Змістовий модуль І. Технологічний підхід в освіті.

Змістовий модуль І. Технологічний підхід в освіті.

Тема І.Особистості дитини як об'єкта і суб'єкта освітньої технології.

1. Предмет і завдання.

2. Новий державний стандарт початкової та середньої освіти.

З.Закони та закономірності розвитку педагогічних технологій початкової та

середньої освіти

4."Суб'єтно- суб'єктна" та." об'єктно - суб'єктна" педагогічна взаємодія.

1.Предмет і завдання.

Мета дисципліни "Педагогічні технології початкової освіти" є оволодіння студентами знаннями, уміннями та навичками використання сучасних педагогічних технологій; визначити її сутність та головні завдання; підготувати студентів до безпосередньої практичної дії.

Завдання вивчення дисципліни "Педагогічні технології початкової освіти" є висвітлення зародження технологічного підходу в освіті, що забезпечує розвивальний характер навчання і виховання дитини, а також усієї управлінської діяльності освіти.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

історію виникнення технологій; сутність поняття педагогічна технологія; основні сучасні педагогічні технології; вимоги до педагога.

вміти:

класифікувати педагогічні технології; формулювати концептуальні установки;

підбирати до кожної педагогічної технології «пакет» методик

навчання;

розробляти уроки для учнів початкових класі з урахування особливостей педагогічної технології.

Рекомендована література Базова

1. Агафонова A. C. Практикум по общей педагогике. - СПб.: Питер, 2003.-416 с.

2. Афонина Г. М. Педагогика. - Ростов н/Д: Феникс, 2002. - 512 с.

3. Бордовская Н. В., Реан А. А. Педагогика: Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2004. - 300 с.

4. Вайндорф-Сисоєва М. С., Крившенко JI. П. Педагогіка: Короткий курс лекцій. Технологія правильної відповіді. - М.: Юрайт-Издат, 2004. - 254 с.

5. Веретенко Т. Г. Загальна педагогіка. - K.: ВД “Професіонал”, 2004. -

128 с.

6. Дидактика. Навчальний посібник / Малафіїк І. В. — K.: Кондор, 2009.-

406 с.

7. Дубасенюк О. А. Практикум з педагогіки. - K., 2004. - 464 с.

8. Загвязінскій В. І. Теорія навчання: Сучасна інтерпретація: Навчальний посібник для студентів пед. вузів. - 2-е вид., Испр. - М.: Видавничий центр «Академія», 2004. - 192 с.

9. Історія освіти і педагогічної думки: Учеб. Для студ. висш.учеб. закладів. - М.: Изд-во ВЛАДОС - ПРЕС, 2003. - 352 с.

10. Коджаспірова Г. М., Коджаспіров А. Ю. Педагогічний словник: Для студентів пед. вузів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 176 с.

11. Крисько В. Г. Психологія і педагогіка в схемах і коментарях. - СПб.: Пітер, 2006.- 320 с.

12. Кузьмінський А. І., Вовк Л. П., Омеляненко В. Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. - K.: Знання-Прес, 2003.

2. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: Підручник. - K.: Знання-Прес, 2003.

3. Левченко Т. І. Розвиток освіти та особистості в різних педагогічних системах. - Вінниця: видавництво “Нова книга”, 2002. -512 с.

4. Лозова В. І., Троцко Г. В. Теоретичні основи виховання і навчання. - X., 2002.

5. Мазоха Д. C., Опанасенко H. І. Педагогіка: Навчальний посібник. - K.: Центр навчальної літератури, 2005. - 232 с.

6. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. - K., 2000. - 350 с.

7. Педагогіка. Хрестоматія / Уклад. А. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. - K.: Знання-Прес, 2003.

8. Педагогіка. Учеб. посібник для студентів педагогічних вузів і педагогічних коледжів / За ред. П. І. Підкасистого. - М.: Педагогічне товариство Росії, 2006. - 608 с.

9. Підласий І. П. Педагогіка. Новий курс: підручник для студентів пед. вузів: у 2 кн. - М.: Гуманітарний вид. центр ВЛАДОС, 2005. - Кн. 1. Загальні основи. Процес навчання. - 574с.

10. Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти: підручн. - К.:Грамота, 2012. - 504с.

11. Ситаров В. А. Дидактика: Учебное пособие /Под ред. В. А. Сластенина. - М., 2002.

12. Сластенин В. А., Каширин В. П. Психология и педагогика. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 480 с.

13. Сластенін В.А. та ін Педагогіка: Учеб. посібник для студ. вигц. пед. навч. закладів / В. А. Сластьонін, І. Ф. Ісаєв, Є. Н. Шиянов; Під ред. В.А. Сластенина. - М.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 576 с.

14. Сорока Г. І. Сучасні визовні системи та технологи. - X.: Ранок, 2002.

15. Фіцула М. М. Педагогіка: Посібник. - K., 2000.

16. Хуторской А. В. практикум по дидактике и методикам обучения. - СПб.: Питер, 2004. - 541 с.

17. Щербань П. М. Прикладна педагогіка, - K., 2002.

18. Ягупов В. И. Педагогика. - К., 2002.

Допоміжна

1. Бех І. Інтеграція як освітня перспектива // Початкова школа. - 2002. - №5.-С. 5-6.

2. Борцовская Н.В., Реан A.A. Педагогика. Учебник для вузов. - СПб: Издательство "Питер", 2000. - 304 с.

3. Вишневський O.L, Кобрій О.М., Чепіль ММ. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій / За ред. О.Вишневського. - Дрогобич: Відродження, 2001.-268 с. ’

4. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - K.: Видавничий центр "Академія", 2001. - 576 с.

5. Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів (Рукопис). - Чернігів, 2002. - 528 с.

6. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педагогічна газета. - 2002. - № 1 (91), січень.

7. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Освіта України. - № 40. - 5 жовтня 2000 р.

8. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Педагогічна газета. — 2001. - № 7 (85), липень.

9. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии / Г.К. Селевко. - М., 2008.

10. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навч. - метод., посібник. — K.: Вища шк., 2002. - 215 с.

13. Інформаційні ресурси

1. http://ebk.net.ua

2. http://www.br.com.ua/referats

3. http://works.tarefer.ru

4. http://ua.textreferat.com

5. http://www.epochtimes.com.ua

6. http://myrefs.org.ua

7. http://ukn'ef.com.ua

8. http://www.lib.ua-ru.net

9. http://magazines.russ.ru

10. http://ostriv.in.ua

11. http://teacher.at.ua

12. http://www.uroki.net

13. http://www.slideshare.net/stecenko_nm/6-2253966

2.Новий державний стандарт початкової та середньої освіти.

У Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту зазначили, що у процесі розроблення нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти було ретельно вивчено зарубіжний досвід та враховано кращі традиції вітчизняної освіти.

Результати навчальних досягнень учнів початкових класів зумовили необхідність поновити зміст Державного стандарту початкової загальної освіти та удосконалити Базовий навчальний план початкової загальної освіти, зазначають в МОНмолодьспорт.

У міністерстві освіти наголошують, що позитивними змінами Державного стандарту початкової загальної освіти є забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти, а також впровадження особистісно- орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі початкових класів.

Стандарт початкової загальної освіти передбачає формування ключових компетентностей учнів початкових класів, зокрема, загальнокультурної, громадянської, здоров’язбережувальної та інформаційно-комунікаційної.

Фахівці міністерства зазначають, що перевагами затвердженого документа є розроблення єдиного змісту стандарту для усіх мов навчання, використання здоров’язбережувальних технологій та екологічна спрямованість освіти.

Стандартом також передбачено вивчення іноземної мови з 1 класу в усіх загальноосвітніх навчальних закладах, посилено природничу складову, зокрема введено нову освітню галузь "Природознавство", а також передбачено впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі початкових класів.

Нова редакція Державного стандарту початкової загальної освіти зорієнтована на соціалізацію особистості молодшого школяра.

Зміст стандарту за максимально розвантажений, логічно вибудуваний, доступний для авторів навчальних програм (педагогічних працівників, учителів початкових класів, методистів, наукових працівників).

У змісті кожної освітньої галузі передбачено діяльнісну лінію. На варіативну складову відведено по 2 години у 1, 2, 3 та 4 класах.

Коментуючи затвердження стандарту, заступник міністра освіти Борис Жебровський зокрема зазначив: "Вперше за всю історію незалежності України вітчизняні школи, а саме, початкова освіта, отримали можливість відповідати кращим європейським традиціям, бути конкурентоспроможними у повному сенсі цього слова та піднятися на якісно новий рівень підготовки школярів".

"Ще в середині 60-х років Саул Робінсон запропонував ідею розвитку освіти шляхом перегляду "куррікулума", тобто програм, стандартів. Саме ця ідея вважається в сучасному світі основою і стрижнем розвитку освіти. Все інше є похідним", - наголосив заступник міністра освіти.

З.Закони та закономірності розвитку педагогічних технологій початкової та середньої освіти

На початку третього тисячоліття поглиблюються та прискорюються загальносвітові соціально-економічні, політичні, соціокультурні процеси, які визначають розвиток людства на сучасному етапі його життєдіяльності. Глобальні суспільні зрушення мають систематичний, швидкий, незворотний характер. Вони зумовлені науково-технічним прогресом, швидкою інформатизацією та комп’ютеризацією, демократизацією суспільного життя у більшості країн світу.

Найбільш відповідальною в цих умовах є роль освіти. Саме освіта має безпосередній та найбільший вплив на особистість і суспільство.

Освіта є соціальним інститутом, через який проходить кожна людина, набуваючи при цьому рис особистості, фахівця і громадянина. Завдяки діяльності

вчителя реалізується державна політика у створені інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні і примноженні культурної спадщини й формувалися людини майбутнього, а також забезпечується Конституційне право громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти. Все це висуває проблеми підготовки вчителя, його професійного становлення і професійної компетентності. Саме компетентнісний підхід розглядається як один із важливих концептуальних принципів, який визначає сучасну методологію оновлення змісту освіти.

Посилаючись на міжнародний досвід, можна стверджувати, що поняття “ключові компетентності” виступає в даному контексті як “вузлове” поняття, так як компетентність носить інтегрований характер, а саме: об’єднує професійні знання, інтелектуальні навички і вміння і способи діяльності.

Поняття “компетентність” (лат.сотреїепь - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно і ефективно реалізувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. “Компетентність” визначає рівень професіоналізму особистості, а її досягнення відбуваються через здобуття нею необхідних компетенцій, що є метою професійної підготовки фахівців.

Під компетенція ми розуміємо сукупність взаємозалежних якостей особистості (знання, уміння, навички, способи діяльності), необхідних для якісної продуктивної діяльності. Компетентність визначаємо як володіння відповідними компетенціями. Аналіз визначень педагогічної компетентності дає змогу стверджувати, що педагогічна компетентність є системою наукових знань, інтелектуальних і практичних умінь і навичок, особистісних якостей і утворень, яка при достатній мотивації та високому рівні професійності психічних процесів

забезпечує самореалізацію, самозбереження та самовдосконалення особистості педагога в процесі професійної діяльності.

4."Суб^Ієтно- суб'єктна'* та об'єктно - суб'єктна*¹ педагогічна взаємодія.

Вчитель завжди діє як більш освічений, зрілий, відповідальний партнер учня. Ця відмінність виявляється навіть поза межами його професійної ролі. Із психолог о педагогічного погляду абсолютна рівність позицій між ними і небажана, оскільки неминуче призведе до негативних наслідків: панібратського, фамільярного ставлення учнів до вчителя, формування у них завищених, неадекватних самооцінок і рівнів домагань, відсутності поваги до авторитету і життєвого досвіду дорослих.

Статусна, рольова нерівність не заперечує рівності особистішої, оскільки найхарактернішою ознакою суб'єктності є здатність до вільної самореалізації на основі власного вибору. Взаємодіючи з учителем, учень виступає і суб'єктом, і об'єктом педагогічного впливу.

У педагогічному процесі недопустимо маніпулювати учнем, тобто незрілою, недосвідченою людиною, яка ще не знає своїх прав. Учня не можна змусити бути активним, навчити відповідати за свої вчинки і себе загалом, виявляти ініціативу тощо. Вчитель повинен надавати йому можливість самореалізуватися у навчальному процесі, сформувати у собі механізм самоуправління і саморегуляції, актуалізувати потребу в особистісному творенні власних цілей, усвідомленні засобів, дій, рефлексії, самоконтролю.

У кожній педагогічній ситуації рівень об'єктності та суб'єктності різний. У навчальній діяльності виникне чимало моментів, які потребують від учня обмеження активності, підкорення, вміння прийняти свою об'єктність як необхідність, дотримуватися запропонованої вчителем логіки поведінки. У непростих ситуаціях взаємодії педагогу слід мати на увазі, що довірливе спілкування не можна нав'язати, воно виникає на основі природного бажання іншої людини. Процес особистісної взаємодії повинен розгортатися послідовно, перехід до наступного її етапу відбувається за наявності ознак подолання попередньої стадії. На практиці більшість учителів прагнуть досягти бажаного результату, не фіксуючи особливостей процесу досягнення.

У непростих ситуаціях взаємодії педагогу слід мати на увазі, що довірливе спілкування не можна нав'язати, воно виникає на основі природного бажання іншої людини. Процес особистісної взаємодії повинен розгортатися послідовно, перехід до наступного її етапу відбувається за наявності ознак подолання попередньої стадії. На практиці більшість учителів прагнуть досягти бажаного результату, не фіксуючи

наступного її етапу відбувається за наявності ознак подолання попередньої стадії. На практиці більшість учителів прагнуть досягти бажаного результату, не фіксуючи особливостей процесу досягнення.

Взаємодія педагога та учня, як правило, проходить такі стадії:

1)досягнення згоди,що передбачає нейтралізацію настороженості тривожності партнера, пошук того,що об`єднує. Педагог та учень прагнуть з`язувати, що їх цікавить,домогтися узгодженості у міркуваннях і висновках.

Отже,педагог як суб’єкт педагогічної діяльності поєднує в собі індивідуальні,особистісні,суб’єктивні властивості,що забезпечує ефективність його діяльності.

Дата добавления: 2015-10-21