1Сучасна політична карта світу: різноманіття країн сучасного світу, їх основні типи. 1 страница

1 Сучасна політична карта світу: різноманіття країн сучасного світу, їх основні типи.

Політична карта світу - географічна карта, на якій показані державні кордони всіх країн світу. В даний час в світі налічується більше 200 держав. Вказати точну кількість країн складно, тому що політична карта світу постійно змінюється. За останні десять років такі держави, як СРСР і СФРЮ, перестали існувати, республіки, що входили до їх складу, набули статусу незалежних держав; дві країни - Німецька Демократична Республіка і Федеративна Республіка Німеччина об'єдналися в одну державу ФРН і т. д. Є країни, проголосили себе незалежними, але не визнані такими світовим співтовариством (Республіка Сербська). Є країни, територія або частина території яких окупована іншою державою (Палестина - Ізраїлем, Східний Тимор - Індонезією).

Країни світу різноманітні. Вони розрізняються: 1) за розмірами території: найбільш велике - Росія (17,1 млн км2); маленьке - Ватикан (0,44 км2);

2) за чисельністю населення: велике - Китай (1,2 млрд чол.); Невелике - Ватикан (близько 1 тис. чол.);

3) за національним складом населення: однонаціональні, де переважна болипінство населення належить до однієї національності (Японія); та багатонаціональні (Китай, Росія, США);

4) за географічним розташуванням: країни, що не мають виходу до моря (Чад, Монголія); приморські (Індія, Колумбія); острівні (Японія, Куба);

5) по державному устрою: монархії, де влада належить монарху і передається у спадок (Бруней, ОАЕ, Великобританія); і республіки, де законодавча влада належить парламенту, а виконавча - уряду (США, ФРН);

6) щодо державного устрою: унітарні (Франція, Угорщина) і федеративні (Індія, Росія, США). В унітарній державі існує єдина конституція, єдина виконавча і законодавча влада, а адміністративно-територіальні одиниці наділені незначними повноваженнями. У федеративній державі поряд з єдиною конституцією мають місце також законодавчі акти адміністративно-територіальних одиниць, які не суперечать єдиної конституції.

У типології країн, заснованої на обліку соціально-економічних ознак, виділяються країни соціалістичні (Куба, Китай, КНДР та ін), капіталістичні (США, ФРН та ін), що розвиваються (Бразилія, Ефіопія, Малайзія та ін.) Ця типологія грунтується на існуванні у світі капіталістичних і соціалістичних товариств і в даний час вважається застарілою.

У типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку виділяються розвинені країни. Критерії даної типології - рівень економічного розвитку, економічний

потенціал, частка країни у світовому виробництві, структура економіки, участь в міжнародному географічному поділі праці. Узагальнюючий показник - валовий внутрішній продукт (ВВП) або валовий національний продукт (ВНП) на душу населення. У даній типології виділяються економічно розвинені країни (де особливо розглядаються країни «великої вісімки») і країни, що розвиваються.Країни, що розвиваються неоднорідні і також дуже різні: країни середньорозвинених капіталізму (Бразилія, Мексика, Венесуела та ін); нові індустріальні країни (Республіка Корея, Тайвань); країни - експортери нафти (Саудівська Аравія, Кувейт та ін); країни, що відстають у своєму розвитку (Афганістан, Кенія, Непал). Місце будь-якої країни в типології не постійно і може змінюватися з часом. • Перейти до списку питань»

Науково-технічна революція: характерні риси та складові частини.

НТР - корінний якісний переворот у продуктивних силах людства, заснований на перетворенні науки в безпосередню продуктивну силу суспільства, в провідний чинник розвитку суспільного виробництва. Характерні риси НТР:

- Універсальність,

- Надзвичайний прискорення науково-технічних перетворень,

- Корінна зміна ролі людини в процесі виробництва,

- Орієнтація на використання науково-технічних досягнень у військових цілях.

Характерні риси НТР виявляються у всіх її складових частинах.

1) У науці - перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, зростання наукомістких виробництв.

2) У техніці і технології - переважання революційного шляху розвитку, «мікроелектронна революція».

3) У виробництві - розвиток за шести головних напрямках - електронізація, комплексна автоматизація, перебудова енергетичного господарства, виробництво нових матеріалів, прискорений розвиток біотехнології, вивчення і використання космосу.

4) У управлінні - поява кібернетики (науки про управління і інформації), «інформаційний вибух», створення

автоматизованих систем управління, обчислювальних центрів.

3 Основні форми державного управління та державно-територіального устрою країн.

Форми державного правління. 1. Монархії - держави, де влада належить одній людині і передається у спадок: а) абсолютні монархії - влада монарха нічим не обмежена (Бутан, Оман, Кувейт та ін), б) теократичні монархії - глава держави є одночасно його релігійної главою (Ватикан); в) конституційні (парламентські) монархії - влада монарха обмежена парламентом, «монарх царює, але не править» (Великобританія, Норвегія, Японія та ін.)

Приклади країн з монархічними формами правління: Ліхтенштейн (князівство - конституційна монархія), Іспанія (королівство - конституційна монархія), Люксембург (велике герцогство - конституційна монархія), Бахрейн (емірат - абсолютна монархія), Японія (імперія - конституційна монархія).

2. Республіки - держави, де законодавча влада зазвичай належить парламенту, а виконавча - уряду; вищою державною владою є виборний представницький орган, глава держави також обирається: а) президентські республіки - президент має великі повноваження, очолює уряд (США, Бразилія, Аргентина та ін), б) парламентарна республіка - уряд очолює прем'єр-міністр, президент володіє меншими повноваженнями, ніж у президентській республіці (Італія, ФРН, Індія та ін.)

Більшість держав в світі - республіки. Форма державного правління не визначає рівень економічного розвитку країни.

Адміністративно-територіальний устрій країн.

1. Унітарні - адміністративно-територіальні одиниці підпорядковуються безпосередньо центральному уряду (Франція, Великобританія, Ізраїль, Перу та ін.)Більшість країн у світі - унітарні.

2. Федеративні - поряд з федеральними законами та органами влади існують інші державні утворення (республіки, штати, провінції, кантони та ін), що мають певну політичну та економічну самостійність (Австрія, Бельгія, Федеративна Республіка Нігерія, Швейцарська Конфедерація та ін.)

Адміністративно-територіальний устрій країни зазвичай є результатом дії економічних, історичних, національних, культурних та інших чинників.

4 Склад і структура світового господарства, їх зміни в епоху НТР.

Світове господарство - історично сформована сукупність національних господарств усіх країн світу, пов'язаних між собою всесвітніми економічними відносинами. В основі всесвітніх економічних відносин лежить світовий ринок, що забезпечує обмін товарами між країнами. Існування ринку визначається міжнародним географічним поділом праці (МГРТ), яке виражається в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів товарів і послуг. Приклади галузей міжнародної спеціалізації: Японія - автомобілі, Саудівська Аравія - нафту, Канада - зерно.

Формування світового господарства - процес історичний. Структура світового господарства змінюється у часі. До 1917р. воно було капіталістичним, потім, після утворення світової соціалістичної системи, набуло двоєдину структуру (світова капіталістична і світова соціалістична системи господарства). Зараз світове господарство розглядається як єдине, що охоплює всі країни світу незалежно від рівня економічного розвитку або політичного ладу. Світове господарство можна розглядати з точки зору галузевої структури. Тоді в ньому будуть виділятися структурні одиниці: промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівля.

НТР вплинула на світове господарство. Це виражається: 1) у прискоренні темпів світового економічного зростання, 2) у зміні галузевої структури: а) зростає роль невиробничої сфери, б) збільшується роль промисловості (у самій промисловості зростає значення обробній), в) з'являються все нові галузі та підгалузі (в т. ч. новітні та наукоємні), г) створюються міжгалузеві комплекси; 3) у зміні територіальної структури: а) з'являються нові чинники розміщення

5 Географічна середу та її роль у житті суспільства.

Географічна середу - це та частина земної природи, з якою людство безпосередньо взаємодіє у своєму житті і виробничій діяльності. Вона відіграє величезну роль у житті людства: служить середовищем її проживання, є джерелом ресурсів, впливає на здоров'я і настрій, на духовну культуру. Чим різноманітніше географічна середу, тим, як правило, краще умови суспільного розвитку
Історія людського суспільства - історія взаємодії його з природою, географічним середовищем. Ці відносини суперечливі. З одного боку, людина змінює природу, використовує її, пристосовує для своїх потреб. З іншого боку, географічна середу значно впливає на розвиток суспільства. В результаті діяльності людини природі наноситься шкода, іноді непоправної. Змінюється середу проживання людини і постає питання про здоров'я і виживання всього людства. У XX в. «Тиск» людини на природу різко зросла. 60% території суші займають антропогенні ландшафти. Товариство використовує все більше ресурсів, одночасно збільшується кількість відходів, що потрапляють в географічну середу. Для вирішення проблеми виснаження природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища необхідно об'єднувати зусилля всіх країн.

6 Фактори, що впливають на розміщення продуктивних сил, і їх зміна в епоху НТР.

1) Фактор території;

2) фактор ЕГП (різновиди ЕГП - центральне, глибинне, сусідське, приморське);

3) природно-ресурсний фактор (у видобувній промисловості зрушення в районинового освоєння - північні райони, шельфові зони);

4) транспортний;

5) фактор трудових ресурсів (значення набуває якість трудових ресурсів);

6) фактор територіальної концентрації;

7) фактор наукоємності (набуває все більшого значення);

8) екологічний фактор (набуває все більшого значення

7 Природокористування. Приклади раціонального і нераціонального природокористування.

Людство з найдавніших часів використовувало природу в господарських цілях (охота, збиральництво, рибальство). Протягом всієї історії відбувалося розширення зв'язків у системі природа - людина. У сферу людської діяльності включалися все нові види природних ресурсів. Росла чисельність населення, збільшувалися масштаби виробництва, відбувалася зміна природного середовища в результаті людської діяльності. В даний час активна роль людини у використанні природи знайшла своє відображення в природокористуванні як особливої ​​сфері господарської діяльності. Природокористування - сукупність заходів, що вживаються товариством з метою вивчення, охорони, освоєння і перетворення навколишнього середовища.

Раціональне природокористування - такий тип взаємовідносини людського суспільства з навколишнім середовищем, при якому суспільство управляє своїми відносинами з природою, попереджає небажані наслідки своєї діяльності.Прикладом може служить створення культурних ландшафтів; застосування технологій, що дозволяють більш повно переробляти сировину; повторне використання відходів виробництва, охорона видів тварин і рослин, створення заповідників і т. п.

Нераціональне природокористування - тип взаємини з природою, при якому не враховуються вимоги охорони навколишнього середовища, її поліпшення (споживче ставлення до природи). Приклади такого ставлення - це непомірний випас худоби, підсічно-вогневе землеробство, винищення окремих видів рослин і тварин, радіоактивне, теплове забруднення середовища.

В даний час більшість країн проводить політику раціонального природокористування, створені спеціальні органи охорони навколишнього середовища, розробляються природоохоронні програми і закони. Важлива спільна діяльність країн з охорони природи, створення міжнародних проектів. Збереження навколишнього середовища - найважливіша загальнолюдська проблема.Удосконалення раціонального природокористування - одна з основних завдань сучасності.

8 Загальна економіко-географічна характеристика країн Західної Європи.

Західна Європа - це понад 20 держав, що відрізняються історичним, етнічним, природним, економічним, соціальним і культурним своєрідністю.Західноєвропейський регіон - один з потужних центрів світової економіки в сучасному світі.

ЕГП визначається приморським положенням більшості країн, також становищем на головних світових морських шляхах, які ведуть з Європи до Америки, сусідським компактним становищем країн по відношенню один до одного; близькість до багатьох країнам означає близькість до джерел сировини. Країни Африки та Азії поставляють до Європи дешеву робочу силу.

Країни регіону розташовані в сприятливих природних умовах: гарне поєднання рівнинних і гірських форм рельєфу, помірний клімат, родючі грунти.Забезпеченість країн мінеральними ресурсами неоднорідна. Промислові запаси нафти є в Нідерландах, у Франції; вугілля - у ФРН (Рурський басейн), Великобританії (Уельський басейн, Ньюкаслський басейн); залізної руди - у Франції (Лотарингія), Швеції; руд кольорових металів - в ФРН, Іспанії, Італії; калійних солей - у ФРН, у Франції та ін Але з огляду на те, що країни Західної Європи давно стали на шлях промислового розвитку, багато родовища близькі до виснаження. В окремих країнах гостро стоїть проблема первинних енергоресурсів. Західна Європа забезпечена мінеральною сировиною гірше, ніж Північна Америка, що підсилює її залежність від імпорту сировини. Північні і західні частини Західної Європи непогано забезпечені ресурсами прісних вод. Великі річкові артерії - Дунай, Рейн, Луара. У Норвегії 3/4 всієї електроенергії дають гідроелектростанції. Характерною рисою регіону є практично повна відсутність природних ландшафтів.

Для населення країн Західної Європи характерний процес «старіння», що пояснюється зниженням природного приросту і збільшенням середньої тривалості життя. На демографічних показниках позначаються наслідки другої світової війни.Через це виникають проблеми у сфері трудових ресурсів, в галузі соціального забезпечення людей похилого віку.

Західна Європа - одне із найбільш урбанізованих регіонів світу. Лондонська і Паризька агломерації належать до числа найбільших в світі.

Західна Європа - один з економічних центрів світу; є важливим фінансовим центром (Лондон і Цюріх - фінансові столиці). За темпами економічного розвитку регіон в останні роки став відставати від США та Японії. Відставання виявилося насамперед у наукомістких галузях - мікроелектроніці, біотехнології та ін

Енергетика. Базується як на власних ресурсах (нафта і газ шельфу Північного моря, газ Нідерландів, вугілля ФРН та Великобританії), так і на привізних. У країнах Північної і Південної Європи велике значення мають гідроресурси. Ісландія використовує як джерела енергії виходи термальних вод. Регіон лідирує у світі з розвитку атомної енергетики. Чорна металургія. Старі металургійні райони: Рур у ФРН, Лотарингія у Франції. Орієнтація на імпорт залізної руди привела до зсуву підприємств чорної металургії до моря - Таранто в Італії, Дюнкерк у Франції, Бремен в ФРН.

Кольорова металургія використовує концентрати руд з Африки та Азії. Її територіальна структура змінюється повільніше, ніж у чорній металургії.

Машинобудування визначає індустріальне обличчя Західної Європи. Найбільший в світі виробник і експортер машин і устаткування, верстатів, ковальсько-пресового устаткування, оптики. Велике значення транспортного машинобудування, особливо автомобілебудування: фірми «Фольксваген» (ФРН), «Рено» (Франція), «Фіат» (Італія), «Вольво» (Швеція). Машинобудування представлено практично в кожному великому місті.

Хімічна промисловість. ФРН виробляє барвники і пластмаси, Франція - синтетичний каучук, Бельгія - хімічні добрива і соду, у Швеції та Норвегії розвинена лісохімія, у Швейцарії - фармацевтика.

Зміни в географії промисловості Західної Європи пов'язані з формуванням великих пор-тово-промислових комплексів (Роттердам в Нідерландах, Марсель у Франції та ін), освоєнням нафтогазоносних родовищ Північного моря, індустріалізацією менш розвинених країн, децентралізації промисловості.

Сільське господарство характеризується надзвичайно високою продуктивністю. Ввозяться лише товари тропічного землеробства і фуражне зерно. Основний тип сільськогосподарського підприємства - ферма. У більшості країн переважає тваринництво. У Західній Європі збирають найвищі у світі врожаї пшениці. Вирощують ячмінь і кукурудзу, картоплю, з технічних культур - цукрові буряки (Франція, ФРН, Італія). У Південній Європі розвинене виноградарство, вирощування маслин, мигдалю, граната. Італія - ​​перша країна в світі з виробництва вин і збору винограду, Іспанія - по збору маслин.

Транспорт високоразвіт. Є густа мережа автомобільних доріг. Велика роль морського транспорту (Роттердам, Марсель, Гавр, Антверпен, Гамбург - найбільші порти). Зростає значення трубопровідного та повітряного транспорту.Велике значення має тунель під Ла-Маншем.

Провідними країнами Західної Європи є країни - члени «великої сімки» - ФРН, Франція, Великобританія, Італія.

Для регіону характерний високий рівень регіональної економічної інтеграції, об'єднання країн в Європейський союз; відкриття державних кордонів в рамках Єдиного європейського економічного простору.

9 Види природних ресурсів. Ресурсообеспеченность. Оцінка ресурсообеспеченности країни.

природні ресурси - компоненти природи, які на даному рівні розвитку суспільства використовуються або можуть бути використані в якості засобів виробництва і предметів споживання.

Природні ресурси - категорія історична, пов'язана зі зміною потреб і можливостей суспільства, розвитком науки і техніки на різних історичних етапах.Наприклад, в епоху НТР різко зросло значення руд кольорових металів і енергетичних ресурсів. Існують різні підходи до класифікації природних ресурсів.За походженням виділяються мінеральні, водні, ресурси Світового океану, земельні, біологічні, кліматичні, космічні ресурси. За вичерпності виділяються вичерпні і невичерпні. До перших відносяться відновлювані (біологічні, земельні, водні) і невідновних (мінеральні). До других відносяться кліматичні, енергія текучої води, сонця, вітру.

За способом використання: агрокліматичні, енергетичні, рекреаційні і т. п.

Ресурсообеспеченность - це співвідношення між величиною природних ресурсів і розмірами їх використання. Вона виражається запасами з розрахунку на душу населення або кількістю років, на які повинно вистачити даного ресурсу при сучасних темпах видобутку чи використання. Оцінити забезпеченість країни певним видом природних ресурсів можна двома способами. Перший: розділити розміри запасів даного ресурсу на сучасний обсяг видобутку на рік і отримати кількість років, на які даного ресурсу повинно вистачити. Другий: розділити кількість запасів даного ресурсу на чисельність населення країни і дізнатися, скільки даного ресурсу припадає на душу населення. Кількісно оцінивши ресурсообес-печінка країни, необхідно зробити висновки про ступінь її забезпеченості даними ресурсом.

10 Закономірності розміщення мінеральних ресурсів і країни, що виділяються на їх запасів. Проблеми раціонального використання ресурсів.

Мінеральні ресурси - це природні речовини мінерального походження, що використовуються для одержання енергії, сировини, матеріалів і службовці мінерально-сировинною базою господарства. Для мінеральних ресурсів характерні: різка нерівномірність розміщення, невозобновляемость конкретних родовищ, можливість поповнення шляхом розвідки та освоєння нових родовищ. В даний час використовується більш 200 видів мінеральних ресурсів. Запаси окремих видів не однакові. Постійно зростають розміри видобутку і розробляються нові родовища.

Закономірності розміщення мінеральних ресурсів. Поширення мінеральних ресурсів підпорядковується геологічним закономірностям. Корисні копалини осадового походження зустрічаються в межах осадового чохла платформ, в передгірних і крайових прогинах. Магматичні корисні копалини - в складчастих областях, місцях виходу на поверхню (або близького залягання до поверхні) кристалічного фундаменту древніх платформ. Паливні мають осадочні походження, утворюють вугільні і нафтогазоносні басейни (чохол древніх платформ, їх внутрішні і крайові прогини). Найбільші вугільні басейни розташовані на території Росії, США, ФРН та інших країн. Нафта і газ інтенсивно видобуваються в Перській затоці, Мексиканській затоці, Західного Сибіру.

До рудним відносяться руди металів, вони присвячені до фундаментів і щитів древніх платформ, є і в складчастих областях. Країни, що виділяються за запасами залізної руди, - Росія, Бразилія, Канада, США, Австралія та ін Часто наявність рудних корисних копалин визначає спеціалізацію районів і країн.

Нерудні корисні копалини мають широке поширення. До них відносяться: апатити, сірка, калійні солі, вапняки, доломіт і ін

Для господарського освоєння найвигідніші територіальні поєднання корисних копалин, які полегшують комплексну переробку сировини, формування великих територіально-виробничих комплексів. Важливо раціональне використання ресурсів - вилучення максимально можливої ​​кількості ресурсів, більш повна

11 Загальна економіко-географічна характеристика однієї з країн Західної Європи (за вибором учня).

Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії складається з чотирьох великих територій: Англії, Шотландії, Уельсу, Північної Ірландії. Довгий час (до кінця XIX ст.) Великобританія панувала в світовому господарстві, тому що тут раніше, ніж в інших державах, відбулася промислова революція. Країна володіла величезними колоніями, що давало переваги для розвитку господарства; вузлове положення на перехресті найважливіших морських транспортних магістралей забезпечувало їй широкі зв'язки з усіма районами земної кулі. Важлива роль і сприятливого поєднання природних умов і ресурсів (кам'яного вугілля, залізної руди, повноводних річок).

Зараз Великобританія залишається однією з провідних держав світу.Високоіндустріальних держава, великий експортер капіталу, творець і координатор Співдружності (колишня назва Британська Співдружність націй) - своєрідної форми асоціацію між Великобританією і її колишніми колоніями.

Структура британської промисловості типова для найбільш розвинених країн світу. Провідна роль належить складного і різноманітному машинобудуванню (Лондон, Ковентрі, Бірмінгем, Клайдсайд та ін). Добре розвинені чорна та кольорова металургія працюють в основному на імпортній сировині (Шеффілд і міста узбережжя). Після відкриття на шельфі Північного моря родовищ нафти і газу, новий імпульс розвитку одержала хімічна промисловість.

Сільське господарство високопродуктивне, провідна роль належить тваринництву (розведення великої рогатої худоби, вівчарство, свинарство і птахівництво). Переважають господарства, що спеціалізуються на молочному тваринництві. Основний напрямок рослинництва - забезпечення худоби кормами, 2/3 посівної площі зайнято під кормові культури. Помітну роль грає рибальство.Основні рибальські порти розташовані на східному узбережжі.

Транспорт. Основний вантажообіг у внутрішніх перевезеннях припадає на автомобільний транспорт. Основні транспортні магістралі сходяться до Лондону, Бірмінгему, Манчестеру та інших промислових містах. Великобританія має великий морський і пасажирський флот. Розвинений авіаційний транспорт. Значення водного і повітряного видів транспорту дуже велике, враховуючи острівне становище країни.

У межах Великобританії можна виділити п'ять основних районів. У південній частині знаходиться столиця - Лондон, яка одночасно є одним з найбільших портів у світі. Активна морська торгівля і столична роль - «обличчя» південній частині країни. Південний схід - головна зона зернових і технічних культур. Розвинене тваринництво. На узбережжі - порти, військові бази, курорти. Саутгемптон - найбільший пасажирський порт Великобританії. Центральна частина держави - батьківщина вугільної та фабрично-заводської промисловості світу (металургійної, металообробної, текстильної). Зараз це майже безперервна смуга промислових міст зі старими, новими і новітніми галузями. В Уельсі переважають старі галузі промисловості. У Шотландії - суднобудування, зараз швидко розвивається хімічна промисловість у результаті розробки родовищ нафти і газу Північного моря. У гірській частині Шотландії розвинене вівчарство, у східній та прибережної - молочне тваринництво і рибальство. Ольстер - економічно найбільш відстала частина країни. Основу економіки там становить сільське господарство.

Завдання регіональної політики - підйом депресивних старопромислових районів і згладжування диспропорцій між ними і високорозвиненими районами; індустріалізація і загальний розвиток найбільш відсталих районів; обмеження зростання та «розвантаження» деяких найбільших міст та міських агломерацій.

12 Ресурси Світового океану: водні, мінеральні, енергетичні, біологічні. Проблеми раціонального використання ресурсів Світового океану.

Ресурси Світового океану - природні елементи та види енергії, які видобуваються або можуть бути добуті безпосередньо з вод, прибережній суші, дна або надр океанів.

Світовий океан - величезна комора природних ресурсів. Біологічні ресурси - риба, молюски, ракоподібні, китоподібні, водорості. Близько 90% видобутих промислових об'єктів - риба. На шельфовую зону припадає понад 90% загальносвітового улову риби і нерибних об'єктів. Найбільша частина світового улову видобувається у водах помірних і високих широт Північної півкулі. З океанів найбільший улов дає Тихий океан. З морів Світового океану найбільш продуктивними є Норвезьке, Берингове, Охотське, Японське.

Мінеральні ресурси Світового океану - це тверді, рідкі та газоподібні корисні копалини. У прибережно-морських розсипах містяться цирконій, золото, платина, алмази. Надра шель-фовой зони багаті нафтою і газом. Основні райони нафтовидобутку - Перська, Мексиканська, Гвінейська затоки, берега Венесуели, Північне море. Шельфові нафтогазоносні райони є в Беринговому, Охотському морях. З підводних надр видобувають залізну руду (біля берегів острова Кюсю, в Гудзоновом затоці), кам'яне вугілля (Японія, Великобританія), сірку (США).Головне багатство глибоководного ложа океану - залізомарганцевих конкреції.

Морська вода також є ресурсом Світового океану. Вона містить близько 75 хімічних елементів. З вод морів витягають близько 1/3 видобутої у світі кухонної солі, 60% магнію, 90% брому і калію. Води морів у ряді країн використовуються для промислового опріснення. Найбільші виробники прісної води - Кувейт, США, Японія.

Енергетичні ресурси - принципово доступна механічна та теплова енергія Світового океану, з якої використовується головним чином приливна енергія.Припливні електростанції є у ​​Франції в гирлі річки Ране, в Росії - Кислогубская ПЕМ на Кольському півострові. Розробляються і частково реалізуються проекти використання енергії хвиль і течій.

При інтенсивному використанні ресурсів Світового океану відбувається його забруднення в результаті скидання в річки і моря промислових, сільськогосподарських, побутових та інших відходів, судноплавства, видобутку корисних копалин. Особливу загрозу становить нафтове забруднення і поховання у глибоководних частинах океану токсичних речовин та радіоактивних відходів.Проблеми Світового океану вимагають узгоджених міжнародних заходів по координації використання його ресурсів та запобігання подальшого забруднення.

13 Загальна економіко-географічна характеристика США.
США - найбільша держава, розташоване в Північній Америці. Територія - 9,4 млн км2 (4-е місце в світі). Склад території: основна територія, Аляска, Гавайські острови в Тихому океані. ЕГП вигідне внаслідок наявності широкого фронту морських кордонів, положення між двома океанами. Природна та економічна «прозорість» сухопутних кордонів з Канадою та Мексикою сприяє розвитку торгово-економічних зв'язків.

США - федеративна республіка, столиця - Вашингтон. Населення. Займає третє місце в світі після Китаю та Індії. Характерний другий тип відтворення. Імміграція надавала і надає великий вплив на формування американської нації. Три головні етнічні групи: американці США (3/4 всього населення), перехідні іммігрантські групи (вихідці з Латинської Америки та Азії, особливо широко представлені на Заході), жителі-аборигени (індіанці, ескімоси). Особливу групу складають афроамериканці (12% усього населення). Населення розміщене нерівномірно: щільність в приморських і приозерних штатах - 350 - 400 чол./км2, в гірських-2-3 чол./км2. В даний час характерні внутрішні міграції з штатів Півночі в штати Півдня.Розміщення населення визначається передусім географією міст. Головні мегаполіси: Північно-Східний (Бостон-Вашингтон), Приозерний (Чикаго-Піттсбург), Каліфорнійський (Сан-Франциско-Лос-Анджелес). Сільське населення живе на фермах і в компактних поселеннях.

Господарство. США першенствують у багатьох старих, нових, особливо новітніх галузях (авіатехніка, ракетно-космічна, електронно-обчислювальна техніка). У промисловості представлені всі галузі та підгалузі. У МГРТ особливо вирізняються автомобілебудування, електроніка, авиаракетно-космічна промисловість, велике значення нафтової. Сільське господарство - багатогалузеве. Здійснено перехід до агробізнесу. Основний тип сільськогосподарських підприємств - високоспеціалізовані ферми. США дають 50% світового експорту зерна. США займають перше місце в світі по розвитку всіх видів транспорту. Разом з Канадою утворюють особливий північноамериканський тип транспортної системи.Автомобіль є масовим засобом пересування. Дуже великий розвиток отримала сфера нематеріального виробництва та послуг (2/3 всіх зайнятих), що свідчить про вступ країни у стадію постіндустріального розвитку.

Для територіальної структури господарства характерна концентрація економічного життя в приокеанських і приозерних районах. Регіональна політика спрямована на пом'якшення територіальних диспропорцій.

Залежність економіки США від зовнішньої торгівлі менше, ніж залежність зарубіжної Європи, але вона зростає. Велика частина торгівлі припадає на Канаду і Японію, країни Західної Європи, 1/3 - на країни, що розвиваються.

Макрорайони США. Північно-Схід - найменший за площею. Грав і грає важливу роль в житті країни. Звідси почалася європейська колонізація країни, тут сформувався головний промисловий пояс США. Географічний рисунок господарства і розселення визначається Північно-Східним мегалополисом. Тут знаходяться міста Вашингтон і Нью-Йорк, великі промислові центри - Бостон, Філадельфія, Пітсбург та ін Одна з головних вугільно-металургійних баз країни розташована в районі Пітсбурга. Середній Захід - розташований на південь від Великих озер. Промислові центри - Чикаго, Детройт. Розвинена чорна металургія, автомобільна промисловість. Приозерний мегалополіс. Це житниця країни. Тут знаходяться «молочний пояс», «кукурудзяний пояс», «пояс ярої пшениці», «пояс озимої пшениці». Юг-значний час розвивався повільніше Північного Сходу і Середнього Заходу через переважання рабовласницького плантаційного господарства. Зараз - перше місце в країні по видобутку нафти (Техас, Мексиканська затока), вугілля, фосфоритів (Флорида). «Бавовняний пояс» скоротився в розмірах, сільське господарство стало багатогалузевим і інтенсивним. Флорида - центр туризму. Захід - наймолодший за часом освоєння.Каліфорнія - головний науковий і військово-промисловий арсенал США, головний сільськогосподарський штат. Лос-Анджелес - центр видобутку нафти, золота, розвитку кінематографії і одночасно центр галузей електронно-аерокосмічної орієнтації.

Дата добавления: 2015-09-30