Авторитарна форма правління – державний лад, що характеризується режимом особистої влади, диктаторськими методами керування.

Авторитарна форма правління – державний лад, що характеризується режимом особистої влади, диктаторськими методами керування.

Анти – назва східнослов’янських племен у ІV-VІІ ст., що використовувались візантійськими письменниками; займали зону лісостепу між Дністром та Дніпром та на схід від Дніпра.

Арешт – позбавлення майна, узяття під варту звинуваченого за наявністю підстав у встановленому законом порядку, за рішенням суду чи санкцією прокурора.

Багатопартійна система – наявність в суспільстві, державі двох - трьох і більше офіційно зареєстрованих політичних партій та рухів, що ведуть боротьбу за владу.

Білі плями історії – періоди в історії, що замовчувались.

Бояри – знать, пов’язана службовими відносинами з Князем.

Боярська рада – дорадчий орган влади на другому етапі розвитку Київської Русі.

Братство тарасівців – гуртки національно свідомих українців, метою яких є самостійна Україна.

Бюрократія – система правління, що захищає інтереси пануючої верхівки.

Валуєвський циркуляр (1863) – розпорядження міністра внутрішніх справ Росії П.Валуєва про заборону видання навчальної та релігійної літератури українською мовою, лише художні твори.

Велика Вітчизняна війна (1941-1945) – почалася 22 червня 1941 року підступним, без оголошення нападом німецької армії.

Велике князівство литовське – феодальна держава, що існувала у ХІІІ-ХVІ ст. на території частини сучасної Литви, Білорусії та України.

Венеди – спільна назва слов’янських племен, що проживали на території України у ІV-VІ ст. н.е.

Відлига - період правління М.Хрущова (1954-1964), що характеризувався політикою десталінізації, політичною реабілітацією та непослідовністю реформ.

Відміна кріпосного права – ліквідація особистої залежності селян від поміщиків, їх особисте звільнення та утворення органів селянського управління, наділення селян землею та визначення ними повинностей, викуп селянських наділів – за маніфестом і «Загальним положенням про селян, звільнених від кріпосної залежності» 19 лютого 1861р.

Військовий комунізм - соціально-економічна політика більшовиків в УРСР у 1919-1920 рр., характеризувалася встановленням продовольчої розкладки, забороною торгівлі, націоналізацією всіх підприємств, згортанням грошового обігу, загальною трудовою повинністю.

Віче – народні збори, провідну роль у їх скликанні і прийнятті рішень приймали бояри і «кращі люди», але брати участь могли і незаможні верстви населення.

Вотчина – феодальна земельна власність і пов’язані з нею права на залежних селян, що передавались у спадщину від батька до сина.

Всесвітня історія – історія розвитку людства в цілому, його поступового переходу від нижчих соціально-економічних формацій до більш високих; сукупність історій усіх країн та народів.

Гетьман – старший над козаками.

Гетьманат –українська офіційна державна офіційна назва гетьманського державного устрою.

Гласність – внутрішня політика, що проводилась в СРСР керівництвом в період переходу від тоталітарного режиму до демократичного, головною з рис якої є часткова свобода.

Головна Руська рада – орган влади у Львові, заснована 2 травня 1848 року для відстоювання інтересів українського населення у Галичині.

Голодомор – цілеспрямований геноцид проти українського народу, один із найважливіших підсумків сталінської суспільної колективізації.

Громади – самодіяльні на пів або цілком нелегальні організації української інтелігенції.

Громадські організації – добровільне об’єднання трудящих республіки, що сприяють розвиткові організаційної самодіяльності

Громадянська війна – боротьба за державну владу усередині держави між різними верствами населення.

Грошова реформа – стабілізація грошової системи.

Декабристи – представники дворянства, які боролись за повалення царату, скасування кріпацтва.

Демографічна проблема – сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що захоплюють інтереси всього суспільства.

Демократизація – запровадження засад, перебудова держави, суспільства на демократичних принципах, процес подолання авторитаризму.

Державний суверенітет – верховенство державної влади в середині країни, зосередженість всієї повноти влади в державних органах, незалежність держави в зовнішньополітичній сфері.

Десталінізація – процес ліквідації наслідків сталінізації, що почався після смерті І.Сталіна.

Джерелознавство – наука, що займається вивченням та дослідженням історичних джерел.

Диктатура пролетаріату – у марксистській теорії – політична влада робочого класу, яка здійснювалася в союзі з бідними селянами і іншими силами населення.

Династія – ряд монархів з одного і того ж самого роду, що змінюють один-одного у даній державі по праву успадкування влади (престолу).

Директорія – тимчасовий орган державної влади УНР, створений у грудні 1918 року у результаті скинення гетьмана Скоропадського.

Дисиденти – люди, що згодні з існуючою в державі суспільно-політичною, економічною системою.

Дисиденти – люди, що згодні з існуючою в державі суспільно-політичною, економічною системою.

Допоміжні історичні дисципліни – дисципліни, що мають вузький предмет досліджень; вони вивчають предмет детально і таким чином сприяють більш глибокому розумінню процесу в цілому.

Друга світова війна (1939-1945) – війна між гітлерівською та антигітлерівською коаліціями, що охопила 60 країн і сотні мільйонів людей; безпосереднім поштовхом до війни став напад Німеччини на Польщу у вересні 1939 року.

Дружина – збройне ополчення, що служило князям племені за винагороду.

Екологічна ситуація – стан екології навколишнього середовища, який залежить від рівня загострення суперечностей у відносинах між суспільством і природою, порушенні природних процесів.

Еміграція – переселення в іншу країну (трудова та політична).

Ентузіазм – сильний запал, захоплення.

Ємський указ (1876) –розпорядження Російського імператора Олександра ІІ, яким заборонялось ввозити з-за кордону будь-які книжки українською мовою, робити переклади з інших мов на українську.

З’їзд князів – зібрання глав держав, для вирішення питань успадкування вотчинних земель, вирішення різних важливих питань.

Закупи – селяни, які втратили своє господарство і потрапили в залежність від феодалів.

Запорізька Січ – центральне укріплення козаків, де знаходилося також військове та адміністративне керівництво контрольованих козаками територій.

Застій - період 1964-1985 рр. в СРСР, який характеризувався здісненням реформ, реалізацією п’ятирічних планів, активним веденням будівництва.

Західноукраїнська народна республіка – українська держава, що виникла в листопаді 1918 року у результаті розпаду Австро-Угорської імперії.

Злотники і срібники – монети Київської Русі, карбування яких розпочато за Володимира Великого.

Ідеологічний диктат – система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали людей, класів, націй та ін.

Ідеологія – система поглядів та ідей.

Ізгої – особи, які випали зі своєї соціальної групи і втратили з нею зв’язок. Ними могли стати вільні селяни і купці, діти священників і навіть князів, залишались особисто вільними.

Імперія – монархічна, здебільшого велика держава, голова якої має титул імператора.

Імперські реформи – соціально-економічні реформи російської імператора Олександра ІІ у наддніпрянській Україні для покращення внутрішньополітичного життя в імперії.

Індустріалізація – система заходів, спрямована на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки та зміцнення оборони країни.

Історичне джерело – сукупність усіх пам’яток минулого, які свідчать про історію людського суспільства.

Історіографія – наука, що вивчає розвиток історичних знань та методи історичних досліджень.

Історія – наука про життя і розвиток суспільства; є багатогалузевою наукою, що складається з ряду самостійних галузей історичного знання: економічна історія, політична історія, воєнна історія, історія держави і права.

Історія України – наука, що вивчає основні тенденції, закономірності соціального і духовного розвитку народів, що проживали на території України в минулому та сьогоденні.

Кирило - Мифодіїївське товариство – таємна політична організація, члени якої прагнули не тільки звільнення селян від кріпацтва, а й національної свободи України.

Кіш – військова старшина, козацький уряд.

Клейноди – атрибути влади українського козацького старшини, у 16-18 ст. - литаври, бунчуки, військовий прапор, тростина, пірнач.

Князь – воєначальник племені, голова середньовічної держави.

Козак – вільна людина, що живе за рахунок військових промислів.

Козацтво – у 15-сер. 16 ст. загальна назва козаків на Україні, а з кінці 16 ст. – самостійний стан українського суспільства, що мав певні права, які передавались у спадщину.

Козацька рада – законодавчо-розпорядницькі збори козаків; обирала гетьмана і генеральну старшину, а також виносили рішення про їх звільнення.

Козацька старшина – у другій половині 17 ст. відокремилась від середовища козацтва і почала посідати панівне місце у суспільстві, допомагаючи гетьману керувати справами зовнішньої та внутрішньої політики.

Колективізація – примусова система заходів, спрямована на перетворення одноособових селянських господарств у великі колективи й радянські господарства (колгоспи й радгоспи).

Командно - адміністративне управління – це система управління, заснована на необмеженій централізації, детальній регламентації роботи, директивних завданнях, бюджетних асигнуваннях.

Консервативний курс розвитку - курс розвитку, що спирається на ідеї традицій та спадковості в соціальному та культурному житті.

Конституція СРСР - основний закон СРСР, що закріплює державний і суспільний устрій.

Коренізація - політика ВКП(б) спрямована на залучення на бік радянської влади української інтелігенції, селянства. Сприяла створенню гармонійного та вільного розвитку республік у складі СРСР.

Кочівники – народи, формою господарства і побуту яких скотарство із сезонними переміщеннями населення і стад.

Кошовий отаман – це особа, якій належала вища військо-адміністративна та судова влада на Січі.

Криза організації праці – тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів організації праці, значне погіршення, загострення організації праці.

Кріпосне право – система поміщицької залежності селян, полягала у прикріпленні до землі, підлеглості адміністративній та судовій, владі поміщика.

Кріпосне право – система феодальної залежності селян, полягала у прикріпленні о землі підлеглості адміністративної, судової влади феодала.

Культ особи – покора авторитетові партійного діяча, перебільшення його дійсних заслуг.

Куна – грошова одиниця Київської Русі, із шкіри білки чи куниці (25 кун – 200 г срібла)

Курінь – військова та господарська одиниця на Січі.

Литовський статут – кодекс середньовічного права Великого князівства Литовського, що діяв на приєднаних ним українських землях у ХVІ-І пол. ХІХ ст..

Лібералізація цін – скасування твердих правил формування цін і їх узгодження з урядом, дозвіл на формування вільних цін, що диктує ринок.

Літопис – історичний твір, в якому розповіді про події та факти викладені в хронологічному порядку.

Магдебурзьке право - міське право, за яким міста частково звільнялись від підпорядкування центральній адміністрації, влади феодалів і створювали органи самоврядування.

Магдебурзьке право – право міст на самоврядування, податковий, судовий імунітет, проведення ярмарків, право власності на землю.

Масонство – релігійно-етичний громадянський рух, учасники якого представляють Бога як «великого архітектора Всесвіту» і називали себе «будівниками його храму», допускаючи сповідування будь-якої релігії.

Міжусобні війни – війни феодалів за владу.

Модернізація промисловості – оновлення, удосконалення, надання промисловості сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог.

Монархія – форма державного правління, за якої джерелом влади є монарх, а вища влада цілком (абсолютна) або частково (обмежена) зосереджена в руках однієї особи.

Монголо-татари – кочівні племена, що у ХІІ ст. кочували у прикордонних землях Китаю, здійснювали напади на Київську Русь.

Москвофіли – представники напрямку «москвофільства», які заперечували сам факт існування українців та білорусів, які намагаються вивести на політичну арену вигаданий «єдиний общеруський народ».

Народовці – ліберальний національний український рух в Галичині на поч.60-х рр. ХІХ ст.

Натуральне господарство – господарство, в якому продукти праці виробляються не для продажу на ринку, а для власного споживання.

Науково - технічна революція – процес докорінних якісних змін у техніці й технологіях виробництва, перетворення науки на безпосередню виробничу силу.

Націоналісти – прихильники націоналізму, виступали за проголошення націй однією з найбільших цінностей, вважали, що нація повинна бути вільною і становити окреме політичне тіло (автономію або ж самостійну державу).

Національно - визвольна війна – вищий прояв національно-визвольної боротьби; збройне повстання проти іноземного панування.

Нова економічна політика – економічна політика більшовиків в Україні, в 1921-1928 рр., що прийшла на зміну політиці «воєнного комунізму». Передбачала комплекс заходів для денаціоналізації частини підприємств, заміни продрозверстки продподатком, легалізацію торгівлі, проведення грошової реформи, створення ринку грошової сили.

Норманська теорія – Г.З.Байер, Г.Ф.Міллер: Давньоруську державу заснували вихідці із Скандинавії – нормани, яких на Русі називали варягами

Обмеження гласності – обмеження відвертості та правди в діяльності громадських організацій.

Обозний – людина, що відповідала за артилерію.

Окупаційний режим – період перебування українських земель під владою німецького режиму після відступу радянських військ, колонізація та експлуатація населення.

Опозиційний рух – рух, направлений проти більшості, проти панівної думки в потітиці, що активно протидіє їй.

Організація українських націоналістів – організація, створена в 1929 році у Відні на з’їзді офіцерських об’єднань, пізніше переросла в український політичний рух. Виступала за створення самостійної України, вважала головним методом у боротьбі акти терору, експропріації і саботажу.

Осавул – помічник кошового гетьмана у військових справах.

Паланка – найменша військова одиниця на Січі, на які ділилася вся Січ.

Пани-рада – постійно діюча державна установа, яка скликалася князем або самими учасниками; складалась з великих князів, бояр, духовенства, земських урядовців.

Перебудова – політичний курс КПРС, початий 1975 р., направлений на здоровлення суспільно-політичного життя, економічної та ідеологічної сфер життя.

Перша світова війна – військове протистояння між військово-політичними блоками країн – Троїстим союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія) та Антантою (Франція, Росія, Англія).

Писар – людина, що на Січі займалася канцелярією гетьмана, фінансами, а також дипломатичними питаннями.

Підпільники – учасники руху, група людей, яка створилася для розвідальної та підпільної роботи в німецькому тилу.

Плюралізм – свобода поглядів, ідей, форм діяльності.

Погости – опорні пункти верховної влади на місцях, на чолі яких ставились урядниками представники князя, вони не тільки збирали податки, але й виконували адміністративні й судові обов’язки.

Поліська січ – перша українська повстанська формація, що діяла підчас Другої світової війни під орудою Тараса Бульби. Створена в липні 1941 року і мала радянське спрямування, з початком німецької окупації припинила активні дії в 1942 році, відроджується під назвою Української повстанської армії.

Політична партія – найбільш активна і організована частина тієї чи іншої соціальної групи населення, яка виражає та захищає її інтереси.

Продподаток - твердо фіксований натуральний податок з селянських господарств, введений 1921 року постановою з’їзду РКП(б) замість продрозверсток.

Продрозверстка – примусове вилучення продовольства й частини необхідних продуктів у селян; складова економічної політики «воєнного комунізму», що проводилась радянською владою в 1919-1921 рр.

Просвіти – культурно-просвітнє товариство, що ставило за мету поширення освіти та розвиток національної свідомості українців.

Протекторат – входження України до Москви після Переяславської ради.

Радикали – представники радикальної течії в Галичині, які критикували існуючий москвофільський і народовський лад в країні, прагнули захищати інтереси селян і робітників у конкретних обставинах.

Радянська влада – новий, історично вищий тип державної влади, перша в історії людства повновладдя трудящих, здійснюване через ради – представницькі органи народу, що є основою радянської соціал. держави, тобто це сукупність держав і громадських організацій, керованих комуністичною партією радянського союзу, що створюють політичну організацію суспільства, через яку трудящі СРСР здійснювали свою владу.

Реабілітація – виправдання доброго імені чи репутації. Обмовленої або засудженої особи.

Революція – докорінна, глибока якісна зміна в розвитку явищ природи, суспільства, пізнання; переворот у будь-якій галузі життєдіяльності суспільства.

Реєстрове козацтво – українське козацтво, що перебувало на державні службі Речі Посполитої, звільнялось від податків, повинностей, отримувало земельні володіння, платню.

Рентабельність і прибуток – прибутковість виробництва, визначається розмірами прибутку, одержаним на одиницю капіталовкладень.

Репресії – каральні заходи, що направлені проти своїх громадян, що порушили економічні, соціальні, політичні права та свободи людей.

Репресія – переслідування осіб чи груп осіб з боку держави.

Республіка – форма правління, за якої суверенні права на владу належать або всім дієздатним громадянам, або більшості їх.

Референдум – спосіб прийняття законів та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя прямими волевиявленням громадян через всенародне голосування.

Ринкові відносини – відносини, що розвиваються на основі приватної власності й товарно-грошових відносинах.

Розширення самостійності підприємств – наслідок здійснення господарської реформи в СРСР у 1965 р., було вирішено усунути зайві адміністративні перепони та надмірну централізацію, що стримували економічний розвиток. На певний час підприємства отримали відносну самостійність.

Руїна – період в історії України з 1658 – до сер. 80-х рр. ХVІІІ ст., що характеризується боротьбою козацької старшини за владу і вторгнення в Україну іноземців.

Русалка Дністрова – альманах Головацького, написаний 1837 року, що став політичним маніфестом українського національного руху.

Руська Правда - збірка норм давньоруського права, складена у ХІ-ХІІ ст. Ярославом мудрим та його синами.

Руська трійця – напівлегальне демократично-представинцьке і літературне об’єднання, створене Шашкевичем, Вагилевичем і Головацьким.

Рух опору – антифашистський, національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти німецьких, італійських, японських окупантів та їх союзників.

Рядовичі – смерди, які укладали з феодалом «ряд» - договір про найом або позику і відповідно до нього працювали в господарстві феодала.

Сейм – станово-представницький орган у Польщі, Литві, Чехії.

Сепаратизм – прагнення до відновлення.

Січ – укріплені господарські пункти з постійним населенням, які зводили козаки.

Склавини - південнослов’янські племена, що проживали на території України у ІV-VІ ст. н.е..

Смерди - особисто вільні селяни, становили більшість усього стану, мали своє господарство, володіли землею, виплачували державі данину, виконували на її корись деякі повинності.

СРСР – перша соціалістична держава. Займала майже шосту частину суші земної кулі, об’єднувала 15 союзних і 20 автономних республік, 8 автономних областей, 10 національних округів, столицю була Москва.

Суддя – виборна посада, людина, що вела судові справи на Січі.

Тоталітаризм – політичний режим, при якому державна влада зосереджена в руках визначеної групи (найчастіше політичній партії), що знищує демократичні свободи й встановлює контроль над усіма сферами життя суспільства за допомогою терору.

Трест – об’єднання підприємств, керованих одним центром.

Україна – вперше зустрічається в Іпатієвському літописі 1187 року:

1.Укрїна,окраїна – земля на околиці, з краю чогось;

2.У країні – земля, що в центі країни (митрополія);

Українська гельсінська група – нелегальна правозахисна дисидентська організація в Україні, утворена в 1986 році. Її створення було пов’язане з прийняттям у 1975 р. на міжнародній нараді в Гельсінкі Заключного акта Ради безпеки і співробітництва в Європі. Мета: ознайомлення громадськості із фактами порушення прав людини на Україні.

Українська народна республіка – проголошена ІІІ Універсалом УЦР у листопаді 1917 року як автономна державна одиниця Російської республіки.

Українська повстанська армія – військово-політичне формування, що діяло в Україні в 1942-1950-х рр.. Перші формування були засновані з початком німецької агресії, у ході війни вела боротьбу як проти фашистської Німеччини так і проти радянських військ.

Унія – форма правління, за якої держави об’єднуються зі спільною політичною чи економічною метою.

Уроки – норми податків, встановлені Ольгою, їх було поділено на три частини: два – на Київ, три – на Вишгород, міста Ольги.

Феодалізм – суспільно-політичний лад, що базується на позаекономічному примусі та експлуатації праці залежних селян і ремісників.

Феодальна роздробленість – розчленування держави на безліч самостійних князівств.

Хлопомани – прихильники простолюддя.

Холопи – селяни у цілковитій власності феодала, становище близьке до рабського, обслуговували потреби панського двору, за добру службу могли отримати волю.

Християнство – одна зі світових релігій, відноситься до монотеїстичних релігій; головні ідеї: заступницька місія Ісуса Христа, друге пришестя, страшний суд, небесне воздаяння, встановлення царства небесного.

Хронологія – допоміжна історична дисципліна, що встановлю дати історичних подій, документів.

ХХ з’їзд КПРС – з’їзд 1956 р. у Москві, на якій з доповіддю виступив М.Хрущов, на якій розвіювали культ особи Сталіна.

Централізм – система державного управління, при якій державні органи підкоряють собі місцеві, не враховуючи особливості та інтереси регіонів та областей.

Центральна рада - парламент української відродженої держави.

Цілина – неорані, неосвоєні, але придатні для сільського господарства землі.

Чайка – легкі, надзвичайно маневрені човни, з яких складався козацький флот.

Челядь – різі категорії залежного населення, яке можна було продавати, дарувати або продавати в спадщину.

Шестидесятники - форма руху за відновлення радянського суспільства 60-х рр. ХХ ст.. Характеризувався вимогами розвитку української культури, поглибленням процесів десталінізації, розширенням прав України.

Язичництво – релігія, що засновувалась на вірі в духів предків, лісовиків, водяних, русалок, домовиків, тобто обожнюванні сил природи.

Ярлик – грамота ханів Золотої Орди, що давала право на управління окремими державами чи областями, підлеглими Орді.

Ясир – люди-невільники, яких татари забирали в полон як здобич під час набігів на українські землі.

Дата добавления: 2015-09-30