45. Історія пасивних дієприкметників української мови

45. Історія пасивних дієприкметників української мови

Поділялися на дієприкметники теперішнього і минулого часу. Мали нечленні і членні форми і видмінювалися, відповідно як членні і не членні прикметники.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворювалися від основи теперішнього часу за допомогою суфікса - м-, перед яким стояли тематичні голосні – о, е, і – (вєдомъ, хвалимъ)

Іменні форми пасивних дієприкметників минулого часу утворювались від інфінітивних основ за допомогою суфіксів – н -, - ен -, - т -, вибір яких мотивувався твірною основою а) до основ на – а -, (- ять -) додавався суфікс - н-, -ен, -т-, вибір яких мотивувався твірною основою: а) до основ на –а-, -ять-, додавався суфікс –н- (писанъ, вид ѣ нъ);

б)до основ з кінцевим приголосним – суфікс –ен- (веденъ,надъмен) суфікс –ен- використовувся також і для утворення дієприкметників від дієслів з основою на –и-(IV клас), але тематичний –и при цьому редукувався в j пом'якшував попередні приголосні;

в) суфікс –т- додавався здебільшого до односкладової основи(не рахуючи префікса) з кінцевими –и, -ы, -а,- ѣ. В українськый мові пассивні дієприкметники теперрішнього часу не вживаються. Вона ріко вживаються і в пам'ятках 14-17 ст. Частина з них у членній формі перейшла до категоріх прикметників: відомий,знайомий,любимий, незримий. Нечленні дієприкметники минулого часу також вийшли з ужитку вже в мові української народності. Від них збереглися лише незмінні присудкові слова на –но-,-то-, які за своїм походженням є застиглими формами називного-знахідного відмінка однини середнього роду не членних пасивних дієприкм.пас.часу(план виконано,шлях перекрито)

46. Походження та особливості словотвору прикметників

Дата добавления: 2015-09-29