Специфіка виверження грязьового вулкану: в умовах підвищеної температури і підвищеного тиску органіка розкладалися з виділенням різноманітних вуглеводнів, насамперед метану. Закупорені в пластах

СПЕЦИФІКА ВИВЕРЖЕННЯ ГРЯЗЬОВОГО ВУЛКАНУ: В умовах підвищеної температури і підвищеного тиску органіка розкладалися з виділенням різноманітних вуглеводнів, насамперед метану. Закупорені в пластах гази стислі, але, як тільки на перегині над розломом пластів знижується тиск, газ під потужним пластовим тиском стрімко піднімався до поверхні. По дорозі в проникних пластах знаходиться підземна вода, яка, зустрічаючись з глиною, розріджує її і перетворює в бруд, а потім гази виштовхують її на поверхню. Як тільки тиск падає, діяльність вулкана припиняється. Потім тиск газу зростає, починається нове виверження і так далі. А при багаторазовому надходженні бруду в одне й теж саме місце виникам грязьовий конус або грязьове озеро.

2. Грязьові вулкани – це різні за формою природні конусоподібні утворення, з яких постійно або періодично викидаються на поверхню грязьові маси, горючі гази та тверді уламки.

3. В Україні грязьові вулкани є в Криму, головним чином на Керченському півострові. Виникнення їх зумовлене особливостями геологічної будови та нафтогазоносністю цього району. Грязьові вулкани пов'язані з антиклінальними складками, у ядрах яких залягають пластичні глини. З газами на поверхню викидається перем'ята глиниста маса з уламками порід (сопкова брекчія), яка утворює сопкові поля. Грязьові вулкани розташовані поодинці або групами із спільним глибинним осередком. Найбільша активність грязьових вулканів Керченського півострова припадає на минулі геологічні епохи, в основному на неоген.

4. Ще в 1954 році автор книги «Крым» Е. П. Маслов писав: «Во многих пунктах Керченского полуострова, особенно около Керчи, попадаются грязевые сопки, или грязевые вулканы. Они представляют собой небольшие конусообразные холмы, извергающие жидкую серую грязь с примесью нефти и газов. Грязь эта обычно холодная, но бывает и теплая. Такие грязевые сопки служат одним из признаков присутствия нефти в недрах Керченского полуострова».

5,6. Серед поля вулканів ви не зустрінете вогню і розжареної лави: мул завжди залишається прохолодним, не тепліше 19 градусів. А ось газ, що викликає веселе хлюпання бруду - метан - горючий. Мул піднімається з-під землі, підштовхуваний не високою температурою, а великим тиском газів, що накопичилися. Гази утворюються як побічний продукт органічного процесу, того ж, який дає нафту. Тому грязьові сопки на поверхні — завжди прикмета родовищ нафти в надрах.

7. Гомер в «Одиісеї» живописно описує кримські «вогнедихаючі» грязьові вулкани. Вони виглядають у нього більш ніж страшно: «Здесь еще не пробежало ни одно человеческое судно, какое ни проходило, но морские волны и бушующее губительное пламя вместе уносят доски судов и трупы мужей. Только один проплыл тут мореходный корабль, всем известный «Арго», на возвратном пути».

8. Грязьові вулкани поділяються на постійно діючі, періодично діючі та згаслі (викопні). Виверження постійно діючих грязьових вулканів (наприклад, Булганаська та Тарханська група вулканів) відбувається спокійно, не припиняючи випускають мул, таким чином страхуючи себе від рідкісних, але бурхливих вивержень. Тільки зрідка бруд б'є фонтаном, але висота його не більше 10 м.

9. Булганакське поле — це справжній тріумф мулу. Тут різні, конусоподібні і схожі на озера, вулкани закінчуються мулом. Мул в широких, часом до 20 м в діаметрі, кратерах пульсує і пузириться, над ним зрідка здіймаються білі хмарки газу. Схили сопок покриті потрісканою буро-сірою кіркою. А посеред сопок лежить озеро, теж заповнене рідким мулом.

10, 11. Булганацькі вулкани влаштувалися в улоговині площею 3 квадратних кілометра. Найбільш могутній в Булганацькій групі - вулкан Андрусова, або, як його ще називають, сопка Андрусова. Кратер цієї сопки досягає в діаметрі 50 метрів, але існує там і безліч маленьких сопок, і зовсім крихітних вулканчиків - 15- сантиметрових калюжок. Всі вони - і великі, і маленькі - постійно вирують, вивергають грязь і газ.

12, 13. Вважається, що жерла Булганакських сопок йдуть дуже глибоко, нижче рівня глини, що вони піднімають. Про це свідчать вкраплення пісковика і інших порід в грязьових потоках. А ділянки викопної грязі свідчать про те, що Булганакські сопки діють неймовірно, загадково довго. Незрозумілим для геологів залишається і велика кількість брому в мулі. Він осідає на кромках кратерів вельми мальовничою білою бахромою, схожою на хутро або плісняву, але скоро, як і грязь, засихає. Булганакські сопки зрозумілі тільки на поверхні, про те ж, що насправді відбувається в надрах, учені тільки розмірковують.

14-17. Булганакські сопки, втім, абсолютно безпечні і миролюбні. Навколо них потрібно ходити обережно: нога може піти в рідке місиво по коліно. Але поки на рахунку Булганакських сопок дуже небагато жертв: у них потрапляли заблукалі домашні кози, та ще один німецький танк під час війни засмоктала сопка, в міру сил сприяючи червоноармійцям.

18, 19. Тарханське сопкове поле знаходиться в кілометрі на захід від Булганакського (іноді розглядається як його частина). Названо на честь ближнього хутору Тархан (нині - руїни). Тарханське поле представлено сопкою Трубецького (слабо газуюче озерце рідкого бруду діаметром до 5-6 м). І сопкою Шилова (конус бруду висотою 6 м з грифоном на вершині і солоним джерелом на південному схилі).

20. Періодично діючі грязьові вулкани (Джау-Тепе, Восходівський) вивергають значні маси густої брекчії,один раз за кілька або десятки років.
Виверження відбувається протягом кількох діб, супроводжується вибухами, локальними землетрусами, іноді самозайманням газу.

Найкрупніший грязьовий вулкан Криму - Джау-Тепе - дав навіть ім'я одному з сіл - Вулканівка. Висота його 60 метрів, а діаметр в підставі перевищує 500 метрів. У перекладі з татарського Джау - Тепе означає "ворог-вершина", "вража гора". Таку назву вулкан отримав не випадково - в XVII столітті катастрофічне виверження Джау-Тепе знищило селище на схилі гори.

Сильне виверження було і в 1914 році: мул фонтанував до висоти 40-60 м, а потім спускався по схилу потоком шириною 120 і товщиною 2 м. Останній раз показав свою силу Джау-Тепе в 1942 році, і з тих пір відпочиває.

21. За легендою, саме ці грязьові вулкани Гомер описав як вхід до підземного царства мертвих. Їх вік близько 25-30 млн років.

(нема фотографії) Ще один з великих грязьових вулканів, що вивергається не завжди - Восходовскій, розташований недалеко від Керчі. Після виверження в 1930 році він мовчав 52 роки. А в березні 1982 раптом знову почалося виверження. Крім виверження був ще й легкий землетрус. Під час виверження вулкан викинув стільки бруду і каменів, що порушилося залізничне сполучення.

22. Згаслі грязьові вулкани фіксуються по викопних сопкових відкладах. З багатьма з них пов'язані заповнені вапняками та вулканічною брекчією (гірська порода, що складається з гострокутних зцементованих уламків розміром понад 10 мм) прогини, що утворилися внаслідок виносу з надр продуктів виверження. Деякі прогини зайняті озерами (Чокрацьке, Тобечицьке, Узунларське). Більш як половина всіх вулканів на Керченському півострові згаслі. З грязевулканічними структурами пов'язані родовища залізних руд (Новоселівське, Баксинське та інші), сопкових глин, які використовують для виробництва керамзиту, вапняків.

23. Лікувальну грязь кримських вулканів використовують в медичних процедурах і виробництві натуральної косметики. Бруд сопок характеризується великим вмістом корисних мікроелементів і мінералів - цинку, йоду, бору, брому і т.д. У сучасних косметичних і лікувальних цілях часто використовують бруду Булганакських кримських вулканів і Джау-Тепе.

24. Для туристів грязьові вулкани Криму цікаві не тільки лікувальними грязями, але і як одна з численних пам'яток Криму. Завжди цікаво спостерігати за виверженням справжнього вулкана, нехай навіть замість магми і попелу він вивергає гарячу воду, пар, газ і бруд.

Висновок: Грязьові вулкани Кримської області зокрема Керченського півострова використовуються як геооб’єкти у туризмі. Лікувальні грязі використовуються як бальнеологічні ресурси.

Список використаних джерел

Географічна енциклопедія України: В 3-х т. /Редкол.: …О.М.Мартинич (відпов. ред.) та ін.- К.: ”Українська Радянська Енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1990.- Т.2: З-О-480 с.

Географічна енциклопедія України: В 3-х т. /Редкол.: …О.М.Мартинич (відпов. ред.) та ін.- К.:”Українська Радянська Енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1989.- Т.1: А-Ж-416с.

Боков В.А., Сиденко О.Г. Проблемі геоєкологического анализа на пре мере Крымского полу острова//Геологический журнал.-1993. -№ 1. –С.68-75.

Шнюков Е.Ф., Гнатенко Г.И. Грязевой вулканизм Керченсько-Таманського региона. -1992. – 189с.

Лебединський В.И., Макаров Н.Н. Вулканизм Горного Крыма. -1962. -280с.

Стецюк В.В., Ковальчук І.П. Основи геоморфології. Навч.посіб./За ред. О.М.Мартиновича. –К.: вища школа, 2005. -495с.

Масляк П.О. «Хрестоматія з географії України»

Дата добавления: 2015-10-21