, став боярином, став воєводою під прізвищем Бібіков. Бібіков (мурза Бі Бек) стає в Москві генерал-рекетмейстром — найдовіренішою особою Петра Першого. І нарешті Бібіков (Бі Бек) стає, як знаємо, "Правітєльом Малоросії".

Воєначальники монгольські Тімірязєв (Тімір-Ґаза), Бібіков (Бі-Бек), Бахметьев (Бахмет), Наришкін (Нара), Державин (Нар Бек), Булгаков (Булгак), Карамзін (Кара Мурза) та інші, ставши творцями Московського "государства", проголосили, що вони є "істінно русскіє люді". Ми, українці, на їхню думку "тоже такіє русскіє", як і вони, тільки ми, українці, трохи гірші, і тому ми повинні вічно задовольнятися становищем "молодшого брата". Знаємо, що по-закону престол і влада належить старшому братові, а молодший стає його слугою.

Ми, українці, розводимо руками і дивуємося чому наші "православні брати-русскіе" (оті внуки Тіміра-Гази, Кара-Мурзи, Бі-Бека, Бахмета, Нарина, Нар-Бека) на наших козацьких кістках спорудили Петербург, нашими тілами засипали болота Ладоги?! Чому "істінно русскій православний" командант Петербургу Наришкін (Нар Бек) такий по-монгольському жорстокий з "молодшими братами "українцями?

Ми, українці, розводимо руками і дивуємося, чому "істінно русскій православний Повєлітєль Малоросії" Бібіков(Бі Бек) такий по-монгольському жорстокий з "молодшими братами" українцями, і чому козаки-запорожці посаджені у Петропавловську кріпость терплять такі несусвітні тортури монгольські від "істінно русского православного команданта" Петропавловської кріпости Бахметьева (Бахмета)!?

Ангели сатаніють? Ні, монголи самі себе назвавши "істінно русскіми”, не мають характеру синів України (Русі). Історія переконливо довела, що український характер не придатний для дружби з москвинським характером. Він (український менталітет) мрійливо-сентиментальний, добродушний, не мстивий, по-хліборобському довірливий і гостинний.

Українець, приятелюючи з москвином, завжди буде скривдженим. Українець повинен пам’ятати, що тільки відмежувавшись від москвина, він стане вільною і достойною людиновю.

26. ЯК МОСКВА ЗМОСКОВЩУЄ ПРІЗВИЩА? „ Я Сибірі, Сибірі нє баюся, Сибірь вєдь тоже русская земля!”. Москвинський патріот говорить, що Сибір, Казахстан і Кавказ „тоже русская зємля”. Які він має основи так говорити? Він живе вірою, що там, где русскій штик, там і русская земля". Гітлер уважав, що "там, де німецький солдат, там і німецька земля".

Москвою поневолені народи і племена "тоже русскіє люді". Вони зобов'язані не тільки говорити мовою Москвина, а й мати форму москвинського прізвища. Вони не належать самі собі. Чиї вони? Вони "русскіє люді".

Мудрі європейці стають глупими, як тільки починають говорити про справи Россії. Вони звуть українців, вірменів, грузинів, казахів, узбеків "русскими", тому, що Москва загарбала їхні землі. Не русских звати "русскими" значить ображати гідність людську, або бути глупим європейцем.

Казахи, тунгуси, узбеки, грузини примушені свої прізвища писати по-москвинському. Той, хто не виконує цього окупаційного наказу, потрапляє у в'язницю з тавром "ворог трудового народу", "буржуазний націоналіст".

Татарин Турга — душа і слава літературної Москви. Він відомий під прізвищем Тургенев. Ізіл став Ізілов, Ішім — Ішімов, Караг — Караганов, Ахтан — Ахтанов, Ка-юм — Каюмов, Хаммат — Хамматов, Хаджі — Хаджімов. Сини і внуки українців, які були силою вивезені в Московитію, носять спотворені прізвища — Бондаренков, Кавалєнков, Казаченков. Але не всі — єй Фєдоренко, Євтушєнко.

Італієць Чечері став у Москві відомий, як Чечерін, а молдованин Хераску — як Херасков. Англійці Гемільтон і Герах у часи Івана Грозного були запрошені до Москви; вони вважалися визначними майстрами.

Москвини навчилися в юдеїв і латинів знайомити своїх доньок з визначними людьми, не звертаючи уваги на різницю років. Гемільтон і Геррах одружившись з п'ятнадцятилітніми москвинками Дуняшою і Танічкою, не повернулися до Англії. Гемільтон отримав прізвище Хамутов, а Геррах — Горохов. їх я згадав тому, що вони, англійці, є визначними людьми в історії Московитії.

Шотляндець Лермонт став поруч з мулатом Пушкіном найславнішим поетом Московитії. Лермонт-ов відчув, що його свободолюбна шотляндська душа не може помиритися з духом деспотичної "страни рабов". Лєрмонтов зацькований москвинськими жандармами перед смертю написав "Прощай нємітая Рассєя, страна рабов, страна гаспод, і ви мундіри голубиє, і ти пакорний ім народ!"

Коли б Москвини вторглися в Англію, то в ім'я "вєри православної", в ім'я ленінської національної політики чи пролетарського інтернаціоналізму, вони дали б англійським прізвищам новий стиль. Стародавні англійські прізвища Вільсон, Едісон, Річардсон поділили б рабську долю прізвищ узбекських, вірменських, карельських. Появилися б нові сини Англії з прізвищами Вільсонов, Едісонов, Віндзоров, Ґрінов, Бірмінгтонов.

Немосквинському прізвищу, якому додане закінчення москвинського прізвища "ов", так потрібне те "ов", як в'язневі тюремні грати. "Я є англієць Едісонов". "Ні, ти не англієць, а рашен, у тебе навіть прізвище має закінчення на "ов", — корегуючи, відповів би мадагаскарець. І щойно тоді б англієць у серці відчув, що він боляче ображав українця, називаючи його "рашен".

27. НЕ ДУМАЙМО, ЩО ОТЕ "ОВ" НЕ ВКЛЮЧЕНЕ в поліційну і психологічну гру москвинської брутальної політики. Робітник НКВД москаль Ніколай Єфімов приїхав з Москви до Київа, маючи пашпорт на ім'я — українець Микола Єфіменко. "Так, я українець, але русский — мій брат, а ти, український буржуазний націоналіст, мій ворог; ти проти возз'єднання України з Россією!". Українець з вірою, що слідчий Єфіменко брутально знущався над ним, а слідчий русскій Тамбов під час катування оборонив його, їде в сибірський концентраційний табір. І думає: "значить українці не хочуть України”...

І Сибір, і Кавказ, і Англія, і Україна... "тоже русская земля". І люди щодня чуючи таку пісню, сказали б "з пісні слова не викинеш". Англійці в школах Англії запопадливо вивчали б російську мову, бо вона б стала мовою передових людей.

І англієць, який не знає россійської мови, не міг би мати інтелігентної праці. Англійська мова стала б мовою хліборобів, мовою загумінкової провінції, мовою гнаних і голодних англійських буржуазних націоналістів. Не всі англійці відважувалися б в Лондоні говорити англійською мовою.

У Лондоні на вулицях, в крамницях і установах панувала б россійська мова тому, що вона є "общепанятною" мовою "всех братніх саветскіх республік". Там, де говорять гроші, вигоди і насильство окупантів, національні почування поневолених перебувають за гратами, і правда мовчить. Щоб Англія стала смиренною россійською колонією тобто, однією із "равно-правних советских республік СССР", скільки на це потрібно часу?

28. ЗА ПЕРЕПИСОМ 1742 РОКУ, як подала газета "Києвськая Старина", в Києві були такі іноземці: "два німця і сто двадцять дев'ять великоросів". Отже, на основі перепису населення знаємо, що в Києві в 1742 році було тільки "сто двадцять дев'ять великоросів", тобто москвинів-зайдів.

У 1742 році (в часи гетьмана Кирила Розумовського (1750 — 1764) в Києві на вулицях панувала українська мова. У 1842 році на вулицях Києва вже не було чути української мови. "Великороси" (москвини) наказом проголосили, що мова Москви v Києві є мовою віри православної, мовою закону, порядку, культури, науки, мовою двох "воз'єднаних братніх народов".

29. НОВІ СВЯТІ ІМЕНА В СССР. ЯК ВОНИ ПОСТАЛИ І ЧОМУ? Москвини — північні мисливці. У москвинів розвинений інстинкт обожнення рідного провідника, і в цьому притаєна їхня будуюча агресивна державна сила. Вони священнодійно (так, як жодний інший народ Европи) обожнювали свого білого батюшку-царя.

На пишне крісло білого царя сів червоний цар. І вони йому покірно поклонилися. В їх царський дворянин Ульянов (Ленін) — священний авторитет. Він увінчаний легендами, піснями, квітами. Він непомильний. Він лежить у мавзолеї під мурами Кремля. І москвини йдуть і йдуть поклонитися його мощам. Вони, обожнюючи свого червоного царя, почали давати своїм дітям імена Владлена, Владлен, що значить "Владімір Ленін", Нінель, Нінеля (зворотне прочитання прізвища "Ленін"). Ленін — червоний Христос Москвинської імперії.

Люди, які уважно досліджують психіку москвинської державної організованости, вважають, що москвини навчилися державнотворення у хана Золотої орди і в імператора Візантії. Імператор Візантії був проголошений Богом на землі, а Христос — на небі. Імператор Константин — "Філо Крістос".

Кажучи про "нові святі імена в СССР", я не випадково присвятив декілька слів думкам про культ провідника. Не було б так званих "християнських імен", коли б творці християнських догм не створили культу Христа.

Там, де немає культу релігійного провідника, немає релігійної громади. Там. де немає культу імператора, немає імперії. Там. де немає культу лідера комунізму, немає комунізму. Там, де немає культу лідера демократії, немає демократії. Там, де немає культу батька, немає щаслирої родини.

Коли мій рідний народ, який я обожнюю і воістинно люблю більше, як своє життя, зрозуміє таїну цієї мудрості, він стане творцем могутньої держави, а коли ні – буде сміттям на дворищах держав Евразії.

Дата добавления: 2015-10-21