2 основні теоретичні положення

2 ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Метою курсової роботи є визначення собівартості компримування 1000 м³ газу.

Під собівартістю розуміють виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції (послуг). Це один із найважливіших показників ефективності виробництва, оскільки в ній відображається ступінь:

- використання техніки;

- технологій;

- робочої сили;

- організації та управління виробництвом.

Собівартість розрізняють в залежності від місця виникнення витрат:

- цехова (сума витрат в межах цеху)

- виробнича (витрати в межах всього підприємництва)

- повна (сума виробничої собівартості і поза виробничих витрат)

В залежності від складу продукції собівартість є:

- товарна;

- валова;

- реалізована;

- індивідуальна (характеризує витрати окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції(послуг));

- галузева (показує середні по галузі витрати на виробництво і реалізацію продукції).

Показниками собівартості продукції є:

- затрати на 1 гривню товарної продукції;

- собівартість окремих видів послуг;

- зниження собівартості послуг;

Витрати, що формують собівартість поділяють на:

- прямі (пов’язані з виробництвом)

- непрямі

Прямізумовлені технологією виробництва, затратами сировини і матеріалів, технологічного палива, утриманням та експлуатацією обладнання, затратами праці основних виробничих робітників.

Непряміпов’язані із організацією управління та обслуговуванням виробництва.

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту, а на їх основі складають кошторис витрат на надання послуг.

Елементи витрат включають:

- матеріальні витрати (матеріали, сировина, комплектуючі напівфабрикати, паливо, енергія);

- витрати на оплату праці (всі форми основної заробітної плати основного виробничого персоналу підприємства);

Заробітна плата – це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник чи уповноважений ним орган виплачує працівнику відповідно до кількості та якості виконаної роботи. Заробітна плата включає наступні складові:

ü основна заробітна плата – заробітна плата за тарифними ставками, відрядними розцінками, окладами, відсотками від доходів, гонорарами;

Тарифна ставка – це мінімальний розмір годинної оплати праці робітників певної галузі; при цьому тарифні ставки встановлюються окремо для працівників-погодинників і для працівників-відрядників. Тарифні ставки враховують складність праці, шкідливість, важкість, інтенсивність і привабливість праці.

Відрядна форма оплати праці базується на нарахуванні заробітку за вироблену продукцію (виконані роботи чи надані послуги).

Погодинна форма оплати праці передбачає нарахування заробітку за відпрацьований час.

ü додаткова заробітна плата враховує особливі умови праці та інтенсивність: доплати, надбавки, премії, компенсаційні виплати, передбачені законодавством (оплата відпустки, лікарняні, декретні та ін.);

ü інші заохочувальні та компенсаційні виплати – кошти (не передбачені законодавством), які може виплачувати підприємство: матеріальні винагороди, допомоги, премії до свят та ін.

Витрати на оплату праці фінансуються з фонду оплати праці, який включає фонд основної заробітної плати, фонд додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

- нарахування на заробітну плату (єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб);

- амортизацію основних фондів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів);

Основні фонди – це частина виробничих засобів у вигляді засобів праці, яка характеризується тривалим часом використання, незмінністю споживчої форми та поступовим перенесенням вартості на вартість продукції.

Амортизація основних засобів – це об’єктивний економічний процес перенесення вартості засобів праці у міру їх зносу на вироблюваний з їх допомогою продукт або послуги.

- інші грошові витрати (на страхування майна, оплата послуг зв’язку, сертифікація продукції);

Визначення витрат пов’язаних з виробництвом і реалізацією одиниці продукції називають калькулюванням, а документ в якому вони відображені називають калькуляцією.

В калькуляції всі витрати групують за статтями. Їх перелік залежить від характеру і структури виробництва. При розробці калькуляції витрати групують залежно від характеру зміни їх обсягу при рості або зниження обсягу виробництва на:

- змінні (що змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва, а саме: витрати сировини і матеріалів, палива та енергії, заробітна плата робітників);

- постійні (незначно або не змінюється взагалі, витрати на обігрів будинків, заробітна плата адміністративно – управлінського персоналу);

Склад і кількісне співвідношення елементів кошторису витрат визначає структуру собівартості продукції, яка характеризується високою питомою вагою затрат уречевленої праці.

Структуру витрат підприємства формують наступні фактори:

- технічний рівень і форми організації виробництва;

- його розміщення;

- характер продукції;

- умови реалізації;

В залежності від питомої ваги окремих видів витрат розрізняють наступні групи виробництва:

- трудомісткі (питому вагу займають витрати на заробітну плату);

- матеріаломісткі;

- енергомісткі;

- фондомісткі (питома вага амортизації, основних фондів характерна нафтовидобувній промисловості);

Структура витрат є динамічною. Джерелами зниження собівартості продукції є:

- покращення використання засобів і предметів праці;

- підвищення продуктивності праці;

- зниження адміністративно – управлінських витрат;

Основним шляхом зниження собівартості є: скорочення витрат, що займають найбільшу питому вагу у її структурі.

Факторами зниження собівартості є: вдосконалення організації виробництва, зміна структури та обсягу продукції, підвищення технологічного рівня виробництва, галузеві та інші фактори.

Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюється шляхом планування зниження затрат на 1 гривню товарної продукції.

Визначення складу структури і тенденцій зміни витрат виробництва дозволяє визначити джерело і фактори їх зниження на конкретних підприємствах.

Висновок: В результаті проведених мною розрахунків визначено собівартість компримування 1000м³ газу, яка склала 19,56грн.

Визначено структуру експлуатаційних витрат:

- витрати на матеріали 0,48%

^- витрати на електроенергію 4,20%

^- витрати по заробітній платі робітників 1,11%

^- нарахування на заробітну плату 0,39%

^- амортизаційні відрахування 21,94%

^- накладні витрати 0,61%

^- інші витрати 0,39%

^- збитки від технологічних втрат 70,88%

Як бачимо, левову частку займають збитки від технологічних втрат та амортизаційні відрахування, тому зниження собівартості компримування можливе через зменшення питомої ваги вказаних витрат.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. І.М.Бойчук, П.С.Харів „Економіка підприємства”, Київ-2001р., Каравела, 2000р. „Новий світ” 1 т. 292 ст.

2. І.М.Бойчук, П.С.Харів „Економіка підприємства”, (навчальний посібник), - 1999р. 1т. 208 ст.

3. М.Вачевський „Основи економічних знань”, Дрогобич, 1997р. 159 ст.

4. О.І.Лесюк та інші. „Організація та управління виробництвом: нафтогазовий комплекс”, івано-Франківськ. 2002 р.

5. С.Ф Покропивний „Економіка підприємства”, 1995р., „Хвиля-Прес”, 293 ст.

6. С.Ф Покропивний (збірник задач), 1999р., 327 ст.

7. В.А.Сідун „Економіка підприємства”, Київ. 2003р. 435 ст.

8. А.М.Щадріна „Нафтогазовий комплекс Прикарпаття”, „Наукова думка”, 1994р.

9. Г.О.Швиданенко та інші „Економіка підприємства” (посібник для самостійного вивчення дисципліни) Київ. 2000р. 248ст.

Дата добавления: 2015-09-30