«Волинь моя, краса моя, земля моя сонячна» - так співається в пісні про Шумщину – чарівний привілійський край, мальовничий куточок Волинської землі. На території Шумського району знаходиться понад

Мій рідний край.

«Волинь моя, краса моя, земля моя сонячна» - так співається в пісні про Шумщину – чарівний привілійський край, мальовничий куточок Волинської землі. На території Шумського району знаходиться понад тридцять заповідних об’єктів, що є пам’ятками природи.

Один з них під назвою «Суразька дача» - унікальний, штучно створений наприкінці ХІХ початку ХХ століття сосново-дубовий, дубово-ясеново-модриновий лісовий масив, визначний взірець відтворення хвойно-широколистяних стійких деревостанів.

«Суразька дача»-пам’ятка природи національного значення.

«Суразька дача», площею 3863 га. – лісовий заказник національного значення. В окремих ділянках «Суразької дачі» є дубові насадження природного походження, які є єдиними в області. Лісовий масив досить багатий на представників фауни. Тут водяться козулі, лисиці, зайці, кабани. Серед птахів найбільш поширені соловейко східний, дрізд співочий, малинівка, синиця велика.

Створення заказника пов’язане з діяльністю Василя Георгійовича Дубровинського, який в 1897 році після закінчення Санкт-Петербургського інституту лісового господарства був призначений лісничим дачі, яка в той час входила до складу Кременецького лісництва Хелмсько-Волинського управління землеробства.

За 21 рік роботи Василем Георгійовичем було створено 830 гектарів насаджень лісових культур з різними варіантами змішування порід та їх розміщення. Деякі з них і досі вважають взірцевими. Вперше в ці роки в лісах була посаджена модрина європейська, закладений дендропарк цінних та екзотичних лісових культур. У ньому ростуть понад 40 видів і форм деревних порід. Серед них: ялина звичайна, срібляста, колюча, східна, канадська і одноколірна, сосна звичайна, срібляста. колюча, східна канадська і одноколірна, сосна звичайна, веймутова, чорна, Банчса, смолиста і тверда, дуглазія зелена, бук європейський, бархат амурський, ясен однолистий та 14 видів чагарникової рослинності. До нього прилягає острівець материнського 200-річного віку лісу.

На території «Суразької дачі» ростуть віковічні дуби. Характерно, що розташовані вони в одному ряду, наче їх посадила людина. Це останці материнського насадження минулих років.

Тут росте найвище в області дерево 200-літня сосна Лесі Українки висотою понад сорок метрів з двох метровим діаметром. Характерною рисою є те, що вона має два однакових стовбури, які зрослися стовбурами в ранньому віці.

Пам’ятка природи «Суразька дача» вабить до себе мандрівників, обдаровує прохолодою. Чарує невимовною красою, тамує спрагу цілющим повітрям, настояним на хвої і живиці.

Шумщина має понад 20 тисяч гектарів лісового масиву, лісові насадження займають четверту частину загальної площі району. Завжди вона славилася дубовими, буковими, сосновими, модриновими, ялиновими насадженнями.

З давніх-давен у Шумському краї були добре розвинуті деревообробні промисли. Майстри з навколишніх сіл робили славу шумським возам і саням, ночвам і кадубам, бочкам і барилкам, маслоробкам і відрам. Ліс давав не тільки будівельні матеріали. Тут виготовляли живицю, що була на вагу золота, деревне вугілля. А які чудові постоли виготовляли наші земляки з липового та іншого лика.

Протягом довгої історії краю, ліс для шумчан був і охоронцем і годувальником, зеленою окрасою і місцем відпочинку.

Яка природа! Кращої нема, як річка й поле лісом оповиті.

І кращого нема нічого в світі, коли людина творить це сама.

Спасибі людям, що зростили ліс: за всі дуби спасибі, за ялини,

І за красу березових тих кіс, що милі серцю кожної людини.

Говорячи про ліси, не можна не згадати про ще одне дерево-велет, яке своєю розлогою кроною прикрашає село Бриків – платан лондонський. Вік дерева наближається до півтори сотні років. Це єдине дерево такого виду на території області. Іноді його називають «безсоромниця», голе дерево, тому що на його стовбурі та гіллі немає кори. Листки у нього п’ятилопатеві, в основі ширококленовидні, зубчасті. Платан – найбільше дерево села, найстаріший свідок його історії. Розкішна платанова крона утворює густу тінь влітку, приносить приємну прохолоду. Його неповторною красою приходять помилуватись будь-якої пори не тільки жителі, але й гості краю.

Справжнє рослинне зелене царство, а саме понад 1200 видів рослин зустрічаються на Шумщині. В Довжоцькому ботанічному заказнику під наметом широколистих лісів ростуть цибуля ведмежа, підсніжники, рясно цвіте конвалія, сон, квітнуть черемша, дикий часник, крокуси – рослини, які занесені до Червоної Книги України. Навесні, коли ще не встигає зійти сніг, земля рясно вкривається фіолетово-бузковими квітами. Це шафран Гейфелів. Його цвітіння дуже раннє, квіти мають дуже приємний запах. Шафран – дуже рідкісна рослина, як і молочай волинський, анемона розлога, талабан, фіалка дивна, які можна споглядати у заказнику.

Територією Шумщини протяжністю 65 кілометрів простягаються Кременецькі гори. Окрасою Кременецьких гір на території Шумського району є гора Стіжок – приклад ерозійних останцевих Кременецьких гір, Данилова гора – мальовнича гора «Останець з церквою».

Мальовничий Стіжок.

Гора має велику і багату історію. Легенда розповідає, що якось князь Роман Мстиславович, оглядаючи волинські землі, зупинився табором неподалік від Стіжка. Тут він отримав приємну звістку: його дружина Ганна народила сина, якого нарекли Данилом. На честь цієї події князь звелів закласти на горі фортецю, яку назвали град Данилів. Згодом Данило став князем і всіляко зміцнював свій град, перетворивши його у неприступну фортецю. Коли ж у 1240 році на українські землі посунули монголо-татарські орди, і стали падати одна за одною фортеці, то не здалися ворогу дві з них – Кременець і Данилів-град. Однак, у 1261 році за умовами переговорів між татарським ханом Бурундаєм і Данилом, що відбувались в Шумську, останій змушений був знищити твердиню духу.

Велике городище і підгороддя цього міста знаходиться тепер на схід від Кременця в напрямку міста Шумська, в селі Одерадівка на південь від села Тилявка, де знаходять залізну зброю, кераміку ХІІ-ХІІІ ст., вироби із заліза, бронзи, скла.

В пам’ять цих подій біля підніжжя Данилової гори щорічно, ось уже впродовж семи років проходить міжобласний фольклорно-мистецький фестиваль «Братина».

Краєвиди древнього Стіжка

Взагалі в районі є ряд мальовничих і цікавих за рельєфом гір з чудовими краєвидами, які не поступаються найкращим європейським.

Це унікальна гора «Червоний камінь» (село Іловиця), гора «Уніяс» (с. Антонівці) – чарівний куточок Волинського краю. Особлива краса притаманна цьому району, де розташовані села Стіжок, Угорськ, Антонівці, Іловиця, Кутянка, Кути – це наймальовничіші місця нашого краю. Їх по праву можна вважати перлами Волині.

Гарно тут і весною, коли навколо пробуджується все живе і ніжним щебетом і сонячним світлом наповнюється все довкола, чудово літньої днини, коли цвітуть квіти, достигають ягоди, стоїть пташиний гамір, величаво восени, коли так розкішно згасає природа. У лісі стає напрочуд яскраво, різнобарвно, дерева вбираються в багрянець і золото, а декотрі з веселковою легкістю розвіюють на вітрах свої шати – ніжне листячко.

А яка чудова природа рідного краю взимку. Стоять, пригнувши, засипані срібними снігами ліси. Стрункі зеленочолі сосни бояться навіть ворухнутись, щоб не струсити із лапатих віт м’який розкішний зимовий дарунок. Усе довкола сяє, світиться, переливається різнокольоровими вогниками. Здається – жива зимова казка. Хто хоч раз побуває в нашому привілійському краї, незалежно в яку пору року, стає зачарований цією неземною красою.

Дивує природа Шумщини, вражає її історія.

Районний центр Шумськ розкинувся на правому березі річки Вілія. Це одне з найстаріших міст Волині, писана історія якого нараховує близько дев’яти століть. Перша писемна згадка про Шумськ зустрічається в Іпатіївському літописі під 1149 роком. В ХІІІ столітті місто було столицею удільного князівства.

Урочище «Соснина». Давнє городище Шумська.

У мальовничому урочищі «Соснина», що між селами Онишківці і Бриків, на пагорбі, улюбленій місцині відпочинку шумчан та гостей міста, прекрасно збереглися вали давнього граду. І нині можна пройтися його вулицями, піднятися на княжий дитинець, де двометровий кам’яний хрест значить місце розташування древнього храму святого Симеона Стиліта.

В Шумську прекрасно збереглася Свято-Преображенська церква, яка перебудована з католицького костелу спорудженого в 1715 році власником міста Станіславом Малинським. Цей костел мав риси характерні романському стилю: масивні стіни з контрафосами, стильве розв’язання без прикрас, двоскатний дах при центральному розміщенні купола, характерну для даного стилю бічну прибудову. Пізніше було побудовано дзвіницю, як окрему споруду у стилі українського барокко.

Шумська Свято-Преображенська церква.

Над входом до церкви і досі зберігся герб родини Малинських, в основі якого лежить один із найстаріших і найзмістовніших символів людства «П’ятиріг»: на голубому полі срібний шестикутник, утворений двома рівносторонніми перехресними трикутниками зі спільною серединою (гексаграмою), вершина якої увінчана срібною геральдичною лілією. Під дією природніх умов і років, що минули герб втратив своє початкове зображення, стерся його малюнок, але сам герб зберігся. І ось уже 300 років він зустрічає прочан перед входом у церкву.

На Шумщині збереглася ще одна перлина Української барокової архітектури монастир Святого Іоана Милостивого, перший камінь під будівництво якого був закладений в 1626 році.

Монастир Іоана Милостивого

Монастир був заснований Іриною Ярмолинською, яка походила з давнього волинського православного роду Богушів-Боговитіних. Її духівником був Іов Почаївський Залізо.

Будівництво монастиря благословив відомий духовний діяч України, тодішній архімандрит Києво-Печерської лаври, згодом Київський митрополит Петро Могила.

Монастирський храм і тепер вражає багатством. Тут є одноярусний іконостас із чорного мореного дуба з вишуканим різбленням, важкі підсвічники, срібні і позолочені чаші, давні книги, архів. До Першої Світової війни тут зберігали Острозьку біблію, акти за підписом Іова Почаївського. Святинею храму залишається ікона Святого Іоана Милостивого з мощами праведника. Монастир довгий період часу захищав людей від числених турецько-татарських набігів ХVII-XVIII століття.

Села краю мають багате історичне минуле, пов’язані з відомими особистостями, самоцвітами волинської землі.

Село Великі Дедеркали – батьківщина польського філософа і державного діяча Гуго Коллонтая, тут до 1914 року діяла учительська семінарія, зберігся костел Святого Хреста римо-католицького чоловічого монастиря.

Костел Святого Хреста

В селі Бриків з 1879 року служив священиком Хрисан Сакович, вчитель однокласного училища, автор «Хресної пісні», нагороджений Золотим Наперсним Хрестом.

Великі Загайці – батьківщина народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, професора, члена-кореспондента Академії Мистецтв України, бувшого керівника Буковинського ансамблю пісні і танцю Андрія Кушніренка.

В селі Рохманів майже чотири століття тому діяла пересувна друкарня, в якій друкар Кирило Транквіліон Ставровецький видав свою книгу «Євангеліє Учительноє».

Дитячі та юнацькі роки українського письменника Уласа Самчука пройшли на Шумщині в селі Тилявка, де в 1993 році відкрився літературно-меморіальний музей прозаїка.

Літературно- меморіальний музей Уласа Самчука

Шумщина має велику історію національно-визвольних змагань. З 1992 року діє музей під відкритим небом «Табір ВО УПА «Волинь-Південь». Тут можна оглянути відтворений літній клас підстаршинської школи, будиночок власне штабу, де відвідувачам пропонується експозиція «Визвольні змагання на Шумщині».

Будиночок штабу ВОУПА «Волинь-Південь».

На території табору збудована криївка-схрон, де повстанці відпочивали, звідки йшли на бойові операції. На місці таборового храму тепер стоїть капличка, далі за нею джерело, тоді стежка веде до повстанського цвинтаря. Щорічно, в день Покрови Пресвятої Богородиці, коли відзначається чергова річниця створення УПА, тут збираються тисячі людей, експонуються музейні виставки, відправляється молебень світлої пам’яті загиблих синів і дочок України, що впали за її волю.

Повстанська капличка

Летять дні, спливають роки. У верховітті могутніх дерев свідків багатої минувшини Шумщина зустрічає весну і пише свою нову історію, бо земля ця древня Волинська «земля замчищ і городищ, де кожен камінь б’є глаголом» відкриває нові сторінки своєї невідомої досі історії.

Шумський районний краєзнавчий музей

майдан Незалежності, 9,

м.Шумськ,

Тернопільська обл.

---

Дата добавления: 2015-09-30