Семенюк Олександр Олександрович– кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри кримінального права НАВС

Семенюк Олександр Олександрович – кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри кримінального права НАВС

Тема 6.Загальна характеристика злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

2. Злочини проти трудових прав громадян – ст. ст. 170–175 КК України

Стаття170 КК України Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

Безпосереднім об'єктом злочину є право громадян на свободу об'єднання у професійні спілки, політичні партії, громадські організації.

Професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Профспілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Політична партія – це зареєстроване згідно із законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має за мету сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Громадською організацією є об'єднання громадян, створене для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

До органів цих організацій належать вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо), створювані ними виконавчі органи (центральні комітети, комітети, пленуми, президії тощо) та інші органи, через які ці організації здійснюють свої повноваження(1)[ …с.451].

Об'єктивна сторона злочину виражається в дії або бездіяльності, що перешкоджає здійсненню законної діяльності профспілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів.

Перешкоджання може виражатися в ігноруванні законних рішень профспілок або прийнятті рішень без згоди профспілкових органів, якщо така згода необхідна. Щодо політичних партій і громадських організацій перешкоджання може полягати також в забороні провести партійні збори, різні заходи політичного, культурно-масового, іншого характеру.

Перешкоджання повинно порушувати лише законну діяльність профспілок, партій, громадських організацій або їх органів. Законною визнається така діяльність об'єднання громадян, яка не суперечить Конституції та законам України і здійснюється відповідно до їх програмної мети та статутних засад. Перешкоджання незаконній діяльності об'єднань громадян не становить складу цього злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення діяння, що перешкоджає законній діяльності зазначених організацій.

Суб'єкт злочину загальний

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Стаття 171 КК України. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів

Безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення законної професійної діяльності журналістів, який забезпечує конституційне право громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, вико­ристовувати і поширювати інформацію, необхідну для реалізації ними своїх прав, свобод та законних інтересів.

Потерпілими від цього злочину є журналісти, тобто особи, які знаходяться в трудових або інших договірних відносинах із засобами масової інформації та які здійснюють збір, редагування і поширення матеріалів для певного засобу масової інформації.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається в діях, спрямованих на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

Законною є така діяльність журналістів, яка спрямована на реалізацію ними своїх повноважень у інформаційній сфері і здійснюється засобами та в порядку, передбачених законом.

Злочин передбачений ст. 171 КК України має дві форми:

1. Перешкоджання законній діяльності журналістів – це протиправне створення перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інфор­мації окремим журналістом (журналістами) чи засобами масової інформації.

2. Переслідування журналіста може полягати у фізичному чи психічному впливі на журналіста, його рідних чи близьких, знищенні або пошкодженні його майна, обмеженні або позбавленні його прав чи законних інтересів (позбавлення премії, істотне зменшення розміру гонорару, звільнення з роботи чи переведення на іншу роботу, відмова оприлюднювати підготовлені ним матеріали). Необхідною ознакою таких дій для кваліфікації їх за ч. 2 ст. 171 КК України є причинна обумовленість такого переслідування виконанням журналістом професійних обов'язків або його критикою фізичних (не обов'язково самого винного) чи юридичних осіб.(2)

Обов'язковою умовою кваліфікації переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків чи критику за ч. 2 ст. 171 КК України є вчинення таких дій службовою особою або групою осіб за попередньою змовою.

Злочин вважається закінченимз моменту вчинення відповідних дій, передбачених ст. 171 КК України.

Суб'єктом злочину може визнаватися як загальний так і спеціальний суб’єкт злочину – службова особа.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Стаття 172 КК України. Грубе порушення законодавства про працю

Безпосереднім об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, на гарантовану заробітну плату, на відпочинок.

Потерпілим від цього злочину є працівник. Працівником є особа, на яку поширюється законодавство України про працю і яка є відповідною стороною трудових правовідносин.

Об'єктивна сторона злочину виражається у: 1) незаконному звільненні працівника з роботи; 2) іншому грубому порушенні законодавства про працю.

Звільнення працівника з роботи вважається незаконним як­що воно здійснено без законних на це підстав або з порушенням встановленого порядку звільнення.

Під іншим грубим порушенням законодавства про працю треба розуміти істотне порушення або створення загрози такого порушення трудових прав громадян (незаконне притягнення працівника до матеріальної або дисциплінарної відповідальності, ненадання відпустки тощо).

Злочин вважається закінченим: у разі незаконного звільнення з роботи – з моменту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником; у разі іншого грубого порушення законодавства про працю – з моменту фактичного вчинення такого діяння незалежно від його наслідків.

Суб'єкт злочину – спеціальний, службова особа, якій надано право приймати працівника на роботу (поновлювати на роботі), звільняти його з роботи або документально оформляти його прийняття (поновлення, звільнення), вирішувати питання щодо надання відпустки тощо, а також громадянин-підприємець, який використовує найману працю і має визначені вище права щодо найманих працівників.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. В ч. 1 ст. 172 КК України обов’язковою ознакою складу злочину є наявність особистих мотивів (заздрощі, помста, особисті неприязні стосунки).

Кваліфікуючою ознакою злочину є його вчинення щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

Дитина-інвалід – дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Стаття 173 КК України. Грубе порушення угоди про працю

Безпосереднім об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на можливість заробляти собі на життя працею, право не бути примушеним до праці, право громадян України на піклування і захист з боку держави під час роботи за кордоном.

Потерпілим від злочину є працівник, з яким укладено угоду про працю.

З об'єктивної сторони цей злочин полягає в грубому порушенні угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Угода про працю – це укладений відповідно до закону між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою трудовий договір (письмовий чи усний, а також трудовий контракт), за яким, зокрема, працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Способами вчинення злочину, як обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є: обман; зловживання довірою; примус до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Злочин вважається закінченим злочин вважається з моменту грубого порушення угоди про працю.

Суб'єкт злочину може визнаватися службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, окремий громадянин-підприємець, інший громадянин, який уклав з працівником угоду про працю, або уповноважені ним особи.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є порушення угоди про працю стосовно громадянина, з яким укладено угоду щодо його роботи за межами України.

Стаття 174 КК України. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Об'єктом злочину є право працівника на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Потерпілим від цього злочину є працівник, який відповідно до закону має право на страйк.

В ст. 44 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку. При цьому, законодавством забороняється певним категоріям працівників брати участь у страйку. До них належать працівники органів прокуратури, суду, органів внутрішніх справ, органів державної влади, військовослужбовців усіх військових формувань, державних службовців.

З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у таких формах: 1) примушування до участі у страйку; 2) перешкоджання участі у страйку.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” під страйком розуміється тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Тобто, участь у страйку має бути добровільною.

Способами такого примушування та перешкоджання участі в страйку є: насильство, погроза застосування насильства, інші незаконної дії.

Під примушуванням до участі у страйку розуміється домагання від потерпілого взяти участь у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій

Перешкоджання участі у страйку – це вчинення фізичного чи психічного насильства або інших незаконних дій, які утруднюють або унеможливлюють участь працівника, що має право на страйк, у законному страйку.

Для визнання злочину закінченим не вимагається, щоб в результаті вчинення винним дій потерпілий взяв участь (у разі примушування) або не взяв участі у страйку (у разі перешкоджання). Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, передбачених у ст. 174 КК України.

Суб'єкт злочину передбачений ст. 174 КК України загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Стаття 175 КК України. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом оплат

Об'єктом злочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у тому числі право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.

В ч. 7 ст. 43 Конституції України визначено, що право громадян на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Тому безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат громадянам вважається злочином.

Потерпілими від злочину є громадяни, яким має виплачуватися заробітна плата, стипендія, пенсія чи інша установлена законом виплата.

Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175. КК України утворює безпідставна невиплата громадянам заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності.

Безпідставність невиплати має місце в тих випадках, коли об'єктивно відсутні причини, що не дозволяють зробити виплати.

Злочин вважається закінченимз моменту, коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, іншої установлено законом виплати громадянам та її невиплата становить більше ніж за один місяць.

Суб'єкт злочину – спеціальний. Ним може бути лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Інші службові особи підприємств, установ, організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення описаного у ч. 1 цієї статті діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

Нецільовим слід визнавати використання зазначених коштів на будь-які заходи, не пов'язані з їх виплатою як заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат (наприклад, для придбання сировини, обладнання, техніки, різних товарів, оплату оренди, послуг, на будівництво чи ремонт приміщення тощо).

Частина 3 ст. 175 встановлює, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної від­повідальності нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

1) Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2010. – 1288 с.

2) Кримінальне право України. Особлива частина: підруч. / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.]; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [3 – е вид., перероб. і доп.]. – К.: Юридична думка, 2009. – 744 с.

Дата добавления: 2015-09-30