Бесіди з дітьми на різні теми
Гра «Хто ми?»
Дорослий ставить запитання: «А ви знаєте, хто ви? Як вас називають удома мама й тато? А хто ви в дитячому садку? А в лікарні? А ким ви будете у школі? Хто ви, коли йдете по вулиці? А коли їдете в транспорті? Як вас називають у магазині? А якщо я буду працювати в магазині, відпускати товар, то ким я буду? Хто я для своїх дітей? Для моїх мами й тата?»
Наприкінці бесіди діти роблять висновок про те, що одну й ту саму людину в різних місцях називають по-різному
Бесіда-гра «Ми рівні- ми різні»
Бесіда на тему «Гігієна» |
Про чистоту, хто всюди дбає,
Завжди здоров ‘я добре має.
І настрій в того просто гарний,
І в світі він живе не марно.
- Слово «Гігієна» - здоровий спосіб життя. Одна з головних вимог гігієни – чистота. Народна мудрість говорить «Чистота запорука здоров ‘я». Щоб бути здоровим, треба щодня бути чистим і охайним.
2) Гра – подорож по річці «Охайність»
- Діти, сьогодні ми з вами помандруємо по річці «Охайність» на кораблі і зупинемось на кожному з островів, що нам зустрінуться. Ми дізнаємось з вами про речі, які належать до предметів індивідуального користування, як доглядати за зубами, вухами, носом, очима, нігтями, шкірою, волоссям.
а)Відгадування загадок.
- Щоб стати пасажирами корабля треба нам відгадати загадки:
1.Білих 30 зубчиків для кучерів і чубчиків
По голівці ходять – волосся в порядок приводять. (Гребінець)
2.Гладеньке, запашне,
Миє чистенько,
Треба, щоб у кожного було,
Що, малята? (мило)
3. Я - невтомна трудівниця, мені вірять люди,
Хто зі мною поведеться – той здоровий буде.
Буде часто усміхатись білими зубами,
Мене знає вся малеча і бабусі й мами.
Чистоту тримаю в домі. Справу знаю чітко,
Вам ім ‘ я моє знайоме, бо зубна я ….. (щітка)
4. Ліг в кишеню і вартую
Плаксі, реві та бруднулі
Витру вранці струйки сліз,
Не забуду і про ніс (носовичок)
5. Я - маленька полотнинка,
Випрана дбайливо.
Не серветка, не хустинка, знаю своє діло.
Я до щічок, до голівки притулюсь ласкаво,
Я вберу усі краплинки з тіла після ванни.
Я не гість – хазяїн в домі,
І лежати я не звик
Вам ім’ я моє відомо, пригадайте я … (рушник)
Б) Бесіда про предмети індивідуального користування.
- Діти, гребінець, мило, зубна щітка, носовичок, рушник, зубна паста - належать до предметів індивідуального користування. Кожен з вас повинен мати ці предмети і сам користуватися ними. (предмети повісити на дошку)
- Діти. ви розгадали загадки, тому ми можемо з вами вирушати в подорож.
В)Подорож до острова № 1 «Догляд за руками, тілом і волоссям»
- Діти, беремо наш кораблик і пливемо до першого острова. Наш перший острів називається - «Догляд за руками, тілом і волоссям».
- Діти, я вам роздаю вологі серветки. Витріть свої руки.
- Подивіться на чисту серветку і на ту, що тільки витерли руки.
- Що ви бачите?
- Діти, ми повинні постійно стежити за чистотою рук. Прийшовши до школи ми з вами за все беремося: торкаємося руками до ручки від дверей, відвідуємо туалет. Тому на ваші руки можуть потрапити мікроби. Ні в якому разі не беріть руки до роту, а постійно слідкуйте за чистотою рук.
- Давайте уявно покажемо, як треба мити руки:
1. Треба спочатку закотити рукава вище ліктів.
2.Відкрити не сильно кран і намочити руки.
3. Взяти мило і намилити руки.
4. Покласти мило.
5. Миємо руки: треба, щоб вони перекочувались одна по одній, як санчата з гори: то права з’ їжджає по лівій, то ліва по правій. Потім треба покласти долонька до долоньки і потерти. А вже після цього сполоснути і витерти.
- Діти, а як часто ви підстригаєте нігті на руках? Ногах?
- Отже,
1) Руки треба мити з милом після відвідування туалету, ігор з тваринами, якщо ви звідкись прийшли, після брудної роботи.
2)Нігті на руках слід підстригати 1 раз на тиждень, а на ногах – 1 раз у два тижні.
3)Ніколи не гризіть нігті.
- Своє тіло ми повинні мити кожного дня. Наша шкіра повинна бути завжди чистою. Приймати ванну ми повинні 1 раз на тиждень. Своє волосся необхідно мити в міру забруднення, прочісувати власним гребінцем або щіткою 2-3 рази на день. Зачіски у дівчаток і хлопчиків повинні бути зручними і охайними.
- Запам ‘ятайте: користуватися чужим гребінцем, заколками, головними уборами – заборонено.
Г)Подорож до острова № 2 «Догляд за зубами»
- Беремо кораблик і пливемо до другого острова «Догляд за зубами».
- Діти, розгляньте свої зуби перед дзеркалом.
- Між зубами є багато нерівностей. У НИХ ЛЕГКО ЗАТРИМУЮТЬСЯ ЧАСТОЧКИ ЇЖІ.
- Діти, як називають лікарів, які лікують зуби?
- Отже, дот нас в гості завітав лікар – стоматолог. Він нам розповість, як правильно доглядати за зубами:
1)Чистити зуби треба вранці та ввечері перед сном.
2)На зубну щітку видавлюємо трішки зубної пасти.
3)Рухами знизу – вгору чистять нижні зуби, зверху – вниз – верхні зуби. Коловими рухами щітки чистять зовнішню і внутрішню поверхні кутніх зубів.
4)Коли почистите зуби, щітку вимийте з милом і поставте сушитися догори щетиною (показує)
5)Ніколи не чистіть зуби чужою щіткою.
6)Після вживання їжі слід полоскати рот теплою водою.
7) Не колупайтеся між зубами металевими предметами.
8)Зубну щітку змінюйте 4 рази на рік.
9)Два рази на рік треба приходити в лікарню і перевіряти зуби.
Бесіда на тему «Про книгу»
Голос її ти не почуєш,
Хоч все зрозумієш і все відчуєш.
Тож розмовляй із нею частіше --
станеш учетверо розумнішим.
(Книга.)
Книга -- твій друг, без неї, як без рук.
Книга робить людину людиною.
Слухання вірша Леоніда Глібова «Бачить -- не бачить...» і обговорення його змісту.
Бачить -- не бачить, 3 нею довіку
Чути -- не чує, Жити -- дружити. Мовчки говорить,
Дуже мудрує. Хто ж то такая
Часом захоче -- В світі щаслива,
Правди навчає, Мудра, правдива
Іноді бреше, І жартівлива?
Всіх звеселяє. Як не вгадали,
Стану в пригоді:
Люба розмова, -- Річ коротенька --
Будемо, діти, Книжка, та й годі!
Допоможемо віршикові про дівчинку Милу
Слова в стовпчиках переплуталися. Допоможіть кожному слову знайти своє місце.
Мила Милу було мила
Не мила не милом
Мама без мила мила мило
їй жаліла мама любила
Придумайте на кожну виділену букву слова «книга» гарні слова
Історія книжки «Чому кажуть, що книга родом з лісу?»
Педагог розповідає про те, що папір виготовляють із деревини, потім на друкарських верстатах виготовляють книжки, підготовлені авторами, художниками, дизайнерами. І тільки потім книги з'являються в книгарнях.
Про що можна довідатися із заголовка книги або за малюнками
Як ви вибираєте книги: із яскравими малюнками; великі (маленькі); товсті (тоненькі); знайомі (незнайомі) тощо.
Виготовлення своєї першої книжки під назвою «Моя улюблена абетка»
«Автомобільна абетка» -- наклеюють картинки (марки машин) на всі літери алфавіту, підписують, барвисто оформляють, подають ім'я автора та його фото (аналогічно за бажанням можна зробити «Цукеркову абетку», «Мої улюблені тварини», «Абетку юної господині», «Мої улюблені квіти та фрукти», «Ким бути?» і т. д.).
Розучування вірша Одарки Криштанович «Весела абетка»
Станьмо, літери, в ряди, Ка, еЛ, еМ, еН, О, Пе, еР,
Заспіваймо: раз, два, три! Затанцюємо тепер;
А, Бе, Ве, Ге, Ґе, Де, Е, еС, Те, У, еФ, Ха, Це, Че,
У рядах перед веде. Підківками стукнем ще!
Є, Же, Зе, И, І, Ї, Йот, Ша, Ща, Ю, Я й М'який знак,
Відкриваймо швидше рот! Славний виведем гопак!
«Книга рук» Зробіть у групі (класі) «Книгу рук». На кожній сторінці альбому потрібно зробити відбиток долоні, обвести контури. Під малюнком написати ім'я, вік і дату. А далі особисту сторінку кожного поступово заповнюють фотографіями, наклейками, записками. Час від часу «Книга рук» стає предметом бесіди за круглим столом (за згодою кожної дитини).
Розв'язання проблемних ситуацій на тему «Хто найліпший книжчин друг?»
«Чи знаємо ми казки?»
Усі гравці діляться на 2 групи. Кожна група обговорює казки, зграює їх назви. А назва казки повинна складатися з двох-трьох слів, наприклад: «Червона Шапочка», «Снігова Королева», «Лисиця й Журавель».
За сигналом ведучого одна група говорить голосно й чітко -- «Лисиця!», а друга повинна продовжити («й Журавель!»).
Якщо назву казки відгадано, то друга група загадує назву казки, а якщо ні -- продовжує перша група. Перемагає та група, яка найбільше відгадає казок.
Сашко любить книжки Він їх береже, витирає з них пил, вони стоять у нього на поличці. Сашко любить, щоб йому читали, але з кожним днем читає сам усе більше й більше.
Він знає, що книги бувають різні: енциклопедії, словники, книги з казками, віршами й т. ін. Сашко пропонує всім разом зробити книжку.
Готуємо на вибір«Книгу жартів» (коміксів), «Книгу загадок», «Збірку пісень», «Першу кулінарну книгу», «Книгу своїх перших оповідань», «Книжку-театр», «Книгу улюбленого свята», книгу «Сторінками улюблених мультиків» тощо. У цей час Сашко зі своїми друзями робить «Книгу знань», у якій подається опис та ілюстрації всього найцікавішого, що сталося впродовж тижня.
Бесіда на тему «Що я можу. Про що я мрію»
Малювання на тему «Я -- у майбутньому»
Дитині дають завдання намалювати себе такою, якою вона бачить себе в майбутньому. Обговорюючи з нею малюнок, запитайте, який вона матиме вигляд, як вона буде почуватися, якими будуть її стосунки з батьками, братом чи сестрою, з однокласниками, друзями.
«Зустріч через п'ять років» Діти готують виставу «Ми через п'ять років». Режисерами, акторами й глядачами будуть самі діти. Обговорюють приблизний сценарій, місце зустрічі, обстановку. Дорослий нагадує про те, що діти повинні продемонструвати все своє вміння спілкуватися. Кожна дитина показує себе такою, якою вона стане через 5 років.
Бесіда на тему «Спорт і здоров'я»
Скажіть, будь ласка, діти, як ви уявляєте собі здорову людину, якою вона повинна бути? (Відповіді учнів: їй нічого не болить, температура нормальна, хороший апетит, гарний настрій, вона весела, красива, життєрадісна, щаслива, повна сили та енергії...).
Правильно, здорова людина саме така і є, бо здоровому все здорово, а здоров’я більш варте, як багатство, а чому? (Відповіді учнів). Так, бо ні за яке багатство, ні за які гроші не можна купити життя і здоров’я. А без здоров’я нема щастя — це щира правда.
«Бережи одяг, доки новий, а здоров’я, доки молодий», — каже народна мудрість. А ви як розумієте це прислів’я? (Відповіді учнів). «Доки здоров’я служить, то людина не тужить». А чому? (Відповіді учнів). А тужити здоровому і нічого, у нього є найбільший скарб, найбільше багатство у світі — здоров’я. А в здоровому тілі — здоровий дух. А коли здоровий дух, то людина весела, життєрадісна і щаслива. То ж недаремно кажуть, що весела думка — це половина здоров’я, а веселий сміх — це здоров’я. Сміх краще лікує за всі ліки. Отож, не буде ніхто тужити, якщо є здоров’я, сила, настрій, бо тоді людина здатна багато доброго і корисного зробити. Тому і кажуть, що здоровому — усе здорово! А що може зробити здорова дитина? (Відповіді учнів: вчитись, трудитись, допомагати батькам, займатися спортом, музикою, може пізнавати світ, бути постійно в русі). Так, діти, треба працювати, бути постійно в русі, бо рух — це життя. А от хто багато спить, той і життя просвистить. Та, хто рано встає, той довго проживе. Тому, кажуть люди, треба з курми лягати, а з півнями вставати та братися за роботу. От тоді завжди будеш здоровим, матимеш світлу і розумну голову. А це дуже важливо.
Отож, напрошується висновок, що здорове тіло — продукт здорового розуму. Бо ж хвороба нікого не красить. Пам’ятайте про це і будьте мудрими, бережіть своє здоров’я змолоду, поки воно у вас є, щоб у здоровому тілі був здоровий дух, бо здоровому — все здорово! І тільки здорова людина може бути дуже багатою і щасливою, бо вона вже має надзвичайний скарб — здоров’я!
Бесіда на тему «Гарні та погані звички»
Вправа «Гарні -- погані звички»
Дорослий називає звички, а діти всі разом кажуть «пхе», коли почують шкідливу звичку, і «так» -- коли корисну:
звертатися до дорослого на Ви;
колупатися в носі;
крутити ґудзика на одязі;
гризти нігті;
гратися з волоссям;
тримати палець у роті;
брехати;
довго сидіти біля телевізора;
турбуватися про своїх рідних;
запізнюватися в дитячий садок (до школи);
підгодовувати тварин і т. д.
Читання казки А. Рибакова «Про Тому та Чому»
Чи правильно сказано в казці, що «тому все й робиться на світі, що є чому». А ви маєте звичку запитувати?
«Жили-були Тому й Чому. Бачать вони -- котиться колода.
Чому вона котиться? -- запитав Чому.
Вона котиться тому, що кругла, -- відповів Тому.
А чому б і нам не зробити що-небудь кругле? -- запитав Чому.
І заходилися Чому й Тому пиляти, тесати, і в них вийшло кругле колесо. Сіли вони на нього й покотилися по землі. Котяться й бачать -- летить птах.
Чому він летить? -- запитав Чому.
Птах летить тому, що в нього є крила, -- відповів Тому.
А чому б і нам не зробити крила? -- запитав Чому.
І Тому й Чому зробили крила, і в них вийшов літак. І вони полетіли дивуватися далі. Ось тому все й робиться на світі, що є чому».
Читання народного жарту «Нехотійко» із завданням: «Які шкідливі звички тут показано?»
Щоб рости дитині!
Та вже сонце йшло за край,
Почалась негода --
І пропала геть уся
Його насолода.
Хто ж його за руку візьме,
Добре слово скаже,
І у темний час вже пізній
Казочку розкаже?
Захотів хлопчак додому
І на все був згоден:
Захотів побачить маму,
Захотів і їсти, й спати,
Захотів він навіть гамму
Голосно зіграти...
Тож хлопчак отой знайомий
Повернув мерщій додому.
Один хлопчик, наш знайомий,
Вчора втік із дому.
Не хотів він умиватися,
Одягатися,
Прибирати, їсти й пити
І спасибі говорити.
Не хотів на піаніно
Нудні гамми довго грати
І за ручку з мамою
Не хотів гуляти.
Не хотів лишаться вдома
І побіг світ за очі,
Щоби бути вільним-вільним
І робить, що схоче:
Що захоче -- те і зробить,
А не схоче -- кине.
Ось які умови треба,
Ігрова вправа «Зізнання»
Дорослий говорить про те, що зробити поганий учинок -- це ще не означає, що ви приречені завжди так робити. Спочатку потрібно собі зізнатися, а потім... Що робити потім? Як би ви вчинили на місці цих дітей?
«Коли я була маленькою, то вимазала всю шафу й усе, що там було, шоколадною пастою. А коли мама запитала -- я не зізналася. Мені навіть зараз соромно».
«Я посварився з другом. Він мене штовхнув (ненавмисно), а я образився й почав обзивати його поганими словами. Потім ми з ним помирилися, але я не можу забути, що так погано з ним учинив».
«Я розбив ніс дівчинці. Це було ненавмисно, але все ж таки неприємно».
«Я взяла в Марійки (у сестри) без дозволу каблучку, щоб поносити. Я не знала, що вона золота. Мама із сестрою заходилися її шукати. Я злякалася й кинула каблучку у вазу. Коли Марійка її знайшла, вона страшенно зраділа. А мама сказала, що сестра не стежить за своїми речами й не цінує їх».
«Ми з Мишком (братом) посварилися. Я взяла й заховала його зошит. У школі він отримав двійку. Мама його лаяла. А пізніше я розповіла Мишкові про це. Він ледве мене не вбив. Ні, він не бився, а тільки кричав і плакав. Ну, так мені й треба».
Бесіда на тему «Сам удома»
Розучування загадок про небезпечні предмети
Два кільця, два кінця, Я такий тендітний --
А посередині цвях. Бережіть мене.
(Ножиці.) Бо коли розіб'єте,
Якщо вістрям упреться -- одразу дірочка Одні скалки зберете! знайдеться. (Скляний посуд.)
(Шило.) У дірках у мене спина,
У мого Тимішка Зате спритно тру морквину. Тільки капелюх та ніжка. (Тертка.)
(Цвях.) Лезо в мене гостре і залізне,
Богатирів таких, як він, немає -- Вигляд маю дуже грізний.
Всі цвяхи головою забиває. Хоч без мене і не обійдетеся --
(Молоток.) Будьте обережні й бійтеся! У голки є подружка без вушка. (Ніж:.)
(Шпилька.) Я всіх вас обшиваю,
Довгоногий ходить по дорозі: Сама ж я одягу не маю. Одна нога по колу біжить, (Голка.)
Інша -- на місці стоїть. Швидко гризе, дрібно жує,
(Циркуль.) Сама не ковтає -- хто відгадає?
(Пилка.)
Вправа «Запитання -- відповідь»
Що може бути небезпечним удома? Сірники, електроприлади, косметика, електричний струм, висота балкона, пральні порошки, несправна сантехніка, газова плита, несподіваний дзвінок у двері.
Дорослий разом з дітьми згадує, доповнює список небезпечних предметів і підбиває підсумок: усі ці предмети необхідні вдома, але вони можуть стати небезпечними для дітей. Тому без дорослих з ними «спілкуватися» не можна.
«Добре -- погано»
Дорослий розповідає про користь і небезпеку для дітей низки предметів, діти доповнюють цей перелік.
Голкою шиють -- голкою можна вколотися.
Ножицями ріжуть -- ножицями можна пошкодити руки.
Сірниками запалюють вогонь -- гра із сірниками може спричинити пожежу.
-- Скляний посуд красивий та гігієнічний -- його можна легко розбити й порізатися скельцями.
-- Мамина косметика добре пахне -- там багато хімії, можна отруїтися або набути алергію.
Гра «Ой»
Дорослий називає упереміж предмети, діти хором вимовляють вигук «ой» тоді, коли вважають предмет небезпечним.
(Будильник, цукерки, ножиці, ручка, стіл, шпилька, книга, пилка, ніж, стілець...)
Гра «Ой-ой», «Ой», «Ні -- ой»
Дорослий називає упереміж предмети та живі об'єкти. Діти вимовляють «ой-ой», коли вони
небезпечні завжди, «ой» -- небезпечні тільки іноді, «ні -- ой» -- завжди безпечні.
(Кипляче молоко, сонечко, тварина, вогонь, мама, ліки, незнайомі люди, гострі предмети, море, машина, праска, неохайність, тато, пожежа, музика, лід, санчата, квіти, друзі й т. д.)
Розв'язання проблемних ситуацій
Незнайомі люди дзвонять у двері й просять відчинити, називаючи різні причини:
листоноша приніс термінову телеграму;
слюсар прийшов ремонтувати кран;
міліціонер прийшов перевірити сигналізацію;
медсестра з поліклініки принесла бабусі ліки;
мамині співробітники прийшли забрати потрібні документи із шафи;
приїхав гість з іншого міста;
жінка пропонує «у хороші руки» чудове кошеня (цуценя, пташку тощо);
жінка з дитиною просить зеленку, щоб помазати розбите коліно;
приїжджі до сусідів просять залишити на час свої речі, тому що сусіди ще на роботі, а вони хочуть погуляти містом;
жінці потрібно викликати по телефону «швидку допомогу» (міліцію тощо).
(Усі разом обговорюють, як відповісти, не скривдивши незнайомців, можливо, вони гарні люди й говорять правду, але краще в цьому разі не ризикувати -- попросити прийти пізніше, записати через двері ім'я та по батькові незнайомця, його телефон, вибачитися тощо.)
-- Двоє хлопчиків узяли коробку з насінням і почали будувати кораблики, будиночки (З чого можна будувати, а з чого -- ні?)
-- Наталка грається в «доньки-матері». Вона--мама. Їй захотілося піти в театр. Вона підходить до маминої косметички, бере лак для волосся й каже: «Зараз у мене буде гарна зачіска»...
(Як зупинити дівчинку?)
-- Хлопчикові схотілося підігріти котлетки. Він підходить до газової плити й намагається її увімкнути.
(Що потрібно зробити?)
-- Дівчинка з'їла банан і кинула шкуринку на підлогу. Що може трапитися, якщо шкуринку від банана залишити на підлозі? А хлопчик випадково пролив сік на підлогу...
Бесіда на тему «Друзі»
Вправа «Закінчіть прислів'я»
Друга шукай, а знайдеш --... (тримай). Дружба та братство -- дорожче за... (багатство). З ким поведешся, того й... (наберешся). Людина без друзів, що дерево без... (коріння). Друзів пізнають у... (біді).
Вправа «Запитання -- відповідь»
Через що діти найчастіше сваряться одне з одним? Чи знаєте ви, як краще запросити своїх друзів погратися?. Якими словами та вчинками ви завжди ображаєте своїх Друзів? Чому? Коли потрібно буде вирішити, хто ким буде в грі, як ви вчините, щоб нікого не скривдити? Чи добре, коли одна й та сама дитина повсякчас виконує головні ролі? Що робити? Які ігри, вірші, казки, мультфільми найбільше подобаються вашим друзям? Як ви радуєте своїх друзів? А вони вас? Хто може бути вашим другом (батьки, дівчатка, хлопчики, тварини)?
Пальчикова гра «Зустріч друзів»
Діти по черзі торкаються пальцями однієї руки до пальців другої, роблячи ними ніжні обертові рухи (за годинниковою стрілкою).
«Надішли листа»
Гравці стоять у колі, міцно тримаючись за руки. Ведучий -- листоноша -- у центрі кола. Він каже: «Я надсилаю лист від Сергійка до Оленки».
Сергійко починає передавати «лист». Він потискує руку своєму сусідові праворуч або ліворуч, той потискує руку наступному і так далі по колу, доки лист не дійде до Оленки. Мета листоноші --«перехопити» лист, тобто побачити, у кого з дітей він зараз перебуває. Дитина виконує роль листоноші доти, доки лист не буде «перехопленим». Бажано, щоб у ролі листоноші побувала кожна дитина.
«Пліч-о-пліч»
Три канати зв'язують разом у вузол або закріплюють на одному кільці. Кільце або вузол, від якого йдуть кінці канату, кладуть у центр кола, намальованого крейдою на майданчику діаметром не більше трьох метрів. Учасники стають уздовж свого канату, міцно взявши його в руки. За сигналом кожна команда тягне канат на себе, намагаючись перетягнути вузол або кільце за межі кола. Кому це вдасться, той і переміг.
«Повідомлення»
Діти діляться на дві рівні підгрупи. Кожна з них отримує пакет, який необхідно терміново доставити в штаб. На шляху безліч перешкод: пролізти через дугу; перескочити через куби; пройти вузьким містком, не замочивши ніг; тихо пройти повз вартового, не розбудивши його; підбігти до стільчика; «просигналити» й передати пакет дорослому.
У Сашка є кілька друзів. Одні живуть у його будинку, з іншими він зустрічається в дитячому садку (школі). Він любить гратися з друзями, зустрічатися на свята й просто так.
Сашко вміє ділитися іграшками, книжками, солодощами зі своїми товаришами. А ви?
Сашко пропонує:намалювати стільчик дружби;
подумати й відповісти, чи є друзями Заєць та Вовк з мультфільму «Ну, постривай», Леопольд і мишенята з мультфільму «Кіт Леопольд», герої казки «Бременські музиканти». Чому? (Тому що...);
Пригадати казки, оповідання, вірші, мультфільми, у яких друзі весело сміються, іноді плачуть, ображаються, лякаються, дивуються, посміхаються...
Бесіда на тему «Чесність, порядність»
Чесність, порядність... Що це таке? «Але це вже кожна дитина знає!» — скажете ви. Говорити правду — це чесно. Не кривдити менших або слабших за себе — це також чесно. Не брати того, що тобі не належить — це теж чесно і порядно. Допомагати тим, хто цього потребує — чесно і порядно.
Але це ще не все. Поняття честі і порядності набагато глибші, вони повинні жити в людині, в її душі, стати переконанням, щоб ніколи перед людиною не стояло питання — робити це чи ні, якщо це чесно і порядно. Змалечку кожен із вас, діти, повинен засвоїти норми поведінки і моралі, за якими має жити в людському суспільстві. Це для того, щоб жити з усіма в мирі і злагоді, почуватися завжди комфортно і затишно, щоб не гризло вас сумління, не мучила совість. І хоч виховати себе таким не завжди легко, але кожна людина повинна прагнути до того, щоб стати такою у житті, бо з чесними і порядними людьми всім добре, безпечно, спокійно. Це — надійні люди.
Ти також хочеш бути надійною людиною, щоб усім з тобою було добре, чи не так? Звичайно, чому ж ні! Але щоб вирости такою людиною, треба змалечку багато знати, вчитись переборювати в собі лінь, недбальство, брехливість, заздрість, зажерливість і багато всього негативного, що може з’являтися у твоєму характері. І де воно тільки береться, — не раз думаєш ти. Чому тобі раптом стане так заздрісно, що хтось із твоїх однокласників все може, а ти ні? І ти враз подумав, що б йому таке зробити, аби він перестав усе знати, ну хоч би забув колись... Твоя голова починає гарячково працювати над тим, що б таке зробити?
Ось тут і зупинись, подумки накажи сам собі: «Не смій цього робити! Не смій навіть думати про таке! Це нечесно і непорядно!» Подихай рівніше і всю свою енергію спрямуй на те, щоб і собі знати багато. Це всім доступно, лише прожени від себе лінь, вона тобі не дає зробити з себе розумну і шановану людину. Ти ж подумай і зрозумій одне: щоб багато знати, треба дуже багато читати, цікавитись книжками, багато часу просидіти над ними, щоб зрозуміти і запам’ятати те, що там написано. Ось у той час, як ти ганяєш на подвір’ї консервну банку або бігаєш навколо будинку з палкою, той хлопчик чи дівчинка сидить, занурившись у книжку, і наповнює свою голову знаннями. То чому б і тобі не сісти і не почитати, щоб бути розумним, багато знати? І не треба буде нікому заздрити! Якщо ти зупинив себе і не дозволив розгулятися своїй фантазії, а сів за книжку, пересилив себе, прогнав лінь, то ти вчинив чесно та порядно і щодо себе, і щодо тієї людини, якій щось недобре хотів зробити, правда? Отже, ти вже на правильному шляху. Тепер ходімо далі у наших міркуваннях.
— Хто любить складати конструктори?
— Хто з вас любить гратись у комп’ютерні ігри?
— Чи хто любить майструвати сам щось цікаве?
— А як ви думаєте, діти, зробити якусь річ своїми руками — це корисно для дитини чи ні? Доведіть свої міркування.
Ось ви дивитеся на дітей, а у них яких тільки іграшок нема! Якої тільки техніки: і комп’ютери, і телевізори, і різні- різні конструктори... А в когось такого і близько нема. І раптом у нього виникає підступна думка: нехай у тих дітей все це зламається! Ну, й що? їм нове куплять, а в його серці оселиться чорна заздрість, яка буде його точити і точити, як черв’як дерево. Кому від того стане гірше? Звичайно, заздріснику, бо ростиме він тепер із заздрістю в серці і вже не буде у нього тієї радості, що колись.
Не треба заздрити! Краще придивитись до себе і прислухатися, може, в нього є щось таке, чого нема в інших? Може, у нього є до чогось хист, талант, якісь здібності? Випробувати себе, спробувати щось робити! Адже не в усіх батьків однакові можливості. Одні мають змогу купити дорогі речі, а інші — ні. То чого дивитись і заздрити? Це ж чиїсь батьки заробили і купили своїй дитині дорогі речі. А ви ще малі, ви всього не можете так, як дорослі. Тому зараз вчіться, гартуйте себе, а як виростете, то все матимете, якщо постараєтеся і працюватимете у поті чола. Життя у кожного своє, кожен має пройти на цій землі свій шлях, тому ніколи не заздріть іншим, бо ви ще не знаєте, що пережити доведеться тим, кому ти сьогодні так заздриш. А всі люди проходять через певні випробування: хтось проходить через бідність, хтось — через багатство, інші через хвороби, а ще інші — через владу. Головне — завжди залишатися ЛЮДИНОЮ! Не зламатись, не опуститись, не дати себе розтоптати. Це головне у житті.
Я пригадую своє дитинство. І завжди спливає у пам’яті один хлопчик, який ріс без батька, бо його батько не повернувся з війни. А було їх у мами троє: два хлопчики і дівчинка. Дуже бідно вони жили, мама ледве зводила кінці з кінцями, люди допомагали, хто чим міг, бо й у самих не густо було добра. Та найбільшим добром у тій родині була велика любов одне до одного. Вони жили дуже дружно. У тій хаті завжди було надзвичайно чисто, прибрано, а на білій скатертині з весни до пізньої осені стояли букети польових квітів. Коли білим снігом вкривалася земля, то на столі стояла засушена трава і безсмертники у скляній вазі. І нам завжди усім хотілось приходити в ту родину, бо там був мир, спокій, затишок. Хлопчик, який ріс у цій сім’ї, мав золоті руки, він умів, здавалось, усе на світі! З кусочків дерева, фанери він виготовляв чарівні рухливі іграшки, на які ми дивились з великим захопленням. Він ніколи нікому не заздрив і його мудрості дивувалися дорослі. Хлопчина придивлявся до роботи майстрів, переймав у них майстерність, розпитував, спостерігав і, коли виріс, то рівного йому не було, він умів усе на світі.
Придивіться до себе, у кожного з вас є до чогось талант, а його треба розвивати, щоб знати, на що ви здатні. Ось так!
— А тепер скажіть мені, що ви найбільше любите майструвати чи робити?
— Хто вже виявив у себе якісь здібності, щось таке, що завжди хочеться робити і завжди все виходить добре?
Отож рушаймо далі. Брати чуже — це не тільки нечесно і непорядно, це вже злочин, який карається законом. Адже ви розумієте, що кожна людина наживає своє добро тяжкою працею. І раптом якась людина все це забирає, як свою власність. Хто таке може стерпіти? Крадіїв ніхто не любить, їх зневажають, їх карають. І правильно. Кожен повинен заробляти собі на прожиття чесною працею.
Хіба люблять брехунів? Звичайно ж, ні! Ну, хто, скажи, любитиме тебе, якщо у твоїх словах нема правди? Ти ненадійна людина, тобі не можна довіряти, ти можеш підвести будь-кого. Краще чесно сказати правду, якою б вона не була, бо, як мовить народ, брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся. Та й повертатися тоді буде нікуди, тебе зневажатимуть люди. Ось така слава брехунам. «Гарно пише, та брехнею дише», — кажуть про таких.
Є ще й такі люди, які, як кажуть, в очі лисицею, а поза очі — вовчицею. Одне говорять, а інше роблять. Ведуть подвійну гру. Як же це нечесно і непорядно. Такій людині теж не можна довіряти, тому що вона підступна. Гадюку як не грій, вона все одно вкусить. Таких зневажають в народі! Про них такі прислів’я склали, що прочитаєш їх, аж мурашки поза спиною. «Підлеслива людина, як гадюка під квітами» або: «Бійся цапа спереду, коня ззаду, а хитрої людини — з усіх боків», «Янгольський голосок, а чортова думка». Ось так про них кажуть, така про них слава.
Чи вони вам подобаються? Доведіть, чому так робити погано.
Наведіть приклади, якщо знаєте такі. А самі ви ніколи так не чинили?
Стежте за собою, щоб про вас так не казали. Просто завжди з усіма треба бути чесними. І вам буде легко, бо нікого ви не скривдили, нікому не збрехали, нікого не образили. Бо образливе слово, як гострий меч, воно глибоко ранить. Тому завжди думайте, що і як ви говорите, щоб не образити людину. «Шабля ранить голову, а слово — душу» або: «Вола в’яжуть мотуззям, а людину — словом». Ось як народ про це говорить. А ти, дитино, — маленька гілочка могутнього дерева життя рідного українського народу, будь мудрою і розумною, чесною і порядною. І тоді матимеш щастя і радість. Бо доброму скрізь добре, а щастя без розуму — дірява торбина.
Бесіда на тему «Культурна людина»
Мета: прищеплювати дітям культуру поведінки та правила поведінки, що роблять людину вихованою, культурною, духовно багатою. Викликати бажання у них бути прикладом для інших.
Учитель. Сьогодні на уроці ми поговоримо про культуру, про те, як треба звертатися до людей, щоб кожному було приємно з вами спілкуватись і щоб про кожного з вас люди могли сказати, що ви вихована, культурна людина. Для цього треба вміти поводитися серед людей, знати правила поведінки, вживати у своїй мові «чарівні слова».
— Дядьку, а скажіть, скільки годин?
— А скільки тобі треба? — сердито відказує той і простує далі, не зупиняючись, бо не хочеться продовжувати розмову з такою невихованою дитиною. А з голови не виходить думка: «Чи їх у школі не вчать, чи батьків у тих дітей немає, що вони і звернутися до людей не вміють?»
Аж назустріч знову біжить гурт хлопчаків, і один звертається до того самого чоловіка:
— Добродію, вибачте, скажіть, будь ласка, котра година? — дитя усміхнено дивиться на чоловіка. Той зупинився, глянув на годинник.
— Друга година, хлопчику! — посміхнувся і собі чоловік до дитини, ніби світліше стало на душі у нього.
— Щиро дякую! — хлопчина побіг далі.
А серце в чоловіка радісно б’ється: «Ні, не все ще втрачено, є ще мудрі й виховані діти. Значить, у школі їх вчать і у сім’ї все у них добре».
І я, спостерігаючи за дітьми, теж не раз дивуюся, чому одні діти чемні та виховані, а другі — неначе з якоїсь планети прибули. Буває, в одному класі вчаться, а поводяться по-різному. Це вже залежить тільки від самих дітей, від їхньої мудрості, свідомості, рівня вихованості і, звичайно, від сім’ї.
Культура мови — це загальноприйнятий мовний етикет: ті звертання до людей, які прийняті в суспільстві, вітання, прощання, побажання і т. д. Їх не так уже й багато, але відіграють вони неабияку роль у житті кожного. Тому треба це добре знати, вміти поводитися між людьми так, щоб усім було приємно. І працювати над собою треба з раннього дитинства, щоб ці слова добре засвоїти і вживати їх автоматично, не задумуючись, щоб це стало доброю звичкою.
Гадаю, ви хочете дізнатись, як до кого звертатись. Чи не так? Звичайно, до дітей, яких ви знаєте, треба звертатися по імені: Оленко, Тетянко, Сергію, Володю — саме так, як би ви хотіли, щоб зверталися до нас? А не: Лєнка, Танька, Сєрий, Володька! Ні, так звертатися не можна ні в якому разі! Це собі запам’ятайте. Такі звертання свідчать про те, що ви не лише невихована людина, а й неграмотна. І зараз хтось із вас обов’язково скаже, що деякі діти саме так до вас і звертаються, тому ви їм відповідаєте так само. А цього робити не треба. Нехай вони від вас переймають добре, а не ви від них погане. Не йдіть у них на повідку, ви ж люди, а не собачки. Врешті-решт, діти зрозуміють, як треба говорити, щоб ви на них реагували, і будуть звертатися до вас саме так, як ви того хочете. Поясніть їм, що до чого. Вчіться самі культури і вимагайте того від інших. За це вас будуть поважати і дорослі, і ваші однолітки.
Діти, звертаючись до людей, приміряйте завжди до себе слова та вчинки і думайте: «А як би мені було, що б я відчував, коли б до мене так звернулися, як оце я?» У Біблії, яка дає людям мудрі поради, є таке золоте правило»: «І так в усьому як хочете щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними.» (Євангеліє від Матвія 7:12.)
Коли ви дітей не знаєте, а треба до них звернутися, то як тоді бути?(Відповіді дітей.)
— Хлопчику (хлопчики, хлопці), дівчинко (дівчатка, дівчата), діти — це правильно, а «дєвки», «пацани» та інші звертання — звучать дуже образливо. Так звертатися негарно.
А коли перед вами дівчина-старшокласниця, старша дівчина, а імені її ви не знаєте, то як звернетеся? (Відповіді учнів.) Правильно буде так: «Панянко, панночко!» Дівчина тоді на вас зверне увагу, їй буде приємне таке звертання.
До юнака можна звернутись: «Юначе!» Це гарно і правильно. Йому теж буде приємне таке звертання. Колись в Україні так і звертались, але згодом ці слова були витіснені словами «товаришу, товаришко», Що так і не прижились, а природне, українське, загубилось. Але його легко відродити, якщо ви з дитинства будете вживати правильні слова. Вони підуть з вами у життя і будуть слугувати людям.
А коли вам треба звернутися до дорослої жінки, то як скажете? (Відповіді учнів.) От слів: «тьотю, бабусю, тітко, дядино» до чужих людей не кажуть, їх говорять лише до рідних людей. А до чужих людей звертаються так: «Пані або добродійко». Можна і так: «Шановна пані!»
Ось уявімо собі, що йде жінка, вона над чимось замислилась, а ви хочете до неї звернутися, щоб щось запитати. Як ви звернетеся? (Відповіді учнів.)Ви її зупиняєте, перебиваєте її думки, тому треба спочатку вибачитися, чемно звернутися, а потім запитати і подякувати. Наприклад: «Перепрошую, пані. Скажіть, будь ласка, як пройти до магазину? Вибачте, щиро дякую!»
А ось така ситуація: люди стоять і розмовляють, а вам конче треба щось запитати, тоді як бути? (Відповіді дітей.) Можна так: «Пробачте, будь ласка, дозвольте звернутися! Шановна пані, ви б не допомогли мені знайти будинок за адресою...? Дуже вам дякую!» До чоловіка можна звернутися так: «Перепрошую, пане, скажіть, будь ласка, котра година? Дякую!» Або так: «Пробачте, добродію, ви не підкажете, як пройти до школи № 25? Щиро вам вдячний!» На такі звертання люди, як правило, охоче відгукуються і допомагають, бо наш народ добрий і щирий, а ще коли ввічливо до нього звернетеся, то одержите вичерпну відповідь. «Добре слово мур розбиває», — каже народна мудрість. І це правда. Вчіться бути ввічливими, добрими і щирими до людей. І ніколи не губіть «чарівних слів», без них, як без рук, нічого не зробиш, нічого не досягнеш. їх зовсім небагато, але вони надзвичайно важливі у нашій мові — це слова: прошу, пробачте, дякую, вибачте, будь ласка, вдячний вам, щиро дякую.
Слова-вітання і побажання дуже важливі у житті кожної людини, тому що вони створюють сприятливий мікроклімат, який необхідний усім. Слова ввічливості ніби огортають людину теплом і добротою, захищають від злих сил, надають бадьорості і радості, впевненості і сили. Адже вже давно доведено, що слово — це матеріальна сила. Сказані погані слова скупчуються над людиною, наче чорна хмара, і несуть з собою зло. А добрі та щирі слова несуть радість, щастя і удачу. От чому так важливо говорити добрі слова і думати лише про хороше, зичити всім людям здоров’я, щастя, удачу. Недаремно кажуть: «Слово — не горобець, вилетить, не спіймаєш.» Але воно може заподіяти чимало шкоди, тому думайте, що говорите, щоб потім не жалкувати і не збирати над собою чорні хмари зла.
Прокинувшись вранці, посміхніться, привітайтеся до мами й тата, до всіх, хто є у хаті, побажайте всім здоров’я і щастя. Всім відразу стане веселіше, і у вас на серці буде радісно і затишно. Йдучи з дому, привітайтеся до людей, від усієї душі побажайте їм добра і щастя. А слова-привітання та побажання вам відомі: «Доброго дня, доброго ранку, доброго здоров’я, привіт, доброго вечора, на добраніч, до побачення, прощавайте, йдіть здорові, щасти вам, на здоров’я, щасливої дороги, до наступної зустрічі, будьте здорові, щастя вам і радості і т. д.» Ви промовляєте їх і бажаєте найкращого — здоров’я, добра і т. д. Хіба це не прекрасно? Тому не забувайте говорити їх усім, бо те добре, що ви побажаєте іншим, сторицею повернеться до вас самих. Недаремно їх люди назвали «чарівними», бо й справді вони мають чудодійну силу. Але не чекайте, що як тільки ви привітаєтеся, то до вас так і «прилипне» щастя за добре слово. Навчіться це говорити завжди, нехай воно ввійде у звичку, а добро прийде згодом. Ось ви у школі. Привчіть себе вітатися з усіма вчителями, працівниками школи, дорослими, що заходять до школи, батьками, котрі часто приходять за дітьми, зі своїми друзями. Будьте ввічливі з усіма, бо це в першу чергу для вашого добра. Про вас люди говоритимуть теж тільки добре, бо ви до всіх добрі, чемні, привітні.
А коли ви звертаєтеся до людей, то не ховайте очі, а дивіться людині у вічі щиро і відкрито, чесно і з усмішкою, бо у вашому серці те, про що ви говорите, — доброта, любов, щирість. «Доброму завжди все добре», — каже народна мудрість. І недаремно, бо вже давно помітили, що до добрих людей приходить добро, а до злих — те, що заслужили. А звідси і висновок: хочеш, щоб до тебе добре ставилися, то будь і ти добрим до інших. От вам, діти, і золоте правило.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 687 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Когда она очнулась, (а произошло это почти сразу же) по всему лабиринту стоял столб пыли. Лис, вскочила, не обращая внимания, на сочившуюся из небольшой раны на лице кровь, и стала звать Франсиско. | | | Транспортная Компания «КИТ» |