Міністерство охорони здоров'я України шепетівське медичне училище

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ШЕПЕТІВСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

Лекція для студентів відділення „Стоматологія"

предмет

„Хірургія зубів та щелепно-лицева травматологія"

тема:

„ЗЛАМ ВИЛИЧНОЇ КІСТКИ, ДУГИ ТА КІСТОК НОСА. КЛАСИФІКАЦІЯ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ. ПОШКОДЖЕННЯ М'ЯКИХ ТКАНИН"

Викладач: Дем 'яненко В.В.

м.Шепетівка

^

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: "ЗЛАМ ВИЛИЧНОЇ КІСТКИ, ДУГИ ТА КІСТОК НОСА. КЛАСИФІКАЦІЯ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ. ПОШКОДЖЕННЯ М'ЯКИХ ТКАНИН."

Вилич^ва дуга (ARCUS ZYGOMATICUS) представляє собою комплекс, утворений скроневим відростком виличної кістки виличним відростком скроневої кістки. Досить часто спостерігаються переломи виличної дуги, які не розповсюджуються на тіло виличної кістки та інші її відростки. ' За даними літератури, хворі з переломами виличної кістки та луги складають від 6,5% до 19,4% загального числа хворих з пошкодженнями кісток обличчя. Причиною їх часто бувають побутова (падіння, удар кулаком або твердим предметом), виробнича, транспортна або спортивна травми.

За найбільш розповсюдженою класифікацією, яка розроблена в клініці ЦШІС, переломи виличної кістки та виличної дуги поділяють на слідуючи групи:

1) свіжі закриті або відкриті ізольовані переломи без зміщення або з незначним зміщенням відламків;

2) свіжі закриті або відкриті переломи зі значним зміщенням відламків;

3) свіжі закриті або відкриті комбіновані переломи без зміщення або зі зміщенням відламків;

4) свіжі закриті або відкриті комбіновані переломи з одночасним пошкодженням інших кісток обличчя;

5) застарілі переломи та травматичні дефекти виличної кістки та дуги з деформацією обличчя та порушенням рухів нижньої щелепи.

Приблизно таким же чином класифікує такі переломи Ю.Є. Брагін.

В деяких випадках замість терміна „вилична кістка" застосовують термін „передній відділ виличної дуги", а замість „виличної дуги „задній відділ акулової дуги".

Невогнепальні пошкодження виличної кістки та дуги можна поділити на три групи:

1) вилично-щелепні переломи (закриті або відкриті, з зміщенням уламків або без зміщення);

2) переломи виличної дуги (закриті або відкриті, з зміщенням уламків або без зміщення);

3) вилично-щелепні переломи або переломи виличної дуги, які невірно' зрослись (з деформацією обличчя, стійкою контрактурою нижньої щелепи або явищами хронічного запалення верхньощелепної пазухи).

Враховуючи данні літератури, усі пошкодження виличної кістки та дуги, в залежності від часу, який минув з моменту пошкодження, можна поділити на три групи:

1) свіжі переломи — до 10 діб після травми;

2) застарілі переломи - 11-30 діб;

3) переломи, які невірно зрослись або які не зрослись - більше як 30 діб.

Усі свіжі переломи виличної кістки та дуги можна поділити на 8 класів та в

кожному з них виділити закриті переломи, відкриті (в зв'язку з

порушенням цілісності шкіри, слизової оболонки ясен, або

верхньощелепної пазухи, кон'юнктиви), переломи без зміщення та зі зміщенням уламків.

КЛАСИФІКАЦІЯ НЕВОГНЕПАЛЬНИХ СВІЖИХ ПЕРЕЛОМІВ ВИЛИЧНОЇ КІСТКИ ТА ДУГИ(по Ю.І. Бернадському, 1985-1998)

клас	Характер пошкодження виличної кістки та дуги	Можливі супутні пошкодження кісток обличчя та навколишніх тканин
1.	Відрив виличної кістки від лобної або скроневої (по лінії Ле Фор 3) разом зверхньою щелепою (так зване „щелепно- лицеве роз'єднання")	Відрив верхньої щелепи, носової кістки, перелом криловидного відростку, основи черепу.
2.	Відрив верхньої щелепи від вилочної кістки по вилично- щелеповому шву (по лінії Ле Фор 2)	Відрив верхньої щелепи, носової кістки, перелом криловидного відростку, основи черепу
3.	Відрив виличної кістки від трьох сусідніх кісток (верхньої щелепи, лобної і скроневої) із значним зміщенням.	Пошкодження стінки верхньощелепної пазухи.
4.	Відрив виличної кістки від трьох сусідніх кісток, але без зміщення по відношенню до верхньої щелепи.	Пошкодження стінки верхньощелепної пазухи.
5.	Відрив виличної кістки від усіх трьох кісток, але без зміщення по відношенню до лобної та скроневої.	Розрив слизової оболонки верхньощелепної пазухи.
6.	Перелом виличної дуги.	Перелом вінцевого відростку гилки нижньої щелепи.
7.	Перелом тіла виличної кістки з одночасним відривом її від верхньої щелепи, лобної та скроневої кістки.	Грубі пошкодження стінки верхньощелепної пазухи та очниці; можливий перелом вінцевого відростку або гілки нижньої щелепи.
8.	Перелом виличної дуги або кістки з утворенням дефекту навколишніх м'яких тканин (в біля вушної та скроневої ділянках) або кісткової речовини.	Грубі пошкодження стінки верхньощелепної пазухи та очниці; можливий перелом вінцевого відростку або гілки нижньої щелепи.

Зміщення уламків може бути різного ступеня, при чому асиметрія обличчя та западання очного яблука, будучи косметичним дефектом, можуть супроводжуватися з функціональними порушеннями у вигляді диплопії, обмеження відкривання рота. Тому при кожному з 8 перерахованих класів свіжих переломів виличної кістки відмічається комбінування ряду в тій чи іншій мірі виражених симптомів косметичних та функціональних порушень.

КЛІНІКА ТА ДІАГНОСТИКА.

Переломи виличних кісток з зазвичай комбінуються із закритою черепно- мозковою травмою: найчастіше всього зі струсом головного мозку, рідше — з забоєм середнього або тяжкого ступеня.

Безпосередній контакт кісток обличчя між собою в цілому та з виличною кісткою, а також складність та багатоманітність судинних та нервових сплетень, які знаходяться тут, обумовлюють виникнення при травмі цієї ділянки різноманітних ушкоджень, які об'єднанні під назвою „синдром Пурчера", або синдром травматичної ретинопатії та ангіопатії. Цей синдром включає зниження гостроти зору через одну-дві доби після травми, рубцеві зміни в сітківки ока, пігментацію та атрофію зорового нерву різного ступеню, аж до відшарування сітківки через декілька місяців з моменту пошкодження.

Хворі скаржаться на біль при відкриванні рота (1-8клас); парестезію або анестезію в ділянці розгалуження підочневого нерву (підочна ділянка, верхня губа, крило та скат носа) та верхніх коміркових нервів (ясна, зуби), диплопія (1,2,3,7,8,клас); обмеження відкривання рота (1,3,6,7 клас); втрата зору (Іклас).

При огляді: асиметрія обличчя за рахунок набряку шкіри, підшкірної клітковини, кон'юнктиви, а також за рахунок крововиливу під шкіру, в м'язи, в підскроневу та скроневу ямки (1-8 клас); кровотеча з носу (з верхньощелепної пазухи), кровотеча з вух, витікання спинномозкової рідини з носа та вух, енофтальм, викривлення горизонтальної зіничної лінії порушення прикусу за рахунок зміщення верхньої щелепи, наявність слинної нориці.

Пальпаторно або рентгенографічно визначають: порушення рельєфу нижнього та бокового краю очниці; порушення безперервності вилично- коміркового гребеня; западання або порушення безперервності (без западання) виличної дуги; неможливість про двинути палець (або шпатель) між верхньою щелепою та переднім краєм гілки нижньої щелепи.

Діагностика переломів виличної кістки та дуги базується на даних анамнезу, зовнішньому огляді, пальпації ділянки пошкодження, обстеженні стану прикусу, передній риноскопії, рентгенографії в аксіальній та сагітальній проекціях.

В більшості випадків при переломі вилична кістка змішується донизу, всередину та назад; рідше зміщення спрямовано доверху, до середини та до заду, а ще рідше -назовні та назад або до переду.

Лікування.

При переломі виличної дуги вправлення відламків виконують внутрішньо ротовим шляхом. Розтинають слизову оболонку верхнього склепіння передвір"я роту довжиною 1, 0 — 1,5см. в ділянці молярів. Через розтин распатором репонують кісткові фрагменти за методом Виледжа. Вправлення відламків може бути виконано поза ротовим методом. Виконується шкіряний розтин по лінії нижнього краю виличної кістки або дуги на протязі 1см., потім распатором відтягують м'які тканини і в порожнину, яка утворилася підводять гачок Лімберга та енергійним рухом ставлять кістку у правильне положення.Співставлення відламків може супроводжуватися щолчком.

Лікування СВП з вираженим зміщенням кісткових відламків виличної кістки, значним порушенням чутливості шкіри в ділянці енервації підочного нерва хірургічне - виконують радикальну операцію на верхньощелепній пазусі. Фіксацію виличної кістки виконують шляхом тампонами верхньощелепної пазухи йодоформним тампоном на 7-10 діб. Якщо деформація виличної ділянки відсутня, неврологічні розлади зменшуються, то проводять лише канюліровання - через нижній носовий хід і потім промивають пазуху антисептичним розчином на протязі 3-4 днів. З метою нормалізації функції підочного нерву проводять нейротропну та фізичну терапію: УВЧ в атермічній дозі на протязі 1 тижня, після зменшення запальних явищ призначають електрофорез з 5-10%розчину йодиду калію або 2-4% розчином новокаїну. В якості нейротропних препаратів призначають прозерін, вітаміни В1, В6, В12.

ПЕРЕЛОМИ НОСОВИХ КІСТОК

- можуть бути ізольованими або відбуватися одночасно з переломами верхньої щелепи. Із-за аркоподібного розташування носових кісток можуть бути прямі і непрямі переломи. При боковому ударі з лівого боку ламаються носові кістки справа, які зміщуються назовні, а відламки з лівого боку вдавлюються всередину порожнини носа.

КЛІНІКА.

Переломи носових кісток супроводжуються сильною кровотечею за рахунок пошкодження слизової оболонки порожнини носа. Часто вони комбінуються з ЧМТ. Швидко виникає набряк, носові ходи заповненні кров'яними згустками. При пальпації можливо визначити крепітацію відламків. У випадках пізнього звернення потерпілого з метою діагностики виконують рентгенографію в бічній проекції.

ЛІКУВАННЯ.

Для зупинки носової кровотечі застосовують передню тампонаду носової порожнини. При неефективності — задню тампонаду. Вправлення відламків носових кісток може бути зовнішнім та внутрішнім. Знеболення, як правило, місцеве - аплікаційне або інфільтраційне (2% розчин дикаіну, 1-2% розчин пиромекаїну, 2% розчину новокаїну). Для зупинки кровоточивості тканин та закріплення правильного положення відламків порожнину носа тампонують на протязі 5-6 днів.

Дата добавления: 2015-10-21