РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ І РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ
1.1 Виробнича потужність та фактори, що впливають на неї
У сучасних умовах програма випуску продукції будь-якого підприємства визначається на основі:
сукупності попиту на вироблену їм продукцію;
його виробничої потужності.
Виробнича потужність підприємства (цеху, ділянки) — це потенційно максимально можливий річний (квартальний, місячний, добовий, змінний) обсяг випуску продукції, робіт, послуг (або видобутку, переробки сировини) необхідної якості при заданих номенклатурі й асортименті на основі прогресивних норм використання устаткування і виробничих площ з урахуванням здійснення заходів щодо прогресивної технології, передовій організації праці і виробництва.
При плануванні й аналізі діяльності підприємства розрізняють три основних види виробничої потужності: перспективну, проектну і діючу.
Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни технології й організації виробництва, номенклатури основної продукції, закладені в перспективних планах підприємства.
Проектна виробнича потужність являє собою можливий обсяг випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні або реконструкції підприємства, цеху, ділянки. Цей обсяг є фіксованим, тому що розрахований на постійну умовну номенклатуру продукції і постійний режим роботи. Однак згодом у результаті реконструкції і технічного переозброєння, упровадження нової прогресивної техніки і передового досвіду організації праці і виробництва первісна проектна потужність зміниться, але буде зафіксована як нова проектна потужність. Це дуже важливий показник орієнтації організації виробництва на досягнення високих показників. Обумовлено це тим, що в проектну документацію, як правило, закладаються проектні рішення, найвищі на момент розробки проекту.
Діюча проектна потужність підприємства, цеху, ділянки відбиває його потенційну здатність зробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбачену планом виробництва товарної продукції заданої номенклатури і якості. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:
потужність на початок планованого періоду (вхідна);
потужність на кінець планованого періоду (вихідна);
середньорічна потужність.
Вхідна виробнича потужність підприємства (цеху, ділянки) — це потужність на початок планового періоду, звичайно на початок року. Вихідна виробнича потужність — це потужність на кінець планового періоду, що визначається як алгебраїчна сума вхідної потужності, що діяла на початок року (на 1 січня), і нової потужності, що вводиться протягом року і потужності, що вибуває в цьому ж році. Середньорічна виробнича потужність — це потужність, яка була у підприємства (цеху, ділянки) у середньому за рік з урахуванням приросту і вибуття наявних потужностей.
В умовах переходу до ринкової економіки неможлива організація виробництва без попередньої розробки бізнес-плану. Одним з розділів такого стратегічного документа є план виробництва, що повинний містити розрахунок виробничої потужності підрозділів підприємства. Такі розрахунки є важливої складового бізнесу-планування, зокрема плану промислового виробництва. Розрахунки виробничої потужності дозволяють об'єктивно:
планувати обсяг випуску продукції;
виявляти можливі резерви розвитку виробництва;
обґрунтовувати економічну доцільність спеціалізації виробництва і кооперування підприємств;
планувати напрямку розвитку виробничої потужності підприємства.
Виробнича потужність підприємства визначається потужністю ведучих цехів, а потужність цеху — потужністю ведучих ділянок, агрегатів, що ведуть груп устаткування. До ведучих груп відноситься устаткування, що виконує основний обсяг роботи — по складності і трудомісткості. Під ведучими розуміються такі цехи (ділянки):
у яких зосереджена найбільша частина основного виробничого устаткування;
які займають найбільшу питому вагу в загальній трудомісткості виготовлення продукції.
При виборі основної ведучої ланки необхідно враховувати специфіку промислового підприємства. Наприклад, у гірничодобувній промисловості потужність рудника при підземному способі видобутку корисних копалин визначається можливостями шахтного підйому. На металургійних заводах це доменні печі, прокатні стани.
Виробнича потужність розраховується на основі:
номенклатури, структури і кількості продукції, що випускається;
кількості одиниць наявного устаткування, що знаходиться в
розпорядженні підприємства;
діючого фонду часу роботи устаткування;
трудомісткості продукції, що випускається, і її планованого зниження;
прогресивних технічно обґрунтованих норм продуктивності устаткування;*
звітних даних про виконання норм виробітку.
Збільшення випуску продукції на діючому устаткуванні досягається за рахунок:
підвищення якості сировини, що переробляється, і матеріалів;
упровадження нових технологічних процесів;
модернізації устаткування;*
широкого використання передового досвіду колективів інших підприємств.
В умовах переходу до ринкових відносин підприємства повинні постійно обновляти виробничий потенціал на передовій технічній і технологічній основі, формувати і здійснювати програму безперервної модернізації матеріально-технічної бази, зосереджувати зусилля і ресурси на технічному переозброєнні і реконструкції виробництва. Технічне переозброєння, реконструкція, відновлення і розширення матеріально-технічної бази підприємства здійснюються за рахунок власних коштів — фонду розвитку виробництва, інноваційного фонду науки і техніки, кредитів банку. Це вимагає ретельних розрахунків і обґрунтування доцільності проведення намічених заходів щодо відновлення і реконструкції діючого виробництва, використання для цього багатьох економічних показників, основні з яких були розглянуті раніше. Крім того, економічні показники повинні враховувати стан, динаміку і вік виробничих фондів, рівень використання і ступінь їхнього зносу, обсяги технічного переозброєння і реконструкції.
1.2 Облік основних засобів, нематеріальних активів та виробничих запасів
Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за: допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.
Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва.
За розрахунків потужності багато номенклатурних виробництв у грошовому виразі обов'язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої визначено потужність.
Критерії визнання необоротних активів. Структура відображення основних засобів і нематеріальних активів у плані рахунків бухгалтерського обліку
Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше ніж рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Нематеріальним активом є актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується банком з метою використання у своїй діяльності понад один рік (або один операційний цикл, якщо він перевищує один рік) в адміністративних цілях або надання в лізинг (оренду) іншим особам.
Бухгалтерський облік операцій з основними засобами та нематеріальними активами адекватний обліку в інших галузях економіки. Різниця полягає лише в рахунках бухгалтерського обліку.
Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів підприємств України регулює відображення в бухгалтерському обліку типових операцій підприємства з необоротними активами. Бухгалтерський облік операцій з необоротними активами, які не визначені цією Інструкцією, підприємства мають здійснювати згідно з внутрішніми операційними процедурами (правилами), розробленими з урахуванням вимог законодавства України та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідальність за своєчасне і якісне складання первинних документів, що фіксують факти здійснення операцій з основними засобами та нематеріальними активами, передавання їх для відображення в бухгалтерському обліку несуть особи, які склали і підписали ці документи. Облік об'єктів основних засобів і нематеріальних активів ведеться із застосуванням типових форм первинного обліку, передбачених нормативними актами України. Документування операцій може здійснюватися з урахуванням порядку обліку активів у банках з використанням самостійно виготовлених бланків, які мають містити обов'язкові реквізити типових форм.
Основні засоби та нематеріальні активи - це необоротні активи, які можуть бути придбані або створені підприємством самостійно. Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи зараховують на баланс підприємтва за початковою вартістю, яка включає усі витрати, пов'язані з їх придбанням (створенням), доставкою, установкою і введенням в експлуатацію.
Об'єкт основних засобів або нематеріальний актив (придбаний або отриманий) визнається активом, якщо є ймовірність отримання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.
Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт основних засобів. Бібліотечні фонди, внутрішня телефонна та комп'ютерна мережі, системи безпеки (відео спостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів. Формування бібліотечного фонду здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Предмети, строк корисного використання яких перевищує один рік і які можуть використовуватися тільки в комплексі конструктивно з'єднаних предметів (блок живлення, монітор, клавіатура, принтер, сканер тощо), незалежно від їхньої вартості відносять до основних засобів. У зв'язку з тим, що такі предмети мають різний строк корисного використання, кожний з них фігурує в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт.
Для цілей бухгалтерського обліку необоротні активи класифікують за групами.
Одиницею обліку необоротних матеріальних активів є окремий інвентарний об'єкт необоротних матеріальних активів.
Для обліку активів групи "Основні засоби" використовують рахунки 4400 "Основні засоби", 4409 "Зношення основних засобів". У тому числі за цими рахунками обліковують об'єкти нерухомості, що належать до категорії нерухомості, зайнятої власником.
Активи групи "Інші необоротні матеріальні активи" обліковують за рахунками 4500 "Інші необоротні матеріальні активи", 4509 "Зношення інших необоротних матеріальних активів". Облік необоротних активів, що класифікуються як інвестиційна нерухомість, здійснюється за рахунками 4410 "Інвестиційна нерухомість", 4419 "Зношення інвестиційної нерухомості". Необоротні активи, утримувані для продажу, обліковують за рахунком 3408 "Необоротні активи, утримувані для продажу".
Незавершені капітальні інвестиції обліковують за рахунками: 4310 Капітальні інвестиції за не введеними в експлуатацію нематеріальними активами
4430 Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами
4431 Обладнання, що потребує монтажу
4530 Капітальні інвестиції за основними засобами, що отримані в оперативний лізинг (оренду). Незавершені капітальні інвестиції за об'єктами інвестиційної нерухомості обліковують за окремим аналітичним рахунком 4410 "Інвестиційна нерухомість".
Нематеріальні активи обліковують за рахунками 4300 "Нематеріальні активи", 4309 "Накопичена амортизація нематеріальних активів".
Для відображення в бухгалтерському обліку операцій з основними засобами та нематеріальними активами підприємства можуть використовувати транзитні рахунки відповідно до облікової політики підприємства.
Оприбуткування на баланс власних та отриманих у фінансовий лізинг основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів здійснюється на підставі актів приймання-передачі необоротних активів (типова форма ОЗ-1). В акті наводиться основна інформація щодо необоротного активу, зокрема коротка характеристика об'єкта, його початкова вартість, строк корисного використання, відомості, необхідні для нарахування амортизації (у тому числі ліквідаційна вартість), дата введення об'єкта в експлуатацію тощо.
На підставі актів приймання-передачі та накладних (актів), згідно з якими об'єкти необоротних активів отримано від постачальників, відкривається інвентарна картка (типова форма 0З-6). В інвентарних картках ведеться аналітичний облік необоротних активів. З метою реєстрації та контролю наявності інвентарних карток необоротних активів ведуть описи інвентарних карток - інвентарні книги (форма 0З-7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів") з обліку:
– новних засобів;
– атеріальних активів;
– малоцінних необоротних матеріальних активів;
– інших необоротних матеріальних активів.
Записи в інвентарних книгах здійснюють за кожним об'єктом необоротних активів окремо. Інвентарні книги (крім обліку зброї) та інвентарні картки ведуть в автоматизованій формі, яка забезпечує наявність усіх належних реквізитів і звіряння даних аналітичного обліку із синтетичним на будь-яку дату. Звіряння даних аналітичного обліку із синтетичним проводиться на кожне перше число місяця, наступного за звітним. Інвентарні картки та інвентарні книги роздруковують у разі потреби. В обов'язковому порядку роздруковують інвентарні картки в разі вибуття об'єкта необоротних активів незалежно від причини такого вибуття. Такі картки разом з іншими документами, на підставі яких актив списується з балансу підприємства, вміщують у меморіальні документи дня за внутрішньопідприємськими операціями.
Облік необоротних активів пооб'єктна за місцем їх експлуатації (знаходження) здійснює матеріально відповідальна особа шляхом оформлення інвентарних списків (типова форма ОЗ-9). Дані такого обліку необоротних активів (за їх місцезнаходженням) мають відповідати даним інвентарних карток (книг).
Кожному інвентарному об'єкту надається інвентарний номер, який проставляється на самому об'єкті, в акті приймання-передачі, інвентарному списку, інвентарній картці та інвентарній книзі. Інвентарні номери зберігаються за об'єктом на весь період його знаходження на підприємстві. Інвентарні номери об'єктів, що вибули, не можуть бути надані іншим об'єктам, які надійшли на підприємство.
Інвентарні книги обліку необоротних активів у кінці року не закриваються і записи в них продовжуються в новому році.
Технічні паспорти та гарантійні талони, видані виробниками необоротних активів, зберігаються в матеріально відповідальної особи, яка з уведенням їх в експлуатацію реєструє вказані документи у спеціальному журналі. Реєстраційні посвідчення на об'єкти нерухомості (свідоцтва про право власності, зареєстровані в БТІ) підлягають зберіганню у грошовому сховищі.
Списання необоротних активів з балансу банку здійснюється на підставі актів списання необоротних активів (типова форма 0З-3) або актів на списання автотранспортних засобів (типова форма 0З-4) у разі їх вибуття внаслідок:
– реалізації сторонній юридичній або фізичній особі;
– безоплатної передачі сторонній юридичній або фізичній особі;
– списання об'єкта необоротних активів унаслідок його фізичного, морального зношення або непридатності для подальшого використання;
– ліквідації.
Облік запасів, у т. ч. і виробничих регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Згідно з ним запаси - це активи, які утримує підприємство для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності, що перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, або утримує для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління виробництвом.
Необхідно забезпечувати чіткий контроль за їх наявністю, надходженням і вибуттям, не допускати можливостей для змішування кількості та вартості різних номенклатур, щоб не створювати умов для пересортування та нестач одних матеріалів за рахунок покриття надлишками інших. Місця зберігання товарно-матеріальних цінностей мають бути належно підготовленими і надійними, щоб виключити псування чи крадіжки матеріалів. Кожне з них (склад, комора тощо) повинні мати відповідний шифр (номер), котрий обов'язково вказують у всіх первинних документах. Тому згідно з П (С) БО 9 під запасами розуміють активи, які:утримують для наступного продажу за умови ведення звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;утримують для використання у процесі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.Бухгалтерський облік передбачає такий склад запасів(рис.1): сировина, основні й допоміжні матеріали,комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою та складанням деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів;готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам,передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (одержані) та знаходяться на підприємстві з метою наступного продажу;малоцінні та швидкозношувані предмети, строк використання яких становить не більш як один рік або нормальний операційний цикл, якщо він не перевищує одного року;молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського й лісового господарства.
Рис.1. Склад запасів на підприємстві.
Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю.Формування первісної вартості відбувається залежно від форми надходження запасів на підприємство (грошові розрахунки, бартер,безоплатне одержання тощо).Підприємство, відображаючи вартість запасів у фінансовій звітності, використовує меншу з двох оцінок:первісну вартість (історичну собівартість);чисту вартість реалізації.Розглянемо докладніше чисту вартість реалізації.
Чиста вартість реалізації — очікувана ціна реалізації активу в умовах звичайної господарської діяльності за вирахуванням витрат на завершення його виробництва та збут.Відповідно до П (С) БО 9 чисту вартість реалізації визначають за кожною одиницею запасів (найменування за групою або видом) відніманням від очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва та збут. Чиста вартість реалізації використовується для тих видів запасів, ціна яких на дату складання фінансової звітності знизилася або ж вони зіпсувалися, застаріли чи іншим чином утратили очікувану початкове економічну вигоду. Порядок визначення чистої вартості реалізації встановлено наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 15. 12. 1999 р. № 149/300.
В інших випадках П (С) БО 9 зміни балансової вартості запасів не передбачає. Таким чином, П (С) БО передбачає лише уцінку запасів і не передбачає їхню дооцінку (дооцінка можлива, проте в межах невеликої уцінки).Усі операції з надходження і вибуття товарно-матеріальних цінностей на складах відображають у картках чи книгах складського обліку. Книги мають бути пронумеровані, а кількість сторінок у кінці потрібно засвідчити підписами керівника і головного бухгалтера й скріпити печаткою.
Книги чи картки складського обліку видають під розписку з відображенням у реєстрі їх видачі. На окремих аркушах книги чи картках вказують дату, порядковий номер картки, шифр матеріалу, його назву, вимірники, ціну; їх підписує головний бухгалтер (бухгалтер з обліку матеріалів). Записи операцій із надходження чи вибуття матеріалів у книгах чи картках здійснює завскладом (або бухгалтер складу) на основі первинних документів.
Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 "Виробничі запаси" за субрахунками:
201 "Сировина й матеріали",
202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби",
203 "Паливо",
204 "Тара й тарні матеріали",
205 "Будівельні матеріали".
206 "Матеріали, передані в переробку",
207 "Запасні частини",
208 "Матеріали сільськогосподарського призначення",
209 "Інші матеріали".
По дебету рахунка 20 "Виробничі запаси" та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.
Переважну більшість виробничих запасів підприємства придбають у постачальників на підставі укладених договорів (контрактів, угод). Залежно від джерел надходження запасів в бухгалтерському обліку здійснюють такі записи які, відображено в таблиці 1.1
Таблиця 1.1 Відображення запасів на рахунках бухгалтерського обліку залежно від джерел їх надходження.
№п/п
| Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | ||
Дт | Кт | |||
Придбання запасів за грошові кошти у постачальника | ||||
Оприбутковано запаси, що надійшли від постачальника | ||||
Відображено су му ПДВ: • якщо перша подія - передоплата • якщо друга подія-надходження запасів | 644, 641 | 631, 631 | ||
Придбання запасів підзвітною особою | ||||
Оприбутковано запаси, придбані підзвітною особою за грошові кошти | ||||
Відображено суму податкового кредиту по ПДВ | ||||
Надходження запасів власного виробництва | ||||
Оприбутковано виробничі запаси виготовлені власними силами | ||||
Надходження запасів у результаті внеску до статутного капіталу | ||||
Оприбутковано виробничі запаси як внесок до статутного капіталу засновниками підприємства | ||||
Безоплатне надходження запасів | ||||
Оприбутковано безоплатно одержані виробничі запаси | ||||
Оприбуткування надлишків, виявлених при інвентаризації | ||||
Оприбутковано запаси, які раніше не обліковувались на балансі | ||||
|
|
|
|
|
У питанні управління запасами важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу товарно-виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом. Облікова інформація використовується в цілях управління для:
– визначення принципових підходів до формування запасів підприємства;
– щоденного отримання інформації про надходження та витрачання запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних осіб;
– аналізу наявності та руху запасів у попередніх періодах;
– безперервної оцінки реальної вартості запасів на складі та проведення аналізу ефективності використання запасів;
– оптимізації обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов'язаних із заготівлею запасів;
– оптимізації обсягу основних груп запасів;
– створення ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві;
– контролю за дотриманням встановлених підприємством норм запасів, що забезпечує безперервний випуск продукції виконання робіт, надання послуг;
– підвищення достовірності відображення на рахунках аналітичного обліку господарських операцій з надходження та витрачання запасів;
– своєчасного складання та подання звітності про рух запасів.
В ході управління запасами керівництво підприємства вивчає усі рекламації та скарги покупців і споживачів відносно якості продукції, бере під контроль роботу щодо усунення виявлених недоліків.Управління матеріальними потоками та рухом майна здійснюється на основі інформації про кількість ресурсів у натуральних одиницях виміру.Джерелами даних для управління запасами є дані аналітичних рахунків, які відкриваються до рахунків класу 2 "Запаси" Плану рахунків.
Матеріальні цінності, які зберігаються на підприємстві в умовах обмеженості доступу інших працівників, закріплюються договорами матеріальної відповідальності за матеріально відповідальними особами, що забезпечує уникнення їх втрат. Такі договори передбачають повну матеріальну відповідальність осіб, які приймають, зберігають та відпускають матеріальні цінності, і укладаються перед початком їх роботи.
Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 "Виробничі запаси" та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню,навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо).
Ця собівартість виявляється, як правило, тільки наприкінці місяця - після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображається надходження запасів на підприємство за фактичною собівартістю та їх дооцінка. За кредитом цього рахунку відображаються використання запасів на виробництво продукції (робіт, послуг) та інше їх вибуття за середньозваженою фактичною собівартістю або за іншими цінами згідно з пунктом 16 ПСБО 9 "Запаси".
Найдоцільніше застосовувати відпрацьований на підприємстві спосіб відображення в синтетичному і аналітичному обліку фактичної собівартості запасів з врахуванням змін за ПСБО 9 "Запаси" та нового Плану рахунків бухгалтерського обліку. Інструкція про застосування Плану рахунків не встановлює порядку обліку витрат на купівлю, доставку та доведення запасів до придатного для використання стану, які згідно з пунктами 8-9 ПСБО 9 "Запаси" мають входити до первісної (балансової) вартості придбаних підприємством товарно-матеріальних цінностей.
Документи ж на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії, вимагають їх систематичного опрацювання і відображення в облікових регістрах, що неможливо робити без попередньої оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення від фактичної собівартості).
Наприкінці місяця вартість використаних у виробництві запасів і списаних за обліковими цінами, а також вартість залишку запасів на складах коригують до фактичної собівартості (шляхом списання транспортно-заготівельних витрат або відхилення планової собівартості запасів від фактичної).
Виходячи з вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 24.12. 2004 № 818 (зі змінами та доповненнями) при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей, одержаних від постачальників, до оплати їх вартості, а також у разі їх одержання за бартерним контрактом, у бухгалтерському обліку роблять записи:
1) на покупну вартість запасів (без ПДВ):
Д-т рах. 20 "Виробничі запаси" (відповідний субрахунок), 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети" та ін.
К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками";
2) на суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання:
Д-т рах. 641 "Розрахунки за податками"
К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками";
3) на суму, перераховану постачальникам в оплату вартості за придбані запаси (включаючи ПДВ):
Д-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками)
К-т рах. 31 "Рахунки в банках".
Якщо договором передбачена попередня оплата постачальникам виробничих запасів, що підлягають поставці, то в бухгалтерському обліку підприємства роблять записи:
1) на суму, перераховану постачальнику в оплату відпускної вартості виробничих запасів, що підлягають поставці (без ПДВ):
Д-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками":
К-т рах. 31 "Рахунки в банках";
2) на суму оплаченого ПДВ:
Д-т рах. 641 "Розрахунки за податками"
К-т рах. 31 "Рахунки в банках";
3) одночасно на суму податкового кредиту по ПДВ:
Д-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"
К-т рах. 644 "Податковий кредит";
4) на оприбуткування одержаних від постачальників попередньо оплачених запасів за покупною вартістю:
Д-т рах. 20 "Виробничі запаси" (відповідний субрахунок) 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети" та ін.
К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"
5) одночасно — на суму податкового кредиту по ПДВ;
Д-т рах. 644 "Податковий кредит"
К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"
Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом по дебету рахунка 20 "Виробничі запаси" (відповідні субрахунки) в кореспонденції і кредитом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".
Після одержання від постачальника рахунків-фактур та іншихтоваросупровідних документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму,яка значиться в одержаних документах.
Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 "Виробничі запаси" прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред'являть претензію винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 "Розрахунки за претензіями" в кореспонденції з кредитом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".
У разі обґрунтованої відмови від оплати розрахунково платіжних документів за матеріали, що надійшли на адресу підприємства (невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам договору тощо), такі цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і обліковуються на забалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні" (субрахунок 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні") до вказівок постачальника про повернення, переадресування або реалізації на місці.
При оформленні запасів, які надійшли на підприємство від постачальників, підзвітних осіб, власних виробничих підрозділів, складається форма М-4 "Прибутковий ордер" (ф. №4) в одному примірнику.
При отриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їхні транспортом або транспортом сторонньої організації, оформляється "Товарно - транспортна накладна" (ф. № І-ТН) (Додаток 3).
У випадку надходження запасів із кількісними чи якісними відхиленнями від даних, вказаних у договорі та супроводжувальних документах,складається"Акт про приймання матеріалів" (ф. М-7). Акт складається у двох примірниках і підписується членам комісії, після чого затверджується підписом керівника підприємства. Один примірник акта передається в бухгалтерію, а другий - в юридичний відділ для складання листа-претензії.
Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється в журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку - у відомості ф. № В-7 "Відомість обліку розрахунків з постачальниками" (яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру № 6).
Оприбуткування виробничих запасів, одержаних з інших джерел, відображається записом по дебету рахунка 20 "Виробничі запаси" (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитом рахунків:
40 "Статутний капітал" (на вартість запасів, внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу підприємства);
719 "Інші доходи від операційної діяльності" на вартість безоплатно одержаних запасів від інших юридичних осіб, а також оприбуткованих раніше, не взятих на облік цінностей);
742 "Доход від реалізації необоротних активів" (на вартість придбаних запасів у результаті обміну на необоротні активи).
Для обліку витрат виробничих запасів у виробництві основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (ф. № М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.
Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами (ф. № М-ІО та № М-ІІ).
Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.
Підставою для списання використаних у виробництва матеріалів служить відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.
За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 "Виробничі запаси" (відповідний субрахунок) на дебет рахунків:
23 "Виробництво" (на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг);
91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" (на вартість запасів, використаних для загальновиробничих і загальногосподарських потреб);
93 "Витрати на збут" (на вартість запасів, використаних на потреби, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції);
94 "Інші витрати операційної діяльності" (на вартість запасів, використаних на утримання об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення) та ін.
Для того щоб до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів.
РОЗДІЛ 2
ООБЛІК НА ВИРОБНИЧОМУ ПІДПРИЄМСТВІ НА ПРИКЛАДІ
ПАТ «КРЮКІВСЬКОГО ВАГОНОБУДІВНОГО ЗАВОДУ»
2.1 Техніко-економічні показники ПАТ «КВБЗ»
ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" випускає вантажні (вагони-платформи, цистерни, вагони бункерного типу, піввагони) і пасажирські вагони, вагони метро, запасні частини й візки для вантажних вагонів, колісні пари, запчастини для вагонів метро і ескалаторів, контейнери, дорожню техніку. В січні-липні 2012 р. порівняно з аналогічним періодом 2011 р. завод збільшив виробництво вантажних вагонів на 6,7% - до 6,58 тис. шт.
У 2011 р. завод збільшив випуск вантажних вагонів на 18% - до 10 тис. 750 шт., а пасажирських вагонів зменшив на 33,3% - до 28 шт. Крюківський вагонобудівний завод в 2011 р. в порівнянні з 2010 р. збільшив чистий прибуток в 1,8 рази - з 381,5 млн грн до 680,2 млн грн.
До складу ПАТ "КВБЗ" входять: цехи основного виробництва та вiддiли; Аналiтична група; Торiвельна фiрма; Головна бухгалтерiя; Управлiння: - виробництвом; - технологiчне; - проектно-конструкторське; - комп'ютерiзацiї i автоматизацiї виробництва; - якiстю продукцiї; - збуту; - збуту та маркетингу; - будiвництва; - експлуатацiї; - транспортно-експедицiйне; - сервiсного обслуговування продукцiї та рекламацiйно-претензiйної роботи. Служба економiчної безпеки; Учбово-виробничий центр; Комбiнат громадського харчування; Вiддiл ЗМI-прес-служба; Благодiйний фонд; Лiкувально-дiагностичний центр; Штаб цивiльної оборони; СК "Вагонобудiвник"; Палац культури iм.I.Ф.Котлова; Музей; Профсоюзний комiтет; Дочiрнє пiдприємство: ТОВ "Iнструментальний завод" (адреса: 39621, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.I.Приходька, 139) забезпечує пiдприємство iнструментом, оснащенням та виготовляє ескалатори та запаснi частини для метрополiтену. На виконання вимог законодавства змiнено найменування пiдприємства з "Вiдкрите акцiонерне товариство "Крюкiвський вагонобудiвний завод" на "Публiчне акцiонерне товариство "Крюкiвський вагонобудiвний завод". Змiни в структурi ПАТ "КВБЗ" за 2011 рiк у вiдповiдностi з 2010 роком: - створений вiддiл корпоративного управлiння; - виведено фiнансове управлiння, введений фiнансовий вiддiл; - змiнена стрктура управлiння Торгової фiрми, в структурi управлiння ПАТ "КВБЗ" створено управлiння збуту; - виведено планово-економiчне управлiння, введений планово-економiчний вiддiл та вiддiл труда та заробiтної плати.
Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу (осiб): 8030 Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв (осiб): 16 Середня чисельнiсть осiб, якi працюють за сумiсництвом: 1 Чисельнiсть працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) (осiб): 5448 Фонд оплати працi - всього (тис.грн.): 420661,5 Фонд оплати працi збiльшився вiдносно попереднього року на 83591,8 тис.грн. (24,8%) 2010 рiк - 337069,7 тис.грн., 2011 рiк - 420661,5 тис.грн. Основним засобом реалiзацiї стратегiчного управлiння пiдприємством є люди. У зв'язку з цим в Товариствi розроблена Програма забезпечення персоналом ПАТ "КВБЗ", шляхи його збереження i розвитку на програму продажiв перiоду 2010 - 2014 рокiв.
Метою кадрової полiтики є повне i якiсне задоволення потреб пiдприємства в професiйних кадрах, максимальне, ефективне їх використання, збереження i примноження iнтелектуального потенцiалу, пiдтримка i розвиток корпоративної культури. Для досягнення вказаної мети основними напрямами дiяльностi керiвництва Товариства є: - вдосконалення роботи з фахiвцями i керiвними кадрами; - вдосконалення роботи з робочими кадрами; - формування корпоративної культури i iмiджу пiдприємства. Впроваджуються в життя цi напрями, таким чином: - вiдбором i пiдготовкою дiєвого резерву кадрiв керiвникiв i фахiвцiв. Формуються керiвнi кадри з числа власних спiвробiтникiв, планується їх кар'єра, оцiнка їх дiяльностi, механiзми просування.
2.2 Опис обраної облікової політики
Фiнансова звiтнiсть ПАТ "Крюкiвський вагонобудiвний завод" за 2011 рiк складалася згiдно вимог П(С)БО, своєчасно i у повнiй мiрi. Бухгалтерськiй облiк в Товариствi ведеться за журнально-ордерною формою та вiдповiдає вимогам, викладеним в Законi України "Про бухгалтерськiй облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" № 996-XIV вiд 16 липня 1999 р., з урахуванням змiн та доповнень. У вiдповiдностi до Закону України "Про бухгалтерськiй облiк та фiнансову звiтнiсть" в Товариствi прийнятий Наказ № 300 вiд "07" серпня 2003 року "Про органiзацiю бухгалтерського облiку та облiкову полiтику товариства", згiдно якого облiкова полiтика Товариства є єдиною i незмiнною. У 2011 роцi облiкова полiтика актуалiзована у зв'язку з прийняттям нових або внесення змiн та доповнень до вже iснуючих П(С)БО та iншими змiнами у чинному законодавствi, що регулює систему бухгалтерського облiку в Українi. Визнання, класифiкацiя та оцiнка активiв в бухгалтерському облiку Товариства проводиться у вiдповiдностi з П(С)БО № 8 "Нематерiальнi активи", № 9 "Запаси", № 7 "Основнi засоби" та iншими П(С)БО якими визначаються активи. На акцiонерному товариствi до основних засобiв вiдповiдної групи залiковуються матерiальнi об'єкти, якi товариство утримує з метою використання їх у процесi виробництва або постачання товарiв, надання послуг, здавання в оренду iншим особам або для здiйснення адмiнiстративних i соцiально-культурних функцiй, очiкуваний строк корисного використання (експлуатацiї) яких бiльше одного року (або операцiйного циклу, якщо вiн довший за рiк). До малоцiнних необоротних матерiальних активiв вiдносяться малоцiннi предмети, строк використання яких бiльше одного засоби", прямолiнiйним методом. По малоцiнним необоротним матерiальним активам амортизацiя за звiтний перiод нараховувалася в першому мiсяцi їх використання в розмiрi 100% вiд їх вартостi, у вiдповiдностi до вимог П(С)БО № 7 "Основнi засоби". Iнвентаризацiю основних засобiв на дату складання фiнансової звiтностi товариством проведено. Станом на 31.12.2011 року основнi засоби акцiонерного товариства по залишковiй вартостi складають: 453 619 тис.грн. Вiдстроченi податковi активи. По рахунку вiдстроченi податковi активи вiдображається сума податку на прибуток, яка пiдлягає вiдшкодуванню у наступних податкових перiодах в результатi тимчасової рiзницi мiж облiковою i податковою базами оцiнки. Станом на 31.12.2011 року вiдстроченi податковi активи складають 41 336 тис.грн. Запаси. В акцiонерному товариствi запаси вiдображаються в бухгалтерському облiку i звiтностi товариства за первiсною вартiстю.. Оцiнка запасiв при вiдпуску у виробництво та реалiзацiю здiйснювалася за методом середньозваженої вартостi. Вартiсть малоцiнних швидкозношуваних предметiв списується на собiвартiсть реалiзованої продукцiї в розмiрi 100% в момент передачi зi складу в експлуатацiю i виключається зi складу активiв з подальшою органiзацiєю оперативного кiлькiсного облiку таких предметiв за мiсцями їх експлуатацiї та матерiально вiдповiдальними особами протягом строку їх фактичного використання. Iнвентаризацiю запасiв на дату складання фiнансової звiтностi Товариством проведено. Виробничi запаси станом на 31.12.2011 року становлять: 650 452 тис.грн. Дебiторська заборгованiсть. Дебiторська заборгованiсть - сума заборгованостi дебiторiв (юридичних та фiзичних осiб, якi внаслiдок минулих подiй заборгували товариству певнi суми грошових коштiв, їх еквiвалентiв або iнших активiв) акцiонерного товариства на певну дату. Дебiторська заборгованiсть визнається активом, якщо iснує ймовiрнiсть отримання товариством майбутнiх економiчних вигод та може бути достовiрно визначена її сума. Облiк дебiторської заборгованостi акцiонерного товариства, яка визначена на дату складання балансу, вiдповiдає вимогам викладеним в П(С)БО № 10 "Дебiторська заборгованiсть". Дебiторська заборгованiсть, за якою минув строк позовної давностi, не встановлено. року. Амортизацiя основних засобiв нараховується згiдно П(С)БО № 7 "Основнi Кредиторська заборгованiсть вiдображається вiдповiдно до П(СБО) 11 "Зобов'язання".
Рис. 2 Динаміка структури активу балансу за 2009 – 2011рр.
Рис. 2.2 Динаміка структури пасиву балансу за 2009 – 2011рр.
ВИСНОВОК
Виробнича потужність підприємства (цеху, ділянки) — це потенційно максимально можливий річний (квартальний, місячний, добовий, змінний) обсяг випуску продукції, робіт, послуг (або видобутку, переробки сировини) необхідної якості при заданих номенклатурі й асортименті на основі прогресивних норм використання устаткування і виробничих площ з урахуванням здійснення заходів щодо прогресивної технології, передовій організації праці і виробництва.
Виробнича потужність підприємства визначається потужністю ведучих цехів, а потужність цеху — потужністю ведучих ділянок, агрегатів, що ведуть груп устаткування.
Виробничу потужність характеризують коефіцієнт використання середньорічної та проектної потужності.
Фiнансовий стан ПАТ "КВБЗ" за останнi три роки: Показник 2009 2010 2011 Доход (виручка) вiд реалiзацiї, тис.грн. 1464421 4623635 6417507 Чистий прибуток, тис.грн. 71465 298624 680222 Власний капiтал, тис.грн. 1202510 1501126 2068728 Оборотнi активи, тис.грн. 1118261 1481597 2127309 Поточнi зобов'язання, тис.грн. 324090 493696 611691 Капiтальнi iнвестицiї, тис.грн. 53123 55541 186677 Середньосписочна чисельнiсть, чол. 6959 7128 8030 Середня зарплатня 1-го робiтника за середньосписочною штатною чисельнiстю, грн. 2097 3930 4356 За всiма основними показниками дiяльностi пiдприємства протягом останнiх трьох рокiв спостерiгається динамiчне зростання та покращення його загального фiнансового стану.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Жуков В. М. Формування облікової політики організації / В. М. Жуков. –Бухгалтерський облік. – 2002. – № 1. – С. 42–50.
2. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р., № 291 зі змінами та доповненнями. Елект-рон.ресурс. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua. вільний.
3. Кочерга С. В. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. Посібник. / С. В. Кочерга. – Полтава, «Інтер Графіка», 2004. – 324 с.
4. Кутер М.І.. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник. – М.: Фінанси і статистика, 2007. – 305 с.
5. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік / О.В. Лишиленко. – К.: ЦУЛ, 2009. – 670 с.
6. Сопко В. В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу / В. В. Сопко. — К.: КНЕУ, 2008. — 411 с.
7. Максимов А. А. Организация производства на предприятиях. 8Методические указания. Омск: ОГИС, 2001.
9Реброва Н.П. Организация производства на предприятиях отрасли. Учеб.пособие. Омск, ОГИС, 1998
10Фатхутдинов Р.А. Организация производства. М.: «ИНФРА-М», 2000г. – 377с.
11Чернявский Д.И. Организация производства. Омск: Изд-о ОмГТУ, 1997.-124 с.
12Шепеленко Г.И. Экономика, организация и планирование производства на предприятии. Омск: «Март», 2000. – 544
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 37 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Теоретические сведения .3 | | | ФГОУ СПО Красноярский электромеханический техникум |