Легка промисловість є головною промисловістю кожної держави, адже все на чому базується країна, - це продукт легкої промисловості. Одним з важливих виробництв цієї промисловості є виготовлення

ВСТУП

Легка промисловість є головною промисловістю кожної держави, адже все на чому базується країна, - це продукт легкої промисловості. Одним з важливих виробництв цієї промисловості є виготовлення тканин. Тканини – це те, що в наш час є незамінним атрибутом для кожної людини, бо саме з них шиють одяг, і не даремно є приказка – зустрічають за одягом …, який до речі також є продуктом легкої промисловості, її швейної галузі.

Для стабілізації роботи легкої промисловості та її динамічного розвитку необхідно: забезпечити дієвий захист вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції у вигляді імпорту продукції легкої промисловості із заниженою митною вартістю, обмежити на законодавчому рівні введення товарів, що були у користуванні («Секонд Хенд»), проводити ефективну митно–тарифну політику, продовжити розвиток технічного і технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості, розробити заходи до програми імпортозаміщення виробництва товарів легкої промисловості.

Впровадження засобів автоматизації у виробництво підприємства легкої промисловості дають можливість багаторазово підвищити ефективність роботи ділянки, що автоматизується. Проте кінцевий результат від реалізації проекту автоматизації залежить від низки чинників, найважливіший з яких – технічне вирішення, що визначає конфігурацію комплексу та етапи його впровадження. Початковий рівень автоматизації цих виробничих підрозділів – впровадження САПР для розроблення лекал, моделей та розкладок лекал, далі підприємство може розширювати комплекс, впроваджуючи засоби автоматизації розкроювання і настилання тканин. САПР надає можливість здійснювати підготовку моделей і розкладку лекал власного розроблення для масового виробництва, індивідуального пошиття, на замовлення інофірм. Впровадження САПР дає змогу підприємствам успішно інтегруватися в інформаційну систему світової індустрії моди, тобто мати можливість безперешкодно обмінюватись через мережу інтернет інформацією щодо моделей і розкладок лекал більш ніж з 126-ма країнами світу.

За підсумками роботи у першому півріччі 2012 року вітчизняна легка промисловість працює з позитивними темпами виробництва, стабільно випереджуючи темп зростання обсягів виробництва у промисловості загалом. Коефіцієнт випередження галузевого розвитку за осінь – червень 2011 року становить 4,3 %. За 6 місяців 2012 року вітчизняні швейні підприємства виготовили пальт, плащів, курток жіночих на 2,5% більше, костюмів чоловічих на 19,4 %, жіночих костюмів та суконь на 4,2 %, ніж у січні – червні 2011 року.

Водночас зменшилось виробництво пальт, плащів, курток чоловічих на 1,5 %, а пальт та напівпальт, шуб з натурального хутра на 24,2 %, що пов’язано із насиченням даного сегменту ринку імпортною продукцією, обсяг якої з року в рік збільшується.

На цьому етапі розвитку легкої промисловості потреба у одязі національного характеру також збільшилась. Збільшилось виробництво костюмів в етностилі, сорочок, жилетів у цьому напрямку, тобто цей стиль в одязі став таким же ж необхідним, як і інші вироби.

Тому метою КП є створення таких моделей у сучасному напрямку. Етностиль, вишивка стала модною тенденцією для молодіжного віку не лише через красиві візерунки, але й через те, що це символ України, символ нашого народу, який також підкреслює нашу патріотичність.

1. Характеристика вихідних даних для проектування

1.1 Назва і призначення виробу, що проектується

Костюм (від фр. Costume – звичай, звичка) – комплект верхнього одягу, який складається з піджака, жакета, джемпера та штанів або спідниці. Костюм може бути у комплекті з жилетом.

У широкому значені костюм – це одяг загалом, у вузькому значені єдиний ансамбль, що утворений поєднанням компонентів одягу і його частин, що об’єднані єдиною задумкою, так як колір, оздоблення, фактура матеріалу, призначенням тощо. Під костюмом розуміють певну образно – художню систему частин одягу та взуття, що характеризує індивідуальність людини або суспільну групу людей. Костюм можна розглядати тільки у зв’язку з певним образом людини, манерою носіння, пластикою та характерними жестами, що вирізняє це поняття від поняття одяг, тобто костюм несе у собі психологічну чи образну характеристику.

Костюм – це гармонічний ансамбль, що являє собою систему елементів, призначених не тільки захистити людину від впливів середовища, а й виявити її індивідуальність за допомогою інформаційно – естетичних властивостей.

Стиль – спільність форм вираження, обумовлена єдністю ідейного сенсу, історично сформована, стійка єдність ознак образної системи, засобів і прийомів художнього вирішення.

Розрізняють такі основні стилі одягу: класичний, спортивний, романтичний, фольклорний та авангардний. Для кожного стилю характерні певні види, силуети, об’ємна форма одягу і доповнення.

Етностиль – стиль, який формується під впливом національних костюмів різних народів, тому іноді цей стиль називають: фолк-стиль, народний, національний. Основні елементи стилю – етнічні мотиви, вишивка, мереживо, аплікація, бахрома, шнурівка, вишивка бісером. Для одягу фолк-стилю характерною є простота конструктивного рішення. Вбрання у цьому стилі, яке стало класичним: блузки і сукні, розшиті орнаментом і мереживами, спідниці «кльош», спідниці «сонце», завужені до низу, штани «кльош», широкі пояси на стегнах і пов’язки зі шкіри і замші, прикрашені металом або бісером. Тканини використовують в основному натуральні – льон, вовну, шовк, бавовну. Кольори різні – від тьмяних, пастельних до яскравих і різнокольорових. Колір вбрання залежить від різновиду фольклорного стилю: хіпі, гаучо, вестерн, етно або кантрі. Характерне використання фольклорних елементів, візерунків, орнаментів, набивних рисунків або вишивки – всього того, що відображає самобутність культури. До одягу етностилю належать: анорак, блузка холі, сукня джелаба, жакет мандарин, пончо, сарафан, сарі, спідниця саранг, туніка тощо.

Зовнішній вигляд одягу характеризується формою і силуетом. Форма одягу може бути м’якою, жорсткою або середньої жорсткості, що зазвичай обумовлено властивостями матеріалів з яких виготовлено виріб. Одяг може бути великого, середнього або малого об’єму. Об’ємність форми залежить від міри прилягання одягу до тіла. Форми великих об’ємів мають мало точок зіткнення з тілом. При малому об’ємі одяг щільно прилягає до тіла. Форма одягу або підкреслює, або змінює її. Форма сучасного одягу у більшості випадків відповідає природнім пропорціям тіла людини.

Зміна загального характеру силуетних форм великою мірою обумовлюється змінами пропорцій або розмірних співвідношень між формою загалом її елементами. Перш за все це стосується співвідношення верхньої і нижньої частин одягу: ліфа і спідниці. Зміни цих пропорцій виражається перш за все у переміщенні лінії талії, подовжені або укорочені спідниці, завуження або розширення її, в підкресленні або навпаки, маскуванні плечового поясу виробу.

Лінії, що окреслюють межі одягу, називають силуетними. Це лінії плечей, грудей, талії, бічні лінії виробу. Силуетні лінії утворюють силует одягу. У композиції костюма силует одягу – це площинне візуальне сприйняття об’ємних форм одягу, яке чітко описується зовнішніми контурами. Силует одягу може бути симетричний або асиметричний, а також може сприйматися у фронтальній та профільній проекціях.

Прямий силует – прямокутна або квадратна форма. Трапецеподібний силует – форма у вигляді трапеції. Х-подібний силует – об’ємна форма у вигляді двох зрізаних конусів. Силует куля – кулеподібний силует у вигляді яйця або кулі. Силуети одягу за ступенем прилягання бувають: щільно прилеглий, прилеглий, напіприлеглий, вільний, дуже вільний силуети.

Покрій плечового одягу характеризується наявністю повздовжніх швів на пілочці та спинці. В залежності від кількості повздовжніх швів, швейні вироби бувають: безшовними, одношовними, двомовними, тришовними, п’ятишовними, шести шовними. Покрій поясних виробів визначається кількістю повздовжніх швів: безшовний, одношовний, двомовний, чотири шовний, шести шовний. Залежно від характеру з’єднання ліфа зі спідницею, покрій одягу може бути: відрізний і не відрізний по талії.

Виділяють такі різновиди рукава за силуетом: прилеглий, прямий, розширений, ліхтарик, крильце, тощо. За довжиною: короткий, до ліктя, нижче ліктя (3/4 чи 7/8), довгий. За кількістю членувань: одношовний, двомовний 2-ох видів, з нижнім і ліктьовим швами і з переднім і ліктьовим швами, тришовний, тощо. За формами: вшивний, крильце, ліхтарик, сорочковий, реглан, напівреглан, нульовий реглан, суцільнокрійний, кажан, комбінований. Коміри можуть бути: а ля Марія Стюарт, горгега, фреза, фріже, колер, раба, карик, відліт. За кроєм: вшивний, суцільнокрійний, комбінований, плоско лежачий, стояче – відкладний, стояк, фентазі. Кишені можуть бути: накладні, з листочкою, з клапаном, у шві, у рамку або без кишень.

Форма та колір одягу повинні не тільки підкреслювати та маскувати зовнішні риси, але й бути художньо-обміркованими, відповідати зовнішності та вазі людини, в даному випадку костюм підкреслює тендітність, стрункість та жіночність жінок молодшої та середньої вікової групи. Тобто жінка повинна бути енергійна, життєрадісна. А для етностилю любити і поважати свою країну, красу нашого народу.

1.2 Аналіз вимог до вибраного виду одягу

Вимоги – це своєрідна інформація про те, яким властивостям одягу та їх ознакам надається перевага на цей час та у певній ситуації використання виробу.

Вимоги до одягу визначаються рівнем його якості, який встановлюється переліком показників та їх вагомістю. Рівень якості виробів є відносною характеристикою, яка визначається шляхом порівняння показників якості цієї моделі з базовими показниками на підприємстві. Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.

До споживчих вимого належать: соціальні, функціональні, ергономічні, естетичні, експлуатаційні.

Соціальні вимоги визначають конкурентоспроможність одягу на внутрішньому та зовнішньому рівнях. Функціональні вимоги – це відповідність одягу конкретному призначенню: віковим особливостям статури фігури людини різних вікових груп, характеру її рухів. Ергономічні вимоги містять комплекс антропометричних, гігієнічних та психофізіологічних вимог. Антропометричні – це відповідність одягу розмірам. Гігієнічні – вимагають створення навколо організму оптимального мікроклімату й захисту від кліматичних впливів. Психофізіологічні – реалізуються у властивостях одягу, які сприймаються людиною у відчуттях. Естетичні вимоги – визначаються композиційними та кольоровими вирішеннями моделі одягу.

Костюм святкового призначення повинен відповідати усім вимогам, а найбільш вагомі вимоги для цього виду виробу будуть естетичні.

Виробничі вимоги до костюму можна розділити на конструкторсько-технологічні та економічні.

Конструкторсько-технологічні вимоги визначають технологічність конструкції швейного виробу, витрати праці і терміни виготовлення моделі. Важливим засобом, що стимулює процес виробництва є стандартизація та уніфікація деталей, окремих конструкцій вузлів. Економічні вимоги враховують показники виробничої економічності і споживчі витрати на експлуатацію виробу. Всі ці вимоги в основному характеризують матеріали, його основні властивості. Даний костюм святкового призначення, він повинен мати доступну ціну з урахуванням дійсних витрат на його виробництво і реальних доходів населення.

1.3 Аналіз напрямку моди

Мода – сукупність смаків і поглядів, що панують у визначеному середовищі у визначений, зазвичай нетривалий час.

Історія моди нерозривно пов’язана з історією розвитку самого костюма, проте їх не можна ототожнювати, оскільки виникнення моди як соціального явища, мистецтвознавці датують лише епохою пізнього середньовіччя, а точніше кінцем четвертого, початком п’ятого століття. Саме в цей час процес розвитку одягу набуває рис, характерних для моди. Кожна мода так чи інакше є дзеркалом свого часу, відображаючи суспільно-політичне життя суспільства, рівень і характер розвитку продуктивних сил, найбільш яскраві події епохи, найважливіші культурні і наукові дослідження, звички і психологію сучасної людини, її уявлення про естетичний ідеал.

Мода, формуючись на паризьких і світових подіумах, змінюється відповідно до вимог промислового виробництва, виходить на вулиці і опановує маси. Крім того, в історії костюма відомі приклади зворотної послідовності, коли вулиця породжувала ідеї нового костюма і надихала модельєрів на створення колекцій.

Етностиль поєднує в собі велику кількість направлень, але суть його залишається незмінною, це яскравий, незвичайний, приваблюючий увагу одяг і аксесуари, запозичені з різних культур. Плавні обриси, легкі силуети. Суворі геометричні форми напрямку цієї моди не притаманні. Для етностилю цього року актуальними є жакети з довжиною рукава до ліктя і коміром-стійкою, вільні, до підлоги, завужені до низу спідниці, прилеглий, напівприлеглий силуети. Форми рукавів такі як: ліхтарик, суцільнокрійний, вшивний, сорочковий, різні види реглану, комбінований. Кишені: накладні, з листочкою, у шві, без кишень.

Таблиця 1.3 – Матриця сучасних елементів

Шифр елементу	Назва елементу	Варіанти елементів
	Об’ємність форми	Середня
	Силует	Напівприлеглий
	Рівень довжини	Жакет: до талії Спідниця: до кісточок
	Покрій	Суцільнокроєний
	Кольорова гама	Тепла
	Декоративні елементи	Вишивка, ґудзики, баски

Жіночий національний одяг більшості народів не просто жіночний – він надзвичайно жіночний. Деколи довга національна спідниця може зробити свою власницю більш привабливою ніж відверта міні спідниця. Цьому напрямку моди також притаманні яскраві кольори і незвичайні візерунки. Одяг в цьому стилі неодмінно приваблює увагу не лише своєю незвичністю і фасоном, але й яскравими кольорами. Такий наряд чудово привертає увагу. Етностиль це не лише одяг, але й аксесуари, шалики, сумки, прикраси.

Етностиль не терпить синтетики, а ось льон, бавовна, шовк, чудово підходять. Цей одяг завойовує подіуми, вулиці міст, і це не дивно, адже він зручний і красивий. І завдяки такому вбранню вдається внести барви і націоналістичні мотиви України в наше життя.

1.4 Джерело натхнення при створенні моделі

Джерелом натхнення при створені костюму в етностилі, став символ українського народу «Калина».

Червона калина – високий гіллястий кущ заввишки 2-4 м, з сірою корою. Гарний плодовий і декоративний чагарник, росте на всій території України, особливо в поліській та лісостеповій зонах. Пагони зеленувато-сірі з супротивними, великими бруньками. Плоди ягодоподібні червоні. Залишаються на гілках дуже довго і прикрашають кущ навіть зимою. Калина дуже популярна в українському народі, оспівана в народних піснях рослина.

Колись у сиву давнину вона пов’язувалась з народжуванням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви сонця – «Коло». ЇЇ вважають символом України. Значна поширеність на території України на теренах України, пов’язаність із родинно-побутовими, календарними обрядами (весілля, осінній обряд «Похід на калину» та ін.) зумовили перехід із світу номінативної одиниці, у світ художнього образу. Найбільше цей давній фольклорний образ виступає символом-символом в соціативгому зв’язку: калина – дівчина, мати, калина – кров. Домінує загальнопоширена поширеність «калина – дівчина». Багато народних легенд та казок складено про калину. Серед них такі відомі як: «Калинова сопілка», «Калиновий лист», «Про калину і Килимку». Також калина вважалась «весільним символом» і була обов’язковою учасницею весільного обряду. Гілками калини прикрашали столи, весільні короваї, дівочі вінки й гостинці.

Другий вид символічної спорідненості: калина – Україна, притаманний найбільше стрілецьким і повстанським пісням.

Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові. Ця архаїчна значущість слів калина – кров за традицією зберігається у піснях воєнної тематики нового часу:

У діброві при долині вітер повіває,

Там над стрільчиком калина слізоньки ковтає.

Ой червоні тії сльози з стрілецької рани,

Впав бідненький при долині, більше вже не стане

Калину використовують і у науковій медицині, і у народній.

Калина має високі декоративні властивості ягід як у період цвітіння, так і при достиганні плодів. У культурі зустрічається ряд форм. З декоративних форм калини особливо поширена форма буль-де-неж-Vibumum opulus var sterile, з великим сніжно-білим повним суцвіттям.

Цей кущ дуже гарно відображає етностиль. Народність, фольклорний зміст. Калина, її барви чудово відображаються доповненням цього стилю: вишивка, намисто, браслети, взуття. Тобто калина і етнлостиль пов’язані між собою і доповнюють один одного.

2 РОЗРОБКА ОСНОВНОЇ МОДЕЛІ

1.1. Розробка і аналіз моделей – пропозицій

Гарний одяг – це не лише чудова тканина і бездоганне пошиття. Багато важить також вміння правильно підібрати фасон, що відповідає типу фігури, зросту, віку, стилю життя.

Створення моделей – пропозицій базується на одній конструктивній основі. Різновид моделей по зовнішньому вигляду різниться використанням різних тканин, моделюванням деталей.

В даному курсовому проекті розроблено жіночий костюм в етностилі, святкового призначення для молодіжного віку із лляної тканини.

Моделі – пропозиції створено на основі базової моделі напівприлягяючого силуету. Обрані моделі схожі між собою, але і мають відмінності.

Модель 1

Модель відрізняється довжиною жакету, відрізною кокеткою по лінії грудей, довжиною рукава, довжиною спідниці, бочками на спідниці, горловина кругла з обшивкою, манжети трапецієподібнох форми.

Модель 2

Модель відрізняється висотою коміра, рельєфами на пілочці і спинці, нашивною оздоблюючою стрічкою від спинки до рельєфів на пілочці. Планкою, яка приховує застібку на 3 обметані петлі і 3 гудзики. На спідниці кокетка 10 см. Низ жакету і спідниці без басок.

Модель 3

Відрізняється закладеними складками по низу жакету, спідниці і планці, яка приховує застібку на 3 обметані петлі і 3 гудзики, без манжетів.

ОПИС ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ

Костюм жіночий в етностилі святкового призначення для жінок молодшої вікової групи із лляної тканини.

Костюм складається із жакету із суцільнокрійним рукавом і спідниці.

Жакет вкорочений напівприлягаючого силуету, однобортний із застібкою на 4 обметані петлі і 4 гудзики

Жакет: пілочка з суцільнокрійним рукавом і відрізними бочками, передніми виточками (по одній на пілочці, які переходять у бочки). Спинка з суцільнокрійним рукавом і складається з двох частин зі швом посередині, і відрізними бочками.

Рукав суцільнокрійний з ластовицею, довжиною ¾ усієї довжини рукава, закінчується манжетом по низу рукава.

Комір-стійка класичного типу з тупими кінцями.

Жакет з підкладкою по низу. Підкладка контрастна до тканини верху, фурнітура в тон тканини верху

Спідниця подовжена від талії до кісточок, зі швом посередині на задньому полотнищі спідниці і застібкою на тасьму-блискавку.

Спідниця: переднє полотнище з відрізними бочками, передніми виточками, які переходять в бочки. Заднє полотнище складається з двох частин зі швом посередині.

Спідниця з підкладкою до колін. Підкладка контрастна до тканини верху.

Вид оздоби: борти, комір, бочки на пілочці, спинці і передньому полотнищі, бочки на пілочці та передньому полотнищі виконанні з оздоблюючої тканини з вишивкою, манжети, пришивні баски по низу жакету, по талії на спідниці і по низу спідниці, подовжені від передньої до задньої частини.

Костюм рекомендується для жінок молодіжного віку, 1-ої повнотної групи, розмірів 42, 44, 46, зростів 158, 164, 176.

2.2 Виріб матеріалів для виробу, що проектується

Для костюму доцільно використовувати строкоткану тканину (в клітинку, смужку), меланжеву з рельєфною структурою поверхні, гладкофарбовану, дрібно візерунчасту та ін. Найбільш доцільніше використовувати однотонну тканину з поліамідних комплексних ниток в основі і поліефірних текстурованих в утку. Вони відрізняються м’якістю, хорошою драпірувальністю, невеликою поверхневою густиною. Оскільки даний виріб призначений для молодшої вікової групи, характерними кольорами є: насичений червоний, бордовий, металевий, грифельно-чорний.

Для даного костюму вибрана тканина льон, насиченого червоного кольору, що надає йому ще більшої вишуканості і елегантності. Для оздоблення обраний льон з вишивкою.

Фурнітура використовується для застібання, прикріплення деталей, зміцнення повинні бути зручними при експлуатації. До фурнітури відносяться: ґудзики, тасьма-блискавка, гачки, кнопки, петлі, пряжки.

Для жакета обрані пластмасові ґудзики, круглі з гладкою рельєфною поверхнею, з двома отворами. Ґудзики обрано червоного кольору, що відповідає кольору основної тканини.

Для спідниці обрано застібку на тасьму-блискавку червоного кольору, на натуральній основі, що відповідає кольору основної тканини.

Швейні нитки використовують для з’єднання деталей виробів. Перш за все нитки повинні володіти міцністю. Також необхідно звертати увагу на такі властивості як: розтяжність, зсідання, стійкість до стирання, термостійкість.

Для костюму обрано нитки з вмістом поліестеру, червоного кольору для зшивання зрізів і швів, обметування зрізів, пришивання фурнітури. Та такі ж нитки, але білого кольору для пришивання підкладки та оздоблюючої тканини.

Клеєві матеріали на основі синтетичних матеріалів використовуються для костюмів, суконь, при фронтальному дублюванні основних деталей (пілочок, спинок), при підгині і закріпленні зрізів низу рукавів, в якості прокладок в коміри, манжети.

Обрано нетканий прокладковий матеріал з одностороннім клейовим покриттям.

Підкладкові матеріали використовують в якості підкладок у верхньому одязі, для забезпечення гарного зовнішнього вигляду з виворотної сторони.

При виборі підкладки необхідно врахувати: сучасне оформлення, міцність, малозсідальність, повинна мати строк служби, що відповідає тривалості експлуатації основної тканини.

Для жакета і спідниці обрана однакова підкладка. Батист білого кольору в тон зодоблюючої тканини.

2.3 Розробка основного креслення конструкції

Вихідними даними для побудови креслення виробу є: жіночий костюм в етностилі, святкового призначення, напівприлеглий силует.

Розмірні показники 158-92-96

Прибавки: - Пг, Пст, Пдтс, Пшр, Пвр, Пспр, Пдтп, Поп, Пт, Пур.

Технологічні властивості тканини представлені в розділі 2.2 курсового проекту.

Для розробки конструкції жіночого костюму в етностилі, береться типова фігура молодшого віку 1-ої повнотної групи з розмірами показниками 158-92-96

Для визначення абсолютної величини розмірних ознак даної типової фігури, використовують галузевий стандарт 17.326-86 «Вироби швейні трикотажні, хутрові. Типові фігури жінок. Розмірні ознаки для проектування одягу».

Величини розмірних ознак подаються нижче в таблиці:

Таблиця 2.2– Розмірні ознаки типової жіночої фігури 158-92-96

Номер розмірної ознаки	Назва розмірної ознаки	Умовне позначення розмірної ознаки	Абсолютна величина, см
	Півобхват шиї	Сш	17.8
	Півобхват грудей І	Сг1
	Півобхват грудей ІІ	Сг2	48.2
	Півобхват грудей ІІІ	Сг3
	Півобхват талії	Ст	35.5
	Півобхват стегон	Сст
	Обхват плеча	Оп	28.5
	Ширина плечового схилу	Шп
	Висота грудей І	Вг1	26.3
	Висота плеча коса	Впк
	Відстань від лінії талії до точки основи шиї позаду	Дтс1	41.5
	Ширина грудей	Шг	16.6
	Ширина спини	Шс	17.7
	Відстань від лінії талії до точки основи шиї спереду	Дтп1	43.2
	Довжина жакету	Дв
	Довжина спідниці	Дв

Для побудови конструкції виробу, крім вимірів фігури людини, необхідні прибавки, оскільки одяг не прилягає до тіла по всім точкам його поверхності.

Загальна величина прибавки по лінії грудей в абсолютних величинах залежить від виду виробу и дорівнює 3 см для виробів костюмної групи, прибавки до пів обхвату талії і стегон трохи менші, через те, що на цих частинах тіла параметри менше змінюються при русі, їх абсолютна величина береться 0.5 – 0.75 від величини Пг. Крім цих прибавок беруться ще прибавки на вільне облягання по іншим вузлам конструкції. Прибавки до ширини горловини пілочки, і висоти горловини потрібні для вільного руху шиї. Прибавки до довжини спинки та пілочки по лінії талії потрібні для зберігання рівня талії фігури на одязі. Прибавка на свободу пройми включає вільне облягання і вільний рух рук. Прибавка на ширину рукава дається до обхвату плеча. Її величина залежить від форми і покрою рукава, який залежить від моди і може бути на 50 – 60%більше відповідної мірки

Згідно напрямку моди на 2012-2013 роки для жіночого молодіжного костюму рекомендуються наступні конструктивні прибавки,запис величин прибавок подається нижче в табличній формі:

Таблиця 2.3 Прибавки Жакет

Назва конструктивної прибавки	Умовне позначення прибавки	Числове значення прибавки, см
Прибавка по лінії грудей	Пг
Прибавка по лінії стегон	Пст
Прибавка по довжині талії спинки	Пдтс
Прибавка по ширині горловини спинки	Пшр
Прибавка по висоті горловини спинки	Пвр	0.2
Прибавка на свободу пройми	Пспр
Довжина талії пілочки	Дтп
Прибавка до обхвату плеча	Поп
Прибавка по лінії талії	Пт
Прибавка на уробку	Пур

Спідниця:

Прибавка по лініі талії	Пт	0.5
Прибавка по лінії стегон	Пст

Розподіл Пг по ділянках креслення: до ширини спинки 0.3% Пг;

до ширини пілочки 0.1% Пг;

до ширини пройми 0.6% Пг.

Розрахунок основи конструкції жіночого костюму на типову фігуру 1-ої повнотної групи з розмірними показниками 158-92-96, подається нижче в табличній формі:

Таблиця 2.4 - Розрахунок базової конструкції жакету

Конструктивний відрізок, точка	Умовне позначення	Формула і розрахунок	Абсолютна величина, см
Побудова базисної сітки
Положення лінії талії	А0 Т	А0 Т = Дтс1+Пдтс=41.5+1= =42.5	42.5
Положення лінії стегон	ТБ	ТБ=18-20 ТБ=1/2 Дтс1-2=20.7-2=18.7	18.7
Ширина спинки	А0 а	А0а=Шс+0.3%Пг=20
Ширина ростка	А0 А2	А0 А2= Сш:3+ Пшр= 6.9	6.9
Ширина передньої частини пілочки(переду)	а1а2	а1а2= Шг+0.1%Пг+(Сг2- Сг1) = 21.4	21.4
Положення лінії низу	АН	АН= Дв+ Пдтс=44+1=45(по моделі)
Побудова спинки
Положення лопаток	А0 У	А0 У=0.4 Дтс1=0.4×42.6=17
Висота горловини спинки(ростка)	А0 А	А0 А= Ширина ростка/3+ Пвр= =6.8/3+0,2=2.5	2.5
Відхил середньої лінії спинки	ТТ1	ТТ1= 0.25 ×Пк=0.25 ×6=1.5	1.5
Від т.У черезТ1 до низу провести пряму лінію.В перетині з горизонталлю з т.Н утворюється т.Н1, з горизонталлю з т.Б - т.Б1.
Ширина лінії плеча	А2П1	R А2П1 =Шп + Пвит + Ппос = 14
З т. А2 провести дугу R1= А2П1
Висота плеча коса	Т1П1	Т1П1 =Впк+Пдтс1 =43
Глибина пройми	П2Г1	П2Г1=0.15*Сг1 + 0.4×Шпр+5.1+3+1=20.4	20.4
Контрольна точка	Г1 ‘П3	Г1 ‘П3=1/3 Г1 ‘П2 +2=20.7/3+2=8.9	8.9
Половина пройми	Г1 ‘Г2	Г1 ‘Г2 =1/2 Шпр=5.3	5.3
Бісектриса	Г1 ‘1	Г1 ‘1=0.2×Шпр+0.5=2.6	2.6
Оформити пройму спинки П1, П3, 1, Г2
Ширина спинки по лінії стегон	Б1Б2	Б1Б2 =гГ2 (по моделі)
Побудова пілочки
Ширина пілочки	Г3 Г4	Г3 Г4 = а1а2 = 21.4	21.4
Положення центру грудей	Г3 Г6	Г3 Г6 = Г3 Г4 /2-1=21.4/2-1=9.7	9.7
Довжина пілочки	Т6А 8	Т6А8=Дтп1+Пдтп1=43.2+1= =44.2	44.2
Відхил лінії півзаходу	А3А 31	А3А 31=0.5	0.5
Ширина горловини пілочки	А31А 4	А31А 4= А0 А2 =7.4	7.4
Глибина горловини пілочки	А4А 5	А4А5=А31А4+1±Ф=7.4+1= =8.4	8.4
Положення кінця виточки	А4Г 7	А4Г 7=Вг1=26.3	26.3
Розхил виточки	А8П 70	А8П 70=2(Сг2 –Сг1)+2=2(48.2-44)+2=10.4	10.4
Положення вершини горловини пілочки при закритій виточці	П70А 9	П70А 9=А8А4 (з креслення)
Довжина плечового схилу	А9П 51	А9П 51=Шп=13
Порівняти сторони виточки	Г7 А10	Г7 А10= Г7 П7
Нижній баланс пілочки	Н3 Н4	Н3 Н4 =1
Особливості побудови спинки та задньої частини рукава
Відхил вершини середньої лінії спинки	АА^’ А’А^’’ А2А2^’ П1П1^’	А^’А^’’= А2А2^’= П1П1^’=1.5	0.5 1.5
Вершина кута підрізу	Г1^’1	Г1^’1=0-2.5
Нижня точка підрізу	Г2F	Г2F=від ½ Шпр до рівня талії=11
Розхил підрізу	FF1	FF1>4
Допоміжна точка	П1^’П1^’’ П2О ОО1	1.5	1.5
Довжина рукава	П1О3	П1О3 =Др+1= 57.2+1=58.2	58.2
Ширина рукава	О3О4	О3О4=Шир. Баж.-1=15-1=14
Розширення рукава на рівні глибини окату	О2О5	О2О5 =0.5-2	1.5
Положення лінії ліктя	О3Л	О3Л=1/2 О3 О2+2.5 (по конструкції)
Вигин на лікті	Л2Л3	Л2Л3=0.5-1.5
Корегування низу	О4О41	О4О41=1
Середина низу	О37	О37=1/2 О3 О41
Вигин внизу		78=0.5	0.5
Перенесення плечового шва в бік пілочки	П4П4^’ П51П51^’ П7П7^’ А10А10^’	П4П4^’=П51П51^’=П7П7^’==А10А10^’=1-2	1.5
Положенні бічної лінії пілочки на рівні стегон	Г4Г5	Г4Г5=1/2Шпр-1.5=3.8	3.8
Вершина кута підрізу	Г42	Г42=0-2
Положення бічної лінії пілочки на рівні стегон	Б3Б4	Б3Б4=(по конструкції)
Нижня точка підрізу	Г5F2	Г5F2= Г5F=11
Відхил підрізу	F2F3	F2F3>4
Довжина лінії нижнього шва рукава	2F4	2F4= 1О41-(2-2.5)(з конструкції спинки)
Ширина внизу	F4F5	F4F5= О3О41-(3-4)=14-4=10
Розширення рукава на рівні глибини окату	O6O8	O6O8=0.5-2	1.5
Положення лінії ліктя	2Л4	2Л4=1Л3 -1 (з креслення спинки)
Корегування низу	F5F5^’ F4F4^’	F5F5^’=F4F4^’=1
Нижня точка переднього перекату	F4’9	F4’9=3
Вигин внизу		910=0.5	0.5
Побудова нижньої частини рукава суцільнокрійної з ластовицею
Ширина нижньої частини рукава на рівні глибини окату	1’2’	1’2’=Шпр- Г1^’1- Г42=10.6-2- 2+1=7.6	7.6
Довжина нижньої частини рукава	2’F4^’	2’F4^’=2F4 (з креслення попередньої частини рукава)
Ширина нижньої частини рукава по низу	F4^’O41	F4^’O41=2×Шбаж- О3О4- F4F5=2×15-14-10=6
Скіс рукава	O4O41	O4O41=1
Положення лінії ліктя	2’Л4^’	2’Л4^’= (з креслення попередньої частини рукава)
Вигин на лікті	Л3Л3^’ Л4Л4^’	Л3Л3^’=1-1.5 Л4Л4^’=1
Ліва сторона ластовиці	1’L	1’L=1F1 (з креслення спинки)
Права сторона ластовиці	2’L	2’L=2F3 (з креслення спинки)
В перетині двох дуг утворюється точка L

Таблиця 2.5 - Розрахунок базової конструкції прямої спідниці

Конструктивний відрізок, точка	Умовне позначення	Формула і розрахунок	Абсолютна величина, см
Побудова базисної сітки
Довжина спідниці	ТН	ТН=Дтк±Ф=100
Положення лінії стегон	ТБ	ТБ=18-20
Ширина спідниці по лінії стегон	ТТ1 ББ1	ТТ1=ББ1=Сст+Пст=49
Положення бічної лінії	ТТ2	ТТ2=()=23.5	23.5
Розташування виточок	ББ3 Б1Б4	ББ3=0.4×23.5=9.4 Б1Б4=0.4×26.5=10.6	9.4 10.6
Підвищення лінії талії на рівні бічного шва	Т2Т20	Т2Т20=2-3	2.5
Підвищення лінії талії на рівні середини переднього полотнища	Т1Т10	Т1Т10=0.5-1
Сумарний розхил виточок	∑в	∑в=(Сст+Пст)-(Ст+Пт)=(49)-(36)=13
Розхил бічної виточки	Т21Т22	Т21Т22=0.5×∑в=6.5	6.5
Розхил задньої виточки	Т5Т51	Т5Т51=0.35×∑в=4.6	4.6
Розхил передньої виточки	Т6Т61	Т6Т61=0.15×∑в=2
Довжина бічної виточки	Т20Б2^’	Т20Б2^’=18-17
Довжина задньої виточки	Т50Б3^’	Т50Б3^’=15-17
Довжина передньої виточки	Т60Б4^’	Т60Б4^’=10-11

Розрахунок конічної стійки

Довжина стійки ОА=L горловини спинки +L горловини пілочки = 8+14= =22 см.

Висота стійки ОВ= 3 см.

Допоміжний відрізок ОО1= 1/3 ОА

Підйом переднього кінця стійки А₁В₁= ОВ = 3 см (або по моделі)

Розрахунок баски по низу жакету, на основі спідниці «Сонце»

Ст = 35.5 Сст = 48

k= 0.32 × де k – коефіцієнт розширення для різних спідниць

ОТ= k × (Ст + Пт) = 0.32 ×(35 + 4) = 12.5 см

ОТ=ОТ₁

Т₁Н₁= 11 см

ТН= 7 см

Розрахунок баски по лінії талії спідниці, на основі спідниці «Сонце»

ОТ= k × (Ст + Пт) = 0.32 ×(35 + 4) = 12.5 см

ОТ=ОТ₁

Т₁Н₁ = 15 см

ТН= 11 см

Розрахунок баски по лінії низу спідниці, на основі спідниці «Сонце»

ОТ= k × (НН₂+Н₃Н₁) = 0.32 × (22 + 24) = 14.7 см

ОТ=ОТ₁

Т₁Н₁ = 15 см

ТН= 11 см

2.4 Технічне моделювання

Процес створення нових моделей одягу називається моделюванням. Під технічним моделюванням розуміється процес розроблень креслень і зразка виробів по базовій готовій моделі або її графічному зображенню з використанням силуетної основи виробу.

Існують такі види моделювання: макетний, графічний та комбінований.

Перший вид: розміщення на креслені БК модельних ліній (вертикальних та горизонтальних членувань, крою борта, коміра, дрібних деталей), добудова припусків на шлиці та складки в швах, простий перенос виточок. Це моделювання БК без зміни силуету та форми виробу.

Другий вид: змінює силует виробу, належать паралельне та конічне розширення (завуження різних деталей на різних рівнях, проектування підрізів, побудова складних виточок)

Третій вид: належить перетворення БК виробу з вшивним рукавом в конструкцію виробу іншого покрою, а також розробка конструкцій одягу нових видів.

Технічне моделювання включає такі етапи:

вивчення ескізу моделі або взірця,

конструктивний опис моделі,

побудова креслення або підбір базової основи на модель,

побудова всіх елементів конструкції згідно з ескізом.

В даній моделі виконувалось таке моделювання:

Жакет (Спинка)

1. Оформлення рельєфу

г Г₁₁=11см

Г₁₁ 1=12 см

Сполучити точки Г₁₁Г₁₂ і Г₁₁ Г₁₃ плавними лініями оформляючи зріз рельєфу

2. Оформлення лінії низу

Т₁Н₁=2 см

Т₂^’H₂^’=2 см

Сполучити точки Н₁ Г₁₂ і Г₁₃ H₂^’ прямими оформляючи низ виробу

3. Оформлення лінії низу рукава

Л₂Л₁^’= 4.5 см

ЛЛ^’=3.5 см

Сполучити точки Л₁^’ і Л^’ прямою лінією

Жакет (Пілочка)

1. Оформлення рельєфу

Г₇^’2=12.5 см

Г₆^’Г₃=10

Сполучити точки Г₇^’ з Г₆^’, потім з точками Н₄^’ і Н₃^’ оформляючи плавними лініями зріз рельєфу

2. Оформлення лінії низу

Н₄ Н₄^’=12 см

Н₃ Н₃^’=11 см

Сполучивши ці точки між собою прямими лініями оформляючи низ виробу

3. Оформлення лінії низу рукава

Л₂Л₂^’=Л₃Л₃^’= 2.5 см

Сполучити Л₂ і Л₃ прямою лінією оформляючи низ рукава

Нижній рукав

1. Оформлення низу рукава

Л₄^’’Л₅=Л₃^’’Л₆=3.5 см

Сполучити Л₅ з Л₆ прямою лінією оформляючи низ рукава

Спідниця (Переднє полотнище)

1. Оформлення рельєфу

Т₂₂Т₆=11 см

Т₆^’ Т₁=10 см

Т₇Т₁₃=15 см

Т₇Т₈=10 см

Сполучити точки Т₇ з точками Т₆ і Т₆^’ прямими оформляючи зріз рельєфу

3. РОЗРОБКА КОМПЛЕКТУ ЛЕКАЛ НА БАЗОВУ МОДЕЛЬ

3.1 Побудова лекал верху

Лекала – це технічний документ, який несе повну або часткову інформацію про деталі виробу, лекала необхідні на всіх етапах технологічного процесу: розкрою виробів, розмітки та уточнення контурів деталей та окремих ліній, перевірки якості пошиву готового виробу.

Лекала отримують шляхом копіювання креслень виробів після технічного моделювання з додаванням припусків на технологічну обробку.

В залежності від призначення в технологічному процесі лекала поділяють на такі групи: лекала-оригінали, лекала-еталони та робочі лекала.

Лекала-оригінали отримують шляхом копіювання креслень деталей виробу. Лекала-еталони отримують за допомогою технічного розмноження лекал-оригіналів на різні розміри та зрости, які рекомендовані. Вони служать для перевірки точності та поновлення робочих лекал. Робочі лекала виготовляють по лекалах-еталонах і використовують на всіх етапах технологічного процесу.

За послідовністю виготовлення та виду матеріалу лекала поділяють на 3 типи: основні, похідні та допоміжні.

Основні лекала-оригінали. Це лекала деталей з основного матеріалу: деталі пілочки, спинки, рукава, нижнього коміра.

Допоміжні лекала служать в технологічному процесі для розмітки та уточнення контурів деталей, окремих ліній, місця петель, ґудзиків, перевірки якості пошиву готових вузлів.

Основні та допоміжні лекала виготовляють зі шпульного картону (ТУ 81-04-112-71), товщиною 0.5 см або з патронного паперу (ГОСТ 873-73). Робочі лекала виготовляють з картону типу шпульного, для розкрою на стрічковій машині робочі та допоміжні лекала виготовляють з електроізоляційного картону марок ЕВ (ГОСТ 2824-60), АГ (ГОСТ 8273-57). Допоміжні лекала також виготовляють з картону товщиною 0.9 … 1.62 мм, його вологість < 8%, при вологості повітря 60-65%. Основні лекала верху виготовляються з припусками на шви у відповідності з ДСТУ 17385-80 «Вироби швейні. Технічні вимоги до стібків, строчок, швів.»

При побудові основних лекал жіночого костюму в етностилі використовуються наступні величини припусків:

- зшивні, вшивні, пришивні шви 10 мм

- зшивні шви, що обметуються 12 мм

- обшивні шви 7мм

- на підгин низу рукава 30 мм

- на підгин низу жакету 40 мм

3.2 Побудова похідних лекал

Похідні лекала отримують на базі основних лекал. До похідних належать: лекала деталей з дублюючих матеріалів, лекала підкладки, А також деякі деталі верху (верхній комір, підборт, дрібні деталі). Ці лекала призначені для художнього оформлення виробу, обробки зрізів деталей, закривання внутрішніх швів, надання формостійкості виробам тощо.

Лекала підкладки будують на основі деталей верху з додаванням додаткових припусків в верхній частині виробу. Це пов’язано з різними технологічними властивостями матеріалів верху та підкладки, а також свободою на рух всередині виробу.

Лекала деталей з дублюючих матеріалів будуються з врахуванням технологічних особливостей дублюючих клейових або не клейових матеріалів. Якщо деталь верху дублюється фронтально, лекало дублюючої прокладки будують за формою лекала верху, переважно відступаючи від його контурів 0.3 … 0.5 см, але таким чином, щоб зріз дублюючого матеріалу або попадав в шов, або не доходив до нього 1 мм.

4 ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

ВИСНОВКИ

Мода – дуже чутливий інструмент всіх соціальних змін, і разом з тим, це явище психологічного плану. Мода, формуючись на паризьких і світових подіумах, змінюється відповідно до вимог промислового виробництва, виходить на вулиці і опановує маси. Крім того, в історії костюма відомі приклади зворотної послідовності, коли вулиця породжувала ідеї нового костюма і надихала модельєрів на створення колекцій.

Мета курсового проекту полягала у розвитку творчого підходу до розв’язання ряду художньо-конструкторських завдань. При створені ескізів набуто навичок роботи з творчим джерелом.

Сучасні тенденції все більше спрямовані на підкреслення гармонійності образу, кожна жінка прагне мати свій стиль та імідж. Тому в заданому курсовому проекту вибрано актуальний костюм в народному стилі. Етностиль поєднує в собі велику кількість направлень, але суть його залишається незмінною, це яскравий, незвичайний, приваблюючий увагу одяг і аксесуари, запозичені з різних культур. Плавні обриси, легкі силуети. Суворі геометричні форми напрямку цієї моди не притаманні.

Отож у курсовому проекті були досягнуті такі цілі, як:

- створення нового образу

- досягнення комфортності

- набуття навичок роботи з творчим джерелом

- задоволення потреб споживача

Для того, щоб пошити гарний зручний одяг, велике значення має кожен етап виготовлення виробу. Щоб випускати швейні вироби гарної якості, недостатньо мати якісну, красиву тканину, необхідно використовувати нові методи обробки, нові ідеї і нове обладнання.

Курсовий проект надав можливість наочно продивитись етапи проектування та створення жіночого костюму в етностилі.

Тканина верху 1 (Основна)	Дет.	Лек.
	Центральна частина спинки
	Центральна частина пілочки
	Верхній комір
	Баска жакету
	Нижній рукав (ластовиця)
	Нижній комір
	Переднє полотнище спідниці
	Заднє полотнище спідниці
	Верхня баска спідниці
	Нижня баска спідниці
	Обшивка заднього полотнища спідниці
	Обшивка переднього полотнища спідниці
	Підборт
Тканина верху 2 (Оздоблююча)
	Бічна частина спинки
	Бічна частина пілочки
	Бічна частина переднього полотнища спідниці
Специфікація деталей крою підкладки1
	Пілочка
	Спинка
	Рукав
	Переднє полотнище спідниці
	Заднє полотнище спідниці
Специфікація деталей крою прикладу
	Приклад в спинку
	Центральна частина пілочки
	Бічна частина пілочки
	Приклад в підгин низу спинки
	Приклад в підгин низу рукава
	Підборт
	Нижній комір
	Обшивка заднього полотнища спідниці
	Обшивка переднього полотнища спідниці

Таблиця 3.1 Специфікація деталей крою

Перелік використаної літератури

1. А. П. Пухальська «Конструювання одягу» Київ «Вища школа» 2009 р.

2. К. Р. Лазур «Швейне матеріалознавство» Львів видавництво «Світ» 2003 р.

3. С. М. Саламатова «Конструирование одежды» Москва «Легкая и пищевая промышленость» 1984 р.

4. Н. І. Гурьянова «Конструирование одежды» «Легкая индустрия» 1974 р.

5. ОСТ 17-551-75 «Вироби швейні вищої якості. Загальні технічні умови»

6. ОСТ 17-835-80 «Вироби швейні. Технічні вимоги до стібків, строчок та швів»

7. ГОСТ 12807 «Вироби швейні. Класифікація стібків, строчок, швів»

Дата добавления: 2015-09-29