1.Сексологія-міждисциплінарна галузь знань.

1.Сексологія-міждисциплінарна галузь знань. В 1907р.німецький лікар дерматолог І. Блох в своїй праці «Сексуальне життя нашого часу і її відношення до сексуальної культури» заявив про виникнення науки про стать-сексології (секс-стать, логос-наука) підкресливши, що вона повинна синтезувати дані наук про людину, включаючи біологію, психологію, філософію, медицину, історію культури і літератури. В даний час під сексологією ми розуміємо міждисциплінарну галузь знань про нормальне статеве життя людини, як окремий вид інтимних стосунків людини у всіх його аспектах: психологічному, соціальному, морально-етичному, правовому, біологічному, медичному і гігієнічному. Сексопатологія – галузь клінічної медицини, що вивчає статеві розлади і розробляє методи їх піклування. Психологія сексуальності тісно співпрацює з багатьма галузями психологічної науки. Наприклад, дані вікової психології, геронтології необхідні у дослідженнях розвитку сексуальності людини впродовж її життя. Психологія статі, що вивчає психофізіологічні, особистісні, соціально-психологічні статеві особливості, їх походження і взаємозв’язок з поведінкою, створює передумови для досліджень психологічних відмінностей чоловічої та жіночої сексуальності, особливостей статево рольової поведінки тощо. Соціальна психологія, зосереджена на проблемах спілкування, міжособистісної атракції, поведінка людини в групі тощо, надає психології сексуальності наукову базу для досліджень особливостей формування статевих норм, статевого виховання, між статевих стосунків. Разом із психологією сім’ї та сімейною терапією психологія сексуальності досліджує статеве життя у цивільних та офіційно зареєстрованих шлюбних союзів. Тісним є зв'язок психології сексуальності із психологією особистості. Еволюцію у розвитку сексології призвела до того, що сексологія та сексопатологія стали наукою яка дає нам знання про міжособистісні стосунки між наукою про фізіологію і патологію сексуальних функцій, тому, що сексуальні функції є вторинними відносно міжособистісних стосунків. 3.Сексуальна революція: причини і наслідки. Сексуальна революція- це радикальні переміни в традиційних нормах, обмеженнях і заборонах у сфері секс. стосунків. Причини: 1.Секс. революція стала реакцією на століття придушення секс. свободи. Свобода – це одна з найчастіших цінностей Зах. Світу. І тому секс. революція почалася на Заході в 60-70рр. 2.В зв’язку з індустріалізацією суспільства в 60-ті рр.. у Західному світі змінилися пріоритети. 3.В Західних країнах в цей період помітно зросла роль жіноцтва, жінки масово пішли прцювати, брати на себе турботи за виживання, що означало звільнення від утисків і залежності. 4.Було визначено значення для сексуальної революції масового поширення контрацептив в зв’язку з тим жінки набули біологічної свободи. 5.Каталізатором сексуальної революції також вважається філософське вчення Фрейда, який доводив, що планування статевого потягу і задоволення, яке суспільство придушує не сумісні з цивілізованим життям людини. 6.Вирішальний імпульс в секс. революції надали результати перших наукових досліджень секс. революції людини в лабораторних умовах. Наслідки: 1.Кардинально трансформувались сімейні стосунки. 2.В сучасній Європі надають перевагу самостійному життю, кар’єрі і не зв’язують себе глибинними стосунками. 3.Протилежним наслідком стала демографічна криза в Зах. державах дітей народжується дедалі менше. 4.Вровадився в моду нездоровий спосіб життя. 5.Лікарі почали роз’яснювати користь сексу. 6.Виникла величезна сексуальна індукція. Добре збувається все, що робить людину сексуальною. 12. Основи психокорекції сексуальних розладів. Психотерапевтична корекція невротичних сексуальних розладів і самотності розлучених чоловіків має являти собою систему, що складається з чотирьох компонентів - інформаційного, емоційного, поведінкового та особистісного, і грунтуватися на принципах комплексності, етапності, послідовності, диференційованості та індивідуалізації. На різних етапах психокорекції використовували адекватні в кожному випадку методи: когнітивну, раціональну, групову психотерапію, ауто- й гетеросугестію, рольовий психосексуальний, комунікаційний, сексуально-еротичний тренінги, а також персоналістичну психотерапію з тренінгом особистісного зростання. Виявлено клінічні форми порушення сексуального здоров'я розлучених самотніх чоловіків і розроблено ефективну систему їх психокорекції показано шляхи й методи психопрофілактики.

2.Сексуальне здоров’я: критерії і вікові особливості. За визначенням комітету експертів ВОЗ «Сексуальне здоров’я є комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних і соціальних аспектів сексуального існування людини яке позитивно збагачує особистість, підвищує комунікативність і здатність до кохання».Це визначення розкриває позитивне ставлення до сексуальності людини і підтверджує її право на інформацію і задоволення в статевому житті. Таким чином визначення сексуального здоров’я виходить з 2 функцій: 1.Рекреативна (здатність задоволення); 2.Репродуктивна (дітонародження). Таким чином визначення сексуального здоров’я слід розуміти в 3 аспектах: 1.Біологічний- який переважав в сексології на поч. її розвитку. 2.Психологічний- сексуальне здоров’я полягає в першу чергу в правильному врахуванні психологічних відмінностях чоловіка і жінки. 3.Соціально-психологічний – спілкування в сексології не можна розглядати як окремий вид спілкування, так як сексуальне спілкування має основні закономірності спілкування сексуальних партнерів взагалі. Віковий підхід до сексуального здоров’я: 1.Як показують статистичні дослідження сучасні підлітки приблизно з 12р. мають ту чи іншу форму сексуальної діяльності(мастурбація, секс. фантазії, а з 14-15р. ранній початок статевого життя). Наслідком цього некерованого процесу є венеричні хвороби, ранні аборти, хронічні запальні процеси і безпліддя. 2.Особливу увагу слід звернути на особливості секс. життя жінок в після менструальний період, який має важливе психологічне значення і вважається, що їхнє секс. життя завершилося, що вони втратили свою сексуальну привабливість. В зв’язку з цим вважається що клінікоктеричний період для деяких жінок є психотравмуючим і є скоріше психологічною проблемою, а не ендокринною. Тому психолог повинен пояснити таким жінкам, що їхнє секс. життя залишається повноцінним і навпаки має переваги. 3.Сексуальне життя в пізньому віці також продовжується, хоча має свої особливості в зв’язку з віковими змінами. 4.Значення статевих стосунків в житті людини. Нормальні статеві стосунки – це не тільки фізичний і чуттєвий компонент, але і міжособистісна взаємодія, духовна близькість мати статеве спілкування саме з тим, а не іншим партнером. Статеві стосунки відіграють важливу роль в житті людини. Задоволення чи не задоволення статевим життям впливає на міцність подружнього союзу. Так за оцінкою деяких соціологів, сексуальне незадоволення є причиною розлучень у 80-85 % випадків. Ініціатором розлучень виступають жінки, покидаючи матеріально забезпеченого, але не цікавою для неї чоловіка. Статеве життя також впливає на працездатність, яка за даними деяких авторів на 30-50 % знижується при сексуальному незадоволенні, на чоловіче і жіноче статеве життя впливає по-різному, на чолов. негативно. Статеве життя позитивно впливає на здоров’я і на жінок,які не отримують оргазму, і навпаки, жінки, які не живуть статевим життям, а групи ризику раку грудей, а в чолов. рак простати. Секс незадоволений може бути причиною неврозів, які в свою чергу може привести до сексуальних дисфункцій які можуть розглядатися у чоловіків і жінок за типом замкненого кола. Відсутність статевого життя у жінок може привести як до невротичних так і психосоматичних розладів, що проявляються тривалим застоєм крові у статевих органах, з наступним розвитком загальних процесів і раку матки. 9. Сексуальні дисфункції у жінок та їх причини. Більш як 100 потенційних ускладнень асоціюються з абортом Найбільш поширені розрив чи перфорація матки, ускладнення: інфекції, надмірні кровотечі, емболія, спазми, пошкодження шийки матки 27% жінок мають постабортну інфекцію, яка триває З дні або довше 3% - 5% абортованих ягііИЖ не можуть більше мати удітейЖінки. що страждають на постабортну інфекцію § 5-8 разів більше схильні удо позаматкової вагітності між 1970-1983, кількість позаматкових вагітностей у США зросла у 4 рази- 12% жінок помирає від позаматкової вагітності Розрив шийки матки стається у 22% абортованих жінокv - Пошкодження шийки матки після аборту збільшує ризик викиднів, передчасні пологи, ускладнення під час подальших пологів у 300 - 500 відсотках випадків 48% жінок vмають ускладнення при наступних вагітностях 66% підлітків, яким робили аборт мають викидні чи передчасні пологи під час другої "бажаної" вагітності жінки, що робили аборт мають на 58% більше шансів померти під час наступної вагітності Емоційні Наслідки-Жінки, які пройшли післяабортні консультації говорять про більш як 100 основних наслідків аборту депресія, втрата самоповаги, само-деструктивна поведінка, розлади сну, втрата пам'яті, сексуальні дисфункції постійні проблеми у стосунках, драматичні зміни особистості, напади неспокою, почуття провини і розкаяння, постійні побивання, збільшена схильність до насильства, постійний плач, проблеми з концентрацією, спогади про минуле, втрата інтересу до речей та людей які колись приносили задоволення, труднощі зі зв'язком з наступними дітьми Більша схильність до куріння, алкоголю та наркотиків. Майже 33% жінок мають постійне бажання завагітніти знову, щоб надолужити втрачене. А також причиною дисфункцій у жінок можуть стати різного роду сомутичні захворювання.

5.Теорія сексуального сценарію. Поняття сценарію близьке до понять плану, схеми, поведінкової програми на основі якої моди передбачають на основі своєї поведінки. Сексуальний сценарій як різновид поведінкової програми без якої не обходиться ніяка соціальна поведінка наперед визначає можливий і очікуваний тип сексологічного партнера, еротичні стимули, вимоги до місця, часу, статтю зближення, та способи його обґрунтування чи виправдання. Сексуальний сценарій спонукає індивіда до певного способу сексуальної поведінки, яка виникла в певному суспільному і соціальному контексті. В рамках певної культури, люди знайомляться з певним сексуальним сценарієм і засвоюють тип сексуальної поведінки який відповідає їх власним потребам. Індивід має декілька сценаріїв: 1.Еротичні фантазії, сни, уявлення, які суб’єкт не намагається, не може, або не хоче реалізувати. 2.Плани реальної поведінки, які суб’єкт більш менш використовує. 3.Проміжні орієнтири які виконуються в процесі сексуальної взаємодії, тобто якщо він робить так, я зроблю. 4.Це ніби сховище пам’яті, що організують минучий сексуальний досвід більш чи менш в послідовних цілях. 6. Мотиваційні компоненти сексуальної поведінки людини. Емоційно-регулятивний компонент передбачає здатність до рефлексії та саморегуляції І емоційних станів, а також усвідомлення юнаками та дівчатами сформованості таких якостей, як емпатія, співчуття, співпереживання, взаєморозуміння, взаємодопомога, підтримка, здатність контролювати гнів, агресію, негативні переживання тощо. Емоційно-регулятивний компонент включає переживання особистістю хвилюючих подій зустрічі з людиною іншої статі, побачень, залицянь, кохання, перших спроб побудови близьких стосунків. Сюди входить широкий спектр емоційних установок щодо себе (від самоповаги до самоприниження, від поваби до іншого до нівелювання його Я), самокерівництво та саморегуляція поведінки та емоційних станів. Оскільки передумовою успішного виконання сімейних ролей є система умінь та навичок, то ми виокремлюємо поведінковий компонент готовності. Він включає соціально-психологічні вміння, особливості сценаріїв тендерної та сексі поведінки, специфіку самоорганізації життєдіяльності. Тип сек мотивації - частіше шаблонно-регламентований, мотив статевого акту - виконання подружнього обов'язку, зняття сексуального напруження, отримання оргазму. Переважна більшість пацієнтів "з агорафобією належить до пасивно-підкорюваного варіанта психосексуального типу чоловік-син, рідше до типу чоловік-чоловік Порушення сенс функції при агорафобії найчастіше проявляються "зниженням статевого потягу, аж до алібідемії, й послабленням ерекції. Зазвичай вони супроводжуються зниженням статевої активності та винахідливості 10. Сексуальні дисфункції у чоловіків та їх причини. Дослідження в одній американській клініці показало, що серед більше, а ніж 100 пацієнтів, у о були ті чи інші проблеми з ерекцією - еректильна дисфункція. Серед них у 90% чоловіків еректильна дисфункція асоціювалась з використанням презерватива. Як це не парадоксально, але часто проблеми з ерекцією зовсім не призводять до зниження ризику, але пов'язані з відмовою від використання презервативів. Таким чином, сексуальна дисфункція у чоловіків, якщо вона не лікується людиною і вона не одержує консультацій з цього питання, може призвести до підвищеного ризику передачі ВІЛ багато чоловіків починають відчувати тривогу, що знову втратять ерекцію при використанні презерватива, і ця тривога дійсно призводить до проблем з ерекцією. Часто це призводить до стабільної і категоричної відмови від використання презервативів. Страх і сором перед втратою ерекції пересилюють ризики, пов'язані з незахищеним сексом. Деякі навіть можуть помилково вважати свою проблему симптомом „імпотенції" і ретельно її приховують від партнерів, вигадуючи відмовки для використання засобів запобігання. Незалежно від причини, сексуальна дисфункція є причиною зниження якості життя і проблеми з використанням презервативів - одні з багатьох, до яких вона може призвести. В подібній ситуації, найбільш логічний вихід - це лікування, до якого існує декілька підходів.

7. Психологічні і соціально-психологічні теорії вибору сексуального партнера. 1. Психологічна теорія Морі вибирають партнера які їм нагадують батьків протилежної статі, або ти чинником якостях, якими хотіли б володіти самі. Вибір відбувається на основі подібностей характерів, або навпаки – протилежні. 2. Соц. середовища: соц. психологи називають «контакти» між рівними партнерами, описуючи схильність людей, шукати супутників життя в своєму середовищі (серед друзів, колег, представників того ж соц. класу, нації, релігійної конфесій, професії, з такою ж освітою. 3. Еволюційна і соціобілогічна теорія вважає що при виборі партнера люди керуються певними сексуальними стратегіями, які виникли і вдосконалюються в ході еволюцію і служать збереженням людського роду. 8. Роль навчання і особистісних чинників у формуванні сексуальної поведінки. Становлення нових форм і взірців сексуальної поведінки завжди суттєво відстає від руйнування старих стандартів, яке спочатку скрізь і всюди сприймається як прояв аномалії та анархії. Ослаблення сексизму й багатьох традиційних табу розширяє індивідуальну свободу і вибірковість лише за умови достатньо високої загальної і сенсуальної культури. Основними тенденціями розвитку масової сексуальної культури сьогодні є: вульгаризація, зведення складних любовно-еротичних почуттів і переживань до примітивної і стандартної сексуальної техніки; комерціалізація, надприбутки секс-індустрії, що не має нічого спільного ні з етикою^і з естетикою, ні з педагогікою, вестернізація (орієнтація на західний порноринок) тощо. Окрім цього: 1. Відбувається індивідуалізація і приватизація сексуальності, перехід від зовнішнього соціального контролю до індивідуального саморегулювання; звільняючись з-під влади церкви, сім'ї, держави, сексуальність включається в систему індивідуальних, особистих цінностей. 2. 3 поглибленням традиційних ірраціональних страхів, протиставляння душі і тіла й табуювання тілесних переживань, сексуальна насолода визнається позитивною соціальною і культурною цінністю і включається не лише у побутову, але й у високу культуру. 3. Демократичне суспільство відмовляється від жорсткої регламентації й уніфікації сексуального життя, віддаючи перевагу плюралізму і толерантності. Сексуально-еротична техніка, мотивація, вікові межі, кількість і навіть стать сексуальних партнерів все частіше визнають приватною справою індивіда чи пари. 4. Жіноче рівноправ'я і радикальна ломка Тендерних норм і стереотипів підриває, робить проблематичним багато традиційних уявлень про природу статі і сексуальності. Це збільшує різноманітність стилів сексуального життя і розширяє межі свободи особистості. 5. Легалізація одностатевого кохання і зростання політичної і культурної активності сексуальних меншин також сприяють цим процесам, висвічуючи комунікативні і гедоністичні аспекти сексуальності, що принципово не зводяться до репродуктивної функції. Становлення нових форм і взірців сексуальної поведінки завжди суттєво відстає від руйнування старих стандартів, яке спочатку скрізь І всюди сприймається як прояв аномалії та анархії. Ослаблення сексизму й багатьох традиційних табу розширяє індивідуальну свободу і вибірковість лише за умови достатньо високо; загальної і сексуальної культури. 11. Причини і корекція сексуальних дисгармоній. За причинами сексуальних дизгармоній розрізняють 5 груп, яких рекомендується проводити психокорекційні заходи. 1 групу складають погрудні пари в яких сексуальні дисгармонії порушені між особистих стосунків з тенденцією до емоц. негативних реакцій. Ця група називається соціально-психологічна складова дисгармоній (відсутність почуття любові і поваги один до одного, наявність у одного із подружжя характерних рис). Не відповідність поглядів і інтересів релігійних установок, а ж до негативного ставлення до партнерки. 2 група причиною дизгармоній є не відповідність статевої поведінки в парі. Це сексуально-поведінкова складова дисгармоній (відсутність допустимих дій спрямованих на збудження). Невідповідність вибору пари в статевому акті, відсутність дій в оптимізуючих в кінці статевого акту. 3 група сексуальній дисгармоній є наслідком неправильних інтерпретацій подружжя в своїх еротичних проявах. Це відсутність знань в правильних уявлень про статеве життя. У зв’язку з ним виникають надумані дисфункції внаслідок міфічних стандартів. 4 група фізіологічна складна дисгармонія внаслідок первинних проявів чоловічої потенції причини яких поділяють на 4 підгрупи: 1) Обумовленні ситуац. Моментами, які привели до патологічних фіксацій при першому невдалому статевому акті – це патолефлекторна – форма розладу потенції; 2) наслідок систематичного переривання статевого акту – дизрегуляторна форма; 3) обумовлена слабкістю статевої конституції; 4) фізіологічна складна дизгармонія внаслідок жіноч. Фрегідності.

Дата добавления: 2015-09-29