52. Характеристика статей власного капіталу і порядок відображення їх у балансі. Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами. Рахунок та стаття балансу “Пайовий капітал” застосовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації та іншими, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.Джерелом формування пайового капіталу є обов`язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів. Розміри обов`язкових пайових внесків визначаються загальними зборами пайовиків, виходячи із потреб у власних оборотних коштах. Обов`язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам при вибутті із членів підприємства або в разі ліквідації останнього. Сума що підлягає поверненню, визначається з урахуванням фінансового стану і боргових зобов`язань підприємства. Додаткові пайові внески вносяться пайовиками на добровільних засадах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства і підлягають повному або частковому поверненню за бажанням пайовика згідно з його заявою. Щороку при розподілі прибутку на обов`язкові і додаткові пайові внески за рішенням зборів пайовиків нараховуються дивіденди, які за згодою власників можуть бути зараховані на поповнення паю. Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. У цій статті балансу акціонепні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід обліковуватиметься на одноіменному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунку “Додатковий капітал”. Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. У балансі сума додаткавого капіталу розкривається двома статтями: “Додатковий вкладений капітал” та “Інший додатковий капітал”, тобто окремо відображаються емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу. Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві за рахунок прибутку після сплати податків та всіх обов`язкових платежів у розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше від 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу вказують в установчих документах, але він не може бути меншим від 5 відсотків суми чистого прибутку. Резервний капітал призначено на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів переходять на наступний рік. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу. Суму нерозподіленого прибутку на кінець поточного року розраховують таким чином: нерозподілений прибуток за попередній рік + чистий прибуток за поточний рік - відрахування (якщо такі здійснюються) на поповнення резервного капіталу. Суму непокритого збитку подають у дужках та вираховують при визначенні підсумку власного капіталу. Неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. При створенні акціонерного товариства після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення підписки на них всю суму зареєстрованого статутного капіталу відображують за новою методикою бухгалтерського обліку як неоплачений капітал: Дт рахунку “Неоплачений капітал” Кт рахунку “Статутний капітал” Вилучений капітал - фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.
53. Фінансова звітність суб’єктів малого підприємництва. Згідно Закону України про державну підтримку малого підприємництва від 19.10.2000 року до суб’єктів малого підприємництва належать суб’єкти підприємницької діяльності любої організаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність робітників не більше 50 чоловік та обсяг річного валового доходу не перевищує 500,0 тис. євро. Середньооблікова чисельність робітників для суб’єктів малого підприємництва розраховують за методикою, яка затверджена органами статистики (Інструкція по статистиці чисельності робітників, зайнятих в народному господарстві України від 7.07.95 р № 171). В розрахунок включають всіх робітників, в тому числі і тих, які працюють по договору підряду і за сумісництвом, а також робітникам представництв, філіалів, відділень. Але до таких підприємництв не відносять довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансові і небанківські фінансові організації; суб’єкти підприємницької діяльності, які працюють в сфері ігорного бізнесу, обміні іноземної валюти; виробники та імпортери підакцизних товарів; суб’єкти підприємницької діяльності, в уставному капіталі яких доля вкладів, якою володіють юридичні особи – засновники та учасники цих суб’єктів, перевищує 25,0 відсотків. Для суб’єктів малого підприємництва установлена скорочена по показникам та формам звітності фінансова звітність. До складу квартальної та річної форм звітності входять баланс та Звіт про фінансові результати. Нормативною базою для складання фінансової звітності суб’єктів малого підприємництва є:? Спрощений план рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Мінфіну України від 19.04.2001 р. № 186;? П(с)БО 25 «Фінансова звітність суб’єкта малого підприємництва»? Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб’єктів малого підприємництва. Фінансова звітність складається в тисячах гривень з одним десятинним знаком і здається: квартальна – не пізніше 25 числа місяця, який наступає за звітнім кварталом; річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітнім роком. Якщо по результатам діяльності підприємство перестає відповідати критеріям суб’єкта малого підприємництва, воно повинно складати фінансову звітність в повному обсязі (баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та примітки) При ведені бухгалтерського обліку та складанні фінансових звітів такі підприємництва не використовують П(с)БО 17 «Податок на прибуток». Суб’єкти малого підприємництва не розраховують відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов’язання і не ведуть рахунки 17 «Відстрочені податкові зобов’язання» Фінансову звітність заповнюють на основі регістрів та рахунків бухгалтерського обліку. Для підприємств суб’єктів малого підприємництва План рахунків бухгалтерського обліку складається з 25 рахунків, в яких об’єднуються декілька рахунків загального Плану рахунків. Наприклад. До рахунка 10 «Основні засоби» включають інформацію за рахунками 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні активи», 12 «Нематеріальні активи» загального Плану рахунків. Інструкція про використання загального Плану рахунків № 291 суб’єктам малого підприємництва рекомендує вести бухгалтерський облік витрат з використанням рахунків класу 8 «Витрати по елементам». Розглянемо більш детально фінансовий Звіт – Баланс (форма №1-М) за окремими статтями. У статті «Незавершене будівництво» показують вартість незавершеного будівництва, включаючи обладнання для монтажу, капітальних інвестицій для потреб самого підприємства, а також авансові платежі для фінансування таких інвестицій. В бухгалтерському обліку інформація наведена на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».У статті «Основні засоби» наведе на балансова вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів та орендованих цілісних державних майнових комплексів, які входять до складу основних засобів, а також вартість інших необоротних активів та нематеріальних активів. Первісна вартість цих активів групується на рахунках 10,11,12. а знос – на рахунку 13. В балансі показують як первісне вартість активів так і знос, але в валюту балансу включають тільки балансову вартість активів, яка дорівнює різниці між первісною вартість та зносом. У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» показують фінансові інвестиції на період більше одного року, в бухгалтерському обліку відповідає рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».У статті «Інші необоротні активи» – вартість інших необоротних активів, які не відносяться до попередніх статей балансу. В бухгалтерському обліку це рахунок 18 «Інші необоротні активи».
54. Порядок складання Звіту про власний капітал за П(С)БО5. Порядок складання звіту наведено в П(с)БО №5 «Звіт про власний капітал». Звіт про власний капітал складається по закінченні року на підставі бухгалтерського обліку. Звіт має вигляд шахової таблиці в розрізі статей розділу 1 Пасиву балансу та причин змін власного капіталу. Шахова таблиця складається 11 (по горизонталі) граф та 300 (по вертикалі) строк. Підсумок по графі 11 повинен співпадати з результатом та рядком 300. Умовно Звіт можливо розділити на дві частини. В першій наведені коригування, пов’язані із зміною облікової політики підприємства, виправленням помилок та іншими змінами, які впливають на капітал підприємства. В другій частині наведені чинники які теж приводять до змін капіталу: дооцінка та уцінка необоротних активів; розподіл прибутку -дивіденди, збільшення статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу, безкоштовне отримання активів. Крім того, в Звіті наведені статі: викуп акцій (частина), перепродаж викуплених акцій, анульовання викуплених акцій, вилучення в капіталі, зменшення номінальної вартості збитків. На підприємствах залізниці які відносяться до державної власності ці статті не заповнюються. Звіт має певний взаємозв’язок із даними інших форм річної звітності – балансом, Звітом про фінансові результати. (розділ ІІ). До власного капіталу належить частка в активах підприємства, які залишаються після зменшення його зобов’язань. При такому підході капітал визначають за залишковим принципом, а це означає, що обов’язки перед кредиторами (О) та активами підприємства (А) є основою для розрахунку власного капіталу (К) К = А – О Для складання Звіту необхідно знати – вплив яких чинників приводять до зміни власного капіталу.
55. Характеристика П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність». Це Положення (стандарт) визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються групою підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - група підприємств), яка складається з материнського (холдингового) підприємства та дочірніх підприємств. Терміни, що використовуються в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення: Внутрішньогрупові операції операції між материнським та дочірніми підприємствами або між дочірніми підприємствами однієї групи. Внутрішньогрупове сальдо сальдо дебіторської заборгованості та зобов'язань на дату балансу, яке утворилося внаслідок внутрішньогрупових операцій. Нереалізовані прибутки та збитки від внутрішньогрупових операцій прибутки та збитки, які виникають внаслідок внутрішньогрупових операцій (продажу товарів, продукції, виконання робіт, послуг тощо) і включаються до балансової вартості активів підприємства. Консолідовану фінансову звітність подає материнське підприємство. Материнське підприємство, яке є дочірнім підприємством іншого підприємства, не подає консолідовану фінансову звітність за наявності однієї з таких умов: якщо воно повністю належить іншому підприємству; згоди власників частки меншості. До консолідованої фінансової звітності включають показники фінансової звітності всіх дочірніх підприємств, за винятком показників фінансової звітності тих дочірніх підприємств, які не включаються з причин, зазначених у пункті 7 цього Положення (стандарту). Показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включаються до консолідованої фінансової звітності, якщо: контроль дочірнього підприємства є тимчасовим, оскільки воно було придбане й утримується лише з метою його наступного продажу протягом короткострокового періоду; дочірнє підприємство здійснює діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти материнському підприємству. Активи таких дочірніх підприємств відображаються як фінансові інвестиції відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції". Фінансова звітність материнського підприємства та його дочірніх підприємств, що використовується при складанні консолідованої фінансової звітності, складається за той самий звітний період і на ту саму дату балансу. Консолідовану фінансову звітність складають з фінансової звітності групи підприємств з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо при складанні консолідованої фінансової звітності неможливо застосувати єдину облікову політику, то про це повідомляється у примітках до консолідованої фінансової звітності.
56.Зміст розділів і методика складання приміток до річної фінансової звітності за формою 5. Розглянемо методику складання Приміток до річної фінансо-вої звітності (ф. № 5) за кодами рядків та граф з використанням рахунків обліку. Розділ І. Нематеріальні активи (включає рядки з 010 по 085) Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою вико-ристання протягом періоду більше одного року (або одного опе-раційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Рядки 081—083 заповнюються на підставі даних аналітич-ного обліку, щодо нематеріальних активів, на які обмежені права власності, оформлені в заставу, створені самим підпри-ємством та в р. 084, отриманих за рахунок цільових асигну-вань. В рядку 085 вказується сума накопиченої амортизації щодо нематеріальних активів, на які існує обмеження права власності. Розділ ІІ. Основні засоби (включає рядки із 100 по 268) Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або по-стачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим осо-бам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуата-ції) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Розділ ІІІ. Капітальні інвестиції (включає рядки із 280 по 340) Капітальні інвестиції — це суми, що вкладені в придбання та створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Незавершене виробництво — це суми інвестицій, вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для мон-тажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а та-кож авансові платежі для фінансування такого будівництва. Код рядка Графа Джерело інформації для заповнення 1 2 3 280— 330 3. Капітальні ін-вестиції за рік Річний оборот за Дт рах. 15 «Капітальні інвестиції» за відповідними субрахунками, за винятком авансових платежів, отриманих на фінансування капітального бу-дівництва (суми авансових платежів не включаються). У методичних рекомендаціях з перевірки співставимос-ті показників форм річної звітності підприємств Мініс-терства фінансів України зазначено, що можуть бути розходження на суму авансових платежів для фінансу-вання капітального будівництва між графою 4 р. 340 ф. № 5 та графою 4 р. 020 ф. № 1 4. Капітальні ін-вестиції на кі-нець року Наводиться залишок на кінець року за рах. 15 «Капіта-льні інвестиції» у розрізі субрахунків, за винятком ава-нсів на фінансування капітальних вкладень (Тобто дебі-торської заборгованості за авансами одержаними) 340 3 і 4 Обраховується як сума в кожній графі рядків з 280 по 330 відповідно Розділ ІV. Фінансові інвестиції (включає рядки із 350 по 426) Фінансові інвестиції — це активи, що утримуються підпри-ємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів то-що), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Метод участі в капіталі — це метод обліку інвестицій, за яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвесто-ра у власному капіталі. Розділ V. Доходи і витрати (включає рядки із 440 по 632) Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надхо-дження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків вкладників). Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді ви-буття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зме-ншення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу вкладниками). Доходи і витрати заповнюються за даними номінальних рахунків клас 7 (71, 72, 73 74) та класу 9 (94, 95, 96, 97). IV. ФІНАНСОВІ ШВЕСТИЦП V. ДОХОДИ I ВИТРАТИ Розділ VІ. Грошові кошти (включає рядки із 640 по 691) Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові висо-коліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості. VII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ TA РЕЗЕРВІВ VIII. ЗАПАСИ
57. Характеристика П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». 1. Цим Положенням (стандартом) визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності.2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ). 3. Терміни, що використовуються в цьому Положенні (стандарті), мають таке значення: Дата балансу - дата, на яку складений баланс підприємства. Звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду. Облікова оцінка - попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Подія після дати балансу - подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Виправлення помилок і зміни в облікових оцінках 4. Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). 5. Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. 6. Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація. 7. Наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї ж самої статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки. 8. Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.
58. Примітки щодо облікової політики відповідно до П(С)БО 1. Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними положеннями (стандартами). Відповідно до П(С)БО 1, за складом примітки до фінансових звітів поділяються на три компоненти: 1) примітки, що стосуються облікової політики, 2) інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами), 3) інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити також дані про: - консолідацію фінансових звітів; - припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; - обмеження щодо володіння активами; - участь у спільних підприємствах; - виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування; - переоцінку статей фінансових звітів; - іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами). Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у примітках до фінансової звітності, включає: - назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу); - короткий опис основної діяльності підприємства; - назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії; - середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду. Керівництву підприємства під час підготовки приміток до фінансових звітів необхідно пам'ятати таке: - якщо до фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства, то це повинно бути розкрите у примітках; - якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого П(С)БО 1, то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності; - якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу; - якщо необхідна інформація подається в основній частині звітів, немає потреби повторювати її в примітках до фінансових звітів. Інформація в примітках є основним засобом розкриття невизнаних елементів фінансових звітів; - розкриття інформації може поєднувати коментарі та конкретні кількісно визначені дані, які відповідають характеру елементів фінансових звітів і їх відносному значенню для підприємства; - визначення рівня докладності розкриття інформації про конкретні елементи фінансових звітів є питанням професійного судження керівництва підприємства з урахуванням їх відносної суттєвості. Головна мета перелічених рекомендацій — забезпечити якість приміток до фінансових звітів. Головне призначення приміток – встановити рівновагу між перевантаженням фінансових звітів надмірно докладними даними та неясністю інформації внаслідок її надмірного узагальнення. Примітки щодо облікової політики Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. За П(С)БО 1 підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису: - принципів оцінки статей звітності; - методів обліку щодо окремих статей звітності. Спочатку підприємство повинне описати загальну основу підготовки фінансових звітів (наприклад,
59. Характеристика П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал» Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей.2. Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).3. Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим положенням (стандартом).4. Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.5. Звіт про власний капітал складається за формою, наведеною в додатку до цього Положення (стандарту).6. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік. Зміст статей звіту про власний капітал 7. У статтях "Залишок на початок року" та "Залишок на кінець року" показують суми власного капіталу на початок (нескоригований залишок) і кінець року.8. У статтях "Зміна облікової політики", "Виправлення помилок" та "Інші зміни" відображаються суми коригувань, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". 9. У статті "Скоригований залишок" показується залишок власного капіталу на початок звітного року після внесення відповідних коригувань. 10. У статтях розділу "Переоцінка активів" наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами). 11. У статті "Чистий прибуток (збиток) за звітний період" показується сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати. 12. У статтях розділу "Розподіл прибутку" наводяться сума нарахованих дивідендів, дані про інший розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо. 13. У статтях розділу "Внески учасників" наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства. 14. У статтях розділу "Вилучення капіталу" наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин. 15. У статтях розділу "Інші зміни в капіталі" наводяться дані про всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема, списання невідшкодованих збитків, безкоштовно отримані активи та інші зміни. 16. У статті "Разом змін в капіталі" наводиться підсумок змін у складі власного капіталу за звітний період, що визначається як сума всіх змін, відображених у рядках 060-280. Залишок власного капіталу на кінець року визначається виходячи з його скоригованого залишку на початок року (рядок 050) і підсумку змін у капіталі (рядок 290). 17. Дані в графах 3-11 наводяться у дужках, якщо такі показники призводять до зменшення залишку відповідного елементу власного ка
60. Порядок складання річної статистичної звітності (ф.№50-с.-г.). Форма № 50-с.-г. "Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств за 20_рік". При її складанні особливу увагу звертають на таке. У І розділі форми № 50-с.г. відображають виробництво та реалізацію тільки власної сільгосппродукції. Куплену продукцію у формі не відображають. У графах 4-6 не показують продукцію, направлену на переробку як на власні переробні підприємства, так і на давальницьких умовах, тому що її не можна вважати реалізованою. Сюди записують продукцію, продану заводам для її переробки, продукцію, що залишається у власності заводу в рахунок оплати послуг із переробки, та реалізовану власну сільгосппродукцію, перероблену на власних виробничих потужностях. Продукцію, придбану в інших підприємств, у формі № 50-с.-г. не відображають, адже після переробки готова продукція, куплена у підприємства-переробника, вже не є власною. Реалізовану власну продукцію, перероблену на власних виробничих потужностях, показують за кодами 0220-0250 форми № 50-с.-г. У графі 2 "Собівартість основної продукції" платники фіксованого сільгоспподатку зазначають його суми (окремо за кожним кодом або видом продукції). Суму нарахованого (сплаченого) фіксованого сільськогосподарського податку протягом року відносять до загальновиробни-чих витрат (рахунок 91). У кінці звітного періоду (року) цю суму розподіляють між об'єктами обліку витрат рослинництва пропорційно до площі угідь, зайнятих відповідними культурами.Якщо з однієї й тієї ж площі зібрано два врожаї, то на кожну культуру відносять половину нарахованої суми податку. Платники фіксованого сільськогосподарського податку не повинні заповнювати код 0285 "Відрахування на соціальні заходи" у розділі ІІ форми № 50-с.-г. Суми цього податку такі платники показують за кодом 0345 "Інші витрати (включаючи плату з оренду)". Варто також зазначити, що за кодом 0345 у формі № 50-с.-г. орендарі повинні відображати орендну плату за земельні частки (паї) і майнові паї та витрати, пов'язані з підтриманням орендованих земельних і майнових паїв у належному технічному стані, включаючи витрати на проведення поточних і капітальних ремонтів. А за кодами 0350 і 0351 треба окремо виділяти суми орендної плати відповідно за земельні частки (паї) та майнові паї. Суми отриманих сільськогосподарськими товаровиробниками дотацій не включають до складу виробничої собівартості основної і реалізованої продукції (графи 2, 5) та доходу (виручки) від реалізації (графа 6
61. Економічний зміст сегментів та їх характеристика в Додатку (ф.№6) «Інформація за сегментами». Інформація формується у бухгалтерському обліку за господарськими та географічними сегментами, які визначаютьсяпідприємством на основі його організаційної структури. Сегмент може бутивизначений і закритерієм дотримання єдиного технологічного процесу, який може здійснюватися в кількох географічних регіонах, що обумовлено стадіями виробництва продукції, політикою післяпродажного обслуговування, умовами доставки товарів тощо. При визначеннісегментіввраховуються ризики, які обумовлені особливостями ринку збуту продукції (товарів, робіт, послуг) у даному регіоні, валютні ризики, які виникають при провадженні діяльності в двох або більше країнах, тощо. 6. Сегмент визнається, якщо він відповідає більшості з критеріїв визначення господарського і географічного сегментів. 7. Залежно від сутності ризиків та організаційної структури підприємства географічні сегменти поділяються на два види: 7.1. Географічний виробничий сегмент виділяється за місцем розташування виробництва продукції (робіт, послуг) підприємства. 7.2. Географічний збутовий сегмент виділяється за місцем розташування основних ринків збуту та покупців продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства. Основою для виділення географічного сегмента може виступати діяльність, яка ведеться в окремій області (областях) України, в окремій зарубіжній країні, в кількох зарубіжних країнах, у сталих регіональних угрупованнях країн. Підприємство самостійно визначає ступінь деталізації географічних регіонів, виходячи з необхідності розкриття суттєвої інформації. 8. Формування звітних сегментів здійснюється на основі виділених господарських і географічних сегментів та шляхом об'єднання кількох подібних сегментів одного виду в окремий звітний сегмент. Подібними визнають сегменти, які мають протягом кількох звітних періодів однакові (наближені) значення прибутку та відповідають більшості критеріїв визначення господарського і географічного сегментів. При об'єднанні господарських сегментів аналізуються особливості та призначення продукції (товарів, робіт, послуг), характер виробничого процесу, категорія покупців, способи отримання доходу (способи розповсюдження продукції, товарів, робіт, послуг) тощо. При об'єднанні географічних сегментів враховуються особливості регіональних економічних і геополітичних умов. 9. Господарський сегмент або географічний сегмент визначається звітним, якщо більша частина його доходу створюється від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) зовнішнім покупцям і одночасно показники його діяльності відповідають одному з таких критеріїв: дохід даного сегмента підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зовнішнім покупцям і за внутрішньогосподарськими розрахунками підприємства становить не менше ніж 10 % сукупного доходу від продажу зовнішнім покупцям і за внутрішньогосподарськими розрахунками всіх сегментів певного виду (господарського або географічного відповідно); фінансовий результат даного сегмента становить не менше ніж 10 % сумарного фінансового результату всіх сегментів певного виду (господарського або географічного відповідно). Якщо підприємство за різними сегментами у звітному періоді має одночасно різні фінансові результати (прибутки та збитки), то звітним визначається сегмент, фінансовий результат якого становить не менше ніж 10 % більшої з двох абсолютних величин - сумарного прибутку або сумарного збитку всіх сегментів даного виду; балансова вартість активів даного сегмента становить не менше ніж 10 % сукупної балансової вартості активів усіх сегментів певного виду (господарського або географічного відповідно).
62. Узагальнення і розрахункове визначення пріоритетних звітних сегментів. Інформація формується у бухгалтерському обліку за господарськими та географічними сегментами, які визначаютьсяпідприємством на основі його організаційної структури. Сегмент може бутивизначений і закритерієм дотримання єдиного технологічного процесу, який може здійснюватися в кількох географічних регіонах, що обумовлено стадіями виробництва продукції, політикою післяпродажного обслуговування, умовами доставки товарів тощо. При визначеннісегментіввраховуються ризики, які обумовлені особливостями ринку збуту продукції (товарів, робіт, послуг) у даному регіоні, валютні ризики, які виникають при провадженні діяльності в двох або більше країнах, тощо. 6. Сегмент визнається, якщо він відповідає більшості з критеріїв визначення господарського і географічного сегментів. 7. Залежно від сутності ризиків та організаційної структури підприємства географічні сегменти поділяються на два види: 7.1. Географічний виробничий сегмент виділяється за місцем розташування виробництва продукції (робіт, послуг) підприємства. 7.2. Географічний збутовий сегмент виділяється за місцем розташування основних ринків збуту та покупців продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства. Основою для виділення географічного сегмента може виступати діяльність, яка ведеться в окремій області (областях) України, в окремій зарубіжній країні, в кількох зарубіжних країнах, у сталих регіональних угрупованнях країн. Підприємство самостійно визначає ступінь деталізації географічних регіонів, виходячи з необхідності розкриття суттєвої інформації. 8. Формування звітних сегментів здійснюється на основі виділених господарських і географічних сегментів та шляхом об'єднання кількох подібних сегментів одного виду в окремий звітний сегмент. Подібними визнають сегменти, які мають протягом кількох звітних періодів однакові (наближені) значення прибутку та відповідають більшості критеріїв визначення господарського і географічного сегментів.
63. Звітність по відрахуваннях на соціальні потреби. Облік витрат на оплату праці ведеться у відповідності з чинним законодавством та прийнятими будівельною організацією формами і системами оплати праці. Витрати на оплату праці складаються з видатків на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виконанням будівельних робіт, на оплату праці робітників допоміжних виробництв, на оплату праці робітників, зайнятих управлінням будівельними машинами та механізмами (механіків, машиністів, мотористів та інших робочих професій, зайнятих керуванням машинами і механізмами), і лінійного персоналу при включенні його до складу працівників дільниць (бригад), а також на оплату праці управлінського, адміністративно-господарського, інженерно-технічного персоналу та інших категорій працівників. Витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виконанням будівельних робіт, включаються до складу прямих витрат і враховуються за дебетом рахунка 20 "Основне виробництво". При групуванні витрат за статтями витрат ці витрати включаються до статті "Витрати на оплату праці робітників". Витрати на оплату праці працівників допоміжних виробництв відображаються за дебетом рахунка 23 "Допоміжне виробництво" по відповідним об'єктам обліку витрат допоміжних виробництв і включаються до відповідних статей витрат у складі витрат допоміжних виробництв. Витрати на оплату праці працівників, зайнятих управлінням будівельними машинами та механізмами, обліковуються за дебетом рахунка 25 "Загальновиробничі витрати" за відповідними об'єктами обліку витрат. При групуванні витрат за статтями витрат ці витрати включаються до статті "Витрати з утримання та експлуатації будівельних машин і механізмів". Витрати на оплату праці управлінського, адміністративно-господарського, інженерно-технічного персоналу та інших категорій працівників включаються до складу непрямих витрат і враховуються за дебетом рахунка 26 "Загальногосподарські витрати". При групуванні витрат за статтями витрат ці витрати включаються до статті "Накладні витрати". Суми відрахувань на соціальні потреби відносяться на ті ж рахунки обліку витрат, на яких обліковуються відповідні витрати з оплати праці. Організації можуть враховувати відрахування на соціальні потреби у складі непрямих витрат з наступним розподілом між об'єктами обліку витрат у порядку, передбаченому облікової політикою для розподілу непрямих витрат. При групуванні витрат за статтями витрат ці витрати включаються до статті "Накладні витрати".
64. Звітність по внесках на обов’язкове державне пенсійне страхування. Застрахована особа – фiзична особа, яка вiдповiдно до цього Закону пiдлягає загальнообов’язковому державному пенсiйному страхуванню i сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страховi внески на загальнообов’язкове державне пенсiйне страхування; Мiнiмальна пенсiя – державна соцiальна гарантiя, розмiр якої визначається цим Законом; Мiнiмальний страховий внесок – сума коштiв, що визначається розрахунково як добуток мiнiмального розмiру заробiтної плати на розмiр страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробiтної плати (доходу); Накопичувальний пенсiйний рахунок – частина персональної облікової картки в системi персонiфiкованого облiку, яка вiдображає стан пенсiйних активiв застрахованої особи в накопичувальнiй системi загальнообов’язкового державного пенсiйного страхування; Страхувальниками вiдповiдно до цього Закону є:роботодавцi:пiдприємства, установи i органiзацiї, якi мають окремий баланс i самостiйно ведуть розрахунки iз застрахованими особами), фiзичнi особи – суб’єкти пiдприємницької дiяльностi та iншi особи (включаючи юридичних та фізичних осiб суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi обрали особливий спосіб оподаткування (фiксований податок, єдиний податок, фіксований сiльськогосподарський податок, придбали спецiальний торговий патент), якi використовують працю фiзичних осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивiльноправового характеру, – для осiб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статтi 11 цього Закону; колективнi та оренднi пiдприємства, сiльськогосподарськi кооперативи та фермерськi господарства, у тому числi тi, якi обрали особливий спосіб оподаткування (фiксований податок, єдиний податок, фіксований сiльськогосподарський податок, придбали спецiальний торговий патент), – для осiб, зазначених у пунктi 2 статтi 11 цього Закону; Страховi внески нараховуються на суми, зазначенi в частинах першiй та другiй цiєї статтi, незалежно вiд джерел їх фiнансування, форми, порядку, мiсця виплати та використання, а також незалежно вiд того, чи були зазначенi суми фактично виплаченi пiсля їх нарахування до сплати. Базовим звiтним перiодом є: для страхувальникiв, зазначених у пунктах 14 статтi 14 цього Закону, – календарний мiсяць; для страхувальникiв, зазначених у пунктi 5 статтi 14 цього Закону, – квартал. При цьому в разi здiйснення протягом базового звiтного перiоду виплат (виплати доходу), на якi вiдповiдно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов’язанi сплачувати авансовi платежi у виглядi сум страхових внескiв, що пiдлягають нарахуванню на зазначенi виплати (дохiд). Страховий стаж враховується в одинарному розмiрi, крiм випадкiв, передбачених цим Законом. Коефiцiєнт страхового стажу: 1. Коефiцiєнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розмiру пенсiї, визначається iз заокругленням до п’яти знакiв пiсля коми за формулою: См х Вс Кс = ———— 100% х 12 За бажанням застрахованої особи частина розмiру пенсiї за вiком за перiод страхового стажу, набутого до дня набрання чинностi цим Законом, може бути визначена вiдповiдно до ранiше дiючого законодавства, а частина розмiру пенсiї за перiод страхового стажу, набутого пiсля набрання чинностi цим Законом, – вiдповiдно до цього Закону. При цьому частина розмiру пенсiї за вiком, обчислена за ранiше дiючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмiрiв пенсiй, визначених законом для вiдповiдних категорiй пенсiонерiв, та не може бути нижчою, нiж розмiр трудової пенсiї за вiком з урахуванням цiльової грошової допомоги на прожиття, що дiяли на день набрання чинностi цим Законом. Розмiр пенсiї за вiком, обчислений за ранiше дiючим законодавством, пiдвищується з дня набрання чинностi цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статтi 42 цього Закону. Розмiр пенсiї за вiком, обчислений вiдповiдно до частини першої цієї статтi, не обмежується. Мiнiмальний розмiр пенсiї за вiком за наявностi у чоловiкiв 25, а у жiнок – 20 рокiв страхового стажу встановлюється в розмiрi 20 вiдсоткiв середньої заробiтної плати працiвникiв, зайнятих у галузях економіки України, за попереднiй рiк, яка визначається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi статистики. За наявностi страхового стажу меншої тривалостi, нiж передбачено частиною першою цiєї статтi, пенсiя за вiком встановлюється в розмiрi, пропорцiйному наявному страховому стажу, виходячи з мiнiмального розмiру пенсiї за вiком.
65. Осоливості складання Звіту про фінансові результати суб’єкта малого підприємництва. Звіт про фінансові результати суб’єктами малого підприємни-цтва складається за ф. № 2-М, який на відміну в ку ф. № 2 має види доходів і витрат. Додаток З ка) від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. У статті «Непрямі податки та інші вирахування з доходу» (р. 020) відображається сума податку на додану вартість, акциз-ного збору та інших вирахувань з доходу (надані знижки, вар-тість повернутих товарів та інші обов’язкові збори). Сума вира-ховується і тому записується в дужках. крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, по-слуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операцій-них курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвести-цій) тощо. У статті «Інші звичайні доходи» (р. 050) відображаються: ди-віденди, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансо-вих інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; до-хід від неопераційних курсових різниць; інші доходи, які вини-кають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операцій-ною діяльністю підприємства. У статті «Надзвичайні доходи» (р. 060) відображаються суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних подій за рахунок інших джерел, а також доходи від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій. У рядку 070 зазначається чистий дохід, який вираховується (р. 030 + р. 040 + р. 050 + р. 060). У статті «Збільшення (зменшення) залишків незавершено-го виробництва і готової продукції» (р. 080) наводиться збіль-шення або зменшення залишків незавершеного виробництва і го-тової продукції підприємства. Показник про зменшення залишків наводиться у дужках. Суб’єкти малого підприємництва можуть усю суму витрат операційної діяльності з кредиту рахунків класу 8 «Витрати за елементами» списувати до дебету рах. 79 «Фінансові результа-ти». У таких випадках вартість залишку незавершеного виробни-цтва і готової продукції визначається так: — інвентаризацією на кінець звітного року (або кварталу) встановлюється залишок незавершеного виробництва, який оці-нюється за прямими витратами на оплату праці з відображенням за дебетом рах. 23 «Виробництво» і кредитом рах. 79 «Фінансові результати» — на підставі первинних документів, за якими оформляється рух (виготовлення, передача в місця зберігання, відпуск на сто-рону, реалізація)готової продукції, підприємство забезпечує кіль-кісний (оперативний) облік виробленої, відпущеної, а також за-лишку готової продукції, що встановлюється за даними кількісного (оперативного обліку на дату Балансу, оцінюється за справедливою вартістю (ціна реалізації за вирахуванням непря-мих податків, витрат на збут і суми прибутку, виходячи з прибу-тку для конкретного виду готової продукції) і відображається в звітному місяці за дебетом рах. 26 «Готова продукція» і кредитом рах. 79 «Фінансові результати».
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 51 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |