|
2. Члени однорідного ряду мають виключати один одного, тобто
однорідний ряд — це видові поняття, об'єднані родовим.
Прикладами помилки змішування родових і видових понять можуть бути такі поєднання: у творах і віршах письменника; люди і молодь були захоплені; п 'єсу показуть на багатьох сценах і в театрах; він побував у Грузії, Вірменії і Баку.
3. При побудові однорідного ряду потрібно враховувати важли-
вість повноти поділу.
Особливо це важливо для наукового тексту. Наведемо приклади: Потрібно, щоб ризики враховували всі учасники проекту: замовник, інвестор, учасник, страхова компанія; Активними учасниками міжнародного бізнесу стають підприємства, галузі, уряди, міжнародні та регіональні організації; У процесі регулювання використовують різні підходи, методи, інструменти, організаційні форми впливу; Меншими грошовими одиницями від гривні були: ногата, купа, резана і вівериця.
На повноті переліку наголошують узагальнювальні слова, водночас вони допомагають зорієнтуватися у складних нагромадженнях однорідних членів, виділяючи головне, напр.: Чорна смородина, порічки, аґрус, айва, морква, ріпа -усі ці плоди й коренеплоди є джерелом пектину за допомогою якого виводяться з організму канцерогенні речовини. Часто між родовим поняттям, яке виражає узагаль-нювальне слово, й видовим, яке містять у собі однорідні члени, виникає пояснювальний зв'язок, що передається словами а саме, наприклад, тобто, як-от, напр.: Перед новими демократіями постала низка важливих питань, а саме: забезпечення просування до конкурентної ринкової економіки, збереження і зміцнення недавно здобутої незалежності.
Відобразити повноту поділу допомагають сполучники. Відсутність єднальних сполучників означає, що однорідний ряд незамкнений, перелік може бути продовжений (невичерпний, нескінченний), напр.: Проблема безробіття привертає увагу економістів, соціологів, правників,
психологів. Якщо у кінці однорідного ряду з'являється сполучник і -ряд закінчується, напр.: Обов 'язковою частиною всякої виробничої системи має бути комп 'ютерно-інтегроване виробництво, управління і планування. Про незакінченість однорідного ряду свідчать також текстові скорочення (та ін., і т. ін., тощо), напр.: Кількісний аналіз інфор-мації — прогнозування, оптимізація, оцінка ризику тощо; Для цього використовують такі макроекономічні інструменти, як законодавче регулювання, надання субсидій, оподаткування, фіскальна і монетарна політика тощо. Повторюваний єднальний сполучник / (й) також витворює ознаку незакінченості й водночас має характер підсилення інформації, напр.: / на тім рушникові оживе все знайоме до болю: дитинство, й розлука, й твоя материнська любов (А. Малишко).
Передусім показником наявності у реченні однорідних членів є перелічувальна інтонація. Сурядні сполучники, які служать для зв'язку однорідних членів речення, мають різне семантико-синтаксичне навантаження. Вибір сполучника для зв'язку однорідних членів речення, спосіб цього зв'язку теж потребує деяких застережень, зокрема:
І. Єднальний сполучник і може поєднувати пари однорідних членів речення. Потрібно зважати, щоб поєднання парами було вмотивованим. Найчастіше навіть в одній парі однорідних членів речення простежується синонімічний чи антонімічний зв'язок між словами, напр.: потреби і вимоги споживачів; проблеми і труднощі, складне і багатогранне явище; взаємопов 'язаний і взаємозумовлений розвиток; продаж і перепродаж акцій; міжнародна і національна регулювальні системи; вертикальна і горизонтальна структури управління тощо. Повторення таких пар декілька разів означає складне комбіноване поєднання і ніколи не може бути довільним. У художньо-публіцистичному мовленні така побудова додає симетричності й виразності, у діловому та науковому мовленні до таких конструкцій треба ставитися обережно, напр.:..поняття добро і зло, світло і пітьма, користь і корисливість, розум і зарозумілість, наука й дилетантизм є антонімами, людина ж має сповідувати тільки перші з цих слів; Основні напрями діяльності вільних економічних зон: переробка вантажів, складування, збереження, пакування, виготовлення будівельних матеріалів і конструкцій; переробка сільгосппродукції і виготовлення продуктів з вітчизняної і тієї, що ввозиться, сировини; виготовлення і складання електропобутової техніки і товарів народного вжитку;
виготовлення і переробка хімічної продукції; оптова і роздрібна торгівля, банківська і страхова діягьність.
2. Сполучник та має менший спектр використання, ніж сполучник /. Він функціонує здебільшого в межах речення, з'єднує однорідні ряди, але рідко - речення. Основна властивість сполучника та - тісно сполучати, напр.: становлення та розвиток; продовольчі та непродовольчі товари; Це вимагає широкого міжнародного розуміння та організованого співробітництва.
3. Існують парні двочленні єднальні сполучники: не тільки... а (але) й, не лише... а (але) й, як... так їта ін. Використання їх супроводжується чітким правилом: перша частина сполучника стоїть біля першого члена ряду, друга - біля наступного, тобто сполучники мають поєднувати справді однорідні члени речення. Наведімо приклад помилкової побудови: Унікальними і рідкісними книгами можуть користуватися не лише студенти медичного університету, а й інших вищих навчальних закладів міста; Треба активно займатися не тільки збиранням, а й провести аналіз зібраних експонатів регіону. Приклад правильного вживання: Екологічна культура реалізується через різноманітні види екологізації людської діяльності як у сфері виробництва, так і в сфері споживання.
4. Протиставний сполучник але має обмежувальний відтінок, сполучник а заперечує різкіше. Розмір однорідного ряду з розділовими сполучниками чи, або, зазвичай, невеликий.
Типовими помилками, окрім нелогічної побудови, можуть бути помилки, пов'язані з граматичним вираженням, як-от:
а) поєднання різнотипних морфологічних та синтаксичних одиниць:
Я люблю читати і футбол; Ми зібралися поговорити і щоб вирішити;
б) граматична непоєднаність із словом, яке пояснює однорідні чле-
ни: Квитки потрібно пред 'являти на вимогу кондуктора вагона або
громадському контролерові;
в) відмінкова форма однорідних членів речення не збігається з фор-
мою узагальнювального слова: Нам читають лекції з таких дисцип-
лін: макроекономіка, з вищої математики. Важливим для стрункості
тексту є також однотипне частиномовне вираження однорідних чле-
нів, що йдуть після узагальнювального слова, напр.: Передумови за-
кінчення реформи були такі: нагромадження досвіду емісійного фі-
нансування суспільних потреб, зниження темпів падіння виробництва,
створення механізму грошово-кредитного регулювання, подальша децентралізація валютного ринку, помітна стабілізація політичної ситуації. Помилкою було б таке поєднання, напр.: Грошова реформа в Україні ставила три мети: створити національну грошову систему, забезпечити сталість національних грошей, забезпечення функціонування нової грошової системи. Така помилка часто характерна для формулювання завдань у курсовій чи дипломній роботі студентів. Потрібно з 'ясувати, класифікувати, проаналізувати, створити, оцінити, узагальнити, але з'ясування, класифікація, аналіз, створення, оцінка, узагальнення.
Правильна побудова однорідних рядів забезпечує чіткість і логічність висловленої думки. У діловій сфері однорідні ряди наявні в багатьох ділових паперах (характеристиці, резюме, наказі, рекламному оголошенні та ін.). У науковому стилі цей вид ускладнення структури простого речення потребує ще більшої уваги.
§ 4. Координація присудка з підметом
Діловий стиль вимагає особливої чіткості в погодженні головних членів речення - підмета й присудка. Підмет у діловому тексті часто виражається цілісним за значенням сполученням слів, тому виникають варіанти погодження присудка з підметом. В одному випадку переважає погодження за змістом, в іншому - за формою. „Зміст і форма... - розмірковує щодо цього В. Кононенко. - Головним...у цьому „союзі" є, звичайно, зміст. Мовна форма підпорядкована його вираженню. Правильно передані граматичні відношення допомагають якнайповніше розкрити, що саме хотів повідомити мовець."4. Розгляньмо особливості координації присудка з підметом докладніше.
1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21,71,161 тощо), то присудок ставиться у формі однини: 21 студент склав залік; 161 делегат зареєструвався на конференції,
Якщо перед підметом стоять займенники-означення у формі множини (усі, ці, ті, ваші), дієслово узгоджується із займенником у множині: Усі 31 учень вибігли в коридор.
4 Кононенко В. І. Сила слова. - К., 1976. - С. 55. |
1. Якщо числівник у складі підмета закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у формі множини. Однина можлива тоді, коли повідомлення фіксує певний факт як підсумок або коли повідомленню надається безособового характеру, напр.: Було звільнено три працівники.
3. При підметах із числівниками від п 'яти і більше (сто двадцять
робітників, дев ятнадцять депутатів, п 'ять підприємств тощо) при-
судок може стояти і в однині, і в множині:
а) однина свідчить про цілісність, внутрішню нерозчленованість
предмета, наголошує на кількості виконавців, а не дії {Сімдесят шість
студентів взяло участь у конкурсі „Найкращий студент року "); при-
судок в однині стосується підмета-назви неістоти (П 'ять яблунь цього
року добре уродило); форму однини зумовлює присудок у препозиції
{Прибуло ще десять делегатів); присудок в однині буде тоді, коли скла-
дений підмет означає часовий відрізок - вік людини, кількість років,
годин (Минуло двадцять років);
б) множина свідчить про активність дії (Кілька бійців стійко три-
мали оборону); самостійність дії (Шість аспірантів склали іспит до-
строково); присудок стоїть у постпозиції (Шість учасників пленуму
дали прес-конференцію). Якщо до складу підмета входять збірні чис-
лівники (двоє, троє, четверо, п 'ятеро та ін.), то можливі обидві фор-
ми присудка (Двоє студентів прийшли /Двоє студентів прийшло).
4. Підмети зі словами низка, частина, більшість, меншість, багато, чимало, кілька, декілька, трохи (кількісними іменниками та неозначено-кількісними числівниками) вимагають від присудка форми однини (Більшість студентів нашої групи гарно вчиться; Декілька учасників конференції виступило на пленарному засіданні). Множина вживається тоді, коли підмет чи присудок - однорідні члени (Чимало приватних засновників і потенційних інвесторів чекають на сприятливіший інвестиційний клімат) або коли підмет і присудок відділені підрядним реченням (Частина осіб, які мають початковий рівень підготовки, розпочинають навчання; Багато фірм, які володіють достатніми інвестиційними ресурсами, досягли комерційного успіху).
5. При складеному підметі, вираженому прийменниковим сполученням іменника у називному відмінку з іменником в орудному відмінку, присудок ставиться у множині, якщо вказує на рівність двох осіб (Студенти з викладачами добре підготувалися до зустрічі відомого науковця). Однак, якщо іменник в орудному відмінку супроводить називний,
є додатком, тоді присудок узгоджується лише з простим підметом в однині (Він із сестрою пішов до тітки).
6. При підметі, вираженому займенником хто, присудок ставиться в однині (Усі, хто прибув на конференцію, мають зареєструватися).
7. Коли підметом є словосполучення із займенниками дехто, дещо, ніхто та ін., присудок вживається в однині (Дехто з присутніх участі у голосуванні не брав).
8. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не прикладкою (означенням, яке дає предметові іншу назву). Прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом - ширше, родове (Музей-садиба письменника відкрився торік; Виставка-про-даж була влаштована у Палаці мистецтв).
9. Коли підмет виражений родовою та власною (умовною) назвою, присудок узгоджують із загальною, родовою назвою (Банк „Надра " /Банк „Мрія " / Банк „Інтелект " оголосив про збільшення видів послуг). У разі відсутності родового поняття, якщо умовна назва відмінювана, присудок узгоджується з нею граматично - за родом, числом („Аваль" надав кредити), якщо вона невідмінювана, то присудок узгоджується з відсутнім родовим поняттям, напр.: „ІНКО" запропонував нові послуги.
10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок орієнтується на граматичний рід ключового слова (УНІАН (агентство) оголосило про прес-конференцію; ДНУ (університет) був заснований 1661 року). Якщо абревіатури морфологізувалися як іменники, присудок узгоджується з їхніми граматичними ознаками роду, числа (ВАК (Вища атеста-ційна комісія) прийняв ухвалу).
§ 5. Складні випадки керування
Синтаксичні норми часто пов'язані зі способом підрядного зв'язку слів у словосполученні - керуваннням. Керування - синтаксичний зв'язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово. Моделі поєднання слів таким підрядним зв'язком відображають специфіку мови, закономірності сполучуваності слів.
Керування може бути пряме (безприйменникове) - одержати рекламації, обирати депутата і опосередковане (прийменникове), тобто залежне слово приєднується до головного за допомогою прийменника — одержати від заводу, чекати на подругу. Воно також буває сильне і слабке. При сильному керуванні - наявність залежного слова зумовлюється семантикою керуючого слова (читати книжку, виконати доручення, скаржитися на втому), слабкому - виступає між словами, між якими зв'язок, хоч і можливий, але зовсім не обов'язковий (подарунок від брата, подарунок для брата)5.
Типові порушення в побудові словосполучень, пов'язаних зв'язком керування, є результатом низького мовно-культурного рівня, недостатнього знання української мови. Перевірте, наприклад, чи правильні відмінки вживаєте: завідувач кафедри, командувач армії, згідно з наказом, відповідно до розкладу, усупереч проханню, ужити заходів. Складними випадками керування, що можуть призвести до помилок, є:
1) близькозначні слова-синоніми можуть вимагати різних відмінків:
оволодіти (чим?) англійською мовою — опанувати (що?) англій-
ську мову
навчатися (чого?) мови - вчити (що?) мову властивий (кому?) — характерний (для кого?) багата (на що?) - славиться (чим?) сповнений (чого?) - наповнений (чим?) дорівнювати (чому?) - рівнятися (на що?) торкатися (чого?) - доторкатися (до чого?) знущатися (з кого?) - збиткуватися (над ким?) та ін.;
2) слова-пароніми мають не тільки різне значення, а й різне керу-
вання (чи можливості керування):
оснований (на чому?) на правилах - заснований (ким?) науковцем повстати (на що? проти чого?) на боротьбу - постати (перед чим?) перед очима;
стилізований (під що?) під старовину - стилістичний аспект форсувати (що?) справу - форсити (чим?) модним взуттям переможений (у чому?) у змаганні — переможний наступ підсумовувати (що?) витрати — сумувати (за чим?) за літами та ін.;
5 Загнітко А. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. - Донецьк, 2001. -С. 55 - 58. |
3) нерозрізнення керування в українській і російській мовах: одна-
кове за значенням дієслово у різних мовах може вимагати від додатків
неоднакових відмінкових форм:
дякувати (кому?) учителеві — благодарить (кого?) учителя завдавати (чого?) шкоди - причинять (что?) вред постачати (що?) зброю - снабжать (чем?) оружием потребувати (чого?) ліків - нуждаться (в чем?) в лекарствах наслідувати (кого?) актора - подражать (кому?) актеру вибачте (кому?) мені - извините (кого?) меня повідомити (кого?) його - сообщить (кому?) ему навчити (чого?) грамоти - научить (чему?) грамоте набути (чого?) досвіду — приобрести (что?) опыт не минути (чого?) кари - не уйти (от чего?) от наказания не перебирати (чого?) висловів — не стесняться (в чем?) в выражениях
припадати (до чого?) до душі - приходиться (по чем?) по душе радіти (за кого? з чого?)-радоваться (кому? чему?) та ін.;
4) неправильне використання прийменників. Вони можуть бути зай-
ві, напр.:
декларуючи про передачу землі - треба декларуючи передачу землі майте про це на увазі - треба майте це на увазі вага досягає до 60 кг - треба вага досягає 60 кг немає сумнівів про те, що... — треба немає сумнівів, що... не поступаються за рівнем - треба не поступаються рівнем повниться від щастя — треба повниться щастям та ін., або, навпаки, правильними будуть конструкції з прийменниками, напр.:
скупий словами - треба скупий на слова хворий грипом — треба хворий на грип
уболівання нашою долею — треба уболівання за нашу долю та ін.;
5) помилки у прийменниковому керуванні дуже часто стосуються
вживання прийменника по і пов'язані з упливом російських конструк-
цій, у яких € цей прийменник. Варто запам'ятати основні відношення,
які виражає прийменник по в українській мові. Він може означати зо-
крема мету дії (піти по гриби, по воду, по хліб, по молоко, по лікаря),
місце і напрямок дії (по всій долині, рух по поверхні, покотитися по
підлозі), вказувати на сферу діяльності (колеги по роботі, подруги
по навчанню), на кількісні відношення (по 10 осіб у групі, по 8 годин
на добу). У багатьох випадках використання прийменника по непра-
вильне, замість нього потрібно вживати інші прийменники або взагалі
8 5-354
безприйменникову конструкцію. Наведімо приклади типового перекладу російських прийменникових структур:
а) прийменником з:
лекции по математике — лекції з математики
конференция по экономической статистике — лекції з економічної статистики
по вине подчиненного - з вини підлеглого
проректор по научной работе - проректор з наукової роботи
исследования по проблеме безработицы — дослідження з проблеми безробіття
по многим причинам - з багатьох причин
по инициативе предприятия — з ініціативи підприємства
по всякому поводу - з усякого приводу
по необходимости - з (доконечної) потреби
по техническим причинам - з технічних причин
б) прийменником за:
по итогам квартала - за підсумками кварталу по указанию декана - за вказівкою декана по приказу ректора - за наказом ректора по специальности — за фахом
по собственному желанию - за власним бажанням
работать по совместительству — працювати за сумісництвом
по факту - за фактом
жить по адресу - мешкати за адресою
прибыл по назначению - прибув за призначенням
по примеру - за прикладом
по натуре - за вдачею
по привычке — за звичкою
па нашим подсчетам — за нашими підрахунками по результатам - за результатами по всем правилам — за всіма правилами
в) прийменником на:
называть по имени — називати на ім 'я
по просьбе коллеги — на прохання колеги
по требованию коллектива — на вимогу колективу
по заказу телезрителей — на замовлення телеглядачів
по приглашению — на запрошення
садиться по местам - сідати на місця проживать по улице - мешкати на вулиці рассуждения по теме - міркування на тему расходы по бюджету - видатки на бюджет
г) прийменником у:
по делам службы — у службових справах по направлению к городу - у напрямку міста встречаться по выходным — зустрічатися у вихідні осталось по наследству — залишилось у спадок комиссия по делам молодежи — комісія у справах молоді
д) прийменником через:
по болезни — через хворобу
по уважительной причине — через поважну причину
по невнимательности — через неуважність
списать по негодности — списати через непридатність
е) прийменником для:
комитет по борьбе с коррупцией - комітет для боротьби з корупцією
комиссия по изучению условий труда—комісія для вивчення умов праці задачи по проведению профилактики—завдання для проведення профілактики
план по созданию — план для створення
отпуск по уходу за ребёнком — відпустка для догляду за дитиною
є) прийменником щодо:
по отношению к делу - щодо справи
рекомендации по улучшению - рекомендації щодо поліпшення меры по усилению борьбы - заходи щодо посилення боротьби
ж) прийменником після:
по окончании института — після закінчення інституту по прибытии поезда — після прибуття поїзда по истечении срока — післі закінчення терміну по возвращении — після повернення
з) без прийменника:
поговорить по душам — поговорити відверто
по поште — поштою
по телефону — телефоном
по вторникам - щовівторка
схема по обслуживанию - схема обслуговування план по продаже - план продажу та ін.;
6) часто вживається за російським зразком прийменник при. В укра-
їнській мові він має відповідники з прийменниками:
за: при жизни ученого — за життя ученого, при этих условиях - за цих умов;
під час: при встрече — під час зустрічі, при чтении — під час читання;
з / зі: при мне - зі мною;
у: при мне билет - у мене квиток, при всех - у присутності всіх. Часові відношення можна виражати іншими синтаксичними конструкціями, напр.:
при обработке данных — коли опрацьовують відомості
при этих словах — сказавши це
при подписке газеты — передплачуючи газету;
7) причиною порушення синтаксичних норм може бути ситуація,
коли біля дієслів, які вимагають неоднакових відмінків, уживається
спільний додаток, напр.: Я люблю (що?) і захоплююся (чим?) футбо-
лом; Ми маємо прагнути до вдосконалення (чого?) і повного опану-
вання (чим?) методами; Оцінці підлягають і якості людей, важливі
для самого процесу організації і управління, які сприяють (чому?) чи
ускладнюють (що?) здійснення процесу, впливають (на що?) і спря-
мовують (що?) його. Про цей тип помилки було згадано тоді, коли
йшлося про вимоги до побудови однорідних членів речення.
Дотримання синтаксичних норм керування сприяє чіткості формулювання, точності викладу, а отже, зрозумілості, дохідливості ділового чи наукового стилю.
Розділ 6 ДОКУМЕНТ ЯК ОСНОВНИЙ ВИД ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ
§ 1. Документ, його функції. Класифікація документів
Документ (з лат. аоситепгит - повчальний приклад, спосіб ведення) - це основний вид писемного ділового мовлення, що є засобом фіксації на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та результати розумової діяльності людини. Він оформлений у встановленому порядку і відповідно до чинного законодавства має юридичну силу.
Як джерело та носій інформації документи широко використовують у повсякденному житті, вони сприяють удосконаленню внутрішньої організації підприємств, установ та закладів різного типу, є підставою для прийняття рішень та проведення довідково-пошукової роботи, є засобом засвідчення, спростування чи доведення окремих фактів. За допомогою документів налагоджуються офіційні, службові, ділові, партнерські контакти між людьми та державами.
У людському суспільстві документи виконують багато функцій, основною з яких є інформаційна. Похідними від основної є функції доказова, облікова та управлінська1.
Документ має відповідати таким основним вимогам:
- видаватися уповноваженим органом або особою відповідно до її компетенції;
- не суперечити чинному законодавству і директивним вказівкам вищих органів влади;
- бути точним, достовірним і переконливим;
- бути належно відредагованим та оформленим відповідно до чинних стандартів;
- містити конкретні й змістовні вказівки та пропозиції;
- бути придатним для тривалого зберігання.
Див.: Ділова українська мова: Посібн. для студентів вузів / За ред Н.Д. Бабич. -Чернівці, 1996. -С. 81.
Дотримання цих вимог у практичній роботі з документами дає змогу скоротити час на їх складання та опрацювання, а також організувати чіткий контроль за проходженням і виконанням, налагодити нові ділові відносини та продемонструвати ступінь володіння навичками професійного спілкування. Правильно складений та оформлений документ є свідченням високого рівня культури його виконавця. Тому важливим і неодмінним складником фаховості майбутнього працівника будь-якого профілю є набуття вмінь та навичок роботи з документами.
Відповідно до загальних ознак документи поділяють на2:
1. За способом фіксації інформації:
- письмові - рукописні або виготовлені за допомогою друкарських пристроїв та розмножувальної техніки;
- графічні - документи, в яких зображення об'єктів передано за допомогою ліній, штрихів, світлотіні (графіки, рисунки, малюнки, схеми, плани);
- фото- й кінодокументи - створені способом фотографування й кінематографії (фото- і кіноплівки, фотокартки);
- фонодокументи - створюються за допомогою будь-якої системи звукозапису й відтворюють звукову інформацію (запис під час проведення засідань, зборів, нарад тощо).
2. За призначенням:
2 Класифікацію документів подаємо за: Бибик СП., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. - К., 1997; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібн. - 3-тє вид. - К., 2001. |
- організаційні - документи, які закріплюють функції, обов'язки та права органів протягом тривалого часу (положення, статути, правила, інструкції тощо);
- розпорядчі - документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво в конкретній установі, організації, фірмі, на підприємстві (постанови, розпорядження, накази, вказівки, ухвали тощо);
- інформаційні - документи, що містять інформацію про фактичний стан справ в установі. Вони є підставою для прийняття розпорядчих документів і мають допоміжний характер порівняно з організаційно-розпорядчою документацією. Інформація, що міститься в них, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома (довідки,
протоколи, акти, доповідна і пояснювальна записка, доповіді, звіти, плани робіт тощо)3.
3. За назвою:
- заява;
- автобіографія;
- резюме;
- протокол;
- наказ;
- доручення;
- розписка тощо.
4. За походженням:
- службові - документи, що стосуються діяльності підприємств, установ, організацій;
- особисті - документи, які стосуються конкретних осіб поза межами виконання службової діяльності.
5. За місцем складання:
- внутрішні - документи, чинні в межах організації, установи, де їх складено;
- зовнішні - документи, які є результатом спілкування між різними установами, організаціями чи службовими особами, що їх представляють (вхідні та вихідні документи).
6. За формою:
- стандартні (типові) - документи, складені за зразком, мають однакову форму і заповнюються в певній послідовності за обов'язковими, строго регламентованими правилами. Документи високого рівня стандартизації (трафаретні) виготовляються друкарським способом: незмінна частина тексту документа існує у вигляді бланка, а для змінної залишають вільні місця;
- індивідуальні - документи, які створюють у кожному конкретному випадку для вирішення окремих ситуацій.
7. За терміном виконання:
' За цією класифікаційною ознакою А. Коваль визначає такі види документів, як розпорядчі, статутні, виконавчі, інформаційні. А. Діденко взагалі не виділяє цієї класифікаційної ознаки і розподіляє такого типу документи відповідно до змісту на організаційно-розпорядчі (організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, з кадрових питань, особові офіційні), фінансово-розрахункові, постачально-збутові тощо. |
- нетермінові (звичайні, безстрокові) - документи, які розглядають згідно з черговістю надходження;
- термінові - документи, термін розгляду яких визначено законом, відповідним правовим актом або адміністрацією, а також документи, що мають позначку „Терміново" або „Дуже терміново".
8. За ступенем гласності:
- несекретні (звичайні, для службового користування);
- секретні (таємні) або цілком секретні (цілком таємні) - документи цього виду мають спеціальну позначку „Таємно" або „Дуже таємно". Розголошення змісту такого документа призводить до кримінальної відповідальності.
9. За стадіями створення:
- оригінали - основний вид документа, перший і єдиний його примірник;
- копії- це точне відтворення оригіналу. Розрізняють такі види копій: а) відпуск - повна копія відправленого з установи документа, яка залишається у відправника; б) витяг - копія не всього документа, а лише його частини, наприклад, витяг з протоколу; в) дублікат - другий примірник документа, який видають у разі втрати оригіналу, має юридичну силу оригіналу.
10. За складністю:
- прості - містять інформацію з одного питання;
- складні - містять інформацію щодо двох і більше питань.
11. За терміном зберігання:
- тимчасового зберігання - термін зберігання встановлюють у межах 10 років;
- тривалого зберігання - термін зберігання обмежується 10 роками;
- постійного зберігання - для цих документів не існує терміну давності.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 18 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |