У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен не пізніше як за два місяці письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
Працівники мають право на забезпечення спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні забезпечуватися зазначеними засобами.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.
2.3 Гарантії прав працівників з охорони праці під час припинення трудового договору.
Право працівника припинити трудовий договір у разі порушення роботодавцем законодавства про охорону праці та право на одержання вихідної допомоги.
Припинення трудового договору допускається за наявності у законодавстві підстав його припинення та дотримання порядку звільнення працівника. Лише за таких умов припинення трудового договору вважається законним. Підстави припинення трудового договору встановлюються у законодавчому порядку. Вони, як правило, передбачаються у КЗпП України, але можуть бути встановлені в законах України. Законом України “Про охорону праці” від 12.10.1992 р. вперше було передбачено можливість припинити трудовий договір з ініціативи працівника, якщо роботодавець порушував чи не виконував законодавства, колективного договору з питань охорони праці. На підставі цієї норми внесено відповідні доповнення до ст.38 КЗпП України, які в подальшому були змінені і право на припинення трудового договору встановлено за не виконання будь-якого положення трудового законодавства, колективного чи трудового договору.
Закон України “Про охорону праці” у новій редакції (ст.6) також зберіг цю гарантію прав на охорону праці — право працівника розірвати трудовий договір з власної ініціативи у випадку невиконання роботодавцем зобов’язань щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, порушення законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань.
У трудовому законодавстві визначено порядок звільнення працівника з цієї підстави. Перш за все, слід вказати, що зазначена гарантія є правом працівника і ніхто не може бути примушений до реалізації цього права. І навпаки, роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір, якщо працівник звернувся до нього з такою вимогою. Причому звільнення проводиться у строк, визначений самим працівником. У цьому випадку не застосовується вимога законодавця щодо завчасного попередження роботодавця про майбутнє звільнення працівника. На цей вид звільнення поширюється загальне правило щодо можливості відкликання раніше поданої заяви. Якщо працівник після закінчення строку попередження не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, то роботодавець не вправі звільнити його за раніше поданою заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Оскільки звільнення працівника із зазначеної підстави відбувається не з його вини, то працівникові виплачується вихідна допомога. Розмір вихідної допомоги визначається у колективному договорі, але у будь-якому випадку не може бути менший тримісячного заробітку працівника.
У трудову книжку працівника вноситься запис про підставу та причини звільнення працівника. Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, визначається порядок ведення трудових книжок працівників, у тому числі внесення записів про їх звільнення. При розірвані трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов’язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Тому у трудовій книжці необхідно зазначити причини звільнення — у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про охорону праці, не додержання умов колективного договору з охор Тема 3. Організація охорони праці на виробничому рівні
1. Система управління охорони працею на підприємстві
1.1. Поняття, цілі та завдання системи управління охороною праці.
Управління – це цілеспрямований вплив керівника на трудовий колектив з метою вирішення поставлених завдань. Системний підхід полягає в об’єднанні окремих розрізнених заходів у єдину систему цілеспрямованих дій на всіх рівнях і стадіях управління виробництвом. Управління можна визначити також як впорядкування системи, приведення її у відповідність до об’єктивних закономірностей.
Система управління охороною праці на підприємстві (СУОПП) – це сукупність взаємопов’язаних органів управління підприємством (підрозділом), які на підставі комплексу нормативно-правової документації ведуть цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою виконання поставлених завдань з охорони праці.
Метою управління охороною праці є реалізація конституційних прав працівників і вимог нормативно-правових актів щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму, профзахворюванням, аваріям і пожежам.
Об’єктом управління охороною праці є діяльність роботодавця, керівників структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства для забезпечення належних здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, цехах і підприємствах у цілому, попередження травматизму, профзахворювань і аварій.
Основні завдання управління охороною праці:
· запобігання виробничим травмам, професійним захворюванням, аваріям і пожежам;
· дотримання вимог законодавства і нормативно-правових актів з охорони праці, колективних договорів;
· забезпечення ставлення всіх працівників підприємства до безпеки праці, як до головних обов’язків;
· забезпечення участі працівників підприємства до планування, організації мотивації, контролю і оцінки ефективності заходів з охорони праці;
· розроблення обов’язків, прав і відповідальності за стан охорони праці між всіма керівниками і працівниками підприємства;
· забезпечення компетентності посадових осіб, спеціалістів та всіх працівників при виконанні покладених на них обов’язків і відповідальності, розумінні своїх прав і обов’язків;
· розподілення необхідних фінансових, матеріальних, людських та ін. Ресурсів при забезпеченні функціонування СУОПП;
· забезпечення працівниками соціальних гарантій у галузі охорони праці у колективному договорі (угоді, трудовому договорі);
· постійне підвищення ефективності функціонування СУОПП.
1.2. Методи та функції системи управління охороною праці.
До основних функцій управління охороною праці належать:
— прогнозування і планування робіт, їх фінансування;
— організація та координація робіт;
— облік показників стану умов і безпеки праці;
— аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;
— контроль за функціонуванням СУОП;
— стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці.
Оперативне керівництво і координація роботи з охорони праці здійснюється керівництвом підприємства і його підрозділів шляхом застосування відповідних методів управління:
- організаційно-розпорядчих;
- соціально-психологічних;
- економічних.
Організаційно-розпорядчі методи включають в себе виконання посадових обов'язків з охорони праці, видання і виконання наказів, розпоряджень, постанов.
Соціально-психологічні методи управління включають в себе: навчання і виховання персоналу, проведення інструктажів, моральне стимулювання, особистий приклад керівника щодо виконання вимог охорони праці. Для попередження травматизму слід для відповідальних професій застосовувати профвідбір і профорієнтацію, попереджувати допуск до роботи людей у хворобливому і нетверезому стані, вести боротьбу зі шкідливими звичками, підвищувати культуру виробництва.
Економічні методи управління охороною праці полягають в матеріальному стимулюванні роботи з охорони праці.
2. Суб’єкти управління охороною праці на виробничому рівні:
2.1. Види суб’єктів управління охороною праці на виробничому рівні та їх повноваження.
2.2. Служба охорони праці на підприємстві.
На роботодавця покладено обов’язок здійснення постійного управління охороною праці на виробничому рівні. Загальне управління охороною праці здійснює керівник підприємства, його заступники, керівні працівники структурних підрозділів підприємства, безпосередні керівники робіт. Для здійснення спеціального управління на підприємствах, в установах, організаціях згідно ст. 15 Закону України “По охорону праці” створюється служба охорони праці. Служба охорони праці здійснює організацію безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд, забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту, проведення професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці, запровадження оптимальних режимів праці та відпочинку працюючих, професійного добору виконавців для визначених видів робіт та здійснення контролю за створенням безпечних і нешкідливих умов праці.
Служба охорони праці створюється роботодавцем відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.
Служба охорони праці створюється на підприємствах, в установах, організаціях, а її ліквідація можлива лише у разі ліквідації самого підприємства, установи, організації чи припинення використання найманої праці фізичною особою.
Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Вона створюється у вигляді самостійного структурного підрозділу, групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі що працює на умовах сумісництва.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. За своїм посадовим становищем та умовами праці керівник служби прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства. При наявності на підприємстві інституту заступників керівника керівник служби охорони праці призначається на посаду заступника керівника підприємства. Служба охорони праці комплектується спеціалістами, що відповідають законодавчо встановленим вимогам. Вони повинні мати:
– вищу освіту;
– стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Наявність такого стажу не є обов’язковою для осіб, які мають спеціальну освіту з охорони праці. Служба охорони праці, як правило, комплектується спеціалістами такого профілю:
– інженерами відповідної спеціальності;
– фахівцями з питань гігієни праці;
– юристами, що спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.
Служба охорони праці контролює:
а) дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці;
б) виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці, використання за призначенням коштів фонду охорони праці;
в) відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного та індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної документації на робочих місцях;
г) своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;
д) забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; організацію питного режиму; надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими умовами праці;
е) використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з діючим законодавством;
є) проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;
ж) виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені у актах розслідування.
Спеціалісти з охорони праці мають право безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, структурні підрозділи підприємства, перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об’єктах підприємства, зупиняти роботу виробництва, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих, та одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документи і пояснення (письмово чи усно) з питань охорони праці.
Для виконання функцій, покладених на службу охорони праці, її спеціалісти мають право надсилати керівнику подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують законодавство про охорону праці, порушувати клопотання про заохочення працівників, вимагати відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають доступу до відповідних робіт або порушують нормативні акти про охорону праці.
2.3. Комісія з питань охорони праці підприємства
Вона створюється на принципі пропорційної участі найманих працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Комісія з питань охорони праці підприємства є постійно діючим консультативно-дорадчим органом найманих працівників та роботодавця, тому на відміну від служби охорони праці її рішення носять рекомендаційний характер.
Створення комісії з питань охорони праці підприємства обумовлюється лише волевиявленням роботодавця і найманих працівників та не залежить від кількісного складу працюючих.
На загальних зборах (конференції) наймані працівники приймають рішення про доцільність створення комісії, її кількісний і персональний склад та затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється на основі Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 03.08.1993 р. за № 72. Комісія може складатися з представників роботодавця та професійної спілки, а також з уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства. Комісію очолює голова, який обирається на її засіданні. Діяльність комісії відбувається на плановій основі. З цією метою розробляються квартальні, піврічні та річні плани діяльності комісії, її засідання проводяться по мірі необхідності, але не рідше одного разу на квартал, і не менше одного разу на рік комісія звітується про свою роботу.
Діяльність комісії з питань охорони праці підприємства спрямована на забезпечення захисту законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці, підготовку рекомендацій роботодавцю та працівникам з питань профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, вироблення пропозицій до колективного договору з охорони праці та використання коштів на заходи з охорони праці, узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань з охорони праці шляхом проведення двосторонніх консультацій.
На виконання цих завдань комісія має право звертатися до роботодавця, профспілок з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці, одержувати інформацію, необхідну для виконання покладених на неї функцій, знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан виконання відповідних програм і колективних договорів з питань охорони праці тощо. Рішення комісії впроваджуються у життя наказами роботодавця. Не зважаючи на рекомендаційний характер цих рішень, роботодавець не може їх проігнорувати і у разі незгоди з рекомендаціями комісії повинен дати аргументовану відповідь.
3.1. Додержання вимог з охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств
Система заходів організації управління охороною праці включає додержання вимог з охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об’єктів і засобів виробництва, їх відповідності нормативним актам про охорону праці (ст. 21 Закону України “Про охорону праці”).
Реалізація зазначених заходів здійснюється шляхом:
– урахування вимог з охорони праці на стадії проектування виробничих об’єктів, засобів виробництва та проведення попередньої експертизи (перевірки) проектної документації виробничих об’єктів, нових технологій і засобів виробництва;
– здійснення експертизи технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, хімічних речовин та їх сполук й іншої небезпечної продукції, придбаних з-за кордоном;
– встановлення дозвільної системи на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов’язана з виконанням робіт та експлуатацією об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;
– іншими шляхами, що забезпечують безпечність умов праці. Наприклад, забороняється застосовувати у виробництві шкідливі речовини у разі відсутності їх регламентації та державної реєстрації.
Законодавство України встановлює положення про дотримання вимогз охорони праці як при проектуванні виробничих об’єктів, розроблені новихтехнологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих, так і при введенні в дію після будівництва або реконструкціївиробничих будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів.
Законодавство України передбачає обов’язковість проведення експертизи проектної документації з питань охорони праці щодо всіх проектів на будівництво та реконструкцію виробничих об’єктів і виготовлення засобів виробництва незалежно від форми власності та джерел фінансування.
Експертиза проектної документації проводиться з метою визначення достатності та якості проектних рішень щодо забезпечення нешкідливих і безпечних умов праці та виявлення відхилень від вимог нормативних актів про охорону праці. Експертиза виступає одним із превентивних заходів у системі охорони праці, що дозволяє на початкових стадіях виробництва створити безпечні і нешкідливі умови праці.
Під час проведення експертизи здійснюється оцінка відповідності проектних рішень з питань охорони праці сучасному технічному рівню, досягненням науки і техніки, оцінюється створення системи безпечних і нешкідливих умов праці, забезпечення заходами захисту від нещасних випадків, виробничих аварій, небезпечних екологічних, гідрогеологічних, сейсмічних процесів, перевіряється наявність дозволів на виготовлення засобів виробництва та застосування нових технологій, що передбачені у проекті, а також сертифікатів, які засвідчують безпеку їх використання.
Законодавство України передбачає два види експертизи проектної документації — державну і громадську. Згідно ч. 7 ст. 21 Закону України “Про профспілкові організації, їх права та гарантії діяльності” профспілки мають право на проведення незалежної експертизи об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, а також умов праці, на відповідність їх нормативно-правовим актам з питань охорони праці. Проведення державної експертизи є обов’язковим, щодо громадської, то законодавець закріпив лише право, але не визначив правових наслідків її проведення, співвідношення її результатів з результатами державної.
Проведення експертизи проектної документації на її відповідність вимогам з охорони праці регулюється Положенням про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об’єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1994 року, Методикою проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробничих об’єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженою наказом Державного комітету України по нагляду за охороню праці від 30 вересня 1994 року за № 95.
Для проведення експертизи проектної документації у складі територіальних управлінь Державного комітету України з нагляду за охороною праці створено експертно-технічні центри Держнаглядохоронпраці, що діють на основі положень, розроблених згідно Типового положення про експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 2 листопада1998 року за № 213.
Перелік експертно-технічних центрів органів державного нагляду за охороною праці та територію, яку вони обслуговують, подано у Додатку № 1 до Методики проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробничих об’єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороню праці від 30 вересня 1994 року за № 95.
Експертно-технічні центри Держнаглядохоронпраці виконують експертизу на відповідність нормативним актам про охорону праці:
– проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) об’єктів виробничого та соціально-культурного призначення, виготовлення машин, устаткування та інших засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників, нових технологій;
– проектів будівництва гірничодобувних і переробних підприємств — щодо відповідності вимогам охорони праці та охорони надр;
– проектів заходів щодо охорони будівель та споруд від шкідливого впливу гірничих робіт;
– проектів гірничих відводів, планів розвитку гірничих робіт і проектів розробки родовищ твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, матеріалів на списання запасів корисних копалин, проектів на ліквідацію гірничодобувних підприємств, нафтових та газових свердловин;
– обладнання (устаткування), що відпрацювало нормативний строк служби, а також відновлене після аварії, реконструкції — на його придатність до подальшого використання;
– інші види експертиз, передбачені чинним законодавством.
Експертизу проектної документації з питань охорони праці органи Держнаглядохоронпраці проводять з врахуванням висновків органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, органів державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС України, Держатомнагляду (на підконтрольних підприємствах) Мінекобезпеки України. Залежно від кошторисної вартості проектної документації експертиза проводиться протягом 20-30 календарних днів і за результатами її проведення оформляється експертний висновок. При отриманні негативного експертного висновку по проекту власник повинен усунути зауваження щодо порушення нормативних актів про охорону праці і повторно подати проектну документацію на розгляд. У разі незгоди з експертним висновком власник або уповноважений ним орган може оскаржити його в місячний термін до Держнаглядохоронпраці. Законодавством встановлена вимога щодо періоду фінансування будівництва (реконструкції, технічного переоснащення) виробничих об’єктів, виготовлення і впровадження нових технологій. Таке може здійснюватися лише після одержання позитивних результатів експертизи.
3.1. Правове регулювання проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Атестація робочих місць є комплексною оцінкою всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і працездатність у процесі трудової діяльності. Проведення атестації робочих місць на підприємстві, в установі, організації здійснюється з дотриманням вимог, передбачених Положенням про державну експертизу умов праці, Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці. Атестація робочих місць за умовами праці обов’язково проводиться на всіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх галузевої належності та форм власності. На обов’язковість і необхідність її проведення впливає факт наявності технологічного процесу, обладнання, сировини та матеріалів, що є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть вплинути на здоров’я працюючих, а також на їх нащадків. Метою проведення атестації робочих місць за умовами праці є встановлення на конкретному підприємстві, в установі, організації права працівника на безпечні й здорові умови праці, захист їх життя й здоров’я, встановлення пільг й компенсації за шкідливі й небезпечні умови праці.
Атестація робочих місць за умовами праці має плановий характер. Відповідно розрізняють планову (чергову) та позапланову (позачергову) атестацію. Планова атестація проводиться у строки, визначені колективними договорами, але не рідше одного разу на п’ять років. Проведення позапланової атестації здійснюється при наявності певних підстав та з ініціативи відповідних суб’єктів. Вона проводиться з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, найманих працівників підприємства або їх виборного органу, органів державної експертизи умов праці з участю санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України, якщо відбулася докорінна зміна умов і характеру праці.
Комплексний характер атестації робочого місця за умовами праці полягає у вивченні і дослідженні цих факторів виробничого середовища, що можуть негативно вплинути на здоров’я працівників, та в розроблені системи заходів, спрямованих на знешкодження таких факторів.
Під час проведення атестації робочих місць за умовами праці виявляють причини та фактори виникнення шкідливих і небезпечних умов праці, проводять дослідження та комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо їх відповідності вимогам стандартів, норм і правил (включаючи проведення гігієнічної, технічної та організаційної оцінки). За результатами
проведеної оцінки факторів виробничого середовища встановлюється ступінь шкідливості та небезпечності умов праці на основі гігієнічної класифікації: особливо шкідливі та особливо важкі умови праці; шкідливі та важкі умови праці; шкідливі умови праці.
За результатами проведеної атестації робочих місць складають наступні переліки:
а) робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на встановлені законодавством пільги і компенсації;
б) робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на пільги і компенсації за рахунок коштів підприємств;
в) робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи з поліпшення умов праці.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 16 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |