1.2. Фактори впливу на побудову національних систем бухгалтерського обліку

1.2. Фактори впливу на побудову національних систем бухгалтерського обліку

Зарубіжним країнам притаманні різні системи обліку, які розвивалися відповідно до вимог, встановлених до облікової інформації. Відмінності зумовлені як різноманітністю існуючих форм організації господарської діяльності, так і впливом зовнішніх факторів (політичних, економічних, соціальних, географічних тощо).

Між системами обліку в різних країнах існують тисячі відмінностей. Так, порівняння систем бухгалтерського обліку та коефіцієнтів прибутковості компаній у 22 розвинутих країнах світу, в тому числі Австралії, Великобританії, Іспанії, Німеччині, Південній Кореї, Франції та Японії, було виявлено 76 відмінностей стосовно способу оцінки вартості реалізованих товарів, 65 – стосовно оцінки прибутку від реалізації активів, 20 – стосовно визначення розміру чистого прибутку.

Бухгалтерський облік не функціонує окремо від економічної системи країни та від суспільства в цілому. Він є соціально обумовленою дисципліною, прикладною наукою. Тому облікова практика різних країн суттєво відрізняється через наявність багатьох причин та обставин. В основі розмаїття національних систем бухгалтерського обліку лежить, насамперед, вплив соціального середовища. Не дивлячись на спроби трансформації національних бухгалтерських систем на світовому рівні, які застосовуються міждержавними інститутами, все ж таки залишаються значні відмінності в системах бухгалтерського обліку навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою. В міжнародних компаніях, великих промислових корпораціях та ТНК проблеми у сфері обліку нехарактерні для діяльності компаній невеликих країн.

Як суспільна наука, бухгалтерський облік є продуктом зовнішнього оточення. Тим не менше, бухгалтерський облік сам також впливає на соціальне оточення. Нормативи та практика бухгалтерського обліку у країні є результатом комплексної взаємодії соціальних, економічних та інституційних факторів. Очевидно, що дія сукупності цих факторів не буде ідентичною у двох країнах.

Проте, якщо вважати ідею впливу “навколишнього середовища” на систему бухгалтерського обліку правильною, можна очікувати, що в країнах зі схожими соціально-економічними умовами і системи обліку мають багато спільного.

Кожній країні притаманні свої історія, культурні цінності, політична система, традиції тощо. Те ж саме можна сказати і про бухгалтерський облік. Двох абсолютно однакових систем бухгалтерського обліку не існує. Так, принципи бухгалтерського обліку в одній країні значно відрізняються від побудови обліку в іншій. Всі ці відмінності зумовлені як різноманітністю існуючих форм організації господарської діяльності, так і впливом зовнішніх факторів (політичних, економічних, соціальних, географічних тощо).

Обліковій системі кожної країни притаманні свої методи обліку і оцінки виробничих запасів, нарахування зносу і його відображення в обліку, відображення у звітності операцій, виражених в іноземній валюті тощо. Крім того, в кожній країні сформувались свої підходи до складання форм звітності та переліку показників, що в них містяться, способів контролю за діяльністю фірм. Розгляд факторів соціального середовища дозволяє визначити типові моделі розвитку бухгалтерського обліку, що має особливе значення для кращого розуміння можливостей їх змін під впливом цих факторів, передбачення проблем, з якими може зіткнутися кожна країна, а також для вибору оптимального рішення на підставі досвіду країн з подібними системами розвитку бухгалтерського обліку, що особливо важливо для нашої країни на шляху реформування обліку. Можна виділити наступні фактори зовнішнього середовища, які, формують специфіку НСБО та розвиток бухгалтерського обліку в країні:

1. тип правової системи;

2. рівень інфляції;

3. політичні та економічні зв’язки з іншими країнами, ступінь міжнародного впливу і тиску з обліку міжнародних організацій;

4. характер та статус професії обліковця;

5. особливості історичного розвитку (колоніальне минуле);

6. якість освіти обліковців.

7. ступінь розкриття фінансової інформації;

8. значення принципу обачності;

9. система оподаткування та вплив податкового законодавства;

10. внутрішні та зовнішні користувачі бухгалтерської інформації та орієнтація звітної інформації на користувачів ринків капіталів;

11. стадія економічного розвитку;

12. особливості підприємницької діяльності;

13. ступінь втручання керівництва в економічні відносини;

14. характер бухгалтерської професії;

15. ступінь законодавчого регулювання питань обліку та наявність специфічних прийомів регулювання;

16. культурні відносини;

17. законодавча система;

18. політична система;

19. система освіти та загальний рівень освіти;

20. академічний вплив;

21. міжнародний вплив;

22. рівень іноземних інвестицій в країні тощо;

23. загальна економічна ситуація в країні;

24. методи оцінки статей балансу;

25. джерела фінансування;

26. мова і термінологія;

27. менталітет;

28. релігійна специфіка;

29. особливості здійснення підприємницької діяльності;

30. розвиненість ринку капіталів;

31. сила професійної групи, зосередженої навколо бухгалтерського обліку;

32. дослідження, що стосуються бухгалтерського обліку і освіти;

33. політична система;

34. рівень економічного зростання;

35. регулювання бухгалтерського обліку;

36. вплив міжнародних організацій;

37. участь країни у міжнародних організаціях;

38. тип правління в країні;

39. тип економічної системи.

Коло факторів, які чинять вплив на організацію бухгалтерського обліку, є досить широким.

Описати фактори

Рівні факторів	Фактори
Мікро	– форма власності – організаційно-правова форма господарювання – галузь і вид діяльності – основні користувачі бухгалтерської інформації та їх інтереси – розмір підприємства, обсяги його діяльності та організаційна структура – технологічний процес виробництва – рівень кваліфікації бухгалтерських працівників, їх досвід, наявність навиків управління обліком конкретного підприємства – система матеріальної зацікавленості працівників в ефективності роботи та відповідальності за виконання своїх обов’язків – розподіл праці внаслідок зростання виробництва – наявність ґрунтовних знань про підприємство, на якому організовується бухгалтерський облік – необхідність вирішення організаційних питань і подолання недоліків в обліковому процесі на підприємстві – рівень розвитку матеріально-технічної бази – стратегія фінансово-господарського розвитку – середньоспискова чисельність працівників – рентабельність продукції – організаційна структура підприємства, та наявність структурних підрозділів, особливості його діяльності, кількість і якість здійснюваних операцій – правовий статус окремих підрозділів підприємства
Макро	– зміна суспільно-економічних формацій – науково-технічний прогрес – механізація і комп’ютеризація облікового процесу – вимоги до ведення бухгалтерського обліку та звітності – інфляційні процеси – система оподаткування, рівень свободи дій, система нормативного регулювання – правове поле (стан господарського, податкового та бухгалтерського законодавства) – політичні, соціальні та географічні фактори – державний устрій, належність країни до геополітичних об’єднань, географічний фактор – національні традиції – розвиток економіки – ступінь участі країни в міжнародних відносинах; – особливості правового регулювання бухгалтерського обліку; – теоретичні концепції бухгалтерського обліку, прийняті країною; – статус і рівень професійної підготовки облікових працівників – поява нових об’єктів бухгалтерського обліку; – інформаційні потреби – економічна політика держави – рівень розвитку економіки та фондового ринку

Звичайно, це в жодному разі не повний перелік, можуть (і існують) додаткові фактори, які впливають на розвиток бухгалтерського обліку у країні в цілому, на його організацію, а також сприяють різноманіттю у бухгалтерському обліку.

Таблиця?? Фактори, що впливають на систему бухгалтерського обліку

Фактор	Деталізація фактору
Особливості підприємства	організаційно-правова форма; розмір і структура; характер діяльності; ступінь складності управління; темпи.
Бухгалтерська професія	особливості і масштаби професії; професійні об’єднання; освіта і підготовка; вплив етики і стандартів; аудит.

Рис.1.1. Вплив середовища на бухгалтерський облік

Рис. 1.2. Культурні і суспільні цінності та їх вплив на національну систему бухгалтерського обліку

Рис. 1.3. Міжнародні аспекти змін і розвитку бухгалтерського обліку

Розглянемо детальніше деякі основні фактори впливу на побудову та функціонування національних систем бухгалтерського обліку.

Загальна економічна ситуація, яка склалася в кожній країні, є одним з основних факторів впливу. Деякі особливості, що впливають на економіку країни, можуть вплинути і на систему бухгалтерського обліку та звітності. Найяскравіший приклад – високий рівень інфляції.

В країнах, що мають високий рівень інфляції, (передусім, країни Південної Америки, Африки), інформація, що міститься в фінансовій звітності, має бути скоригована на індекси інфляції. Для країн з низьким рівнем інфляції дана проблема не є актуальною. Облік у багатьох країнах, включаючи США, базується частково на принципі “незмінності первісної оцінки”. В основу цього принципу покладено припущення про стабільність грошової одиниці, яка використовується в обліку, тобто передбачається, що інфляція або відсутня взагалі, або її темпи є незначними. В деяких країнах (Бельгія, Данія, Франція, Греція, Італія, Швеція тощо) навіть відсутні стандарти або спеціальні розпорядження, які б регулювали інфляційні процеси;

Сутність принципу “незмінності первісної оцінки” полягає у відображенні в обліку обсягу реалізації, понесених витрат та інших фінансових угод за цінами, які склалися на момент укладання таких угод. Цей принцип має суттєве значення для відображення в обліку, насамперед, активів довгострокового використання.

В США при оцінці активів перевагу віддають перевіреним принципам фактичної їх вартості на момент придбання, безперервної діяльності підприємств, об'єктивності, грошової оцінки вартості.

Очевидно, що прийнятність та обґрунтованість дотримання цього принципу обернено пропорційна до темпів інфляції. Там, де інфляція впливає на економіку протягом багатьох років, в обліку використовуються спеціальні методики, і навпаки, в багатьох країнах, яким значна інфляція не притаманна, принцип використовується повсюди. Німеччина та Японія, одні з найбільш послідовних та стійких прихильників цього принципу, останнім часом практично не відчували тиску інфляції.

Уряд післявоєнної Німеччини нехтував будь-які спроби відійти від підходу, що базувався на первісній вартості. Південноамериканські країни, які вже протягом багатьох років буквально розорює інфляція, вже давно відмовилися від дотримання даного принципу. Компанії у цих країнах періодично змінюють оцінку своїх активів, використовуючи для перерахунку загальний індекс цін.

Історична цікавинка

В США в роки жорсткої інфляції (70-ті роки ХХ ст.) також було введено правило, яке зобов’язувало великі корпорації поряд із відображенням в звітності активів за їх фактичною вартістю на момент придбання надавати в спеціальному додатку до балансу додаткову інформацію і про їх поточну ринкову вартість. Незабаром така практика показала, що витрати на отримання такого роду інформації значно перевищують одержуваний ефект. В результаті дане правило було відмінено, проте, і інфляційні процеси в цій країні до того часу також значно послабли. Однак досвід показав, що при оцінці активів перевагу слід надавати перевіреним принципам фактичної вартості на момент придбання, безперервності діяльності підприємства, об’єктивності, а також принципу грошової оцінки вартості.

У Великобританії головним документом з обліку інфляційних явищ є вказівки про інфляційний облік, в якому наводиться широкий діапазон можливих дій компаній. Аналогічні вимоги діють і в Ірландії.

Переоцінка активів дозволена у Австралії, Великобританії, Гонконгу, Індії, Італії, Португалії. Дозволена за певних обставин у Греції, Іспанії, Італії, Франції, Швеції. Не дозволена у Канаді, США, Німеччині, Японії)

Облік впливу інфляції вимагається в Аргентині, Бразилії, Ізраїлі, Мексиці, а не вимагається у Індонезії, Канаді, Південній Кореї, Німеччині, Японії. Допускається розкриття інформації у примітках до звітності в Австралії, Великобританії, Нідерландах, США.

Модель первісної вартості є домінуючою базою бухгалтерського обліку у всьому світі. Згідно з цією моделлю, економічні операції записуються у вартості на дату здійснення операції. Таким чином, майно, придбане багато років тому, буде відображатися у звітності за початковою купівельною ціною. Тоді виникають питання про суттєвість висновків навіть у середовищі з низьким рівнем інфляції, і вони вже точно втрачають сенс в середовищі з високим рівнем інфляції. Країни, в яких загалом інфляція під контролем, такі як Великобританія та США, зазвичай використовують модель початкової вартості з метою складання фінансової звітності, виходячи з того, що інфляція не сильно впливає на неї. В той час як країни, що страждають від високого рівня інфляції, такі як Болівія та Мексика, не наполягають на моделі початкової вартості для фінансової звітності. Вони використовують модель поправки на інфляцію для складання фінансової звітності для того, щоб забезпечити більш суттєву для прийняття рішень інформацію в контексті їх економічної ситуації.

Наявність законодавчої бази, що виступає основою організації бухгалтерського обліку, а також відповідності міжнародній практиці та національним стандартам. Історичний розвиток законодавчих систем суттєво вплинув на формування національних систем обліку*.

Цікавим є юридичний підхід до бухгалтерського обліку в різних групах країн. Країни, які дотримуються традицій, загальних правил, такі як, наприклад, Великобританія, частіше будують свої системи бухгалтерського обліку та звітності, виходячи з найзагальніших принципів, а не шляхом прив’язування їх до детально розроблених вимог. Ті ж держави, що дотримуються римського права, частіше мають кодифіковану систему такого обліку, в якій з самого початку детально описуються всі сторони і процедури. Практика бухгалтерської справи сильно залежить від того, наскільки прийняті закони суворо та послідовно застосовуються на практиці. В Італії нормативи бухгалтерського обліку та звітності використовуються гнучкіше, ніж це можна було б очікувати від формального трактування.

Основними джерелами торговельного та бухгалтерського права виступають закони, адміністративні акти, судова практика, національні звичаї та міжнародні угоди. Різні джерела відіграють неоднакову роль у певних країнах – залежно від історичних умов і традицій, що склалися. У країнах романо-німецької системи велике значення мають закони, торгові та інші кодекси, а у країнах англо-американського права – судові рішення. Часто місце законів займають урядові та інші адміністративні акти виконавчих органів влади.

Вивчаючи режими фінансової звітності у різних країнах, важливо бачити різницю між нормативами бухгалтерського обліку та фактичною практикою обліку, яка переважає у країні. Схожість чи відмінність між нормативами бухгалтерського обліку та практика обліку часто залежить від рівня тиску. Країни з високим рівнем тиску розглядаються як такі, де практика обліку в більшості узгоджена з вимогами. Тоді як в країнах з низьким рівнем тиску облікова практика суб’єктів господарювання проявляє дуже мало узгодженості з нормативами. Рівень тиску у країні може, у свою чергу, може бути зумовлений рядом факторів, які впливають на спроможність чи здатність впроваджувати правила ведення рахункових книг. Одним з факторів є тип політичної системи та лідерства у країні. Недавня Азіатська фінансова криза частково критикується за хронічний характер у країнах, де політичне лідерство та зв’язки з правлячими колами дали можливість господарюючим суб’єктам обходити існуючі вимоги фінансової звітності. Інвестори, які припускали, що компанії виконують вимоги щодо ведення фінансової звітності, зазнали великих фінансових збитків, коли розкрилося реальне фінансове становище компаній. Це, по суті, показує брак можливості впровадження правил. Не дивлячись на це, країни, які приймають стандарти бухгалтерського обліку інших країн можуть не мати ресурсів для проведення примусового застосування цих стандартів. Хоча відносно недорого прийняти складні стандарти обліку, які були створені іншою країною, значно більше ресурсів вимагає впровадження та примусове застосування цих стандартів. Суб’єктам господарювання необхідний досвідчений персонал для застосування цих стандартів, тоді як регулюючим установам потрібний відповідний бюджет для спостереження за процедурою узгодження. Коли країні бракує необхідних ресурсів, є суттєві розбіжності між нормативами ведення обліку та практикою обліку.

Облікова система на національному рівні характеризується також ступенем розкриття фінансової інформації. До бухгалтерської інформації, створеної та підготовленої для використання керівництвом суб’єкта господарювання, використовуються інші правила, ніж до інформації, призначеної для зовнішніх користувачів.

Фінансова звітність готується в інтересах користувачів інформації і залежно від того, яка група користувачів займає домінуючу позицію, впливає на її склад та обсяг. Так, в Швейцарії, Німеччині, Японії фінансова політика визначається незначною кількістю дуже великих банків, що задовольняють помітну частину фінансових потреб бізнесу. Одночасно відбувається і концентрація в акціонування компаній. Уряди цих країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати фінансову звітність, спрямовану на захист інтересів банків-кредиторів, але в менш деталізованому вигляді, ніж американські.

В країнах Південної Америки регламентація фінансового обліку розробляється в основному для забезпечення гарантії того, що держава отримає належну суму податку на прибуток. У Франції та Швеції бухгалтерський облік має дещо іншу орієнтацію. Уряди цих країн відіграють значну роль в управлінні національними ресурсами, а підприємства зобов’язані дотримуватися урядової економічної політики, зокрема, в межах макроекономічного планування. Уряди не тільки не контролюють фінансові можливості бізнесу, але й виступають в разі необхідності в ролі інвестора чи кредитора. Тому бухгалтерський облік орієнтований, передусім, на потреби державних планових органів. Фірми змушені дотримуватися уніфікованих стандартів в області обліку та звітності, що значною мірою спрощує та підвищує ефективність роботи урядових органів.

В цьому випадку звітність, передусім, спрямована на захист інтересів банків-кредиторів. Для бухгалтерської практики цих країн характерними є деякі особливості, зокрема, консерватизм в оцінці активів, визначення завищеної оцінки кредиторської заборгованості, яка дозволяє у випадку фінансових ускладнень забезпечити своєму банку деяку свободу дій у виконанні зобов’язань, зменшення дивідендних виплат акціонерам тощо. У Великобританії та США фінансова інформація відповідає інформаційним потребам інвесторів та кредиторів, тому першочерговими критеріями фінансової звітності тут виступають корисність звітних даних при прийнятті рішень, достовірність і неупередженість.

“Країни відрізняються також вимогами до обсягу та точності інформації, що відображається компаніями у фінансових звітах. Наприклад, російська компанія “Лукойл” володіє декількома найбільшими в світі родовищами нафти, а чисельність зайнятих в ній складає близько 120 тис. чол. І у такої компанії до недавнього часу звіт про прибутки і збитки містив всього чотири показники, причому без жодних коментарів і приміток! ЛаПорта з колегами дослідив вибірку країн, класифікувавши їх за якістю бухгалтерських стандартів ^[1] . Невеликий витяг з цього “рейтингового списку” наведено в табл. 29.1. Загальний висновок дослідження такий: звіти компаній більш інформативні в країнах з британськими або скандинавськими правовими традиціями і менш інформативні в країнах з французькими або німецькими традиціями. Проте і всередині кожної з цих груп є неабиякі розбіжності.” (С. 760)

Суттєво вплинути на бухгалтерську практику також може і система оподаткування. В багатьох країнах Європейського Співтовариства, включаючи Бельгію, Італію, Німеччину, Португалію, Францію, в бухгалтерській звітності витрати відображають за тією сумою, за якою вони приймаються для податкових розрахунків. Німеччина, яка є лідером такого підходу, застосовує з цією метою термін – “принцип обов’язковості”. В інших країнах закон дозволяє вибирати, при цьому отримання податкових пільг залежить від обраного методу обліку. Наприклад, у Норвегії дозволяється капіталізувати витрати на дослідження та розробки, але на практиці це відбувається нечасто, так як податкові пільги надаються лише у разі списання відповідних сум з рахунків.

В США характерна концепція паралельності між податковим та іншими видами обліку. Податкове право не вступає у відносини із статистичним та динамічним бухгалтерським обліком, фінансовий результат "не забруднений" податковими правилами. Оподаткування прибутку визначається шляхом систематичного коригування бухгалтерського прибутку. Отже, існує нібито два бухгалтерські обліки: той, що оприлюднюється, і той, що ведуть відповідно до вимог податкових органів. Ця концепція вважається загальноприйнятою в країнах, де біржове регулювання відіграє провідну роль (США, Великобританія, Нідерланди). При цьому фінансова та податкова звітність не поєднуються. У Франції домінування податкового права не має послідовного характеру, оскільки необхідність публікації фінансової звітності визначає також використання вимог комерційного права. Отже, отримуємо “гібрид”, який не характеризується ні єдністю, ні паралельністю податкового та бухгалтерського обліку (Німеччина, Франція). У Франції розроблено так звану перехідну таблицю, що дає змогу перейти від балансового прибутку до оподатковуваного.

Виділяють дві основні моделі співіснування підсистем бухгалтерського обліку та оподаткування (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Відносини між податковим та іншими видами бухгалтерського обліку

В більшості країн домінування податкового права не носить послідовного характеру, так як необхідність публікації фінансової звітності визначає також використання вимог комерційного права. У підсумку отримуємо деякий гібрид, який взагалі не характеризується ні єдністю, ні паралельністю. В якості прикладу можна назвати Німеччину і Францію.

В міжнародній практиці існують дві тенденції переходу від бухгалтерської звітності до податкової. У Франції, наприклад, розроблено так звану перехідну таблицю, що дозволяє перейти від балансового прибутку в бухгалтерському обліку до оподатковуваного. В США ж фінансова і податкова звітність йдуть різними напрямами.

В зарубіжній практиці за ступенем участі бухгалтерського обліку в формуванні податкового обліку виділяють три його види:

а) бухгалтерський податковий облік, показники якого формуються за даними бухгалтерського обліку;

б) змішаний податковий облік, показники якого формуються за даними бухгалтерського обліку. Але з метою оподаткування застосовуються певні методи;

в) винятковий податковий облік, показники якого формуються без участі даних бухгалтерського обліку.

Виділяють два основних підходи до взаємозв’язку бухгалтерського та податкового обліку, розрізняючи високий ступінь взаємозв’язку, характерний для країн з так званим кодифікованим правом, та низький, характерний для країн із загальним правом (табл. 1.2).

Таблиця 1.2.

Взаємозв’язок податкових та бухгалтерських правил у зарубіжних країнах

Ступінь взаємозв’язку податкових та бухгалтерських правил	Сутність взаємозв’язку	Переваги (+) та недоліки (–)	Країни
Високий (кодифі- коване право)	Облікові правила часто формуються на рівні законів та носять характер вказівок. Фінансова звітність призначена для інформування кредиторів та податкових органів. податкова звітність повинна бути аналогічна фінансовій звітності, нормовані облікові показники (наприклад, норми амортизації) задаються податковими органами для фінансового та податкового обліку. Домінування податкового обліку над бухгалтерським, небезпека витіснення бухгалтерського обліку податковим	(+) Економічність; відносна простота; відсутність необхідності розрахунку відстрочених податків; перевірка виконання норм законодавства (–) Націленість фінансової звітності на мінімізацію податків, а не на відображення реальної економічної ситуації, що ускладнює оцінку фінансового стану юридичної особи	Бельгія, Греція, Іспанія, Італія, Німеччина, Норвегія Франція, Швеція, Японія
Низький (загальне право)	Для визначення бази оподаткування податкові органи здійснюють коригування фінансової звітності та суттєво не впливають на її формування. правила обліку визначаються стандартами, що розробляються недержавними органами. фінансова звітність інформує передусім інвесторів. паралельне співіснування бухгалтерського та податкового обліку	(+) Відображення економічної ситуації, що дозволяє визначити фінансовий стан та результати діяльності юридичної особи (–) Відносна дороговизна обліку, необхідність розрахунку відстрочених податків; складність перевірки фінансової звітності	Австралія, Великобританія, Данія, Ірландія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Польща, США, Чеська Респуб- ліка

Із розбіжностей у ступені взаємозв’язку податкових та бухгалтерських правил випливають розбіжності у взаємодії систем податкового та бухгалтерського обліку у юридичних осіб. На сьогодні у світі у різних країнах діють три принципові моделі взаємодії бухгалтерського та податкового обліку (рис. 1.5 та табл. 1.3).

Рис. 1.5. Варіанти взаємодії систем податкового та фінансового обліку суб’єктів господарювання

Таблиця 1.3. Коротка характеристика моделей взаємодії податкового та фінансового обліку суб’єктів господарювання

Модель	Коротка характеристика	Сфера поширення
І	Система податкового обліку не залежить безпосередньо від правил та елементів системи бухгалтерського обліку; підрозділ податкового обліку функціонує відокремлено від бухгалтерії; у податковій системі юридичної особи можуть використовуватися інформаційні ресурси бухгалтерської системи з метою зниження витрат, пов’язаних із дублюванням інформації	Характерна для британо-американськго правового поля
ІІ	Система податкового обліку “вплетена” у бухгалтерську. Наслідком цього є трансформація бухгалтерських елементів під податкові цілі і у відповідності з вимогами податкового законодавства	Характерна для континентального правового поля
ІІІ	У цілях оподаткування використовується бухгалтерський облік у незмінному вигляді. Цей варіант є ідеальним для платників податків, так як залучення сторонніх спеціалістів або створення внутрішньої служби для ведення паралельної системи податкового обліку, як у першій та другій моделях вимагає значних витрат	Практично не реалізується, оскільки у податкового та бухгалтерського обліку різні цілі

Можна також поділити країни на групи, базуючись на ступені інтегрованості показників фінансової звітності та податкової звітності. Такі країни як Великобританія та США мають майже незалежні зведення правил фінансової та податкової звітності. І навпаки, такі країни як Австрія та Німеччина встановили деталізовані правила, яких повинні дотримуватися при складанні як податкової звітності, так і зовнішньої фінансової звітності. Вважається, що наявність чи відсутність цього податкового зв’язку значною мірою впливає на природу фінансової звітності. В країнах з подвійним режимом звітності стало абсолютно правильно для компаній в формі фінансової звітності – виглядати “багатими” у фінансових звітах для інвесторів, а “бідними” – у податковій звітності для податківців (у обох випадках у межах законодавства). Це дає можливість надавати оптимістичний вигляд звітним прибуткам, оскільки останні, зазвичай, не визначають їх податкові зобов’язання. В той час як у країнах з єдиною системою звітності прибуткові надходження в фінансовій звітності призводять до вищої ціни в формі вищих податкових зобов’язань. У країнах з єдиним режимом звітності фірми традиційно схильні до заниження прибутків.

В Італії бухгалтерський облік відрізняється консервативним характером і тісними зв’язками з податковим законодавством. Причини цього містяться в особливостях бізнес-середовища, де переважають малі і середні фірми. Відкритих акціонерних товариств в Італії дуже мало. Велика кількість компаній закрита для потенційних зовнішніх інвесторів, а тим більше – для передачі контролю над їх діяльністю. Саме тому біржі і біржові індикатори не відіграють в Італії такої великої ролі, як в інших країнах. Це призводить до того, що попит на незалежний внутрішній аудит і детальну бухгалтерську інформацію в цілому зовсім обмежений. Він походить лише від податкових органів і банків. Але для банків бухгалтерська звітність не є серйозним фактором при прийнятті рішень про кредитування. Таким чином, головними користувачами звітних даних виступають фіскальні органи, що і впливає відповідно на саму систему побудови обліку та пріоритети, вироблені в рамках методології. В Україні на сьогодні теж спостерігається аналогічна ситуація: бухгалтерський облік спрямований на дотримання норм податкового законодавства, в той час, як, наприклад, в США, – на відповідність нормам приватного сектору. У зв’язку з цим бухгалтери-практики змушені вести бухгалтерський фінансовий облік та першочергово задовольняти потреби фіскальних органів.

В деяких країнах система бухгалтерського обліку реалізується, виходячи з пріоритету макроекономічних цілей, зокрема, для досягнення заданих темпів зростання національної економіки. В цьому випадку на другий план можуть відходити питання корисності конкретної інформації про податкові ставки та загальноекономічну політику для інвесторів та кредиторів.

Залежність правил обліку від бази оподаткування неминуче призводить до превалювання в організації обліку податкових норм і значно знижує можливості (і зацікавленість) бухгалтерів в прийнятті ними об'єктивних суджень відносно класифікації, оцінки і визнання фактів господарської діяльності. Прямі відсилання податкових актів до статей фінансової звітності, а також балансової вартості активів, призводять до свідомого спотворення підприємствами відповідних статей в обліку та звітності з метою вигідного для них коригування бази оподаткування.

Якщо фінансування компанії здійснюється через фондові біржі, тобто через продаж акцій всім бажаючим, можна очікувати, що якість публічної бухгалтерської інформації буде вищою, ніж у разі, коли фінансування надходить за приватними угодами, оскільки в останньому випадку особа, яка фінансує, може отримати необхідну інформацію за допомогою самої угоди. Наприклад, в США компанії з акціями, що котируються на біржі, надають детальнішу інформацію про свою діяльність; у Великобританії найвищий рівень інформованості спостерігається у компаній, чиї акції котируються на фондовому ринку; в Швеції компанії, акції яких котируються на світових фондових ринках, детальніше показують результати своєї діяльності лише від тих угод, які укладаються в Стокгольмі, а компанії, акції яких котируються на місцевих ринках, надають більше інформації, ніж ті, що віднесено в лістинг*. Виникнення єдиної європейської системи фондових бірж здійснює стимулюючий вплив на гармонізацію систем бухгалтерського обліку та звітності в Європі.

Різні джерела фінансування можуть вимагати різного ступеня деталізації інформації, що публікується. Так, в Ізраїлі значна частка промислових підприємств безпосередньо, повністю або частково належить державі. Для таких компаній вимоги по наданню бухгалтерської інформації більш жорсткі, ніж для інших компаній.

Інвестори в японських компаніях часто є і їх постачальниками, і замовниками. Тому нерідко вони більш стурбовані розвитком всього виробничого ланцюга, а не негайними високими прибутками.

У Південній Кореї влада відіграє величезну роль в корпоративних фінансах всіх компаній. В більшості випадків позичальниками в цій країні є ті структури, яким ці гроші були дані за вказівкою влади. А цей знак вдячності з боку влади повинен свідчити не про слабкість “боржника”, а про його силу.

Як вже відмічалося, фактори, які визначають рівень розвитку бухгалтерського обліку, є взаємопов’язаними. Так, в більшості країн, що мають жорстке правове регулювання економічної діяльності, банки чи уряд історично розглядалися в якості основних кредиторів, в той час як в країнах загальноправової орієнтації в задоволенні фінансових запитів бізнесу більше покладалися на розширення акціонерної власності та ринків цінних паперів.

В США та Великобританії фінансова інформація відповідає інформаційним потребам інвесторів і кредиторів, тому основними критеріями фінансової звітності виступають корисність звітних даних при прийнятті рішень, їх достовірність і неупередженість. У країнах Південної Америки фінансовий облік ведеться в основному для забезпечення гарантії того, що держава отримає належну суму податку на прибуток. У Швейцарії, Німеччині, Японії фінансова політика визначається незначною кількістю дуже великих банків, що задовольняє частину фінансових потреб бізнесу. Уряди вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати фінансові звіти, проте в менш деталізованому вигляді, ніж у США. У Франції та Швеції уряди відіграють велику роль в управлінні національними ресурсами, а підприємства зобов'язані дотримуватись урядової економічної політики, зокрема в межах макроекономічного планування.

Різнобічний вплив зовнішньої торгівлі та зовнішніх джерел фінансування на економіку латиноамериканських країн перетворює їх на важливі фактори регулювання всього господарського життя регіону. Саме ці фактори здебільшого визначають загальні темпи зростання валової продукції, розвиток основних галузей національних економік.

В США і Великобританії на стан обліку впливають не стільки фіскальні закони, скільки принцип обачності та збереження балансової вартості. В США заборонено відносити до активу амортизацію нематеріальних активів. У звіті про прибутки і збитки не показуються результати переоцінки активів. У Великобританії закони більш гнучкі, там дозволено відносити амортизацію нематеріальних активів до активу і переоцінювати деякі статті балансу. У Франції та Німеччині до впливу принципів обачності та балансової вартості додаються впливи фіскальних законів.

Схожість систем обліку різних країн пояснюється їх тісними політичними або економічними зв’язками. Облікові системи можуть бути “експортовані” або “імпортовані” таким же чином, як і будь-які інші товари. Вплив облікових правил однієї держави на облікові правила іншої може бути обумовлений політичною або економічною залежністю, географічним положенням. В окремих випадках країни як добровільно, так і примусово переймають режим обліку інших країн. Коли країна була колонізована протягом значного періоду часу, цілком зрозуміло, що вона прийняла облікову систему метрополії. Переважна більшість колишніх британських колоній змоделювали свої системи бухгалтерського обліку за британським зразком. Перший приклад – країни Британської співдружності. Всі ці країни у певний історичний час були колонізовані Великобританією, і, як результат, звільнились із системами обліку або схожими, або ідентичними до Британської.

Так, США значно впливає на облікову політику Канади завдяки географічній близькості, тісним економічним зв’язкам тощо.

Облік у Канаді знаходиться під сильним впливом обліку в США, частково завдяки географічному близькості, але також США представляє найбільший експортний ринок у Канаді. Обсяг торгівлі між США і Канадою (150 млрд. дол./рік) більший, ніж між двома будь-якими іншими країнами. Через канадсько-американський кордон практично без перешкод переміщуються величезні маси позичкового капіталу. На Канаду припадає не тільки 1/5 американської зовнішньої торгівлі, а й така сама частина американських прямих закордонних інвестицій – приблизно стільки ж, скільки на всі країни ЄС разом. З іншого боку Сполучені Штати займають лідируючі позиції у зовнішньоекономічних зв’язках Канади: 3/4 канадського зовнішньоторгівельного обороту і більше ½ усіх прямих інвестицій Канади за кордоном припадає на США. Американські ТНК контролюють канадські підприємства, на частку яких припадає більше 1/5 обороту всіх нефінансових компаній, в тому числі майже 2/5 продажів промислових фірм, 2/5 зовнішньоторговельного обороту країни.

На американські ТНК припадає 2/3 зовнішньоторговельного обороту країни, 4/5 патентно-ліцензійної торгівлі, переважна частина експорту капіталу; причому ¾ прямих закордонних інвестицій ТНК США спрямовують у розвинуті країни, а із вкладень в країни, що розвиваються, – 2/3 припадає на Латинську Америку.

Велика кількість канадських фірм також внесена у реєстр Американської фондової біржі, це також впливає на їх бухгалтерський облік.

З точки зору співвідношення матеріального виробництва і сфери послуг економіка Канади є “міні-дублікатом” економіки США (питома вага населення, зайнятого у сфері послуг, становить 69%, а в сільському господарстві – всього 3,5%). За високою часткою сфери послуг у ВНП, на відміну від США, приховується симптом того факту, що відбувається недовикористання природних резервів економічного зростання.

Те ж саме можна сказати і про Мексику, яка має тісні торговельні зв’язки з США, Філіппінами як з колишнім протектором, Ізраїлем тощо. Американська система обліку вплинула на практику ведення бухгалтерського обліку в Канаді та Мексиці, із часу створення NAFTA системи обліку в цих трьох країнах узгоджені за спільними нормами. Крім того, облікові системи американського зразка використовуються на Філіппінах, які перебували деякий час під протекторатом США. Японські компанії все більшою мірою використовують американські облікові стандарти, що пояснюється експансією японського капіталу, який поширюється в США.

Майже всі компанії колишніх англійських колоній ведуть облік за британською моделлю (Австралія, Індія, Малайзія, Нова Зеландія, Пакистан, ПАР). Також вплив у сфері обліку на свої колишні колонії мають Німеччина та Франція, але меншою мірою, ніж Великобританія.

Бухгалтерський облік на Філіппінах базується на обліку в США, як об’єктивну спадщину колоніального минулого. Доки Індонезія не добилася незалежності від Нідерландів, облік у Індонезії був ідентичним до нідерландського обліку. Не зважаючи на це, країни після отримання незалежності маю два різні шляхи. В деяких випадках країни роблять обдуманий вибір – продовжують співпрацю у бухгалтерському обліку (та інших сферах) з колишньою колоніальною владою. Прикладами цього є Сінгапур та Малайзія, які вирішили залишитися з Британською системою, та Філіппіни, які обрали залишитися з Американською системою навіть після досягнення незалежності. В інших випадках, колишні колонії змінили систему, нав’язану колоніальною владою, іншою системою. Прикладом цього є Індонезія, яка відкинула нідерландську систему обліку після досягнення незалежності і обрала рух до американської моделі обліку.

У деяких випадках вплив може бути випадковим. Так, наприклад, французька “планова” система бухгалтерського обліку була вперше введена в цій країні німцями, які захопили країну під час другої світової війни, проте, французьке правління не відмовилося від неї, визнавши цю систему корисним інструментом економічного управління. Тісні економічні та політичні зв’язки Люксембурга з Бельгією, Німеччиною та Францією вплинули на побудову бухгалтерського обліку в цій країні.

Країни, що розвиваються, також схильні до прийняття без змін або до адаптації все існуючих НСБО розвинутих країн. Їх велика кількість (табл. 1.4) свідчить по поширеність у світі схожих НСБО.

Таблиця 1.4. Ринки капіталу, що розвиваються, за їх географічним розташуванням

Регіон	Країни
Азія	Бангладеш, Індія, Індонезія, Казахстан, Китай, Корея, Малайзія, Монголія, Непал, Пакистан, Тайвань, Таїланд, Узбекистан, Фіджі, Філіппіни, Шрі-Ланка
Африка	Ботсвана, Гана, Єгипет, Замбія, Зімбабве, Кенія, Кот д’Івуар, Маврикій, Малаві, Марокко, Намібія, Нігерія, ПАР, Свазіленд, Танзанія, Туніс
Європа	Болгарія, Греція, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Мальта, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Чеська Республіка
Латинська Америка	Аргентина, Барбадос, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Домініканська республіка, Еквадор, Ель-Сальвадор, Колумбія, Коста Ріка, Мексика, Панама, Парагвай, Перу, Трінідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Ямайка
Середній Схід	Бахрейн, Західний берег і Газа, Ізраїль, Йордан, Ліван, Оман, Саудівська Аравія

Останнім часом почала зростати популярність вступу країн до регіональних економічних альянсів. До прикладами є Європейський Союз (ЄС), північноамериканська угода про вільну торгівлю (NAFTA), та Асоціація Південно-східних азіатських націй (ASEAN). Якщо у країни-членах відбувається економічне зростання, вони намагаються гармонізувати багато з господарських нормативів, також застосовуючи це для фінансової звітності, щоб знизити транзакційні витрати при здійсненні справ між собою. Варто наголосити, що схожість нормативів у країнах буде працювати лише тому, що це приносить економічні прибутки. Отже, є більші можливості від гармонізації нормативів бухгалтерського обліку в Євросоюзі, ніж АСЕАН, виходячи з факту, що країни ЄС торгують між собою значно більше, ніж країни АСЕАН, які більше торгують з країнами поза союзом.

На формування національних систем бухгалтерського обліку значно впливає не лише система регулювання обліку, яка склалася в кожній країні. Не останнє місце належить професійному самоврядуванню. Щодо професійних організацій можна навести як приклад Інститут присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу, метою якого є надання допомоги у встановленні “справжнього і справедливого” підходу. Детальніше роль професійних організацій розглянуто у п. 5.?

В деяких країнах провідний спеціаліст з теорії бухгалтерського обліку та звітності може сильно впливати на загальну ситуацію. Так, наприклад, школи в Нідерландах Теодор Лімперг став основоположником підходу “економікс для бізнесу”, на якому ґрунтується бухгалтерський облік цієї країни.

Так як бухгалтерський облік є “мовою бізнесу”, а останні десятиліття відзначилися експансією англійської мови у бізнес-середовищі, більшість документації складається англійською мовою. Англомовна форма є домінуючою в світі (використовується американськими, англійськими, японськими, канадськими, голландськими та ін. підприємствами).

Відмінності національних систем обліку спостерігаються навіть на рівні облікової термінології в країнах, де розмовляють однією мовою, наприклад, у США та Великобританії, Іспанії та країнах латинської Америки (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Відмінності в обліковій термінології деяких країн, де розмовляють однаковою мовою

США	Великобританія
запаси
inventory	stock
акціонерний капітал
stock	investments
реалізація
sales	turnover
нерозподілений прибуток
retained earning	undistributed profits
зведений фінансовий звіт
consolidated accounts	group accounts
Іспанія	Країни Південної Америки
надходження
beneficio	utilidad
бухгалтер
contable	contador
амортизація
amortizacion	depreciacion
собівартість
gasto	egreso

Особливо необхідним є розуміння бухгалтерських термінів управлінцями підприємств, які працюють на зовнішньому ринку. У такому випадку потрібно досить обережно поводитися з бухгалтерськими термінами, адже в різних країнах обліково-економічні терміни мають різний контекст, що обумовлено менталітетом окремої нації.

Дивовижна планета

Іноді неправильне тлумачення термінів може призвести навіть до курйозних випадків. Наприклад, якщо до фірми США з Великобританії надійшов запит про детальний опис стану “stocks” (у британському варіанті “stocks” – це запаси), хоча у цьому випадку клієнта може цікавити стан справ з акціями, американський колега може розцінити цю особу, як мінімум, достатньо безцеремонною людиною, так як у американському варіанті термін “stocks” часто сприймається зовсім в іншому розумінні, в тому числі і як “колода карт”. А якщо американський колега попросить британського глибше розкрити стан справ з “inventories” (товарно-матеріальні запаси), то британець у відповідь на це вишле коментарі про роботу підрозділу досліджень і розробок підприємства, так як подумає, що американця цікавлять винаходи (“to invent” – “винаходити”)

Поняття “прибуток” теж може мати десятки різних тлумачень: від валового прибутку до чистого, від операційного до прибутку після сплати податків.

З метою уникнення непорозумінь необхідно знати, що сьогодні весь обліково-фінансовий світ буквально переповнений “словами-пастками”. Існують серйозні відмінності у трактуванні видів економічної діяльності і різноманітних операцій (таких, наприклад, як злиття, виплата пенсій, оренда устаткування і зміна вартості фінансових активів). Ці відмінності відображають неподібність загальних підходів і принципів, на яких будуються правила обліку в різних країнах. Наведемо ще декілька прикладів перекладу обліково-економічних термінів (табл. 1.6).

Таблиця 1.6. Приклади перекладу обліково-економічних термінів

Великобританія	США
Облікова документація [ Accounts ]	Фінансова звітність [ Financial statements ]
Кошторис, бюджет [ Budget ]	Бізнес-план [ Business plan ]
Кредиторська заборгованість [ Creditors ]	Рахунки до оплати [ Payables ]
Дебіторська заборгованість [ Debtors ]	Рахунки до отримання [ Receivables ]
Капітал [ Equity ]	Власні засоби [ Owners’ funds ]
Валова маржа [ Gross margin ]	Валовий прибуток [ Gross profit ]
Чистий прибуток [ Net profit ]	Чистий дохід [ Net income ]
Звіт про прибутки і збитки [ Profit and loss account ]	Звіт про прибуток [ Income statement ]
Резерви [ Reserves ]	Нерозподілений прибуток [ Retained earnings ]
Акції [ Shares ]	Акції [ Stocks ]

Залежно від контексту переклад і може і повинен змінюватися. Слід звернути увагу на те, що одне і те ж слово, терміни, поняття часто не можуть перекладатися одним словом і завжди однаково. Відмінності в концептуальних підходах до бухгалтерського обліку передусім відображаються на термінології, а це створює великі труднощі при перекладі, оскільки, замінюючи іншомовні слова – поняття еквівалентами, з неминучістю спотворюється значення оригіналу, і все завдання перекладача зводиться до мінімізації цих спотворень.

Зупинимося на деяких прикладах некоректного перекладу (табл. 1.7).

Таблиця 1.7. Приклади та критика некоректного перекладу інгломовної облікової термінології українською мовою

Термін англій- ською мовою	Переклад українською мовою	Критика
Liabilites	звичайно перекладачі використовують термін “зобов’язання”	Такий підхід не враховує значення цього терміну у всій теоретичній системі бухгалтерського обліку. На відміну від прийнятої в нашій країні з 30-х років ХХ ст. балансової формули: А = П, в англо-американській бухгалтерії, так само як і в російській, до її переходу в русло адміністративно-командної системи, в основі подвійної бухгалтерії лежить балансова формула: А = L + E, що транслювалося по-російські А = П + К, тобто актив рівний пасиву - кредиторській заборгованості підприємства і його капіталу. Був такий первинний, не спотворений подальшими домислами, значення терміну “пасив”. Таким чином, можна констатувати, що однозначний переклад Liabilites - як зобов’язання у ряді випадків неприйнятний, оскільки до зобов’язань відноситься не тільки кредиторська, але і дебіторська заборгованість. Тому залежно від обставин Liabilites, виходячи з контексту, слід перекладати, і в даному випадку перекладачі так і поступали, як пасив, пасиви, кредиторська заборгованість, заборгованість і зобов’язання.
Cash	каса	В англо-американській літературі на цьому рахунку обліковують усі грошові кошти, і тому ряд наших перекладачів Cash перекладають не як “каса”, а як рахунок “Грошові кошти”. В цьому випадку можна краще зрозуміти, які об’єкти відображаються на цьому рахунку, та зате спотворюється зміст самого поняття – рахунку “Каса”. В нашому обліку під рахунком “Каса” розуміються грошові кошти, що знаходяться на матеріальній відповідальності касира підприємства, а на рахунку “Поточний рахунок” - зобов’язання банку за кошти, передані йому. В основі нашого підходу лежить юридичний принцип, у кого і де знаходяться наші грошові кошти, в основі американського – економічний принцип, які наші грошові ресурси; це і є в їх розумінні рахунок “Каса”. Перекладати цей рахунок інакше – означає спотворювати теоретичну концепцію, що лежить в основі обліку.
Income Statement	Звіт про доходи (прибутки)	Переклад звіту не як “Звіт про прибутки і збитки”, є помилковим, оскільки плутаються поняття виручка, валовий дохід, дохід і прибутки; підприємство замість прибутку може одержати збиток; руйнується зв’язок з нашою бухгалтерською методологією. Насправді Звіт про прибутки і збитки може бути складений за брутто або нетто - принципом. В першому випадку він відображає всю виручку від реалізації і тут же показує собівартість відпущених цінностей і наданих послуг, в другому випадку в звіті фігурує тільки різниця між ними, тобто валовий дохід (або збиток). Проте у всіх випадках йдеться про традиційний для нашої НСО Звіт про прибутки і збитки.
Fixed assets	слід перекладати “основні засоби”	але оскільки в нашому плані рахунків поняття “основні засоби” носить суворо визначений і вузький характер, доведеться у ряді випадків використовувати термін – “необоротні активи”

У практиці бухгалтерського обліку з’явилося багато нових термінів, які спеціалістами трактуються по-різному. Робляться спроби впорядкувати використовувані терміни. Вельми актуальними є питання прийняття загальновизнаної бухгалтерської термінології у світі. Необхідно звертати увагу на існування такої проблеми та розставити належні акценти у формуванні бухгалтерських понять.

Проблема ще більше загострюється у зв’язку із тим, що в останні роки видається багато різної перекладної літератури, у якій нерідко невдало перекладені бухгалтерські терміни, що створює плутанину у тлумаченні облікових понять. Не відрізняються чіткістю професійних формулювань і деякі словники, у яких робиться спроба розкрити зміст бухгалтерських термінів.

На відміну від вітчизняної літератури західна література пішла іншим шляхом, почавши, по суті, інтерпретувати облікові категорії бухгалтерського обліку у своїх дослідженнях та рекомендаціях, враховуючи практичну спрямованість бухгалтерського обліку в сфері економіки.

Проблема понятійного апарату бухгалтерського обліку сьогодні носить не лише внутрішній національний характер. Значне розширення кола користувачів бухгалтерської звітності як всередині країни, так і за її межами, поглиблення інтеграційних процесів у світовій практиці (поява великої кількості ТНК, спільних підприємств, світових фінансових центрів у вигляді бірж цінних паперів, міжнародних банків, фондів тощо), необхідність вільного переміщення капіталів, робочої сили, товарів, валюти між окремими країнами зумовлює потребу узгодження термінологічного апарату на національному та на міждержавному рівнях.

У кожній національній системі бухгалтерського обліку специфічні поняття звучати по-різному, але їх економічний зміст повинен бути єдиним.

Аспекти побудови та функціонування ринку капіталу зумовлюють систему фінансової звітності, яка переважає у країні. Вони включають виявлення: чи ринок переважно орієнтований на інвестування власного капіталу, чи орієнтований на залучення капіталу із зовнішніх джерел; рівень складності фінансових інструментів; рівень глобалізації ринків капіталу тощо.

В таких країнах, як США та Канада, коли країни досягають певного рівня розвитку, вони розглядають фондовий ринок акцій як головне джерело капіталу. Такі ринки капіталу характеризуються як орієнтовані на вкладення капіталу. В таких країнах, як Німеччина, Японія та Швейцарія, з іншого боку, компанії залежать від банківського фінансування як головного джерела капіталу, та характеризуються як орієнтовані на залучення капіталу. Чи ринок капіталу є орієнтований на вкладення власного, чи на залучення капіталу, має вирішальний вплив на розвиток фінансової звітності у країні. Тип ринку капіталу впливає на фінансову звітність одночасно як на рівні форми, так і на зміст.

На рівні поверхневому, в орієнтованих на кладення капіталу в країнах, одні спостерігають значні інвестиційні ресурси компанії в їх річних звітах, а інші – в фінансових зв’язках з інвесторами. Оскільки будь-хто з інвестиційних сил є потенційним джерелом капіталу, компанії розробляють річний звіт як маркетинговий засіб для приваблення інвесторів. Таким чином, вони намагаються зробити їх річний звіт публічним документом, який показує позитивну репутацію компанії. Розглянемо приклади двох річних звітів. На обкладинці першого – супер-модель Сінді Кроуфорд, а всередині – річний звіт. Другий приклад має дизайн дитячої книги. В країнах, орієнтованих на залучення капіталу, річні звіти корпорацій більш аскетичні та фактично-спрямовані. Це має сенс, оскільки банківська позика є єдиним джерелом фінансування для компаній цих країн. Банкір, який надає заставу, зазвичай не бере за базу “глянцевий” та яскравий річний звіт, і, відповідно, не має причин витрачати великі суми на їх оформлення та дорогу поліграфію.

Дехто вбачає суттєву різницю на сутнісному рівні між фінансовою звітністю країн орієнтованих на капітальні вкладення та на зобов’язання. В останніх, компанії намагаються зробити облікові показники такими позитивними, як тільки можна (треба сподіватися, в рамках дозволеного правилами бухгалтерського обліку). В капітально-орієнтованих країнах компанії схильні до “оптимістичних” звітів про доходи, так як основним джерелом капіталу є акціонери. Навіть якщо діяльність компанії не була успішною, компанії прагнуть надати найкращого вигляду обліковим показникам, так як ринки капіталу можуть і карають компанії, які подають невтішні звіти про діяльність. Зазвичай в країнах боргово-спрямованих є тенденція занижувати прибутки. Наприклад, є просто комічний випадок який показує, що прибутки німецьких фірм, обраховані за німецькими принципами обліку є суттєво нижчими, ніж їх прибутки відображені за американськими принципами бухгалтерського обліку.

Дивовижна планета

Доходи фірми Volkswagen за 1985 рік було недораховані на 344 млн $ за німецькими принципами бухгалтерського обліку (відносно тих, якими вони були б за американськими принципами). Також, німецький хімічний гігант Bayer занизив прибутки на 374 мільйони доларів США, коли інший німецький хімічний гігант BASF приховав приблизно 60% прибутку. Компанія Chairns відзвітувала про те, що Voltswagen приховав 1.85 мільярду DM зі звітних прибутків 1997 року, використовуючи переваги німецького податкового законодавства

(Accountancy International, April 1999, p. 81)

Рівень складності ринків капіталу впливає на фінансову звітність, тому бухгалтерський облік постійно повинен підтримувати фінанси на рівні пристосування правил бухгалтерського обліку до нових фінансових інструментів. Таким чином, у таких країнах як США, де Wall Street постійно подає новітні фінансові інструменти високої складності, фінансова звітність повинна постійно змінюватися для обліку економічної сутності нових фінансових інструментів. З іншого боку, у країнах з відносно простими ринками капіталу та фінансовими інструментами, немає потреби у постійній зміні бухгалтерського обліку, щоб підтримувати фінансові інновації.

Рівень глобалізації ринку капіталу країни також впливає на фінансову звітність, яка є у країні. Конкретна природа цього впливу буде змінюватися відповідно до типу іноземних фірм, які входять на ринок капіталу країни. Якщо фірма, що входить, з країни з високими вимогами до фінансової звітності та розкриття інформації, це сприятиме зростанню загального рівня фінансової звітності в країні (наприклад, американські фірми, внесені до реєстру на Лондонській фондовій біржі). З іншого боку, якщо фірми, що входять на ринок, з країни з низькими вимогами до фінансової звітності, тоді це може не сильно вплинути на практику фінансової звітності у країні-господарі (як індонезійські фірми, внесені до реєстру на Австралійській фондовій біржі).

Рівень економічного розвитку країни впливає на тип специфіки організації та ведення бізнесу суб’єктів господарювання, які існують в країні. Вплив особливостей ведення господарської діяльності на організацію і ведення бухгалтерського обліку розглянуто у темі 3.

Іншим фактором, що впливає на розвиток бухгалтерського обліку у країні, є статус професії обліковця. В країнах загального права, таких як США та Канада, не зважаючи на сучасні проблеми фінансової звітності та аудиту в деяких дуже відомих корпораціях, професія обліковця і зараз користується високою повагою. В таких країнах професія обліковця значною мірою саморегульована та відіграє головну роль у встановленні стандартів обліку та звітності, також у встановленні вимог до освіти та надання ліцензій, які дають право бути бухгалтером. В країнах кодексного права, таких як Франція та Німеччина, професія обліковця має значно нижчий статус та силу, і уряд бере на себе провідну роль у регулюванні професією. У пост-радянських країнах, таких як Росія, Україна, Республіка Білорусь, Казахстан бухгалтерський облік історично ототожнювався з рахівництвом, канцелярською роботою, яка передбачає низький статус.

---

Дата добавления: 2015-09-29